Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-11758/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-11758/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  17 грудня 2012 року           13:18           № 2а-11758/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Анід-Пак” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 28 серпня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Анід-Пак” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Анід-Пак”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №0002642208. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2012 року у справі №2а-11758/12/2670, якою позовну заяву ТОВ “Анід-Пак” залишено без руху. Позивач усунув недоліки позовної заяви у спосіб, встановлений судом. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-11758/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 грудня 2012 року. В судовому засіданні 11 грудня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 11 грудня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 квітня 2012 року №0002642208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення статті 185, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “Анід-Пак” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 130 000,00 грн., у тому числі за основним платежем на –104 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 26 000,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 09 квітня 2012 року №135/22-8/32852159 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Анід-Пак” (код ЄДРПОУ 32852159) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ “Еліт Консалт”, код за ЄДРПОУ 37240898 за серпень 2011 року” (далі по тексту –Акт перевірки). У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем статті 185, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 104 000,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року –104 000,00 грн. Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ “Еліт Консалт”; на підприємстві відсутні основні засоби, інформація про кількість працюючих –відсутня; місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень, наявність автомобільного транспорту та устаткування, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності не встановлено; за фактом фіктивного підприємництва ТОВ “Еліт Консалт” порушено кримінальну справу. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що позивач уклав правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: ТОВ “Еліт Консалт” на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; податковий кредит підтверджений відповідним первинними документами та належним чином оформленими податковими накладними; послуги придбавались з метою використання у власній господарській діяльності позивача; висновки про нікчемність укладених правочинів не підтверджуються жодними доказами. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва вважає необґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Анід-Пак”, виходячи з наступних мотивів. Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Анід-Пак” та ТОВ “Еліт Консалт”, обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Анід-Пак” (замовник) та ТОВ “Еліт Консалт” (виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 04 липня 2011 року №48, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги, а замовник зобов'язується оплачувати та приймати виконані роботи. Відповідно до актів від 05 серпня 2011 року №ОУ-307 та від 31 серпня 2011 року №ОУ-328, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ “Еліт Консалт” надано ТОВ “Анід-Пак” інформаційно-консультаційні послуги та виписало ТОВ “Анід-Пак” податкові накладні від 05 серпня 2011 року №29 на загальну суму 150 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –25 000,00 грн. та від 31 серпня 2011 року №156 на загальну суму 474 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –79 000,00 грн. В оплату за надані інформаційно-консультаційні послуги ТОВ “Анід-Пак” перерахувало на рахунок ТОВ “Еліт Консалт” грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит –це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Еліт Консалт”, у зв'язку з придбанням інформаційно-консультаційних послуг. Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних будівельно-монтажних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії наступних документів: податкових накладних, виписок банку по відносинам з ТОВ “Еліт Консалт”, копію господарського договору, копії актів та звітів про виконану роботу згідно цих актів. При цьому жодних доказів на підтвердження використання придбаних інформаційно-консультаційних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та відповідних письмових пояснень позивач до суду не надав. Надані позивачем в матеріали справи звіти про виконання робіт, на думку суду, не дають суду можливості встановити з якою метою замовлялись інформаційно-консультаційні послуги та як вони в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача, так наприклад, суд не має можливості встановити яким чином в господарській діяльності позивача використано графіки об'ємів імпорту лікарських засобів по підрахунках за 2008 - 2010 роки, графіки експортної вартості активних фармацевтичних інгредієнтів в деяких країнах світу, конкурентноздатність російських активних фармацевтичних інгредієнтів тощо. Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження мети придбання позивачем інформаційно-консультаційних послуг та яким чином такі послуги використано в межах господарської діяльності позивача. Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ “Еліт Консалт” інформаційно-консультативних послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “Еліт Консалт” носять реальний характер, а придбані інформаційно-консультативні послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою. З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ “Анід-Пак” суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №0002642208 є правомірним. Таким чином, позовні вимоги ТОВ “Анід-Пак” про скасування податкового повідомлення-рішення документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Анід-Пак” задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Анід-Пак” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                            В.А. Кузьменко