Постанова

від 18.12.2012 по справі 5023/2457/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5023/2457/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДроботової Т.Б., суддівДанилової М.В., Рогач Л.І., за участю представників: позивача відповідача Погорєлова Р.І. (довіреність від 17.07.2012 р.) розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 р. у справі№ 5023/2457/12 господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Земельний банк" до 1.Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" 2.Відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області провизнання недійсним правочину та скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить: - визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" (далі - 1-й відповідач) повідомленням № 091601 від 16.09.10 р., про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.08 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. 1-го відповідача до позивача за вартістю емітованих ним облігацій: скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції (далі - 2-го відповідача) з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь позивача з 1-го відповідача 852240,02 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2012 р. у справі 5023/2457/12 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково: визнано недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" повідомленням № 091601 від 16.09.2010 р., про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.2008 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" за вартістю емітованих ним облігацій. В частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.2011 р. відділу державної виконавчої службі Дергачівського районного управління юстиції з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.2010 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства " Земельний банк" з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" 852240,02 грн., в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції посилався, зокрема, на приписи глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність", зазначаючи про те, що названим законом передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів; залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого статтями 93, 95 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури. Щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, суд першої інстанції посилався на порядок оскарження дій чи бездіяльності органів виконавчої служби.

АТ "Страхова компанія "Аванте" звернулось з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, який постановою від 31.10.2012 р. судове рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2012 р. залишив без змін з тих же підстав.

АТ "Аванте" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 р. в частині визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" повідомленням №091601 від 16.09.2010 р ., про припинення зобов'язань в сумі 852 240, 02 грн. за кредитним договором № 02-08/К від 27.03.2008 р. перед Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852 240, 02 грн. Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" за вартістю емітованих ним облігацій та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, залишили поза увагою той факт, що вказані зобов'язання сторін спору на момент вчинення ПАТ "Страхова компанія "Аванте" спірного правочину відповідали вимогам, встановленими положеннями статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, з огляду на те, що вони були зустрічними (випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор у одному зобов'язанні є боржником у іншому і навпаки). Вимоги за вказаними зобов'язаннями є однорідними, адже стосуються одного й того ж виду речей -грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

30.07.10 р. Національним банком України було прийнято Постанову № 375 від "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", якою з 02.08.2010 року у ПАТ "Земельний банк" була відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації банку, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".

03.09.10 р. між АТ "Страхова компанія "Аванте" та ТОВ "Пірс" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Д23В, відповідно до умов якого ПАТ "Страхова компанія "Аванте" отримало у власність цінні папери, зокрема облігації проценті іменні, емітентом яких є позивач, номінальною вартістю 1000,00 грн. у кількості 1540 штук тобто на загальну суму 1540000,00 грн.

03.09.10 р. АТ "Страхова компанія "Аванте" звернулось до ліквідатора позивача з заявою про визнання вимог кредитора за облігаціями емітованими позивачем у кількості 1540 штук номінальною вартістю 1000,00 грн. на загальну суму 1540000,00 грн. та нарахованими відсотками відповідно до проспекту емісії таких облігацій, в порядку статті 89 Закону України "Про банки та банківську діяльність та 21.09.10 р. направив на адресу позивача повідомлення № 091601 від 16.09.10 р. про зарахування зустрічних вимог в порядку частини 2 статті 601 ЦК України та частини 3 статті 203 ГК України, згідно якого АТ "Страхова компанія "Аванте" повідомило позивача про зарахування зобов'язання АТ "Страхова компанія "Аванте" перед позивачем згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.10 р. по справі № 66/267-10 та зобов'язання позивача перед АТ "Страхова компанія "Аванте" за емітованими банком облігаціями на суму 1540000,00 грн.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частині 1 статті 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що банк знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі -Закон), згаданий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є Позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Стосовно недопустимості зарахування однорідних зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, такий випадок врегульований положеннями статей 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до пунктів 3 та 8 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 8 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно з статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", після місячного терміну з дня публікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів та здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцентованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості визначеному статтею 96 Закону.

Крім цього, за приписами норм частини 6 статті 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" погашення вимог до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України є правом ліквідатора банку (а не його обов'язком) та таке погашення допускається лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури, та з дозволу Національного банку України.

Отже, нормами глави 16 (ліквідація банків) Закону встановлений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку встановленого статями 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм часатини 2 статті 96 вказане Закону до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, погашення яких здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію бані витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінка та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівника банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.

Позивач стверджує та АТ "Страхова компанія "Аванте" не заперечує, що АТ "Страхова компанія "Аванте" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" з повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог 21.09.10 р., тобто після введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Зембанк" та після публікації відомостей про відкриття ліквідаційної процедури вказаного Банку у газеті "Урядовий кур'єр".

Вищевказане підтверджує неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, з посиланням на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 "Про банки і банківську діяльність".

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, судами вірно вказано, що спірний правочин суперечить положенням глави 16 (Ліквідація банків), ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", щодо визначеного законодавчого порядку погашення вимог кредиторів у період здійснення ліквідаційної процедури банку.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування

судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального

права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати

доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність

того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові

докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняті у справі судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2012 р. у справі № 5023/2457/12 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" -без задоволення.

.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: М. Данилова

Л. Рогач