Постанова

від 24.12.2012 по справі 2а-1670/7943/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7943/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Солдатенко Е.С.,

представника відповідача - Близнюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Спецкомсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2012 року позивач ПП "Спецкомсервіс" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року № 0013292301/1823, № 0013302301/1824.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до витрат та податкового кредиту сум, сплачених ПП "Укртехнопром Плюс". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ПП "Спецкомсервіс" та його контрагентом всі сторони значились існуючими суб'єктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснювали свою діяльність згідно статті 3 Господарського кодексу України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, складених ПП "Укртехнопром Плюс", діяльність якого має ознаки фіктивності. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до витрат та податкового кредиту позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальника, діяльність яких має ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Спецкомсервіс" 27 квітня 2009 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 36503878) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 29 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Укртехнопром Плюс" (ідентифікаційний код 35131783) за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року у зв'язку з наданням не повного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ № 27733 від 18 вересня 2012 року.

За результатами перевірки 30 жовтня 2012 року складено акт № 4492/22-209/36503878 (а.с. 29-37), в якому, зокрема, зафіксовані порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 11462,00 грн. у тому числі за ІІ квартал 2011 року - 11462,00 грн.,

- пункту 198.6 статті 198, пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9967,00 грн., у тому числі за червень 2011 року - 9967,36 грн.,

На підставі акта перевірки від 30 жовтня 2012 року № 4492/22-209/36503878 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року № 0013302301/1824 (а.с. 12), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9967,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 01,00 грн. та № 0013292301/1823, (а.с. 10), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11462,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 30 жовтня 2012 року № 4492/22-209/36503878 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходить за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року № 0013292301/1823, № 0013302301/1824.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 21 листопада 2012 року № 0013292301/1823, № 0013302301/1824, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагента позивача носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаних підприємств податковий кредит та витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ПП "Укртехнопром Плюс" (Продавець) укладено договір від 05 травня 2011 року № 5/05-1 (а.с. 44).

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується протягом строку дії цього договору поставляти, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати запасні частини в асортименті (Товар). Кількість, ціна, номенклатура Товару, що є предметом вищевказаного договору, погоджуються сторонами у специфікаціях.

Копією платіжних доручень № 42 від 24 червня 2011 року та № 25 від 10 червня 2011 року, які наявні в матеріалах справи (а.с. 48, 52), підтверджено, що позивач оплатив визначений специфікаціями від 02 червня 2011 року № 1 та від 10 червня 2011 року № 2 (а.с. 45, 49) товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі видаткових накладних від 02 червня 2011 року № РН-0000055 та від 10 червня 2011 року № РН-0000056 (а.с. 46, 50), належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи, отримав шини 320-508R/12.00R20/ИД-304(18) та 320-508R/12.00R20/ИД-304(16) у ПП "Укртехнопром Плюс".

Для документального оформлення виконаної угоди з купівлі товару ПП "Укртехнопром Плюс" складено податкові накладні від 24 червня 2011 року № 8 та від 10 червня 2011 року № 4 (а.с. 47, 51). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат (а.с. 53-57).

Матеріалами справи підтверджено, що у приватній власності позивача перебуває легковий автомобіль марки ГАЗ-2705, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний за договором купівлі-продажу від 19 квітня 2011 року № 14а та іншими документами у ТОВ "Райдуга" (а.с. 71-80).

Судом встановлено, що партії товару, придбаного у ПП "Укртехнопром Плюс" за вказаним договором не є небезпечними, габаритними чи такими, що мають значну масу чи об'єм, а тому суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності для залучення перевізника для доставки товару від Продавця Покупцю та вважає розумними доводи щодо здійснення транспортування власним транспортом, що не суперечить умовам Договору від 05 травня 2011 року № 5/05-1 (пункт 5.2.1 Договору від 05 травня 2011 року № 5/05-1), а також підтверджується належним чином оформленими ТТН від 02 червня 2011 року № 4 та від 10 червня 2011 року № 6 (а.с. 62-63), подорожніми листами службового легкового автомобіля від 02 червня 2011 року № 4 та від 10 червня 2011 року № 6 (а.с. 64-65).

Витягом з журналу реєстрації довіреностей підтверджено факт отримання позивачем Товару, визначеного Договором від 05 травня 2011 року № 5/05-1 (а.с. 68-69), а витягом з журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками підтверджено оприбуткування зазначених у специфікаціях шин.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "Укртехнопром Плюс" підтверджується договорами, накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ у ПП "Укртехнопром Плюс" реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ПП "Укртехнопром Плюс", що стала підставою для формування податкового кредиту та валових витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ПП "Укртехнопром Плюс" товар для забезпечення функціонування власного транспорту.

Судом встановлено, що ПП "Укртехнопром Плюс" на момент укладення договорів та складення податкових накладних був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від свого контрагента на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача та беручи до уваги вимоги підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, суд погоджується із правомірністю віднесення позивачем до складу витрат та формуванням податкового кредиту сум за господарськими операціями з ПП "Укртехнопром Плюс".

З урахуванням викладеного суд вважає спростованими доводи відповідача щодо неправомірності ведення позивачем бухгалтерського обліку та заниження підприємством позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період, охоплений перевіркою.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 21 листопада 2012 року № 0013292301/1823, № 0013302301/1824 покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Спецкомсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0013292301/1823.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0013302301/1824.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Спецкомсервіс" (ідентифікаційний код 36503878) витрати зі сплати судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова