Рішення

від 17.12.2012 по справі 5020-1102/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року справа № 5020-1102/2012 за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна,11)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3)

в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко,2)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда»

(99029, м. Севастополь, просп. Генерала Острякова,25),

про стягнення заборгованості за договором у розмірі 17565,04 грн. ,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

прокурора -Почка А.А.., службове посвідчення №005826 від 25.09.2012;

представника позивача (Севастопольська міська Рада) -не з`явився;

представника позивача (КП Севтеплоенерго СМР) -Іванова П.П., довіреність №7654 від 11.01.2012;

представника відповідача -Михайлової Н.В., довіреність №04 від 11.01.2012.

Суть спору:

01.10.2012 прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», в якому просить стягнути з відповідача на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради заборгованість зі сплати послуг з теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії №233/У від 27.10.2005 у розмірі 17130,28 грн., пеню розмірі 362,30 грн., а також 3% річних в сумі 72,46 грн., а всього 17 565,04 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525-526 Цивільного кодексу України, статтю 24 Закону України «Про теплопостачання», умови договору купівлі-продажу теплової енергії №233/У від 27.10.2005, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору, а саме щодо розрахунків за отриману теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором, яка з урахуванням нарахованих штрафних санкцій складає 17 565,04 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.10.2012 було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 17.10.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.10.2012 розгляд справи відкладався на 12.11.2012, 12.11.2012 на 29.11.2012. В судовому засіданні 29.11.2012 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладено на 13.12.2012. В судовому засіданні 13.12.2012 оголошувалась перерва до 17.12.2012.

Крім того, в судовому засіданні 12.11.2012 представником відповідача було заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на ті обставини, що прокурор не мав права звертатися до суду із даним позовом в інтересах КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради, оскільки останнє не є органом державної влади.

У задоволенні даного клопотання судом було відмовлено з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про прокуратуру" обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються вказаним Законом та процесуальним законодавством України. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначені засади представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

В рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вказано, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до статті 5, Закону України «Про теплопостачання», до завдань Севастопольської міської Ради входить затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, розробка та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері, контроль за забезпеченням споживачів тепловою енергією згідно з нормативними вимогами, сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території.

Рішенням сесії Севастопольської міської Ради №2974 від 05.04.2005, затверджено статут КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради, відповідно до якого підприємству делеговані повноваження щодо самостійного здійснення господарської діяльності в сфері теплопостачання, вільному в укладені господарських договорів та вибору способів захисту своїх прав і законних інтересів.

Прокурором Ленінського району міста Севастополя у позовній заяві чітко визначені підстави представництва держави в особі КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської ради, яке наділено відповідними повноваженнями у сфері теплопостачання.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор вказував, що КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради є суб'єктом, якому державою в особі Севастопольської міської Ради делеговані повноваження стягувача у спірних правовідносинах з приводу виконання договорів купівлі-продажу теплової енергії, укладених із споживачами міста, а відповідач в даному випадку порушує умови договору, щодо розрахунків за теплову енергію за договором.

Таким чином, у даному випадку прокурор зазначив у чому саме відбулося та може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому в задоволені клопотання представника відповідача було відмовлено.

У судове засідання 17.12.2012 з`явились прокурор та представник позивача - комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представник позивача -Севастопольської міської Ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав заяву про розгляд справи без участі представника, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Також в судове засідання 17.12.2012 з`явилась представник відповідача, яка просила у задоволенні позову відмовити, раніше надавала письмовий відзив, а також надавала додаткові письмові пояснення від 12.11.2012, від 13.12.2012, в яких посилалась на ті обставини, що позивач здійснив розрахунок сум нарахувань не у відповідності з судовим рішенням, а саме постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі №2а-1147/11/2770, що набрало законної сили а також на те, що позивачем не було надано доказів щодо повідомлення відповідача про зміну тарифів відповідно до ч.5 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та пункту 2.2. Договору.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2005 між Орендним підприємством "Нефтіда" (ТОВ «Нефтіда») -(далі -Покупець), та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (далі -Продавець), був укладений договір № 233/У купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати Покупцеві теплову енергію до межі балансового розмежування та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановлених тарифах (а.с11-13). Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що тариф за одиницю теплової енергії за централізоване опалення для підприємств, організацій, установ складає 157,83 грн./Гкал.

У пункті 2.2. Договору визначено, що тарифи на теплову енергію затверджуються місцевими органами самоврядування та можуть бути змінені на протязі строку дії договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Відповідно до пункту 3.1 договору, облік теплової енергії здійснюється вузлом обліку. Дані про прибори обліку теплової енергії вказуються в Додатку 1-1а, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується по їх показниках у відповідності з пунктами 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведення» на підставі двостороннього акту по показниках вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбаченим даним договором, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі не менш 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді з остаточним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

У позовній заяві прокурор вказує, що на виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради свої зобов'язання виконало у повному обсязі, проте, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, у зв'язку з чим, на думку прокурора, у відповідача за період з квітня по липень 2012 року утворилась заборгованість перед позивачем - комунальним підприємством «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради у розмірі 17 130,28 грн. Також, за порушення строків оплати, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 362,30 грн., 3 % річних в сумі 72,46 грн.

Зазначені обставини стали підставою звернення прокурора із даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно статті 3 Закону України «Про теплопостачання», відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 24 цього Закону зокрема визначено, що основними обов'язками споживача теплової енергії зокрема є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Також у статті вказано, що споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.3. Договору, Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбаченим даним договором, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі не менш 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді з остаточним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

На виконання відповідачем умов Договору, а саме здійснення ним розрахунків за отриману теплову енергію, позивачем були виставлені рахунки-фактури, а саме від 13.04.2012 на суму 6029,29 грн., від 17.05.2012 на суму 3083,61 грн., від 21.06.2012 на суму 3083,61 грн. та від 12.07.2012 на суму 3083,61 грн. (а.с.19-22).

Проте, відповідач зазначені вимоги Договору не виконав та не сплатив суму заборгованості за вказаними рахунками-фактурами на загальну суму 17 130,28 грн., що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлений факт невиконання відповідачем умов Договору щодо здійснення плати за отриману теплову енергію, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17 130,28 грн.

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивач здійснив розрахунок нарахованої суми заборгованості не в відповідності із постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі №2а-1147/11/2770, що набрала законної сили, суд зазначає наступне.

04.07.2006 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання». Додатками № 1 та № 2 до вказаного рішення затверджено Програму реалізації тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання, а також тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с.65-72).

22.02.2011 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 424 «Про визнання такими, що втратили силу окремі положення рішення міської ради від 04.07.2006 року № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання»(а.с. 64).

Згідно з пунктом 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011:

- визнано такими, що втратили чинність підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1 додатку № 2 (розмір тарифів) до рішення міської ради від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання»;

- зобов`язано Комунальне підприємство «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії для всіх категорій споживачів, згідно затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради для всіх категорій споживачів по приборах обліку і в перерахунку та площу, що опалюється»(а.с.133).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011 про визнання такими, що втратили чинність окремі положення рішення міської Ради від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання»з дня прийняття відповідного рішення (а.с.60-63).

Відповідно до приписів статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 набрала сили з дня її проголошення, тобто з 04.04.2012.

Таким чином, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 фактично поновлено дію Додатку № 2 (тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання) до рішення Севастопольської міської ради № 382 від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання».

В той же час, суд звертає увагу на той факт, що пункт 2 рішення Севастопольської міської ради від 22.02.2011 № 424, яким зобов`язано КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії для всіх категорій споживачів, згідно затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради для всіх категорій споживачів по приборах обліку і в перерахунку та площу, що опалюється»є чинним.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно розділу 2 Статуту Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради, метою і предметом діяльності підприємства є виробництво, розподіл, відпустка теплової енергії для нестатків споживачів: фізичних і юридичних осіб, різних форм власності.

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», суб'єкт господарювання на суміжному ринку - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері виробництва теплової енергії (крім випадків, коли теплова енергія використовується виключно для внутрішніх потреб), централізованого постачання теплової енергії.

Виходячи із змісту Статуту Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради, статті 1 вказаного закону, КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради є суб'єктом господарювання на суміжному ринку та на нього поширюється дія Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».

Відповідно до пункту 6 статті 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках: встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Згідно статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

У пункті 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд в постанові від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 встановив, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України) встановлюється саме тариф на теплову енергію, який є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, та тариф на централізоване водопостачання та водовідведення, а регулювання тарифів на комунальні послуги для кінцевих споживачів з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відноситься саме до компетенції органів місцевого самоврядування, тобто до компетенції Севастопольської міської Ради.

В даному випадку, має місце факт прийняття Національною комісію регулювання електроенергетики України, в межах компетенції, передбаченої законом, постанови № 1723 від 14.12.2010 «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради та з іншого боку має місце чинне і обов`язкове до виконання рішення Севастопольської міської ради (пункт 2 рішення № 242 від 22.02.2011) про зобов`язання Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4.4 Договору, яким встановлено, що остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, чинних на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий період.

Станом як на день отримання відповідачем теплової енергії, так і на момент прийняття рішення у даній справі є чинними тарифи, встановлені на підставі пункту 2 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011 про зобов`язання Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723.

Отже посилання відповідача на невірне застосування під час розрахунку заборгованості тарифів, є безпідставним.

Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачем не було надано доказів щодо повідомлення відповідача про зміну тарифів відповідно до ч.5 статті 31 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги»та пункту 2.2. Договору, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представником КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради, в підтвердження виконання ним умов пункту 2.2. Договору, було надано копію газети «Севастопольські відомості»№84 від 08.10.2011, що підтверджують повідомлення позивачем у засобах масової інформації про зміну тарифів (а.с. 120-121).

Крім того, відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання», відповідач, як споживач теплової енергії не позбавлений права на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду доказів оплати отриманої теплової енергії за заявлений прокурором період в сумі 17 130,28 грн., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача пені у розмірі 362,30 грн. та 3% річних у сумі 72,46 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Також пунктом 6.1 Договору зокрема визначено, що за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію покупець несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його вірним та таким, що здійснений з дотриманням вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 362,30 грн. є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму простроченої заборгованості нараховані 3 % річних у розмірі 72,46 грн. Перевіривши розрахунок 3% річних, наданого позивачем, суд встановив, що вимога щодо стягнення вищезазначеної суми заявлена відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд визнає її такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17 130,28 грн. основного боргу, 362,30 грн. пені та 72,46 грн. - 3% річних.

Що стосується посилань відповідача на розгляд Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України справи № 27/18-11 відносно КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради щодо зловживання монопольним становищем на ринку послуг з надання централізованого опалення в м. Севастополі шляхом видання наказів від 25.02.2011 № 171, 172 про встановлення та застосування з 01.02.2011 тарифів на послуги централізованого опалення для кінцевих споживачів, то вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 12.11.2012 суд, було зобов'язано Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України надати інформацію про результати розгляду справи № 27/18-11, порушеної відносно Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської ради щодо зловживання монопольним становищем на ринку послуг з надання централізованого опалення в м. Севастополі шляхом видання наказів від 25.02.2011 № 171, 172 про встановлення та застосування з 01.02.2011 тарифів на послуги централізованого опалення для кінцевих споживачів (надати суду завірену належним чином копію рішення у разі його прийняття).

Із змісту відповіді Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.11.2012 вбачається, що рішення по справі №27/18-11 не прийняте (а.с.96).

Згідно статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу, закриття провадження у справі.

За таких обставин, Антимонопольним комітетом України може бути прийнято по суті рішення у справі № 27/18-11 в межах компетенції, встановленої статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», результат прийнятого рішення матиме наслідки в майбутньому (в тому числі, можливий перерахунок заборгованості), однак це жодним чином не свідчить про невірність нарахованих тарифів станом на дату прийняття судового рішення у даній справі виходячи з чинних на день прийняття рішення тарифів КП «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради.

Згідно з частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином з відповідача в дохід державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» (99029, м. Севастополь, просп. Ген. Острякова,25, код ЄДРПОУ 10043412158) на корсть комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко,2, код ЄДРПОУ 03358357, р/р №2603700017270, МФО 384986, ОКПО 03358357) заборгованість зі сплати послуг з теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії №233/У від 27.10.2005 у розмірі 17 130,28 грн., пеню у розмірі 362,30 грн. та 3% річних в сумі 72,46 грн., а всього 17 565,04 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн. 04 коп.)

3. Стягнути з з товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» (99029, м. Севастополь, просп. Ген. Острякова,25, код ЄДРПОУ 10043412158) в дохід Державного бюджету міста Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 24.12.2012.

Суддя С.О. Щербаков