Постанова

від 20.12.2012 по справі 12/97-б-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа № 12/97-Б-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Компанії "TYSSEN Сorporation" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі господарського суду за заявою до№12/97-Б-10 Херсонської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд" Концерну "Дніпро Імпекс" про визнання банкрутом за участю представників: Компанії "TYSSEN Сorporation" -Шкрум І.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.06.2012 року у справі № 12/97-Б-10, визнано вимоги Компанії "TYSSEN Сorporation" до боржника Концерну "Дніпро Імпекс", м. Нова Каховка Херсонської області в сумі 900 000 доларів США і включено їх до реєстру вимог кредиторів - 4 черга, судові витрати 321 грн. - 1 черга.

Вимоги Компанії "TYSSEN Сorporation" в сумі 115 741,10 доларів США відхилено.

Зобов'язано розпорядника майна в 10-ти денний строк скликати і провести перші загальні збори кредиторів, яким утворити комітет кредиторів і визначитися щодо подальшої процедури банкрутства боржника; рішення комітету кредиторів, протоколи зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів, аналіз фінансового становища боржника розпоряднику майна подати до суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.06.2012 року у справі №12/97-Б-10 скасовано, у задоволенні заяви Компанії "TYSSEN Сorporation" до боржника Концерну "Дніпро Імпекс" про визнання кредиторських вимог у загальній сумі 1 015 741, 10 доларів США - відмовлено.

Не погодившись із постановою Одеського апеляційного господарського суду, Компанія "TYSSEN Сorporation" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.06.2012 року, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 181, 204, 207, 239, 317, 328 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як встановлено судами під час розгляду справи, у газеті "Голос України" №214 від 13.10.2010 року опубліковано оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника.

Із заявою до суду звернувся кредитор - Компанія "TYSSEN Сorporation", просив визнати вимоги до боржника в сумі 1 015 741,74 доларів США та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядником майна вимоги кредитора відхилені і до реєстру вимог кредиторів не включені, з підстав недоведеності кредитором надання боржнику позики.

Як встановив, суд першої інстанції, вимоги заявника обґрунтовуються наданням боржнику позики на підставі укладеного 16.08.2007 року договору позики № DI-16/08-L, відповідно до умов якого, кредитор передає у власність боржнику грошові кошти в загальній сумі 600 000 доларів США строком на три роки, а позичальник зобов'язується повернути таку ж саму суму на умовах договору та сплатити проценти за користування коштами у розмірі 5 % річних.

У подальшому, 18.09.2008 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно із якою збільшено суму позики до 920 000 доларів США.

На виконання умов договору кредитором на підставі дебітових авізо перераховано на рахунок боржника кошти у сумі 900 000 доларів США.

Факт перерахування коштів за договором позики підтверджується копіями дебітових авізо, виписками банку про рух коштів на рахунку боржника, копіями повідомлень та валютних меморіальних ордерів щодо надходження та зарахування коштів.

Згідно довідки банку USB AG, м. Цюріх, заявником Компанією "TYSSEN Сorporation" за період серпень-вересень 2007 року, вересень-жовтень 2008 року було здійснено вісім платежів на користь боржника на загальну суму 900 000 доларів США.

Суд першої інстанції встановив, що з довідки Херсонської філії ПАТ КБ "Надра" № 2266 від 20.09.2011 року, вбачається факт надходження коштів від кредитора на рахунок боржника, а саме - на протязі 2007-2008 років від Компанії "TYSSEN Сorporation", згідно договору позики № DI-16/08-L від 16.08.2007 року, надходили кошти на загальну суму 900 000 доларів США.

Також, факт надходження від кредитора Компанії "TYSSEN Сorporation" на рахунок боржника коштів на загальну суму 900 000 доларів США за договором позики № DI-16/08-L від 16.08.2007 року підтверджується наданими Херсонською філією ПАТ КБ "Надра" банківськими та платіжними документами (т. 7 а. с. 148 - 159, 161 - 172).

Також, судом першої інстанції було встановлено, що боржник - Концерн "Дніпро Імпекс" визнав зазначену заборгованість перед кредитором Компанією "TYSSEN Сorporation", що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 25.11.2010 року (т. 2, а. с. 36) та листом боржника від 20.06.2011 року (т. 4, а. с. 1).

Задовольняючи частково кредиторські вимоги Компанії "Тіссен Корпорейшн", суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини свідчать про перерахування кредитором грошових коштів боржнику в якості позики, що відповідно до ст. 1046 ЦК України , передбачає обов'язок боржника повернути грошові кошти кредитору у сумі 900000 доларів США, які заявлені кредитором у встановлений законом строк та підтверджені документально і включаються до реєстру вимог кредиторів - 4 черга, решта вимог у сумі 115741,10 доларів США, - проценти за користування позикою, судом відхилено, в силу недоведеності.

Крім того, в ухвалі від 19.06.2012 року судом першої інстанції відхилено посилання розпорядника майна та кредитора ТОВ "Транстар" на неотримання боржником позики від кредитора та отримання коштів на підставі договору № DI-16/08-L від 16.08.2007 року про надання послуг, що є валютною виручкою від експортних операцій, оскільки вони документально не підтверджені і спростовуються матеріалами справи.

Посилання розпорядника майна, представників кредиторів на те, що договір позики не зареєстрований у встановленому законодавством України порядку, також відхилено місцевим господарським судом, з посиланням на п. 3.7 Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 року N 270 "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам" , у якому передбачено, що у разі надходження від нерезидента на адресу резидента-позичальника кредиту і якщо уповноважений банк не має документів, що свідчать про правомірність одержання резидентом кредитних коштів згідно із законодавством України (реєстраційних свідоцтв (індивідуальних ліцензій) Національного банку, гарантій Кабінету Міністрів України), або якщо обслуговуючим банком за таким кредитом визначено інший уповноважений банк, або кошти надійшли від іншого нерезидента (не кредитора), тобто від нерезидента, який не зазначений у реєстраційному свідоцтві (індивідуальній ліцензії), то уповноважений банк зараховує такі кошти на поточний рахунок клієнта в загальному порядку з дотриманням вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Згідно з п. 2 Указу Президента України від 27.06.1999 року за № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" , встановлено, що у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погодилась із висновком суду першої інстанції дійшла протилежного висновку про безпідставність заявлених кредиторських вимог, з огляду на те, що банківські виписки та довідка Херсонської філії ПАТ КБ "Надра" від 20.09.2011року вих. № 2266 про надходження валютних коштів від Компанії "TYSSEN Сorporation", згідно договору № DI-16/08-L від 16.08.2007року на загальну суму 900 000,00 доларів США не можуть належним чином підтвердити перерахування коштів компанією на рахунок боржника, оскільки в призначеннях платежу зазначаються експортні операції.

Крім того, судом другої інстанції враховано, що надана компанією копія договору позики № DI-16/08-L від 16.08.2007 року та надана банком ПАТ КБ "Надра" копія договору з аналогічною датою та номером про надання послуг, укладеного тими ж сторонами тобто, Компанією "TYSSEN Сorporation" (замовник) та Концерном "Дніпро Імпекс" (виконавець) в розумінні ст. 33 , 34 ГПК України ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути доказами, в підтвердження наявності боргу концерну в сумі 900 000 доларів США за договором Позики № DI-16/08-L від 16.08.2007року, оскільки оригінал вказаного договору, який неодноразово витребовувався судами різних інстанції не надано для огляду в судовому засіданні та порівнянню із наявними у матеріалах справи копіями договору № DI-16/08-L від 16.08.2007року з різними предметами договорів або призначення відповідної експертизи для визначення дійсності того чи іншого договору, тобто суд позбавлений можливості встановлення обґрунтованості доводів компанії, що вказаний договір є доказом позики чи договором про надання послуг.

Відмовляючи у задоволенні кредиторських вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Компанією "TYSSEN Сorporation" не надано документів, відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , які містять усі обов'язкові реквізити і є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів із такими висновками апеляційного господарського суду погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти а позичальник зобов'язується повернути гроші і договір позики є укладеним з часу передачі грошей.

Посилання апеляційного господарського суду на відсутність доказів на підтвердження кредиторських вимог, є помилковим, оскільки, як правомірно встановлено судом першої інстанції факт перерахування 900 000 доларів США є доведеним належними доказами, якими є, зокрема, є копії дебітових авізо, виписки банку про рух коштів на рахунку боржника, копії повідомлень та валютних меморіальних ордерів щодо надходження та зарахування коштів.

Крім того, судом першої інстанції правомірно взято до уваги відомості з довідки банку USB AG, м. Цюріх, де вказано, що Компанією "TYSSEN Сorporation" за період серпень-вересень 2007 року, вересень-жовтень 2008 року було здійснено вісім платежів на користь боржника на загальну суму 900 000 доларів США.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що боржник - Концерн "Дніпро Імпекс" визнав зазначену заборгованість перед кредитором Компанією "TYSSEN Сorporation", що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 25.11.2010 року (т. 2, а.с. 36) та листом боржника від 20.06.2011 року (т. 4, а. с. 1).

Відповідно до приписів ст. ст. 4 5 , 4 7 , 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом не було спростовано факту отримання боржником спірних коштів, у зв'язку із чим, безпідставно відмовлено у визнанні кредиторської заборгованості Концерн "Дніпро Імпекс" перед кредитором Компанією "TYSSEN Сorporation".

Натомість, приймаючи рішення про задоволення кредиторських вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки на підставі доказів поданих Компанією "TYSSEN Сorporation", відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Враховуючи викладене, обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції, ст. 111 7 ГПК України, та положення п. 6 ст. 111 9 , ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законна та обґрунтована ухвала місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Компанії "TYSSEN Сorporation" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі № 12/97-Б-10 скасувати.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.06.2012 року у справі № 12/97-Б-10 залишити в силі.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук