Постанова

від 25.12.2012 по справі 5002-35/1642-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5002-35/1642-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаКонєв Н.І. -посвідчення № 08-6/17 відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рекреаційного кооперативу малоповерхової забудови "Ф.А.П." на постановувід 31.10.2012 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 5002-35/1642-2012 господарського суду АР Крим за позовомПартенітської селищної ради доРекреаційного кооперативу малоповерхової забудови "Ф.А.П." провнесення змін до договору оренди земельної ділянки В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року Партенітська селищна рада звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Рекреаційного кооперативу малоповерхової забудови "Ф.А.П." про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 р. в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати в редакції Партенітської селищної ради виклавши його наступним чином:

"п. 1.2 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 17213852,18 гривень (сімнадцять мільйонів двісті тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 18копійок)"

"п. 2.3.1 Орендна плата за використання земельної ділянки складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 860692,61 гривень (вісімсот шістдесят тисяч шістсот дев'яносто дві гривні 61 копійка) за рік. Орендна плата вноситься рівними частками кожного місяця не пізніше 10 числа кожного місця наступного за звітним в місцевий бюджет смт. Патреніт на розрахунковий рахунок №33215812700008 в ГУ ДКСУ в АРК М.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 37890361, код платежу 13050200 та складає 71724,39 гривень (сімдесят одна тисяча сімсот двадцять чотири гривні 39 копійок).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статті 173, 188, 193 Господарського кодексу України, статті 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що 04.01.2005 р. між сторонами було укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.2 якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої відповідачу в оренду складала 2042868,75 грн., а річний розмір орендної плати, згідно пункту 2.3 договору становив 74174,40 грн.

У 2007 році Партенітською селищною радою була проведена нова нормативна грошова оцінка земель смт Партеніт, яка затверджена рішенням селищної ради № 17-65 від 03.04.2007 р., а рішеннями селищної ради № 22-6 від 12.07.2007 р. та № 45-19 від 27.02.2009 р. для земельної ділянки, займаної відповідачем була встановлена ставка орендної плати за оренду землі у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі.

Позивач зазначав, що згідно технічної документації про нормативну грошову оцінку земель смт Партеніт вартість земельної ділянки орендованої відповідачем площею 8,5000 га складає 17213852,18 грн. та відповідно до встановленої ставки 5 % від нормативної грошової оцінки земель орендна плата з урахуванням індексації на 2012 рік повинна складати 860692,61 грн., проте, розмір річної орендної плати, яку сплачує відповідач становить 96279,96 грн., що складає ставку у розмірі 0,56 % від нормативної грошової оцінки земель та суперечить нормам чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву Рекреаційний кооператив малоповерхової забудови "Ф.А.П." вказувало на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог посилаючись на те, що в порушення статті 188 Господарського кодексу України від селищної ради пропозиція про внесення змін до договору оренди землі до відповідача не надходило.

Рішенням господарського суду АР Крим від 23.07.2012 р. (суддя Шевчук Н.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що зміни у договір, про внесення яких заявлений позов з посиланням на те, що така редакція змін була запропонована орендодавцем, відрізняється від змін, що викладені у проекті додаткової угоди № 1 від 03.06.2009 р., як у розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та і у розмірі орендної плати, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримані вимоги статті 188 Господарського кодексу України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

За апеляційною скаргою Партенітської селищної ради Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Євдокімов І.В., Антонова І.В., Проценко О.І.) переглянувши рішення господарського суду АР Крим від 23.07.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 31.10.2012 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, а саме: вніс зміни в договір оренди земельної ділянки від 04.01.2005, укладений між Партенітською селищною радою і Рекреаційним кооперативом малоповерхової забудови "Ф.А.П." про оренду земельної ділянки площею 8,5000 га (кадастровий номер 01 103 454 00 : 01: 004: 0003), розташованої в межах населеного пункту смт. Партенит в районі РБУ, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 6 Алуштинської міської ради 21.03.2005 № 040500200004 в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати в редакції Партенітської селищної ради у наступному вигляді:

"пункт 1.2 договору читати як: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 16251150,00 гривень (шістнадцять мільйонів двісті п`ятдесят одна тисяча сто п'ятдесят гривень, 00 копійок)".

"пункт 2.3.1 договору читати як: "Орендна плата за використання земельної ділянки складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 812557,50 гривень (вісімсот дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень, 50 копійок) за рік. Орендна плата вноситься рівними частками кожного місяця не пізніше 10 числа кожного місяця наступного за звітним в місцевий бюджет смт. Партенит на розрахунковий рахунок № 33215812700008 в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 37890361, код платежу 13050200 та складає 67713,13 гривень (шістдесят сім тисяч сімсот тринадцять гривень, 13 копійок)".

В іншій частині позову Партенітської селищної ради відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем були дотримані вимоги статті 188 Господарського кодексу України, а також вказав на те, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову повністю, оскільки в прохальній частині позову наявна помилка при розрахунку розміру нормативної грошової оцінки та орендної плати земельної ділянки, тому заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати за неї.

Рекреаційний кооператив малоповерхової забудови "Ф.А.П." подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду АР Крим від 23.07.2012 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що в порушення частини 2 статті 188 Господарського кодексу України відповідачу не надходило пропозиції від селищної ради про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, а відтак відсутні підстави для задоволення таких позовних вимог про внесення змін до договору.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції було внесено зміни до договору оренди в редакції, яка не була заявлена позивачем та не міститься у додатковій угоді № 1 від 03.06.20019 р., яка направлялась відповідачу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 04.01.2005 р. між Партенітською селищною радою (орендодавець) та Рекреаційним кооперативом малоповерхової забудови "Ф.А.П." (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,5000 га (кадастровий номер 01 103 454 00:01:004:0003), яка розташована в межах населеного пункту смт Партеніт в районі РБУ, терміном дії 49 років до 04.2054 для розміщення і обслуговування комплексу житлової забудови.

Відповідно до пункту 1.2 договору, грошова оцінка земельної ділянки складає 2042868,75 грн.

Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі розрахованому відповідно до рішень селищної ради і чинного законодавства.

Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця. Річний розмір орендної плати складає 74174,40 грн.

Розмір орендної плати згідно пункту 2.3.2 щорічно переглядається у випадках і з моменту зміни умов господарювання, передбачених договором, підвищення цін, тарифів і т.д.

Пунктом 4.1 сторони передбачили, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Партенітської селищної ради № 17-65 від 03.04.2007 р. затверджено нову грошову оцінку земель смт Партеніт та рішеннями № 22-6 від 12.07.2007 та № 45-19 від 27.02.2009 була встановлена ставка плати за оренду землі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель (а.с. 25-27, 42-45).

Предметом спору у даній справі є вимога Партенітської селищної ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 р., укладеного з Рекреаційним кооперативом малоповерхової забудови "Ф.А.П." в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством визначена можливість внесення змін до договору в частині зміни орендної плати.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що листом вих. № 1087 від 25.10.2012 Партенітська селищна рада повідомила відповідача про зміну нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та необхідність приведення тексту договору у відповідність вимогами чинного законодавства, шляхом направлення листа на адресу відповідача, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, тобто позивачем були дотримані вимоги статті 188 Господарського кодексу України.

При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що зміни у договір, про внесення яких заявлений позов відрізняються від змін, що викладені у проекті додаткової угоди № 1 від 03.06.2009, як у розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, так і в розмірі орендної плати, оскільки, як встановлено апеляційним судом, в прохальній частині позову наявна помилка при розрахунку розміру нормативної грошової оцінки та орендної плати земельної ділянки, тому заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати за неї.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі № 867 від 04.03.2009 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 16251150,00 гривень (а.с. 45), а згідно з розрахунком розміру плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, орендна плата за використання земельної ділянки складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 812557,50 гривень за рік, відтак орендна плата за використання земельної ділянки за місяць складає 67713,13 гривень.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи із встановлених судом обставин справи щодо законодавчо встановленої можливості внесення змін до договору та визначення такої можливості у договорі, а також з огляду на обов'язковість до виконання на відповідній території рішень органу місцевого самоврядування, вважає постанову суду апеляційної інстанції таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, а також такими, що зводяться до непогодження скаржника з постановою суду.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 р. у справі № 5002-35/1642-2012 господарського суду АР Крим залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач