Постанова

від 05.11.2012 по справі 5023/2457/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 5023/2457/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М. , суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі -Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача -Редіна В.Б.( за дов. від 27.09.2012р.);

1-го відповідача -Хомякова А.Л. ( дов. № 061303 від 13.06.2012р.);

2-го відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу 1-го відповідача Приватного АТ «Страхова компанія «Аванте» (вх. 2807 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2012 р. у справі № 5023/2457/12

за позовом ПАТ «Земельний банк», м. Харків

до 1. Приватного АТ «Страхова компанія «Аванте», с. Черкаська Лозова, Харківської області

2. Відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" (далі - 1-й відповідач) повідомленням № 091601 від 16.09.10 р., про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.08 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. 1-го відповідача до позивача за вартістю емітованих ним облігацій. Крім того, позивач просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції (далі - 2-го відповідача) з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь позивача з 1-го відповідача 852240,02 грн. Судовий збір у сумі 2146,00 грн. позивач просить покласти на 1-го відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2012 р. у справі № 5023/2457/12 (суддя Інте Т.В.) позов задоволене частково. Визнано недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" повідомленням № 091601 від 16.09.10 р., про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.08 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" до Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" за вартістю емітованих ним облігацій. Стягнуто з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" (62340, Харківська область, с. Черкаська Лозова, вул. 1 Травня, б. 1, код ЄДРПОУ 21246745, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, б. 4, код ЄДРПОУ 19358721 відомості про банківські рахунки відсутні) витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,00 грн. В частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний грн. В частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" 852240,02 грн., в позові відмовлено.

Перший відповідач АТ "Страхова компанія "Аванте" не погодилось з прийнятим у справі рішенням та звернулось з апеляціною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ "Страхова компанія "Аванте" повідомленням № 091601 від 16.09.2010 р. про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.08 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. 1-го відповідача до позивача за вартістю емітованих ним облігацій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "Земельний банк" в цій частині. Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що відповідно до положень ст. 602 ЦК не допускається зарахування зустрічних вимог 1) про відшкодування шкоди, завданної калітством, іншим ушкодженням здоровья або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках встановлених законом або договором.

При оцінці правомірності припинення зобов'язання внаслідок вчинення спірного правочину шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не можуть бути застосовані положення Закону України «Про банки та банківську діяльність», які регулюють порядок та черговість задоволення заявлених вимог до банку, із коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури, оскільки Закон України «Про банки та банківську діяльність»не містить положень щодо неможливості припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог після початку процедури ліквідації банку, та більш того, чинним законодавством про банкрутство взагалі не забороняється проведення зарахування зустрічних грошових вимог у процедурі банкрутства.

В судовому засіданні 31.10.2012 р. представник заявника апеляційної скарги вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти вимог скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

В судове засідання 31.10.2012 р. другий відповідач не прибув, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.10 р. по справі № 66/267-10 за позовом позивача до 1-го відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20-08/к від 27.03.08 р., позов задоволено, стягнуто з 1-го відповідача на користь позивача 852240,02 грн. заборгованості, в тому числі 800000,00 грн. основного боргу за кредитом, 37435,62 грн. заборгованість за відсотками, 6132,71 грн. пені, 8435,69 грн. держмито та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

30.07.10 р. Національним банком України було прийнято Постанову № 375 від "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", якою з 02.08.2010 року у ПАТ "Земельний банк" була відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації банку, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".

03.09.10 р. між 1-м відповідачем та ТОВ "Пірс" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Д23В, відповідно до умов якого 1-й відповідач отримав у власність цінні папери, зокрема облігації проценті іменні, емітентом яких є позивач, номінальною вартістю 1000,00 грн. у кількості 1540 штук тобто на загальну суму 1540000,00 грн.

03.09.10 р. 1-й відповідач звернувся до ліквідатора позивача з заявою про визнання вимог кредитора за облігаціями емітованими позивачем у кількості 1540 штук номінальною вартістю 1000,00 грн. на загальну суму 1540000,00 грн. та нарахованими відсотками відповідно до проспекту емісії таких облігацій, в порядку ст. 89 Закону України "Про банки та банківську діяльність»та 21.09.10 р. направив на адресу позивача повідомлення № 091601 від 16.09.10 р. про зарахування зустрічних вимог в порядку ч,2 ст. 601 ЦК України та ч. З ст. 203 ГК України, згідно якого 1-й відповідач повідомив позивача про зарахування зобов'язання 1-го відповідача перед позивачем згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.10 р. по справі № 66/267-10 та зобов'язання позивача перед 1-м відповідачем за емітованими банком облігаціями на суму 1540000,00 грн.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як підтверджують матеріали справи, 30.07.2010 р. Національним банком України було прийнято Постанову №375 від "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", якою з 02.08.2010 року у ПАТ "Земельний банк" була відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації банку, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Так, враховуючи, що банк знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон), згаданий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є Позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням цього спеціального закону.

Стосовно недопустимості зарахування однорідних зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, такий випадок врегульований положеннями ст.ст. 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до пунктів 3 та 8 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно з статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", після місячного терміну з дня публікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів та здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцентованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості визначеному статтею 96 Закону.

Крім цього, за приписами норм ч. 6 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" погашення вимог до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України є правом ліквідатора банку (а не його обов'язком) та таке погашення допускається лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури, та з дозволу Національного банку України.

Отже, нормами глави 16 (ліквідація банків) Закону встановлений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм ч. 2 ст. 96 вказане Закону до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, погашення як здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію бані витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінка та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівника банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.

Позивач стверджує та 1-й відповідач не заперечує, що АТ "Страхова компанія "Аванте" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" с повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог 21.09.10 р., тобто після введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Зембанк" та після публікації відомостей про відкриття ліквідаційної процедури вказаного Банку у газеті "Урядовий кур'єр".

Відповідно до приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Вищевказане підтверджує неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, з посиланням на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 "Про банки і банківську діяльність".

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, виходячи з аналізу положень глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд приходить до висновку, що названим Законом передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи 1-го відповідача про те, що чинним законодавством взагалі не забороняється проведення зарахування зустрічних грошових вимог у процедурах банкрутства та вважає за необхідне позовні вимоги в частині визнання недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" повідомленням № 091601 від 16.09.10 р., про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.08 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. 1-го відповідача до позивача за вартістю емітованих ним облігацій задовольнити.

Крім того, позивач просив у позовній заяві скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь позивача з 1-го відповідача 852240,02 грн.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вищезазначеної вимоги виходячи з наступного.

В межах позовного провадження, відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, відповідно до розділу 14 ГПК України, можливо лише на стадії виконання рішення, оскільки в межах позовного провадження суд розглядає спір про право. Оскільки існує окрема правова норма (ст. 121-2 ГПК України) яка регулює порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволені позовних в частині скасування постанову про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь позивача з 1-го відповідача 852240,02 грн

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 44,49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2012р. по справі № 5023/2457/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 05.11.2012 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.