Ухвала

від 16.02.2015 по справі 2а-0770/2688/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Справа № 1994/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

від позивача Лендєл О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року у справі № 2а-0770/2688/12 за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Бі-І-Барва» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Спільне українсько-американське підприємство «Ай-Бі-І-Барва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004172340 від 16 серпня 2012 року, прийнятого на підставі акту Мукачівської ОДПІ від 30.07.2012 року № 1445/22-00/22082794 «Про результати позапланової виїзної перевірки УА СП у формі ТОВ «Ай-Бі-І-Барва», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року» щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2076,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 475,50 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» з ТОВ «Паритет-Агро» було укладено договір комісії № 2704К від 27.04.2011 року, у відповідності до якого ТОВ «Паритет-Агро», виступаючи комісіонером, згідно актів приймання-передачі товару на комісію від 19.05.2011 року № 1, від 23.05.2011 року № 2 та від 25.05.2011 року № 3 одержало на комісію 94,94 тони соняшникової нерафінованої олії. Доказом реальності правочинів, укладених СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» з ТОВ «Паритет-Агротрейд» щодо поставки в травні 2011 року соняшникової олії, є реалізація такої олії за межі митної території України по зовнішньоекономічному контракту на виконання умов відповідного договору комісії, а також вантажно-митні декларації щодо експорту цієї олії за межі митної території України. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що базується на висновках акту Мукачівської ОДПІ від 30.07.2012 року № 1445/22-00/22082794, протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що висновки цього акту перевірки є такими, які зроблені на підставі недостовірної, документально не підтвердженої інформації стосовно господарської діяльності його контрагента та на підставі неналежного тлумачення діючих на той час норм податкового та цивільного законодавства України. На думку позивача, факт товарності операцій з придбання товарів і з передачі цих товарів на комісію підтверджується їх продажем іноземному партнерові, а факт експорту підтверджено митними органами України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року у справі № 2а-0770/2688/12 позов Українсько - американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 16.08.2012 року №000417340 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 16.08.2012 року №000417340, у відповідності до якого СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2076,00 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій на суму 475,50 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції податковий орган подав апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального правам просить таку скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить у задоволені такої відмовити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а тому органи державної податкової служби мають право вимагати надання вказаних документів під час перевірки.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р, про що складено акт перевірки від 30.07.2012 р. № 1445/22-00/22082794. За наслідками перевірки Мукачівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. № 0004172340, щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2076,00 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 475,50 грн.

Під час здійснення перевірки податковим органом встановлено порушення СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме - факт неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ПДВ в сумі 2076,00 грн. у травні 2011 року. Зазначені висновки щодо зменшення сум податкового кредиту з податку на додану вартість зроблено по операціям з контрагентом -ТОВ «Паритет-Агро», щодо передачі останньому на комісію олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку у травні 2011 року. Зазначені висновки перевірки базуються на тому, що: договір, укладений між ТОВ «Паритет-Агротрейд» та СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця (ТОВ «Паритет-Агротрейд») до покупця (СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва») та в подальшому від комітента (СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва») до комісіонера (ТОВ «Паритет-Агро»), в зв'язку з відсутністю такого товару; ТОВ «Паритет-Агротрейд», СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» та ТОВ «Паритет-Агро» проведено документально фактично не здійснені господарські операції без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, для отримання підприємством податкової вигоди; встановлено порушення ст. ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та наказів Мінтрансу України (від 14.10.1997 р. № 363, від 29.12.1995 р. № 488/346) щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність тверджень податкового органу про ненадання для перевірки актів приймання-передачі ТМЦ та будь-яких інших документів, що засвідчують факт прийому-передачі ТМЦ від ТОВ «Паритет-Агротрейд» до СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва», а також про невідповідність наданих для перевірки товарно-транспортних накладних вимогам чинних нормативно-правових актів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зазначені Правила є обов'язковими для об'єднань, підприємств, установ та організацій автомобільного транспорту, що входять до сфери управління Мінтрансу України. Решта підприємств, які не входять до сфери управління Мінтрансу України, застосовують ці Правила у своїй діяльності на власний розсуд.

Крім того, спільний наказ Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного транспорту», у відповідності до якого застосування товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому його норми носять рекомендаційний характер і не можуть вважатися обов'язковими до застосування, оскільки цей наказ не є нормативно-правовим актом в розумінні Указу Президента України від 01.01.1993 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових атів міністерств та інших органів виконавчої влади».

Відтак, твердження податкового органу, зазначені в акті перевірки про невідповідність оформлення позивачем та ТОВ «Паритет-Агротрейд» товарно-транспортних накладних на перевезення соняшникової олії вимогам чинних наказів Мінтрансу України (від 14.10.1997 р. № 363, від 29.12.1995 р. № 488/346) є безпідставними, оскільки податковим органом не надано доказів того, що ТОВ «Паритет-Агротрейд» та СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» входять до сфери управління Мінтрансу України.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору, укладеного позивачем з ТОВ «Паритет-Агротрейд», в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТОВ «Паритет-Агротрейд» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України в частині створення та ведення господарської діяльності ТОВ «Паритет-Агротрейд».

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає - тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Відтак, доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарської операції позивача та ТОВ «Паритет-Агротрейд» є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податкових кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за відповідною ставкою, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), та не підтверджені документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

27 квітня 2011 року СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва», як комісіонер, уклало з ТОВ «Паритет-Агро» договір комісії № 2704К, у відповідності до якого ТОВ «Паритет-Агро» одержало на комісію 94,94 тони соняшникової нерафінованої олії. В подальшому, отримана ТОВ «Паритет-Агро» від СП ТОВ «Ай-Бі-І-Барва» олія, в загальній кількості 94,94 тони, через комплекс по переробці та перевантаженню тропічних масел в м. Южний Одеської області на умовах CPT правил Інкотермс була завантажена на танкер та відправлена на експорт покупцю - компанії ALFA Trading Limited (Malasia) у відповідності до зовнішньоекономічного контракту № CFO/UKR/2011/PO037 від 18.05.2011 р. Факт перетину зазначеним товаром митної території України засвідчено Південною митницею згідно вантажно-митної декларації № 500010102/2011/002748 від 26.07.2011 р. На виконання умов договору комісії від 27.04.2011 року № 2704К ТОВ «Паритет-Агро» надало позивачу звіт комісіонера № 1 від 30.07.2011 року, акт передачі-приймання наданих послуг від 30.07.2011 р. № 00188, перерахувало одержані від реалізації олії грошові кошти, утримавши при цьому комісійну винагороду.

Надані позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується належними та допустимими доказами , які наявні у матеріалах справи.

З врахуванням викладеного висновки відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ПДВ в сумі 2076,00 грн. є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року у справі № 2а-0770/2688/12 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.