Рішення

від 24.12.2012 по справі 5023/4552/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/4552/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ДП "Харківський електромеханічний завод" м. Харків до ПП "Ларго-Зет", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Ларго-Зет", з урахуванням уточнень позовних вимог від 29.11.12 р. (які були прийняті судом), 15000,00 грн. основного боргу, 2737,50 грн. пені, 3% річних в сумі 520,08 грн., інфляційних витрат в сумі 165,00 грн., штраф в сумі 1050,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за додатковою угодою № 1 до договору № 14/10-2010 від 19.08.10 р.

В судовому засіданні 19.11.12 р. була оголошена перерва до 03.12.12 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.12 р. строк розгляду даної справи було продовжено по 24.12.12 р. та відкладено на 24.12.12 р.

Представник позивач в судове засідання 24.12.12 р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання 24.12.12 р. не з'явився, 15.11.12 р. через канцелярію суду надав відзив, відповідно до якого проти позову заперечує у повному обсязі, оскільки додаткова угода № 1 від 29.08.11 р. до договору № 14/10-2010 від 19.08.10 р. в бухгалтерській документації відповідача відсутня.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 14/10-2010 від 19.08.10 р. (а.с. 9), згідно умов якого (п.1.1), підрядник (відповідач) зобов'язався за плату на свій ризик розробити за завданням замовника (позивача) та передати останньому технічний огляд споруд розташованих в м. Харкові по вул. М. Батицького 22 і 24 з складанням технічного паспорту, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити розроблену відповідачем роботу.

Згідно з п. 2.3 вказаного договору, для початку роботи позивач сплачує через розрахунковий рахунок 100% від суми договору.

Ціна вищезазначеного договору становить 55 200,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 9 200,00 грн. (пункт 2.1 договору).

На виконання умов договору, платіжними дорученнями № 2392 від 28.10.10 р. на суму 5 000,00 грн. (а.с. 10) та № 2978 від 29.12.10 р. на суму 10 000,00 грн. (а.с. 11), позивач (ДП "ХЕМЗ") перерахував на розрахунковий рахунок відповідача (ПП "Ларго-Зет") грошові кошти на загальну суму 15 000,00 грн.

29.08.11 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду № 14/10-2010 від 19.08.10 р. (а.с. 12), в якій вирішили розірвати договір підряду № 14/10-2010 від 19.08.10 р. (пункт 1 угоди) та перераховані кошти в сумі 15 000,00 грн. повернути позивачу до 19.09.11 р.

Вищезазначена угода вступила в силу з моменту її підписання (пункт 3 угоди).

Проте, відповідач свої зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 15 000,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 19.09.11 р. прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів відповідно до додаткової угоду № 1 до договору підряду № 14/10-2010 від 19.08.10 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 15 000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 520,08 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в позові в частинні стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 165,00 грн., з наступних підстав.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 % (у травні 2012 р., червні 2012 р., липні 2012 р., серпні 2012 р. на рівні 99,7 %, 99,7 %, 99,8 %, 99,7 % відповідно), суд, вважає за необхідне, в частині вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 165,00 грн., в позові відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 737,50 грн. пені та 1 050,00 грн. штрафу, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, суд відмовляє в цій частині позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбаченими абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Вищезазначена позиція повністю відповідає правовій позиції Верховного суду України, яка викладена в його постановах від 6 грудня 2010 р. у справі № 3-4гс10 та від 28 лютого 2011 р. у справі № 3-11гс11.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд в частині стягнення з відповідача 2 737,50 грн. пені та 1 050,00 грн. штрафу, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, в позові відмовляє.

У зв'язку з тим, що позивачем на неодноразові вимоги суду про надання доказів оплати судового збору у сумі 1609,50 грн. на належний номер рахунку, останні так і не були надані, суд стягує судовій збір до державного бюджету з обох сторін, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.cт. 202, 205, 207, 509, 525, 526, ч.2 ст. 530, 611, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 623, ч.1 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ларго-Зет" (вул. Отакара Яроша, б. 45-а, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 34014042, р/р 26000137861100 в АКІБ "Укрсіббанк", МФО 351005) на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (пр. Московський, б. 199, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 05405575, р/р 260026970 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Харків, МФО 350589) 15000,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 520,08 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Ларго-Зет" (вул. Отакара Яроша, б. 45-а, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 34014042, р/р 26000137861100 в АКІБ "Укрсіббанк", МФО 351005) на користь Державного бюджету України (Одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача - 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку одержувача - 851011, номер рахунку - 31215206783003, код класифікації доходів - 22030001) судовий збір в сумі 1 282,80 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (пр. Московський, б. 199, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 05405575, р/р 260026970 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Харків, МФО 350589) на користь Державного бюджету України (Одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача - 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку одержувача - 851011, номер рахунку - 31215206783003, код класифікації доходів - 22030001) судовий збір в сумі 326,70 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 2737,50 грн. пені, інфляційних витрат в сумі 165,00 грн. та штрафу в сумі 1050,00 грн., в позові відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.12.2012 р.

Суддя Інте Т.В.