Постанова

від 16.11.2012 по справі 2а-0770/2688/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Cправа № 2a-0770/2688/12

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі :

головуючої судді -Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання -Приходько Т.В.

за участю сторін:

представника позивача -Лендєл О.В.,

представника відповідача -Євчинець Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Українсько -американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 16.08.2012 року №000417340, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Спільне українсько-американське підприємство «Ай-Бі-І-Барва»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -позивач, СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва») звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Мукачівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0004172340 від 16 серпня 2012 року, прийнятого на підставі акту Мукачівської ОДПІ від 30.07.2012 року № 1445/22-00/22082794 «Про результати позапланової виїзної перевірки УА СП у формі ТОВ «Ай-Бі-І-Барва», код за ЄДРПОУ 22082794 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року»щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2076,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 475,50 грн.

В підтвердження своїх вимог позивач зазначає, що СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» з ТОВ «Паритет-Агро» було укладено договір комісії № 2704К від 27.04.2011 року, у відповідності до якого ТОВ «Паритет-Агро», виступаючи комісіонером, згідно актів приймання-передачі товару на комісію від 19.05.2011 року № 1, від 23.05.2011 року № 2 та від 25.05.2011 року № 3 одержало на комісію 94,94 тони соняшникової нерафінованої олії.

Крім того позивач доказом реальності правочинів, укладених СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»з ТОВ «Паритет-Агротрейд»щодо поставки в травні 2011 року соняшникової олії та СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»з ТОВ «Паритет-Агро»щодо реалізації такої олії за межі митної території України по зовнішньоекономічному контракту на виконання умов відповідного договору комісії, є вантажно-митні декларації щодо експорту цієї олії за межі митної території України.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити із підстав, що наведені у позовній заяві. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що базується на висновках акту Мукачівської ОДПІ від 30.07.2012 року № 1445/22-00/22082794, протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що вважає висновки цього акту перевірки такими, які зроблені на підставі недостовірної, документально не підтвердженої інформації стосовно господарської діяльності його контрагента та на підставі неналежного тлумачення діючих на той час норм податкового та цивільного законодавства України. На думку позивача, факт товарності операцій з придбання товарів і з передачі цих товарів на комісію підтверджується їх продажем іноземному партнерові, а факт експорту підтверджено митними органами України.

Відповідач свою позицію виклав у запереченнях на позов, якими позовні вимоги не визнав, оскільки вважає висновки акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам податкового законодавства України і тому просить суд відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, заслухавши пояснення сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р, про що складено акт перевірки від 30.07.2012 р. № 1445/22-00/22082794.

За наслідками перевірки Мукачівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. № 0004172340, щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2076,00 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 475,50 грн.

В акті Мукачівської ОДПІ від 30.07.2012 р. № 1445/22-00/22082794 зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено факт неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ПДВ в сумі 2076,00 грн. у травні 2011 року. Зазначені висновки щодо зменшення сум податкового кредиту з податку на додану вартість зроблено по операціям з контрагентом -ТОВ «Паритет-Агро», щодо передачі останньому на комісію олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку у травні 2011 року.

Зазначені висновки перевірки базуються на тому, що: договір, укладений

ТОВ «Паритет-Агротрейд»та СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця (ТОВ «Паритет-Агротрейд») до покупця (СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва») та в подальшому від комітента (СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва») до комісіонера (ТОВ «Паритет-Агро»), в зв'язку з відсутністю такого товару; ТОВ «Паритет-Агротрейд», СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»та ТОВ «Паритет-Агро»проведено документально фактично не здійснені господарські операції без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, для отримання підприємством податкової вигоди; встановлено порушення ст. ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та наказів Мінтрансу України (від 14.10.1997 р. № 363, від 29.12.1995 р. № 488/346) щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних.

Відповідач зазначив, що Договір поставки № 1605М від 16.05.2011 року не відповідає вимогам ст. ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, які регулюють договір купівлі-продажу, оскільки постачальник -ТОВ «Паритет-Агротрейд»уклав зазначений договір на постачання СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»товару (олія соняшникова нерафінована першого ґатунку), який на момент підписання договору ще не належав постачальнику. Суд не приймає це твердження, оскільки суб'єкти господарювання (позивач та ТОВ «Паритет-Агротрейд») у своїй діяльності щодо постачання соняшникової олії на умовах договору поставки № 1605М від 16.05.2011 року зобов'язані керуватися статтями. 265 -267 Господарського кодексу України, які не передбачають обов'язкової наявності у власності постачальника товару на момент підписання договору поставки, оскільки в такому разі втрачається суть операції поставки, яка саме в цьому і має відмінність від операції купівлі-продажу.

Суд приходить до висновку про неправомірність тверджень податкового органу про ненадання для перевірки актів приймання-передачі ТМЦ та будь-яких інших документів, що засвідчують факт прийому-передачі ТМЦ від ТОВ «Паритет-Агротрейд» до СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва», а також про невідповідність наданих для перевірки товарно-транспортних накладних вимогам чинних нормативно-правових актів.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зазначені Правила є обов'язковими для об'єднань, підприємств, установ та організацій автомобільного транспорту, що входять до сфери управління Мінтрансу України. Решта підприємств, які не входять до сфери управління Мінтрансу України, застосовують ці Правила у своїй діяльності на власний розсуд.

Крім того, спільний наказ Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного транспорту», у відповідності до якого застосування товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому його норми носять рекомендаційний характер і не можуть вважатися обов'язковими до застосування, оскільки цей наказ не є нормативно-правовим актом в розумінні Указу Президента України від 01.01.1993 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових атів міністерств та інших органів виконавчої влади».

Отже, твердження податкового органу, зазначені в акті перевірки та підтверджені відповідачем у наданих суду запереченнях проти адміністративного позову, про невідповідність оформлення позивачем та ТОВ «Паритет-Агротрейд»товарно-транспортних накладних на перевезення соняшникової олії вимогам чинних наказів Мінтрансу України (від 14.10.1997 р. № 363, від 29.12.1995 р. № 488/346) є неправомірними, оскільки податковим органом не надано доказів того, що ТОВ «Паритет-Агротрейд»та СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»входять до сфери управління Мінтрансу України.

Суд дійшов до переконання про необґрунтованість висновків акту перевірки згідно якого, угоди укладені з контрагентами є нікчемними, оскільки такі висновки суперечать інтересам держави і суспільства, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з приписом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, за загальним правилом, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає -тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 Цивільного кодексу України).

При цьому, в акті перевірки відсутні висновки про те, що правочин (договір поставки № 1605М від 16 травня 2011 р.) між ТОВ «Паритет-Агротрейд»та СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» щодо поставки товарів (олія соняшникова нерафінована 1 ґатунку в кількості 94,94 тон на загальну суму 1161590,90 грн. (в т.ч. ПДВ 193598,48 грн.), має ознаки недійсності або є нікчемним, оскільки така підстава, як «відсутність спрямування правочину на настання реальних правових наслідків»відсутня серед підстав визнання правочину недійсним або нікчемним.

Отже, оскільки згідно приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним і такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, позивачем не наведено.

Відповідно до статті 204 частини 1 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договір поставки № 1605М від 16 травня 2011 р. між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Паритет-Агротрейд» є дійсними на сьогодні.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України наявні такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та інших нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання нікчемними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Суб'єктом владних повноважень належними та допустимими доказами не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами, так як такими може бути наявність протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відсутність ознак нікчемності даних операцій надають податковому органу право звернення до суду із позовом про визнання такого правочину недійсним, проте не встановлюють недійсність такого правочину в силу закону з моменту його вчинення.

Таким чином, доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарської операції позивача та ТОВ «Паритет-Агротрейд»є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 квітня 2011 року СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва», як комісіонер, уклало з ТОВ «Паритет-Агро»договір комісії № 2704К, у відповідності до якого ТОВ «Паритет-Агро» одержало на комісію 94,94 тони соняшникової нерафінованої олії.

На виконання умов договору комісії за актом приймання-передачі товару на комісію (для відправлення на експорт) від 19.05.2011 р. № 1 було передано 32 тон олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 333440,00 грн., за актом приймання-передачі товару на комісію (для відправлення на експорт) від 23.05.2011 р. № 2 було передано 29,620 тон олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 308640,00 грн., згідно акту приймання-передачі товару на комісію (для відправлення на експорт) від 25.05.2011 р. № 3 було передано 33,320 тон олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 347194,40 грн.

В подальшому отримана ТОВ «Паритет-Агро»від СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»олія в загальній кількості 94,94 тони через комплекс по переробці та перевантаженню тропічних масел в м. Южний Одеської області на умовах CPT правил Інкотермс була завантажена на танкер та відправлена на експорт покупцю -компанії ALFA Trading Limited (Malasia) у відповідності до зовнішньоекономічного контракту № CFO/UKR/2011/PO037 від 18.05.2011 р. Факт перетину зазначеним товаром митної території України засвідчено Південною митницею згідно вантажно-митної декларації № 500010102/2011/002748 від 26.07.2011 р.

На виконання умов договору комісії від 27.04.2011 року № 2704К ТОВ «Паритет-Агро»надало позивачу звіт комісіонера № 1 від 30.07.2011 року, акт передачі-приймання наданих послуг від 30.07.2011 р. № 00188, перерахувало одержані від реалізації олії грошові кошти, утримавши при цьому комісійну винагороду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податкових кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за відповідною ставкою, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що у Мукачівською ОДПІ відсутні заперечення щодо наявності та правильності оформлення податкових накладних, виписаних ТОВ «Паритет-Агро», висновки перевірки про порушення СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» вимог п. 198.1 ст. 198 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставними та протиправними.

Отже, СП ТОВ «Ай-БІ-І-Барва»правомірно віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ у травні 2011 року 2076,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст. 71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувалися його заперечення на позов. Відповідач ні в акті перевірки, на підставі якого були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, ні в ході судового розгляду справи не надано достатніх доказів щодо відсутності у позивача наміру на створення правових наслідків по господарським операціям, на підставі яких сформовано податковий кредит і валові витрати та щодо безтоварності вказаних господарських операцій.

Отже, висновки відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ПДВ в сумі 2076,00 грн. є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству. Тому суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 16.08.2012 року № 0004172340.

Стягнути із державного (місцевого) бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30 грн. (сто сім гривень тридцять копійок).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Українсько - американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 16.08.2012 року №000417340 -задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 16.08.2012 року №000417340, у відповідності до якого СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2076,00 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій на суму 475,50 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько -американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва»у формі товариства з обмеженою відповідальністю понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 107 грн. 30 коп.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Я.М. Калинич