Постанова

від 25.12.2012 по справі 5011-23/7275-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5011-23/7275-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 31.07.2012 року у справі № 5011-23/7275-2012 господарського суду міста Києва за позовом приватного підприємства "Сучасні фасадні системи", м. Сквира, Київська обл. доКиївської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Київ простягнення 167 758,69 грн.,

за участю представників:

позивача: Школьний В.В. (керівник);

відповідача: Озарків І.Д. (дов.№01-03 від 03.01.2012 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року по справі №5011-23/7275-2012 (суддя: Кирилюк Т.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Київської регіональної спілки споживчої кооперації на користь приватного підприємства "Сучасні фасадні системи" 130 432,80 грн. -основного боргу, 25 687,89 грн. - інфляційних втрат, 11 638,00 грн.- 3% річних та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року (судді: Сітайло Л.Г., Алданова С.О., Дикунська С.Я.), апеляційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року у справі № 5011-23/7275-2012 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що відповідач не оплатив в повному обсязі вартість підрядних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 130 432,802 грн., яка підлягає стягненню, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року, рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року у справі №5011-23/7275-2012, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, прийняті у справі судові акти скасувати, посилаючись на їх не відповідність вимогам закону, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача, у судовому засіданні, проти касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а прийняті судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2009 року між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації (замовник) та приватним підприємством "Сучасні Фасадні Системи" укладено договір підряду № 20-03-09, відповідно до умов якого, відповідач доручає, а позивач зобов'язується в межах договірної ціни виконати власними силами ремонт приміщень складу сировини з цехом для солінь майнового комплексу Відповідача в м. П. Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 33.

Відповідно до п. 3.3. договору, відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в розмірі 300 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 412 від 27.03.2009 року, № 491 від 10.04.2009 року, № 686 від 26.05.2009 року (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

На підтвердження факту виконання підрядних робіт у травні 2009 року Позивачем надано суду акт виконаних робіт, який підписаний з певними зауваженнями, які в подальшому були виправлені, про що свідчить акт приймання виконаних робіт від 10.06.2009 року.

Судами також встановлено, що наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань по договору підряду № 20-03-09 від 24.03.2009 року на суму 430 432, 80 грн.

Пункт 3.6 договору передбачає, що оплата здійснюється Відповідачем, згідно з актами здавання-приймання робіт з урахуванням авансового платежу.

Відповідач не оплатив в повному обсязі вартість підрядних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 130 432,802 грн., яка підлягає стягненню.

Суди попередніх інстанцій також, дійшли висновку, про стягнення з відповідача 11 638,00 грн. -3% річних та 25 687,89грн. -інфляційних витрат відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України,

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Київську регіональну спілку споживчої кооперації,м. Київ.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Київ залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року у справі №5011-23/7275-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В.Владимиренко