Рішення

від 24.12.2012 по справі 5/5007/1137/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "24" грудня 2012 р. Справа № 5/5007/1137/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Дерев'янко В.М., довіреність №14/20-60-12 від 13.01.2012 р., (приймав

участь в судовому засіданні 13.12.2012 р.),

Чміль В.В., довіреність №14/20-7-12 від 12.01.2012 р. (приймав участь в судовому засіданні 17.12.2012 р.),

Герасимов М.В., довіреність №14/20-82/12 від 20.01.2012 р.,

від відповідача: Костюкевич-Тарнавська О.В., довіреність від 12.12.2012 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Топільнянське" (с.Топільня, Лугинський район, Житомирська область)

про стягнення 53251,70 грн.

з перервами в судовому засіданні, оголошеними згідно ст.77 ГПК України,

з 13.12.2012 р. до 17.12.2012 р., з 17.12.2012 р. до 21.12.2012 р. та з 21.12.2012 р. до 24.12.2012 р.

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Топільнянське" 53251,70 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, з мотивів зазначених у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.62-63).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2010 року між "НАК"Украгролізинг" (позивач, лізингодавець) та КП "Топільнянське" (відповідач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №6-10-371 стс-фл/530 (т.1, а.с.7-14), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (пункт 1 договору).

Додатком №1 до договору фінансового лізингу визначено, предметом лізингу є зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950, загальною вартістю разом з ПДВ 795185,00грн (т.1, а.с.15).

Пунктом 4.1 договору фінансового лізингу встановлено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу;

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

З моменту підписання Акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному п.4.1 даного договору.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці (п.4.2 договору).

Графік сплати лізингових платежів сторони узгодили у додатку №2 до договору (т.1, а.с.17).

Лізингоодержувач зобов'язаний належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням фізичного зносу та змін стану предмета лізингу, сумлінно дотримуватися умов, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством і інструкціями виробника. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові плетежі відповідно до умов договору (п.п.4.3.2, 4.3.3 договору).

Розділом 8 договору фінансового лізингу №6-10-371 стс-фл/530 сторони передбачили що лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору з наступних підстав:

- за несплату лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу;

- встановлення порушення лізингоодержувачем правил користування чи зберігання предмета лізингу, що може завдати шкоди предмету лізингу чи призведе до зниження його вартості;

- за неукладання лізингоодержувачем відповідних правочинів або невиконання інших зобов'язань, пердбачених договором.

При цьому договір вважається розірваним починаючи з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа, з повідомленням про відмову від договору на адресу лізингоотримувача, зазначену у договорі, з врахуванням п.9.2 договору.

В зв'язку із порушенням відповідачем строку сплати лізингових платежів, позивач листом від 02.10.2012р. за №14/2262 відмовився від договору, вимагав повернення предмету лізингу та погашення заборгованості, яка виникла зі сплати чергових лізингових платежів перед лізингодавцем по момент розірвання договору (т.1, а.с.78-79).

Проте, відповідач в порушення умов встановлених договором від 10.08.2010р., об'єкт лізингу не повернув.

08.11.2012р. старшим державним виконавцем ВДВС Лугинського РУЮ Карпенковим С.М. при примусовому виконанні виконавчого напису №1805 від 17.10.2012р., виданого Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. вилучено у КП "Топільнянське" на користь лізингодавця ДАК "НАК "Украгролізинг" об'єкт фінансового лізингу - зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950 №0109 держ. №02080 А, про що складено відповідний акт (т.1, а.с.67).

Таким чином, договір фінансового лізингу №6-10-371 стс-фл/530 від 10.08.2010р. з урахуванням п.8.3 договору є розірваним з 13.10.2012р.

Враховуючи те, що КП "Топільнянське" не виконало вимоги, викладені в повідомленні від 02.10.2012р., ДПАТ "НАК"Украгролізинг" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі договору фінансового лізингу №6-10-371 стс-фл/530 від 10.08.2010р. станом по момент розірвання договору.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи слідуюче.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором фінансового лізингу.

Згідно зі ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами договору фінансового лізингу №6-10-371 стс-фл/530 від 10.08.2010р., позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.

17.08.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі предмету лізингу (т.1, а.с.23), згідно якого лізингодавець передав у користування, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу з наведеними характеристиками: зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950, зав.№01098, кількістю 1 шт.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості предмета лізингу від відповідача не надходило.

Як встановлено судом, на момент прийняття рішення у даній справі договір фінансового лізингу розірваний 13.10.2012р., а предмет лізингу фактично вилучений у відповідача 08.11.2012р., що підтверджується актом державного виконавця про вилучення об'єкта фінансового лізингу (т.1, а.с.67).

Отже, фактичне користування об'єктом лізингу припинилось 08.11.2012р.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.2, ч.3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

За змістом наведеної норми права, розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 р. по справі №7/114/10, що є обов'язковою для всіх судів України відповідно до ст.111-28 ГПК України.

Позивач згідно уточненого розрахунку (т.1, а.с.95-101), просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 51680,76грн. по прострочених платежам за період з 17.11.2010р. по 17.08.2012р.

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг". За цим Законом фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст.759 Цивільногои кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ст.286 Господарського кодексу України та ст.762 Цивільного Кодексу України, зобов'язання лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який лізингоодержувач сплачує лізингодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.292 Господарського кодексу України та ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч.3 ст.285 Господарського кодексу України та умов Договору відповідач повинен сплачувати позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач за період фактичного користування об'єктом лізингу зобов'язаний був сплатити лізингові платежі згідно графіку на загальну суму 292145,30грн., проте здійснив розрахунки лише частково, на суму 243064,54 грн. При цьому, як встановлено при розгляді справи та перевірці розрахунку позивача, в останньому не враховано платіж відповідача за договором фінансового лізингу №6-10-371 стс-фл/530 від 10.08.2010р. в сумі 2600,00грн., внаслідок чого позивачем неправильно визначено існуючу суму заборгованості.

Таким чином, з огляду на вищевказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з лізингових платежів є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 49080,76 грн. (292145,30грн. (лізингові платежі згідно графіку, починаючи з моменту укладення договору) - 243064,54грн. (сплачені відповідачем платежі з моменту укладення договору).

Вимоги в частині стягнення 2600,00грн. лізингових платежів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 1308,52 (т.1, а.с.18).

Як свідчить п.7.1 договору сторони передбачили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 3 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач здійснює нарахування пені за період з 18.05.2012р. по 18.09.2012р. виходячи із суми боргу 16728,12грн., проте, у вказаний період заборгованість відповідача складала 14128,12 грн. Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 1176,39 грн.; вимоги в частині стягнення 132,13 грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 262,42грн. 3% річних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (т.1, а.с.18) вбачається, що позивач при здійсненні нарахування річних взято до уваги невірно визначену суму невиконаного грошового зобов'язання. Здійснивши перерахунок 3% річних, господарський суд встановив правомірність стягнення з відповідача 235,53 грн. 3% річних. Відповідно, вимоги в частині стягнення 26,89 грн. 3% річних необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 50492,68грн. з яких: 49080,76 грн. основного боргу, 1176,39 грн. пені та 235,53 грн. 3% річних.

В частині стягнення 2600,00грн. основного боргу, 132,13грн. пені та 26,89грн. 3% річних в позові слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Топільнянське" Топільнянської сільської ради (11331, Житомирська область, Лугинський район, с.Топільня, ідентифікаційний код 36128022) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м.Київ, вул.Мечникова, буд.16А, ідентифікаційний код 30401456):

- 49080,76 грн. заборгованості,

- 1176,39 грн. пені,

- 235,53 грн. 3% річних,

- 1526,13 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.12.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу