Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-1670/7370/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7370/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю представника позивача - Пасюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздрібно-торгівельна система "Експо-центр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Роздрібно-торгівельна система "Експо-центр" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2012 року № 0012922301/1728 та № 0003541801/1722.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновок перевіряючих про виявлені порушення податкового законодавства вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку своїх представників не забезпечив, надав до суду заперечення, в яких посилався на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток та заниження податок на додану вартість за перевіряємий період.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Роздрібно-торгівельна система "Експо-центр" зареєстровано як юридичну особу 29.07.1998 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 120 0000 000969, ідентифікаційний код 30068120, свідоцтво серії А00 № 126942, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ.

В період з 29.10.2012 по 30.10.2012 державним податковим інспектором проведено позапланову невиїзну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Віп-Союз" за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 15.08.2012 № 23194/10/22-112, за результатами якої складено акт від 30.10.2012 № 4517/22-209/30068120. Даним актом зафіксовано порушення позивачем порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого податок на додану вартість занижено на загальну суму 33333,00 грн, в тому числі за грудень 2011 року, а також підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року занижено на 38333,00 грн (а.с. 26-36).

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012:

№ 0012922301/1728, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 41666,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 33333,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8333,00 грн (а.с. 15);

№ 0003541801/1722, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 45062,50 грн, в тому числі: за основним платежем - 36050,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 9012,50 грн (а.с.137).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету врегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові відносини з приводу формування валових витрат врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час існування спірних правовідносин), згідно з пункту 4.1 статті 4 якого валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать матеріали справи фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки про заниження позивачем суми ПДВ та податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ "Віп Союз" за період, що перевірявся.

Так, 01 грудня 2011 року між ТОВ "РТС "Експо-Центр" (по тексту договору - Замовник) та ТОВ "Віп Союз" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір № 8, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити, здійснити зборку та передати у власність Замовнику меблі, виготовлені по попередньому замовленню згідно дизайн-проекту Замовника (згідно специфікацій Додаток 1, додаток 2), а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, своєчасно оплатити та прийняти меблі в кількостях, що перераховані в додатку № 1, додатку № 2 до цього договору. Загальна вартість згідно специфікацій складає 406000,00 грн, в тому числі ПДВ 67666,67 грн. Постачальник зобов'язується поставити меблі не пізніше 50 робочих днів з моменту попередньої оплати. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 50% шляхом перерахування коштів з рахунку Замовника на рахунок Постачальника на підставі узгоджених рахунків-фактур, 50% - доплата на протязі 3-х банківських днів з моменту поставки товару(а.с. 60-63).

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

специфікації додаток № 1 та додаток № 2;

рахунок-фактура № 0001 від 23.12.2011;

податкові накладні від 27.12.2011 № 443, від 17.01.2012 № 314, від 19.01.2012 № 315, від 30.01.2012 № 317, від 09.02.2012 № 358;

виписки з рахунку стосовно факту оплати вартості ТМЦ з відмітками банківської установи;

видаткова накладна від 17.02.2012 № РН-0001702

товарно-транспортна накладна від 17.02.2012 № рн-0001702;

акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2012 (а.с. 64-85).

Пояснюючи необхідність придбання меблів, позивач пояснив, що основним видом діяльності товариства є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах. Меблі, придбані у спірного контрагента було замовлено згідно договору від 21.12.2011 № 1269, укладеного з ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", згідно якого було визначено дизайн та склад меблювання відповідного приміщення вказаного підприємства. В ході судового розгляду суду надавались фотознімки вказаного товару у зібраному вигляді.

Аналізуючи встановлені обставини справи та письмові докази, якими позивач мотивує свої вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт здійснення господарської операції позивача та спірним контрагентом підтверджується наданими первинними документами. Порушень щодо оформлення податкових накладних та інших документів актом перевірки не зафіксовано та судом не встановлено.

Разом з цим, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки щодо наявності у контрагента позивача ознак фіктивності, а також відсутності податкової звітності за періоди, що перевірялись, а тому не мають трудових та виробничих ресурсів для здійснення виробничої діяльності. Як наслідок, перевіряючими зроблено висновок про ведення діяльності лише з метою формування штучного податкового кредиту по ланцюгу постачання до кінцевого споживача.

У зв'язку з цим слід зазначити, що жоден чинний на момент виникнення та реалізації сторонами спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та визначення податкового зобов'язання в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копію відповідної звітності ТОВ "Віп Союз" з відміткою податкового органу про її отримання та із зазначенням відповідних операцій з ТОВ "РТС "Експо-Центр".

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздрібно-торгівельна система "Експо-центр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року № 0012922301/1728 та № 0003541801/1722.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздрібно-торгівельна система "Експо-центр" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 20 грудня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник