Постанова

від 17.12.2012 по справі 5024/1918/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5024/1918/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України -Рудак О.В., посв. № 000355 від 20.07.2012 року;

Позивача: Бондаря В.П., дов. № 347 від 12.10.2012 року;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи -1: Намазової Н.Г., дов. № 239 від 13.11.2012 року;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" на рішення господарського суду Херсонської області від 30.11.2011 року та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року

у справі № 5024/1918/2011 господарського суду Херсонської області

за позовом прокурора м. Нова Каховка в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина"

про визнання недійсними договору купівлі-продажу та рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року прокурор м. Нова Каховка, виступаючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина", просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.12.2009 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" та приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 3128; визнати недійсним рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 27.11.2001 року № 272 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості" (т. 1, а.с. 2-8).

Позовні вимоги мотивовані тим, що законні підстави для оформлення Херсонському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" права власності на туристичний готель "Нова Каховка" відсутні, тому подальше відчуження зазначеного майна відбулось з порушенням вимог діючого законодавства.

Заявник вважає, що майно туристичного готелю "Нова Каховка" є державною власністю, тому рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 27.11.2001 року № 272 прийнято з порушенням вимог ст. 331 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 6/5).

Одночасно клопотанням від 20.09.2011 року № 95/3627вих.11 прокурор просив про відновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивуючи тим, що про існування вищезазначених договору та рішення йому стало відомо за результатами проведеної перевірки, здійсненої на виконання завдання Генеральної прокуратури України (т. 1, а.с. 13).

Відповідач - приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", заперечуючи проти позову, посилається на його безпідставність, вважаючи, що прокурором неправильно визначено організаційно-правовий статус профспілок УРСР, правовий статус майна профспілок, тоді як товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" встановило своє право на вищевказане майно шляхом підтвердження через органи державної реєстрації (т. 1, а.с. 50-68).

Крім того, відповідач у зазначеному письмовому відзиві та у заяві від 24.10.2011 року про застосування строків позовної давності посилається на пропуск строку позовної давності, що на його думку є безумовною підставою для відмови у позові (т. 1, а.с. 59-61, а.с. 86-89).

Заявою від 24.10.2011 року приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" просило припинити провадження у справі, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 року у справі № 5024/1115/2011 за позовом Нова Каховка в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина", виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 комунального підприємства "Каховське бюро технічної інвентаризації", Федерації професійних спілок України про визнання недійсним свідоцтв про право власності, договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння визнано недійсним свідоцтво про право власності Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" від 08.11.2010 року серія САС № 456975 на турготель "Нова Каховка"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.12.2009 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" та приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Херсонтурист"; визнано недійсним свідоцтво про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" від 08.11.2010 року серія САС № 456976 на нежитлову будівлю по пр. Дніпровському, 20-а; визнано за Фондом державного майна України право власності на турготель "Нова Каховка" та на нежитлову будівлю по пр. Дніпровському, 20-а; витребувано з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" на користь Фонду державного майна України нежитлову будівлю по пр. Дніпровському, 20-а та витребувано з незаконного володіння Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" на користь Фонду державного майна України турготель "Нова Каховка" (т. 1, а.с. 96-98, а.с. 108-114).

Прокурор клопотанням від 01.11.2011 року, просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині визнання недійсним договору від 02.12.2009 року (т. 1, а.с. 107).

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" у письмовому відзиві також не погодився з заявленими вимогами, вважаючи їх не обгрунтованими, посилаючись на відсутність порушеного права позивача (т. 1, а..с 135-137).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.11.2011 року припинено провадження у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" та приватним Херсонським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Херсонтурист"; визнано приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" та товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т. 2, а.с. 1).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.11.2011 року (суддя Людоговська В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року (головуючий Бандура Л.І., судді Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) (т. 3, а.с. 44-50) позов задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 27.11.2001 року № 272 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості" (т. 2, а.с. 86-90).

Не погодившись з постановленими судовими актами, приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на численні порушення судами норм процесуального і матеріального права (т. 3, а.с. 63-79).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.11.2012 року касаційну скаргу приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2012 року (т. 3, а.с. 61-62).

У судове засідання 17.12.2012 року представник третьої особи -товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача -виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області надіслав заяву про розгляд справи без участі представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників третьої особи -товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" та відповідача -виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача -Фонду державного майна України та третьої особи -приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.200 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави для визнання рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області недійсним, прокурор посилається на те, що представником Новокаховської філії Каховського ДБТІ ОСОБА_7 у листопаді 2001 року на засіданні виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області умисно доповіла про наявність у Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" підстав для оформлення права власності при їх фактичній відсутності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги про належність та допустимість доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області № 272 від 27.11.2001 року 30.01.2002 року Херсонському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" видано свідоцтво про право власності на турготель "Нова Каховка", розташований у м. Нова Каховка, пр. Дніпровський, 20 (т. 1, а.с. 20).

Задовольняючи позов у частині зазначених вимог, суди виходили з того, що вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 12.08.2011 року у кримінальній справі № 2117/1-338/11 визнано винною ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (т. 1, а.с. 33-43).

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Разом з тим, висновки суду не можна вважати такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах у справі, оскільки копія вищезгаданого вироку не містить відмітки про набрання ним чинності.

Крім того, матеріали справи містять копії документів (т. 1, а.с. 90-91, 99-105, 108-114, 116А, 139-146; т. 2, а.с. 13-82) не засвідчених належним чином, відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 та ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Також, звертаючись з позовом, прокурор визначив процесуальний статус приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" та товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" як відповідачів у справі і саме такий статус вищеперелічених учасників процесу встановлено місцевим господарським судом в ухвалі від 05.10.2011 року (т. 1, а.с. 1).

Надалі суд ухвалою 01.11.2011 року визнав приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" та товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, посилаючись на ст.ст. 21, 27 Господарського процесуального кодексу України, виключивши приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" з числа відповідачів у справі (т. 2, а.с. 1-2).

Однак, вищенаведені норми процесуального права, як і діючий Господарський процесуальний кодекс України в цілому не передбачає такої процесуальної дії, як виключення сторони з числа відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 36 1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 36 1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" встановлено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" за наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Частиною 6 ст. 36 1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" визначено, що обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п.п. 2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України надає прокурору право для звернення до суду за його позовами.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, прокурор не зазначив, в чому саме полягає порушення прав та інтересів держави та як обраний ним спосіб захисту сприятиме відновленню порушеного права, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

Також, як було зазначено вище, прокурор просив про залишення позову в частині визнання недійсним договору без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, однак, суд у цій частині припинив провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не звернувши увагу на те, що належних доказів про набрання чинності рішенням господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 року у справі № 5024/1115/2011 не надано.

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідили наявні у справі докази.

Також передчасним та здійсненим без належної повноти та дослідження в їх сукупності наданих сторонами доказів суди дійшли висновку про те, що майно, передане до статутного фонду Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" є державною власністю, не перевіривши належним чином доводи відповідача про відсутність доказів того, що приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях, Федерація професійних спілок України, її попередники, в тому числі профспілки УРСР були загальносоюзною громадською організацією та про наслідки виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 року № 227.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Прийняті у справі судові акти порушують приписи ст. ст. 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, тому як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Як встановлено ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції

За таких обставин рішення господарського суду Херсонської області від 30.11.2011 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року у справі № 5024/1918/2011 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 30.11.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року у справі № 5024/1918/2011 скасувати.

Справу № 5024/1918/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков