Ухвала

від 23.10.2012 по справі 14/70 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

23.10.12 Справа№ 14/70

За скаргою (стягувача): Приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС», м. Львів

На дії органів ДВС (Відділу Державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області))

у справі №14/70

за позовом : Приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олеська мінеральна вода», смт. Олесько, Буський район, Львівська область

про стягнення 12 592,30грн. заборгованості

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

Представники сторін:

від скаржника -Антоненко В.А. - представник в матеріалах справи;

від боржника : не з"явився;

від ВДВС : Грицина Р.А. -представник, довіреність в матеріалах справи.

Права та обов"язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз"яснив представнику скаржника та представнику ВДВС. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть справи: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС», м. Львів на дії органів ДВС (Відділу Державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області) при примусовому виконанні рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2010 року у справі №14/70 за позовом Приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС», м. Львів, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олеська мінеральна вода», смт. Олесько, Буський район, Львівська область, про стягнення 12 592,30грн. заборгованості.

У прохальній частині скарги скаржник просить визнати неправомірними дії заступника начальника (державного виконавця) Відділу Державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області Грицини Р.А. щодо повернення виконавчого документа не стягувачеві (а на іншу адресу), у зв»язку із чим такий виконавчий документ було втрачено .

Скарга подана відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Ухвалою суду від 06.09.2012 року скарга прийнята до розгляду; судове засідання по розгляду скарги призначено на 11.10.2012 року. Ухвалою від 11.10.2012 року розгляд скарги відкладено на 23.10.2012 року.

В судове засідання 23.10.12 р явку повноважного представника забезпечив скаржник та представник Відділу Державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області.

З підстав, наведених у скарзі, представник скаржника просить суд скаргу задоволити та визнати неправомірними дії заступника начальника (державного виконавця) Відділу Державної Виконавчої Служби Буського районного управління юстиції Львівської області Грицини Р.А. щодо повернення виконавчого документу не стягувачеві (а на іншу адресу), у вз»язку із чим такий виконавчий документ було втрачено. Свою скаргу, скаржник мотивує тим, що згідно із інформацією, одержаною від ВДВС у листі від 06.09.2012 року вих.1297/09-20/5396), дізнався про те, що виконавчий документ (оригінал наказу господарського суду Львівської області №14/70 від 13.07.2010 року) було надіслано приватному підприємству «БЕРТА ПЛЮС»засобами поштового зв»язку на адресу м. Львів, вул. Вітовського, 9а, хоча в заяві про відкриття виконавчого провадження, і в самому виконавчому документі, значиться інша (дійсна адреса) підприємства -м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, корп.2. Також скаржник зазначає, що в результаті неправомірних дій працівників ВДВС Буського РУЮ було втрачено виконавчий документ, що зумовило завершення виконавчого провадження без фактичного виконання рішення суду та позбавило ПП «БЕРТА ПЛЮС»(як стягувача) права оскарження постанови державного виконавця і повторного пред»явлення виконавчого документу до виконання.

09.10.2012 року відділом Державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області подано заперечення на скаргу за вх.№22760/12 від 09.10.2012 року, в якому зазначено, що 23.12.2010 року у відповідності до п.2,5 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»заступником начальника ВДВС Буського РУЮ Грициною Р.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв»язку з відсутністю майна та коштів у боржника для погашення заборгованості та вказано про можливість повторного пред»явлення виконавчого документа до виконання в строк до 23.12.2013 року. Також у запереченні зазначається, що згідно запису в книзі вихідної кореспонденції ВДВС Буського РУЮ за 2010 рік, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві за вих.№2230/09-20/10243 направлено в м. Львів. Адреса стягувача згідно супровідного листа вказана м. Львів, вул. Вітовського,9а, відтак надати підтвердження про направлення виконавчого документа і постанови про повернення стягувачеві неможливо, у зв»язку із закінченням строків зберігання реєстру рекомендованих листів.

Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст.75 ГПК України скарга розглядається за наявними у справі документами.

Розглянувши скаргу та подані до неї докази, заслухавши представника ВДВС та представника ПП «БЕРТА ПЛЮС» , ознайомившись із матеріалами справи №14/70, суд встановив наступне.

Господарським судом Львівської області 29.06.2010 року винесено рішення по справі №14/70, яким вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олеська мінеральна вода»(80533, Львівська область, Буський район, смт. Олесько, вул. Валова, 19, код ЄДРПОУ 34107428) на користь приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС» (79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, корп.2, код ЄДРПОУ 20857760) 9527,75грн. основного боргу, 1179,20грн. пені, 20% річних в сумі 1241,53грн., 643,82 грн. інфляційних втрат, 125, 92грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.07.2010 року господарським судом Львівської області видано стягувачу наказ про примусове виконання рішення суду по справі №14/70.

На підставі заяви ПП «БЕРТА ПЛЮС», 16.08.2010 року постановою заступника начальника ВДВС Буського РУЮ Львівської області Грицини Р.А., було відкрито виконавче провадження № 20681409 по примусовому виконанню наказу господарського суду Львівської області №14/70 від 13.07.2010 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олеська мінеральна вода»на користь приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС»12954,22 грн.

Відповідно до змісту листа від 06.09.2012 року вих.№1297/09-20/5396, встановлено що 23.12.2010 року заступником начальника ВДВС Буського РУЮ Львівської області Грициною Р.А. у виконавчому провадженні № 20681409 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Підставою для повернення виконавчого документа у постанові зазначено ст.38, п.2,5 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Доказів надіслання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом наказу з дотриманням вимог Закону України про виконавче провадження»ВДВС суду не надав, однак підтвердив, що постанова та оригінал наказу відіслані стягувачу на адресу м.Львів, вул..Вітовського, 9а., хоча відповідно до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, і до змісту виконавчого документа виданого судом значиться інша адреса Приватного підприємства «БЕРТА ПЛЮС», а саме: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, корп.2.

Згідно матеріалів у справі №14/70, адреса м.Львів, вул..Вітовського, 9а., є поштовою адресою боржника.

Як зазначено в листі начальника ВДВС Буського РУЮ Нестюк Г.М. від 06.09.2012 року вих.№1297/09-20/5396 -станом на 05.09.2012 року поштовий лист і з виконавчим документом на адресу ВДВС не повертався.

В судовому засіданні 23.10.2012 року представник ВДВС підтвердив, що згідно запису в книзі вихідної кореспонденції ВДВС Буського РУЮ за 2010 рік, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві за вих.№2230/09-20/10243 направлено стягувачеві в м. Львів. Державний виконавець підтвердив, що виконавчий документ і постанова про повернення виконавчого документа надіслані на адресу м. Львів, вул. Вітовського, 9а, надати підтвердження про направлення виконавчого документа і постанови про повернення стягувачеві станом на даний час не може, у зв»язку із закінченням строків зберігання реєстру рекомендованих листів.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначені вище обставини стали відомі стягувачу із листа ВДВС від 06.09.2012 року №1297/09-20/539603.11.2011 року.

Належних та допустимих доказів в підтвердження того, що про зазначені обставини ВДВС повідомляло стягувача раніше , тобто доказів скерування стягувачу супровідних листів , відповідей на запити тощо, суду не надано.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна підтвердити належними та допустимими доказами ті обставини, на які покликається в обґрунтування заявлених вимог чи заперечень.

При розгляді скарги суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов"язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Частина 3 названої статті містить вимогу щодо форми судових рішень. Усі судові рішення (рішення, постанови, ухвали) господарський суд виносить в письмовій формі.

Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність , встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Судове рішення містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і грунтується на нормі права, що застосована судом.

Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін , приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.

Стаття 115 ГПК України встановлює обов"язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили -обов"язковість судових рішень. Судові рішення є обов"язковими на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р ( з наступними змінами і доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Статтею 2 Закону визначено органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" -державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження":

Державний виконавець зобов"язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи , необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз"яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа , про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов"язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, органи виконання судових рішень ( органи ВДВС) не наділені повноваженнями вносити зміни у виконавчі документи, видані судами на примусове виконання рішень, які набрали законної сили, а повинні здійснювати заходи , необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення ( далі -виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Закон України «Про виконавче провадження» (п.2 ч.1 ст.40) в редакції чинній станом на дату прийняття ВДВС постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, передбачав, що виконавчий документ , на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснень частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно , на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Поряд з цим, стягувач є стороною виконавчого провадження. У даній справі стягувач -юридична особа на користь якої видано виконавчий документ. Відомості про стягувача , зокрема про його місцезнаходження, містяться у виконавчому документі (наказі суду). Відтак, очевидно, що прийнявши постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, ВДВС зобов»язане було відіслати постанову з оригіналом наказу стягувачу по місцюзнаходження останнього,тобто на адресу, відомості про яку містить виконавчий документ.

Згідно із ст.7 Закону України «про виконавче провадження» ,- державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

В результаті дій працівників ВДВС по відісланою постанови та оригіналу наказу суду не стягувачу за його місцезнаходженням, оригінал наказу втрачено, стягував позбавлений можливості на оскарження постанови про повернення виконавчого документа у строки, передбачені ст.121-2 ГПК України, рішення суду не виконано.

В силу положень Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст.121-2 ГПК.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України , скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал , постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарга розглядається судом в межах вимог, встановлених ст.121-2 ГПК України.

За результатами розгляду скарги , що розглядається, суд прийшов до висновку, що доводи скаржника є правомірними і скаргу слід задоволити.

Виходячи з вищенаведеного вище, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати неправомірними дії заступника начальника (державного виконавця) Відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області Грицини Р.А. в процесі виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 29.06.2010 р у справі №14/70 , які полягають у поверненні виконавчого документа не стягувачеві ( а на іншу адресу, яка не відповідає місцезнаходженню стягувача), що призвело до втрати виконавчого документа.

Суддя Кітаєва С.Б.