Постанова

від 18.02.2013 по справі 5/5007/1137/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 5/5007/1137/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу комунального підприємства "Топільнянське" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.12.2012 р. у справі № 5/5007/1137/12

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Комунального підприємства "Топільнянське"

про стягнення 53251,70 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Куляша О.І.;

відповідача - Костюкевич-Тарнавської О.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Топільнянське" про стягнення 53251,70 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.12.2012 року (суддя Ляхевич А.А.) вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49080,76 грн. заборгованості, 1176,39 грн. пені, 235,53 грн. 3% річних, 1526,13 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що у зв'язку із порушенням відповідачем строку сплати лізингових платежів, передбачених договором фінансового лізингу №6-10-371стс-фл/530 від 10.08.2010 року, позивач листом від 02.10.2012р. відмовився від договору, вимагав повернення предмету лізингу та погашення заборгованості. Проте, добровільно відповідач об'єкт лізингу не повернув, внаслідок чого 08.11.2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Лугинського РУЮ Карпенковим С.М. при примусовому виконанні виконавчого напису №1805 від 17.10.2012р., вилучено у КП "Топільнянське" на користь лізингодавця ДАК "НАК "Украгролізинг" об'єкт фінансового лізингу - зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950, про що складено відповідний акт. Таким чином, судом встановлено, що договір фінансового лізингу розірваний 13.10.2012р., а предмет лізингу фактично вилучений у відповідача 08.11.2012р.

З огляду на приписи ст.ст. 11, 202, 509, 626, 653, 759, 762, 806 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 285, 286 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з лізингових платежів є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 49080,76 грн. (292145,30грн. (лізингові платежі згідно графіку, починаючи з моменту укладення договору) - 243064,54грн. (сплачені відповідачем платежі з моменту укладення договору).

Крім того, суд встановив, що при нарахуванні пені та 3% річних позивачем невірно визначено суму невиконаного відповідачем зобов'язання, внаслідок чого здійснив перерахунок їх розміру та частково задоволив позов в цій частині.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 24.12.2012 року та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апелянт зокрема зазначає, що метою лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу є набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу, на умовах та у порядку, визначених договором і законом. Вважає, що після припинення договору вимоги позивача до відповідача про сплату лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу, у тому числі за періоди, що передували достроковому припиненню договору, не відповідає правовій природі такого платежу, оскільки його мета про перехід до відповідача права власності на предмет лізингу не буде сторонами досягнута.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві зазначає, що розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до його розірвання, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.12.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.08.2010 року ВАТ "НАК"Украгролізинг" (лізингодавець) та КП "Топільнянське" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу №6-10-371стс-фл/530, згідно п. 1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (далі - договір, том 1, а.с.7-14).

Відповідно до п. 4.1 договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

За приписами п. 4.2 договору з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному п.4.1 даного договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Додатком № 1 до договору сторони погодили найменування, кількість, ціну і вартість предмету лізингу (том 1, а.с.15), а додатком № 2 також узгодили графік сплати лізингових платежів (том 1, а.с.17).

ТОВ "ВТК "Білоцерківський комбайно-тракторний завод" на умовах договору поставки (купівлі-продажу) №10-54СтС/397 від 23.07.2010 р, укладеного з НАК "Украгролізинг" передало, а КП "Топільнянське" на умовах договору фінансового лізингу №6-10-371стс-фл/530 від 10.08.2010 року, прийняло зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950, зав.№0109, що підтверджуються актом №1 від 17.08.2010 року. Також, акт містить відмітку про те, що власником предмету лізингу, переданого по цьому акту є НАК "Украгролізинг" (том 1 а.с. 16).

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та передав предмет лізингу відповідачу, що не заперечується сторонами.

Пунктом 3.4.3 договору передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору

У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав частково на суму 243064,54 грн., у той час як до сплати підлягало 292145,30 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача (том 1 а.с. 102-129) та відповідними рахунками-фактури (том 1 а.с. 130-149). Отже, з 17.05.2012 року КП "Топільнянське" допустило прострочення сплати лізингових платежів.

Частиною 2 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України з якою кореспондуються положення ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

За приписами ч. 2 ст. 7 вказаного Закону лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

У свою чергу, п. 3.2.3 та п. 8.3 договору визначено право лізингодавця вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів. При цьому, договір вважається розірваним починаючи з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа, з повідомленням про відмову від договору на адресу лізингоотримувача, зазначену у договорі, з врахуванням п.9.2 договору.

З огляду на прострочення КП "Топільнянське" сплати лізингових платежів більше ніж 30 календарних днів, листом №14/2262 від 02.10.2012 року НАК "Украгролізинг" повідомила відповідача про відмову від договору та вимагала повернення предмету лізингу та погашення заборгованості, яка виникла зі сплати чергових лізингових платежів перед лізингодавцем по момент розірвання договору (том 1, а.с.78-79).

Вказаний лист надісланий відповідачу 03.10.2012 року, що підтверджується фіскальним чеком № 0270 та описом цінного листа.

З огляду на те, що відповідач об'єкт лізингу добровільно не повернув, 08.11.2012 року державним виконавцем ВДВС Лугинського РУЮ при примусовому виконанні виконавчого напису №1805 від 17.10.2012р., виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. у КП "Топільнянське" на користь лізингодавця - ДАК "НАК "Украгролізинг" вилучено об'єкт фінансового лізингу - зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950 №0109 держ. №02080 А, про що складено відповідний акт (том 1, а.с.67).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний договір є розірваним з 13.10.2012 року, тобто з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа про відмову від договору.

Встановивши факт прострочення відповідачем лізингових платежів за період з 17.11.2010 року по 17.08.2012 року, місцевий господарський суд з урахуванням приписів ст.ст. 11, 202, 509, 759, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 285, 286, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" дійшов вірного висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з КП "Топільнянське" 49080,76 грн. боргу та в частині стягнення 2600 грн. заборгованості правильно відмовив в позові, оскільки при визначені заборгованості позивач помилково не врахував даний платіж.

Що стосується стягнення з відповідача пені та 3 % річних, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту п. 7.1 договору сторони передбачили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивачем за прострочення відповідачем сплати лізингових платежів здійснено нарахування пені за період з 18.05.2012 року по 18.09.2012 року виходячи із суми боргу 16728,12грн. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, у вказаний період заборгованість відповідача складала 14128,12 грн., а отже стягненню підлягає 1176,39 грн. пені.

При цьому, розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції є арифметично вірним та проведеними у відповідності до положень п. 7.1 договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій.

Щодо перерахунку місцевим господарським судом 3% річних, судова колегія погоджується, що позивачем невірно визначену суму простроченого грошового зобов'язання, а отже висновок стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 235,53 грн. правомірний та обґрунтований. Відтак, судом правильно відмовлено в решті позову.

Твердження апелянта про те, що відмовляючись від договору шляхом його дострокового припинення, позивач не вправі вимагати від відповідача сплати суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 року у справі №3-136гс11.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про фінансовий лізинг" не врегульовано та не встановлено відповідні правові наслідки розірвання договору лізингу, а право лізингодавця вимагати повернення предмета лізингу у випадку розірвання договору, яке встановлено ст. 7 вказаного закону, не виключає можливість стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.12.2012 р. у справі №5/5007/1137/12 залишити без змін, апеляційну скаргу комунального підприємства "Топільнянське" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.