Рішення

від 20.12.2012 по справі 5016/2230/2012(20/63)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа № 5016/2230/2012(20/63)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Дьяченко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод", вул. Самохвалова, 10, м. Сімферополь, АР Крим, 95022

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український радіаторний завод "Кронід", вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54034

про стягнення заборгованості у сумі 3 600, 00 грн.

за участю представників сторін

від позивача Дегтярьов Ігор Олександрович, довіреність № 709-01 від 18.12.12 року;

від відповідача Погорєлов Олег Вікторович, довіреність б/н від 13.11.2012 року;

Гроза Костянтин Дмитрович, довіреність б/н від 13.11.2012 року.

Приватне акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український радіаторний завод "Кронід" про стягнення заборгованості у сумі 3 600, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2012 року порушено провадження у справі, розгляд призначено на 13.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2012 року відкладено розгляд справи на 11.12.2012 року за клопотанням відповідача, яке мотивовано тим, що він отримав ухвалу про порушення провадження у справі з запізненням і не мав часу підготуватися до судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2012 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою представника позивача на 20.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.12 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог зазначив наступне.

28.08.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Український радіаторний завод «Кронід»був виставлений рахунок-фактура № 94 Приватному акціонерному товариству «Симферопольський ремонтно-механічний завод»на постачання радіаторів масляних УР 165.10.13.000 у кількості 3 штук за ціною 1000,00 грн. (без ПДВ) кожний, на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ.

29.08.2012 року ПрАТ «Симферопольський ремонтно-механічний завод»був оплачений зазначений рахунок № 94 від 28.08.2012 року.

Позивачем зазначено, що поставка радіаторів масляних УР 165.10.13.000 у кількості 3 штук мала бути здійснена на адресу позивача протягом трьох днів після проведення оплати, проте станом на час подання позовної заяви зазначений товар відповідачем поставлений не був, грошові кошти в сумі 3600,00 грн. не повернуті.

05.10.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 545-14 на суму 3600,00 грн., відповідь на яку відповідачем надана не була, грошові кошти в сумі 3600,00 грн. не повернуті, масляні радіатори не поставлені.

З посиланням на приписи ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 205, 206 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3600,00 грн.

Представники відповідача у судовому засіданні 20.12.12 року позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити. В поданому суду письмовому відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено наступне.

28.08.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Український радіаторний завод «Кронід»був виставлений рахунок-фактура № 94 Приватному акціонерному товариству «Симферопольський ремонтно-механічний завод»на постачання радіаторів масляних УР 165.10.13.000 у кількості 3 штук за ціною 1000,00 грн. (без ПДВ) кожний, на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ.

29.08.2012 року ПрАТ «Симферопольський ремонтно-механічний завод»був оплачений зазначений рахунок № 94 від 28.08.2012 року.

ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід»виготовило замовлені радіатори, проте не мало змоги поставити їх позивачу через неправомірні дії третьої особи ДП «МБТЗ», яке не надає ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід»доступу до орендованої території за адресою: м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, в зв'язку з чим відповідач не має можливості фактично розпоряджатися своїм виробничим та іншим обладнанням, а також запасами на складі.

Оскільки відповідач немає доступу до орендованих територій, кореспонденцію за зазначеною адресою він також не отримував.

Отже, ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід»не отримувало жодних претензій, а також позовних заяв від відповідача.

Відповідачем також зазначено, що строки виконання замовлення сторонами не оговорювались, згідно технологічного циклу даний вид продукції за індивідуальним замовленням виготовляється 20 днів. Відтак, безпідставними є твердження позивача щодо поставки товару протягом трьох днів.

На підтвердження протиправності дій третьої особи ДП «МБТЗ»відповідачем зазначено, що 14.11.2012 року та 04.12.2012 року господарським судом Миколаївської області винесені рішення, якими задоволені позовні вимоги ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід»про усунення перешкод у доступі, користуванні та розпорядженні своїм майном. При цьому, відповідач не відмовляється поставити товар.

На думку відповідача, жодною зі сторін умови договору постачання не порушені, тобто предмет спору відсутній і є підстави для припинення провадження у справі згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Крім того, у письмовому відзиві на позов відповідач просив суд відмовити в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.08.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Український радіаторний завод «Кронід»був виставлений рахунок-фактура № 94 Приватному акціонерному товариству «Симферопольський ремонтно-механічний завод»на постачання радіаторів масляних УР 165.10.13.000 у кількості 3 штук за ціною 1000,00 грн. (без ПДВ) кожний, на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ (арк. справи 6).

29.08.2012 року ПрАТ «Симферопольський ремонтно-механічний завод»був оплачений зазначений рахунок № 94 від 28.08.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1222 від 29.08.12 року, який наявний в матеріалах справи (арк. справи 16).

05.10.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 545-14 від 04.10.12 року, в якій позивач вказав, що товар по рахунку-фактурі № 94 від 28.08.12 року на адресу позивача не поставлений й у випадку неотримання радіаторів протягом трьох днів з моменту отримання відповідачем претензії, позивач буде змушений звернутись до суду (арк. справи 7). Факт направлення позивачем відповідачу вищевказаної претензії підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією (арк. справи 8-9).

Доказів направлення відповіді на вказану претензію відповідачем подано не було.

В судовому засіданні 20.12.12 року представники відповідача вказали суду, що вказана претензія ними не отримана, представник позивача також зазначив, що претензія повернута поштовою установою з вказівкою про неотримання відповідачем претензії. Доказів повернення поштовою установою претензії (повідомлення із зазначенням причин невручення) суду не подано.

Натомість, як вбачається з інформації про наявність та стан пересилання поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»відправлення за номером 9500012927270 вручене адресату (одержувачу) особисто 14.11.2012 об'єктом поштового зв'язку СІМФЕРОПОЛЬ 22 з індексом 95022 (арк. справи 45). Електронна адреса: http://80.91.187.254:8080/servlet/SMCSearch2?barcode= 9500012927270 &lang=ua

Предметом спору у даній справі є вимога про повернення коштів в сумі 3 600 грн. за непоставлений товар.

При цьому судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічне положення міститься в ст. 173 ГК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Факт укладення усного правочину сторонами у справі не заперечується.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі усного договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 193 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом , а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Стаття 665 ЦК України встановлює правові наслідки відмови продавця передати товар. Зокрема, ч. 1 ст. 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суду не подано доказів, які б підтверджували факт погодження сторонами строків поставки товару. Твердження позивача про узгодження сторонами триденного строку на поставку товару є голослівними та не підтвердженими належними та допустимими доказами у справі. Зокрема, в рахунку-фактурі на поставку товару відсутні будь-які вказівки на узгоджені строки товару. Інших доказів, які б свідчили про встановлення сторонами строку поставки товару суду також не подано.

Відтак, в спірному випадку до правовідносин сторін мають застосовуватись положення ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, 05.10.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 545-14 від 04.10.12 року, в якій позивач вимагав поставити йому товар (масляні радіатори) (арк. справи 7). Поштове відправлення (претензія з вимогою поставити товар) за номером 9500012927270 вручене адресату (одержувачу) особисто 14.11.2012 об'єктом поштового зв'язку (арк. справи 45). Тобто, строк виконання зобов'язання з поставки товару настав у відповідача лише з моменту отримання ним вимоги про поставку товару (14.11.12 року), й вказаний обов'язок мав бути виконаний ним протягом семи днів. Натомість, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із позовною заявою 18.10.12 року, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Миколаївської області. Тобто, на момент звернення до суду із позовом право позивача ще не було порушено, оскільки строк виконання зобов'язання на момент звернення до суду із позовом не настав, як наслідок, прострочення виконання зобов'язання не відбулось.

Судом також взято до уваги, що у направленій на адресу відповідача претензії вих. № 545-14 від 04.10.12 року позивач вимагав від відповідача поставити товар (радіатори) (арк. справи 7). Доказів повідомлення відповідача про відмову від зобов'язання та направлення позивачем вимоги повернути сплачені кошти суду не подано, тобто відсутнє попереднє повідомлення протилежної сторони про відмову від зобов'язання та факт порушення прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду із позовом право позивача не було порушено. Встановивши відсутність порушеного права у особи, яка звернулася за захистом такого права, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог саме з підстав відсутності порушеного права.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами у справі факту порушення його прав на момент звернення до суду із позовом. В позові слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 202, 205, 509, 525, 530, 610, 662-665, 712 ЦК України, ст. 173, 193 ГК України, Законом України "Про судовий збір", ст. 33, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

відмовити в позові Приватного акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод", вул. Самохвалова, 10, м. Сімферополь, 95022 (код ЄДРПОУ 00901499) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український радіаторний завод "Кронід", вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 31159983) про стягнення заборгованості у сумі 3 600, 00 грн.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2012 року

Суддя Е.М.Олейняш