Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а/0470/3307/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/3307/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на допомогу по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Верхньодніпровського району Дніпропетровської області звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що ОСОБА_1, будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, не маючи права на отримання державної допомоги по безробіттю згідно ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», подав до Верхньодніпровського районного центру зайнятості недостовірні відомості стосовного свого статусу, внаслідок чого був зареєстрований як безробітний та безпідставно отримав державну допомогу по безробіттю на суму 23 521, 10 грн. Отримані відповідачем кошти підлягають стягненню на користь позивача на підставі п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття».

В судовому засіданні представник прокуратури пред'явлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що надала суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечувала проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. Також зазначила, що сторони в судове завдання не з'явилися, без поважних причин, а тому підстав для відкладення розгляду справи немає.

Представник - Верхньодніпровського районного центру зайнятості та відповідач в судове засідання не з'явилися, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, надали до суду письмові клопотання про відкладення справи.

Позивач просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання свого представника, в зв'язку з його відрядженням на курси підвищення кваліфікації. Суд відхилив клопотання позивача, визнавши його неявку неповажною, оскільки до клопотання не було додано доказів неможливості прибуття в судове засідання. Крім того, в судовому засіданні присутній прокурор, який представляє інтереси позивача та звернувся в інтересах держави в особі останнього до суду з даним позовом.

Відповідач в своєму клопотанні просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з його хворобою, але суд визнав неявку відповідача в судове засідання без поважних причин, оскільки відповідних доказів до клопотання також додано не було.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.01.2009 року наказом Верхньодніпровського районного центру зайнятості №НТ 090106 ОСОБА_1, на підставі його письмової заяви, надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. При цьому відповідача ознайомлено з умовами отримання даної допомоги та попереджено про відповідальність за отримання допомоги незаконним шляхом.

В подальшому наказом Верхньодніпровського районного центру зайнятості від 14.01.2010 р. №НТ 100114 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 01.01.2010 р. відповідно до пп.1 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

За період з 06.01.2009 р. по 31.12.2009 р. відповідачу виплачено державне матеріальне забезпечення по безробіттю в сумі 23 521, 10 грн.

Актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат, матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №89 від 07.09.2010 р. встановлено, що відповідач отримував державну матеріальну допомогу по безробіттю в період з 06.01.2009 р. по 31.12.2009 р. На момент визнання безробітним приховав той факт, що з 19.01.2005 року він зареєстрований як фізична особа-підприємець, тобто не мав права на отримання статусу безробітного та на матеріальне забезпечення внаслідок безробіття, отже неправомірно отримав державне матеріальне забезпечення внаслідок безробіття.

Наказом Центру №144 від 08.09.2010 року прийнято рішення про вжиття заходів по поверненню коштів в сумі 23 521, 10 грн., виплачених як допомога по безробіттю в зв'язку з наданням ОСОБА_1 недостовірних відомостей.

Позивачем направлено відповідачу претензію №2034 від 09.09.2010 року на суму 23 521,10 грн., але до теперішнього часу кошти повернуті не були.

Відповідач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Верхньодніпровської районної державної адміністрації про визнання нечинною реєстрації підприємницької діяльності та її скасування. За результатами розгляду даного позову постановою суду від 08 грудня 2011 р. у справі №2а-15181/10/0470, залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р., яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позову. Судом під час розгляду даної адміністративної справи було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 оскаржує зазначені дії, оскільки документи державному реєстратору для реєстрації його підприємцем не подавав, особисто заяви не писав, нікого таким правом не наділяв. Крім того, заяви для взяття його на податковий облік не писав, документи для реєстрації до податкової інспекції не подавав, підприємницькою діяльністю не займався, доходів від підприємницької діяльності не отримував і за п'ять років не здавав жодного звіту в податкову інспекцію. Проте, постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2010 року встановлено, що ОСОБА_1 достовірно знав про реєстрацію його фізичною особою-підприємцем. Тому суди першої та апеляційної інстанції встановили відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання нечинною реєстрації підприємницької діяльності та її скасування.

У відповідності до положень частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

На підставі пункту б частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону - загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 встановлено, що допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

За умовами п.5.5 Порядку, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, відповідачем безпідставно отримано державне матеріальне забезпечення по безробіттю у період з 06.01.2009 р. по 31.12.2009 р. в сумі 23 521, 10 грн., оскільки на час звернення до центру зайнятості і за весь період отримання відповідач не мав права на державну матеріальну допомогу по безробіттю.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В силу положень ст.1212 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

Судом також встановлено, що заборгованість в сумі 23 521, 10 грн. добровільно не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтеюHYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1511/ed_2012_10_04/pravo1/T052747.html?pravo=1" 72 HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1511/ed_2012_10_04/pravo1/T052747.html?pravo=1"цьогоHYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1511/ed_2012_10_04/pravo1/T052747.html?pravo=1" Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов є правомірним, обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки в період отримання допомоги по безробіттю відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, не повідомив про зазначену обставину позивача, що призвело до безпідставного отримання відповідачем грошових коштів в сумі 23 521, 10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Верхньодніпровського районного центру зайнятості (р\р 37179001002893 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 21908838) кошти в сумі 23 521, 10 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять одну гривню десять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя К.С. Кучма