Рішення

від 26.12.2012 по справі 5008/461/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.2012 Справа № 5008/461/2012

Розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Геєвський цегельний завод", с. В.Геївці Ужгородського району

до відповідача 1 Відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, м. Хуст

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод", м. Хуст

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Газ", м. Київ

про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

Від позивача -Філінова К.С., представник за довіреністю від 06.04.2012;

Від відповідача 1 -Юришинець В.М., головний державний виконавець, представник за довіреністю №12242/05-3713 від 15.08.12;

Від відповідача 2 -не з'явився;

Від відповідача 3 - Беринець Н.А., представник за довіреністю від 18.11.11, Гусак С.М., представник за довіреністю від 03.07.2012.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Геєвський цегельний завод" (далі -позивач) звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції (далі -відповідач) про визнання права власності на рухоме майно, зокрема, трактор Т-150 К-1 шт.; бульдозер Т-130 (у акті опису й арешту вказаний як гусеничний трактор Т-130)-1 шт., екскаватор ЕО ( у акті опису -екскаватор гусеничний тросовий ПМП)-1 шт. та екскаватор багатоковшовий ( у акті опису -багатоковшовий навантажувач)-1 шт., та зобов'язання відповідача зняти арешт із вказаного майна шляхом його виключення з акту опису й арешту від 17.05.2012.

Дванадцятого липня 2012 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою він просить визнати право власності також на кран козловий, який було включено до Акту опису та арешту майна від 11.05.2012 та зняти з нього арешт.

Заявою про уточнення позовних вимог від 25.12.2012 позивач розширив ідентифікуючі ознаки машин, на які він просить визнати право власності та зняти арешт. Зокрема, зазначив роки випуску, заводські номери, інвентаризаційні номери.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право власності на зазначене майно належить позивачеві на підставі договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11 та №12/11, відповідно до яких товариство з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод" (продавець) передало, а позивач як покупець прийняв у власність майно з дати підписання договорів. Приймання-передача майна відбулася шляхом складання продавцем та покупцем відповідних актів від 25.03.2011 №01/11 та №12/11. Розрахунок за майно здійснено шляхом взаєморозрахунків сторін відповідно до двох додаткових угод від 07.04.2011 до договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11 та №12/11.

Позивач вважає, що підставно набув права власності на майно у відповідності до положень ст.ст.328, 329 Цивільного кодексу України, а тому має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Включення відповідачем майна до акту опису й арешту від 17.05.2012 позивач вважає протиправним, що може призвести до втрати ним права власності на це майно.

Відповідач-1, відділ Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, у відзиві на позов від 21.06.2012 №8847105-3719, додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що на підставі наказу господарського суду Закарпатської області від 17.05.2011 у справі №14/77 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод" (м.Хуст) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка-Газ" (м.Київ) заборгованість у загальній сумі 1999954,45 грн., керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України „Про виконавче провадження" 08.06.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статті 57 Закону 17.05.2012 складено акт опису й арешту рухомого майна, у який поряд з іншим майном боржника, включено спірне майно. На час проведення опису майна державному виконавцеві не було надано договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11 та №12/11, актів приймання-передачі від 25.03.2011 №01/11 та №12/11, доказів про здійснення оплати за майно, в т.ч. шляхом взаєморозрахунків, документів податкової звітності та інших документів первинного обліку у підтвердження операцій з купівлі-продажу спірного майна. Відповідач вважає, що договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі складено під час розгляду господарським судом Закарпатської області справи №14/77 про стягнення з ТОВ „Цегельний завод" (м. Хуст) заборгованості на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка-Газ" (м. Київ), з метою подальшого уникнення товариством погашення заборгованості та унеможливлення виконання рішення суду.

Відповідач-2, товариство з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод" (м.Хуст), залучений до участі у справі ухвалою суду від 05.06.2012, у відзиві на позовну заяву від 25.07.2012 стверджує, що спірне майно у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі договорів купівлі-продажу №12/11 та №01/11 було передано у власність позивача шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі. Будівельні машини були зняті з обліку продавця та списані з його балансу. Під час складання акту опису та арешту майна 17.05.2012 інформація про відчуження спірного майна за договорами купівлі-продажу надавалася співробітникам ВДВС Хустського районного управління юстиції. Позовні вимоги ТОВ „Геєвський цегельний завод" просить задоволити у повністю.

Залучене до участі у справі ухвалою суду від 01.08.2012 товариство з обмеженою відповідальністю „Ніка-Газ" (м. Київ) - відповідач-3, у відзиві від 10.09.2012 та у доповненні до відзиву від 14.09.2012 зазначає, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.02.2011 у справі №14/77 з ТОВ „Цегельний завод" (м. Хуст) на користь ТОВ „Ніка-Газ" стягнуто заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 1999954,45 грн. Наказ суду від 17.05.2011 №14/77 про примусове виконання вказаного рішення надіслано відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції 31.05.2011. Договір купівлі-продажу рухомого майна №12/11 від 25.03.2011 між ТОВ „Цегельний завод" і ТОВ „Геєвський цегельний завод" укладено після набрання чинності рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.02.2011 у справі №14/77, що свідчить про ознаки ухиляння ТОВ „Цегельний завод" від виконання згаданого рішення суду.

Відповідно до п.3 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - Порядок), затвердженого Постановою КМ України від 08.07.2009 №694, власник машини зобов'язаний зареєструвати в інспекції державного технічного нагляду машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Однак, як на момент проведення опису та арешту майна, а також на момент пред'явлення товариством з обмеженою відповідальністю „Геєвський цегельний завод" даного позову, ним не було проведено реєстрацію спірного рухомого майна у відповідному державному органі. На момент вчинення державним виконавцем опису та арешту майна, воно знаходилося на території ТОВ „Цегельний завод" у місті Хуст і використовувалося ним у господарській діяльності.

За змістом п.4 Порядку машина реєструється на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи, яка подається державному інспектору у відповідному районі. До заяви додається, в тому числі, акт про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі реєстрації машини, якій ідентифікаційний номер присвоєно відповідно до пункту 14 цього Порядку). Машині без ідентифікаційного номера його присвоєння здійснюється за направленням інспекції уповноваженою юридичною особою, визначеною інспекцією на конкурсних засадах, з установленням обліково-ідентифікаційної таблички та складенням відповідного акта, один примірник якого видається для реєстрації в інспекції, другий разом з направленням інспекції зберігається в уповноваженої юридичної особи протягом п'яти років. Окрім того, притаманними машинам ідентифікаційними ознаками являються також номер кузова, двигуна та шасі. Оскільки всупереч вимог законодавства майно, вказане у договорах купівлі-продажу від 25.03.2012 №12/11 та №01/11 не визначене індивідуальними ознаками, позивач повинен надати суду докази, які б підтверджували, що саме це майно, яке включено в акт опису і арешту державним виконавцем, придбано ТОВ „Геєвський цегельний завод" у ТОВ „Цегельний завод" згідно зазначених договорів купівлі-продажу.

Крім того, відповідач-3 вважає договори купівлі-продажу від 25.03.2011 №12/11 та №01/11 у розумінні статті 234 Цивільного кодексу України фіктивними правочинами, так як вони не мають наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ними, а вчинені лише з метою уникнення від своєчасного і повного виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 16.02.2011 у справі №14/77.

З метою визнання договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №12/11 та №01/11 недійсними відповідач-3 пред'явив відповідний позов до господарського суду Закарпатської області, що стало підставою для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №5008/810/2012 (ухвала суду від 17.09.2012).

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.02.2011 у справі №14/77 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка-Газ" (м.Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод" (м.Хуст) про стягнення заборгованості за неоплачений природний газ частково задоволено позовні вимоги позивача, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод" (м.Хуст) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка-Газ" (м.Київ) заборгованість у загальній сумі 1999954,45 грн. в т.ч. 153960,19 грн.- основного боргу, 5396,02 грн. -штраф, 15585,84 грн. -пеня, 3948,123 грн. -три проценти річних, 11064,27 грн. -інфляційні, 1998,07 грн. -часткове відшкодування державного мита та 169,45 грн. -часткове відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 17.05.2011, видано відповідний наказ.

З метою примусового виконання зазначеного наказу суду, відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження" державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції 08.06.2011 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 17.05.2012 - складено акт опису й арешту рухомого майна, який містить спірне майно.

Після винесення рішення господарського суду Закарпатської області у справі №14/77, яке набрало законної сили 01.03.2011, ТОВ „Цегельний завод" (м.Хуст) уклало 25 березня 2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю „Геєвський цегельний завод" (с.Великі Геєвці Ужгородського району) договір №01/11 купівлі-продажу трактора Т-150К з причепом тракторним 2 ПТС-4 вартістю 3840,0 грн. та договір №12/11 купівлі-продажу будівельних машин, додаток №1 до якого у вигляді Переліку будівельних машин, що продаються, включає в себе екскаватор ЕО вартістю 19200,0 грн., кран козловий вартістю 3600,0 грн., бульдозер ДТ-75 вартістю 3000,0 грн., екскаватор багатоковшовий вартістю 4350,0 грн., бульдозер Т-130 вартістю 3840,0 грн., фронтальний навантажувач вартістю 1140,0 грн. Дане майно передано покупцеві на підставі актів приймання-передачі від 25.03.2011 відповідно №№01/11 та 12/11.

Згідно пункту 2.1 договору купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11 покупець взяв на себе зобов'язання сплатити за трактор Т-150К 3840,0 грн. в т.ч. ПДВ 640,0 грн. протягом 6-ти календарних місяців з моменту укладення цього договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Однак, 07.04.2011 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11, якою пункт 2.1 Договору виклали у такій редакції : „Розрахунок за придбаний об'єкт здійснюється Покупцем в розмірі 3840,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок грн. 00 коп.) шляхом взаєморозрахунку."

Згідно пункту 2.1 договору купівлі-продажу від 25.03.2011 №12/11 покупець взяв на себе зобов'язання сплатити за будівельні машини згідно Переліку, який включає в себе екскаватор ЕО вартістю 19200,0 грн., кран козловий вартістю 3600,0 грн., бульдозер ДТ-75 вартістю 3000,0 грн., екскаватор багатоковшовий вартістю 4350,0 грн., бульдозер Т-130 вартістю 3840,0 грн., фронтальний навантажувач вартістю 1140,0 грн., загальну вартість у сумі 35100,0 грн. в т.ч. ПДВ 5850,0 грн. протягом 6-ти календарних місяців з моменту укладення цього договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Проте, 07.04.2011 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу від 25.03.2011 №12/11, якою пункт 2.1 Договору виклали у такій редакції : „Розрахунок за придбані будівельні машини здійснюється Покупцем в розмірі 35100,00 грн. (тридцять п'ять тисяч сто грн. 00 коп.) шляхом взаєморозрахунку."

Тобто, додатковими угодами до договорів купівлі-продажу змінено механізм розрахунків з безготівкового на взаєморозрахунок, а також термін проведення розрахунків з 6-ти місяців до необмеженого терміну, виключено з розрахунку сплату ПДВ в сумах відповідно 640,0 грн. та 5850,0 грн., хоча до актів приймання - передачі зміни у частині сум ПДВ не внесено.

Відповідно до ст.1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1088 ЦК України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

Кінцевою формою розрахунків за спірне майно продавець та покупець обрали взаєморозрахунок, що прямо не встановлено законом. Порядок проведення інвентаризації розрахунків, у тому числі дебіторської і кредиторської заборгованості, визначено у Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджених наказом Мінфіну від 11.08.1994 №69 (далі -Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 за номером 202/412.

Підпунктом 11.11 Інструкції встановлено, що при інвентаризації розрахунків підприємства-кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої запереченням. На рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядниками, іншими дебіторами і кредиторами повинні залишатися виключно погоджені суми. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишаються не з'ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними.

Доказовим документом проведення сторонами інвентаризації розрахунків може бути акт, який може бути підставою для здійснення сторонами розрахунків або для вимог виконання зобов'язань за договорами постачання, а в разі існування взаємних заборгованостей -припинити їх, наприклад, зарахуванням.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Акта про проведення взаємозаліку від 07.04.2011, складеного у м. Хуст за участю керівників ТОВ „Цегельний завод" (Сторона-1), та ТОВ „Геєвський цегельний завод" (Сторона-2), яким встановлено, що заборгованість Сторони-2 по договору купівлі-продажу №01/11 від 25 березня 2011 року в розмірі 3840,0 грн. та по договору купівлі-продажу №12\11 від 25 березня 2011 року в розмірі 53100,0 грн. зараховуються у рахунок заборгованості Сторони-1 перед Стороною-2 по договору купівлі-продажу №06/10 від 15 липня 2010 року. Згідно зазначеного договору ТОВ „Геєвський цегельний завод" продає, а ТОВ „Цегельний завод" купує блоки шамотні в кількості 20 тисяч штук вартістю 50000,0 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. Передача товару продавцем покупцеві відбулася накладними від 23.07.2010 №52 на суму 30000,0 грн. в т.ч.5000,0 грн. ПДВ та від 29.07.2010 №56 на суму 20000,0 грн. в т.ч. 3333,33 грн. ПДВ.

Тобто, на дату укладення додаткових угод ( 07.04.2011) до договорів купівлі-продажу від 25.03.2011, сторони провели звіряння розрахунків, виготовили і підписали акт про проведення взаємозаліку.

Документами податкової звітності в т.ч. податковими накладними, уточнюючим розрахунком зобов'язань і податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року №3185902 та іншими документами первинного обліку, підтверджено проведення розрахунку сторонами у відповідності до додаткових угод від 07.04.2011 до договорів купівлі-продажу, а отже майно правомірно перейшло у власність покупця. Наведене підтверджується також рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.11.2012 у справі №5008/810/2012, яким відмовлено у позові ТзОВ "Ніка-Газ" про визнання недійсими договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №№01/11 та 12/11.

Позивач вважає, що на підставі зазначених договорів він став власником спірного майна, тому діями державного виконавця щодо опису цього майна та накладення на нього арешту, порушено його права як власника.

Суд вважає, що позовні вимоги належить задоволити з огляду на наступне.

Відповідно до ст.57 Закону України „Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна і накладення на нього арешту.

Згідно приписів ст.60 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй , а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Тобто, підставами для визнання права і звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

Стаття 329 Цивільного кодексу України встановлює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.

Пунктом 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" встановлено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав передбачених законом.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Обєктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Доказами, що підтверджують право власності можуть бути правовстанолюючі документи, а також будь-які докази щодо належності позивачеві спірного майна.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю визначається предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки (ст.179 ЦК України).

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Порядок ідентифікації машин встановлено Постановою КМ України від 08.07.2009 №694 „Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів" та Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.11.2011 №644 „Про затвердження Порядку роботи, пов'язаної з реєстрацією та зняттям з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1491/20229 (далі-Наказ).

Позивач вважає належними доказами, що підтверджують його право власності на описане і арештоване майно, правовстановлюючі документи у вигляді договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11, №12/11 та додаткових угод від 07.04.2011, відповідні акти приймання передачі майна, проведення оплати у спосіб, визначений договорами, перебування майна на балансі підприємства.

Відповідач-3, ТОВ "Ніка-Газ", оскаржував вказані договори у судовому порядку (справа №35008/810/2012). Однак, рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.11.2012 у позові про визнання договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11 та №12/11 відмовлено. Рішенням встановлено, що договори вчинено з дотриманням відповідних норм законодавства, факт виконання оспорюваних договорів шляхом передачі об'єктів купівлі-продажу, а також факт проведення між ними розрахунків за договорами підтверджено матеріалами справи.

Твердження про фіктивність договорів спростовується фактами настання правових наслідків, які обумовлювалися.

Виходячи з приписів статті 35 ГПК України, якою визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд приходить до висновку, що позивач є належним власником майна, придбаного на підставі договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11 та №12/11.

Аналіз наявних у матеріалах справи документів зокрема, актів приймання-передачі машин від 25.03.2011 №01/11 та 12/11, Додатку №1 до договору купівлі-продажу від 25.03.2011 №12/11 під назвою Перелік будівельних машин, що продаються, інвентарних карток позивача №№0006-11 (Т-130), 0005-11 (екскаватор багатоковшовий), 0008-11 (кран козловий), 0002-11 (екскаватор ЕО), 0001-11 (Т-150 К), копії паспортів зазначених машин, Інвентарного опису майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні у приватного підприємства „Вітана" (м.Хуст, вулиця Ів.Франка, 187) на підставі договору відповідального зберігання від 16.05.2011, Акту державного виконавця Юришинця В.М. від 28.08.2012 свідчить, що набуті позивачем у власність за договорами купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11 та 12/11 5 (п'ять) одиниць машин, ідентичні описаним і арештованим відповідачем-1 машинам актом від 17.05.2011.

В силу п.5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 №74/5 при проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акти опису й арешту майна, в яких повинні бути вказані, крім інших, назви стягувача та боржника, назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо), оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна.

У акті опису й арешту майна від 17.05.2012 державний виконавець через відсутність достатньої інформації про індивідуальні ознаки майна зазначив лише типи машин, їх кількість, зокрема, трактор Т-150 в кількості 1 шт., гусеничний трактор Т-130 - 1 шт., екскаватор гусеничний тросовий ПМП - 1 шт., багатоковшовий навантажувач - 1 шт., кран козловий - 1 шт. Однак, у Акті державного виконавця Юришинця В.М. від 28.08.2012 зазначено додаткові ідентифікуючі ознаки описаних і арештованих машин, трактор Т-150 К у кількості 1 шт. облікується у покупця (позивача) під інвентарним номером 0001-11, трактор гусеничний (бульдозер) Т-130 №216881 у кількості 1 шт. -під інвентарним номером 0006-11 , екскаватор ЕО №ЛД-1606, №219461, №10864 у кількості 1 шт. -під номером 0002-11, екскаватор багатоковшовий М-21 №2123 у кількості 1 шт. - під інвентарним номером 0003-11, кран козловий у кількості 1 шт. - під інвентарним номером 0003-11.

Згідно інвентаризаційного опису станом на серпень 2012 року на відповідальному зберіганні за адресою м. Хуст, вул. Ів.Франка, 187 (місцезнаходження ТОВ „Цегельний завод" та приватного підприємства „Вітана") відповідно до Договору відповідального зберігання від 16.11.2011 між ТОВ „Геєвський цегельний завод" та ПП „Вітана", знаходиться 17 одиниць об'єктів рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю „Геєвський цегельний завод" в т.ч. трактор Т-150 К з причепом тракторним 2 ПТС-4, заводський номер 564789, двигун №177616, вартістю 3840,0 грн.; екскаватор ЕО вартістю 19200,0 грн.; кран козловий вартістю 3600,0 грн.; бульдозер ДТ-75 вартістю 3840,0 грн.; екскаватор багатоковшовий вартістю 4350,0 грн.; бульдозер Т-130 вартістю 3840,0 грн.; фронтальний навантажувач ТО-30 вартістю 1140,0 грн. Тобто, всі 7 (сім) одиниць рухомого майна, придбаного ТОВ „Геєвський цегельний завод" у ТОВ „Цегельний завод" (м.Хуст) відповідно до договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №12/11 та №01/11 в тому числі 5 (п'ять) одиниць машин, що є предметом розгляду даної судової справи, фактично знаходяться не за його місцезнаходженням (с.Великі Геєвці Ужгородського району), а у м.Хуст, вул.Ів.Франка, 187 на відповідальному зберіганні приватним підприємством „Вітана".

Це підтверджується наказом ТОВ „Геєвський цегельний завод" від 03.08.2012 №04 „Про проведення інвентаризації основних засобів", що міститься у матеріалах справи.

Факт передачі продавцем у власність покупця власне тих машин, що зазначені у договорах купівлі-продажу, підтвердив у відзиві від 25.07.2012 також продавець - ТОВ „Цегельний завод" з посиланням на баланси підприємства за 2010-2011 роки.

Суд не погоджується з твердженням відповідача-3 про те, що оскільки спірне рухоме майно не зареєстроване за позивачем у відповідному державному органі, то він не набув на нього права власності.

Згідно статті 17 Закону України „Про дорожній рух" відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних сил України, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування здійснюють:

-тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів -центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до положень Постанови КМУ від 08.07.2009 №694 „Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів" реєстрація та зняття з обліку машин проводиться державними інспекціями сільського господарства в областях.

З обліку машина знімається у зв'язку з її відчуженням чи вибракуванням протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи (п.17 Порядку).

Пунктом 3 Порядку встановлено обов'язок власника машини зареєструвати її в Інспекції протягом 10 діб від дати придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений інспекцією у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв'язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин.

Машина, що належить юридичній особі, реєструється за її місцем знаходження протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи, яка подається державному інспектору у відповідному районі (п.п.4, 17 Порядку). До заяви додаються: документи, що підтверджують право власності або правомірність використання машини; докази про оплату послуг інспекції; виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; копія довідки про включення юридичної особи до ЄДРПОУ; свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про її зняття з обліку попереднім власником (якщо машина перебувала в експлуатації та була зареєстрована в інспекції чи іншому державному органі); акт про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі реєстрації машини, якій ідентифікаційний номер присвоєно відповідно до пункту 14 цього Порядку).

З метою встановлення дотримання продавцем та покупцем за договорами купівлі-продажу від 25.03.2011 №12/11 та №01/11 зазначеного Порядку, судом направлено 20.07.2012 запит №11/2012/5515/2012 до Інспекції державного технічного нагляду Закарпатської обласної державної адміністрації.

У матеріалах справи знаходиться повідомлення Інспекції державного технічного нагляду Закарпатської обласної державної адміністрації від 25.07.2012 №157, яким підтверджується факт реєстрації 25.12.2002 за ТОВ „Цегельний завод" (м. Хуст) двох тракторів колісних Т-150 К 1993 року випуску, державні номери 02028 СК та 02018 СК, заводські номери 564829 та 564789, номери двигунів 179373 та 177616, свідоцтва від 26.12.2002 АК353292 та АК353291. Вказані трактори зняті з обліку (для реалізації) 29.07.2011 і в подальшому на облік інспекції не ставилися. Решта машин не реєструвалася.

Матеріали справи містять копію Свідоцтва про реєстрацію машин серії АК №353291 з відміткою про зняття 29.07.2011 з обліку трактора Т-150 К 1993 року випуску, заводський номер 564789, номер двигуна 177616, який є предметом купівлі-продажу договору від 25.03.2011 №01/11, що підтверджує зазначений висновок Інспекції.

За відомостями Інспекції від 25.07.2012 №157, набуті позивачем 25.03.2011 інші 4 (чотири) спірні машини не були зареєстровані взагалі їх продавцем (ТОВ „Цегельний завод") у Інспекції відповідно до вимог Порядку. Ці машини оприбутковані позивачем також з 25 березня 2011 року, при тому, що вони не були ні зареєстровані, ні не зняті з обліку попереднім власником. Відповідно до п.27 Порядку, експлуатація машини, не зареєстрованої в Інспекції або без номерного знака „Транзит" забороняється, тобто, не може використовуватися власником у господарській діяльності.

Чинне законодавство не містить жодної вказівки щодо реєстрації прав власності на трактори (машини), а лише говорить про державну реєстрацію самих машин. Метою реєстрації машин Інспекціями є контроль за відповідністю конструкції та технічного стану машин встановленим в Україні вимогам стандартів, для забезпечення їх обліку, запобігання протиправним діям тощо. Цивільний кодекс України передбачає реєстрацію прав лише на нерухоме майно і з цим фактом пов'язує перехід права власності на нього. Крім того, ні Закон України „Про дорожній рух", ні Порядок не пов'язують правову природу реєстрації машин з переходом права власності на них. Таким чином, перехід права власності на трактор (машину) за договором купівлі-продажу між двома юридичними особами відбувається у момент передачі машини, якщо сторонами договору не передбачено інший порядок переходу права власності, а не з моменту їх державної реєстрації. У даному випадку, відповідно до пунктів 1.4 договорів купівлі-продажу від 25.03.2011 №01/11 та №12/11 право власності на машини переходить до покупця з моменту підписання цих договорів.

З врахуванням положень ч.2 статті 49 ГПК України суд покладає відшкодування судового збору на відповідача-2, ТОВ "Цегельний завод" (м.Хуст), оскільки він не надав державному виконавцю при здійсненні опису майна і його арешту, докази у підтвердження належності спірного майна позивачу, що призвело до виникнення даного спору.

На підставі статті 44 ГПК України та статті 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу належить повернути 1073,0 грн. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №38 від 20.06.2012.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Геєвський цегельний завод" (код ЄДРПОУ 33463948, вул. Головна, 11-А, с. Великі Геєвці Ужгородського району Закарпатської області) право власності на майно :

- трактор Т-150 К 1993 року випуску, заводський №564789, інвентарний №1/11 (0001/11);

- бульдозер Т-130 1987 року випуску, заводський №216881, інвентарний №6/11 (0006/11);

- екскаватор ЕО-5111Б 1993 року випуску, заводський №10864, інвентарний №2/11 (0002/11);

- екскаватор багатоковшовий 1966 року випуску, заводський №1223, інвентарний №5/11 (0005/11);

- кран козловий 1980 року випуску без заводського номера, інвентарний №3/11 (0003/11),

яке знаходиться за адресою вул. Ів. Франка, 187, м. Хуст Закарпатської області та звільнити його з-під арешту.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод" (код ЄДПОУ 31859022, вул. Ів.Франка, 187, м. Хуст Закарпатської області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Геєвський цегельний завод", (код ЄДРПОУ 33463948, вул. Головна, 11-А, с. Великі Геєвці Ужгородського району Закарпатської області) суму 1609,5 грн. у відшкодування судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю „Геєвський цегельний завод" (код ЄДРПОУ 33463948, вул. Головна, 11-А, с. Великі Геєвці Ужгородського району Закарпатської області) судовий збір в розмірі 1073 грн., сплачений за платіжним дорученням №38 від 20.06.2012 на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено 29.12.12.

Суддя Л.М. Якимчук