Постанова

від 23.11.2012 по справі 2а-3081/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2012 р. Справа № 2а-3081/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представників сторін:

позивача -Щербінського Р.Л.,

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пластбуд-Інвест»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012 року за №000056220,-

ВСТАНОВИВ:

04.10.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Пластбуд-Інвест»(надалі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012 року за №000056220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, на думку позивача, безпідставно, в порушення норм чинного на момент спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, оформленої актом від 06.04.2012 року за №90/22-0/35803387, винесено податкове повідомлення рішення форми «Р»№000056220, яким товариству встановлені податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 36385,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду, що ТОВ «Пластбуд-Інвест»правомірно включило в березні 2009 року до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку в розмірі 29108,00 грн. Висновки податкового органу, викладені в акті позапланової перевірки не відповідають нормам Закону України «Про податок на додану вартість»та суперечать фактичним обставинам справи. Господарські операції з ТОВ «Промоут-Центр»оформлені належними бухгалтерськими документами. Крім того, плановою виїзною перевіркою товариства, яка проводилася тою ж податковою інспекцією в квітні-травні 2011 року занижень до сплати ПДВ по господарських операціях з вказаним контрагентом виявлено не було. Також, суми ПДВ з наданих цим товариством послуг по тому ж договору тільки за інші періоди визнані податковою інспекцією такими, що правомірно включені до складу податкового кредиту з ПДВ. Тому, просив позов задовольнити повністю та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Пояснив суду, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість»та на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки від 06.04.2012 року за №90/22-0/35803387. У зв'язку з цим, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластбуд-Інвест»(надалі -ТОВ «Пластбуд-Інвест», товариство) зареєстроване як юридична особа 24.07.2008 року та 25.07.2008 року взяте на податковий облік Калуською ОДПІ. Товариство є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 07.08.2008 року за №100132772 (а.с. 9-10 т.1).

З 28.03.2012 року по 03.04.2012 року Калуською ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства зі сплати ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Промоут-Центр». За результатами перевірки складений акт від 06.04.2012 року за №90/22-0/35803387 (а.с. 9-20 т.1).

Перевіркою встановлені порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 чинного на момент спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі -Закон №168/97-ВР) та пункту 3.4 розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №166 (надалі -Порядок), внаслідок чого у березні 2009 року товариством зайво включено до податкового кредиту з ПДВ суму 29108,00 грн. (а.с. 16 т.1).

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року за №000013220 (а.с. 21 т.1).

Після оскарження в адміністративному порядку вказане вище податкове повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги скасоване в частині застосування до позивача штрафних санкцій та 12.07.2012 року винесено нове податкове повідомлення-рішення за №000056220, відповідно до якого товариству встановлені зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 36485,00 грн., з яких: 29108,00 грн. -за основним платежем та 7277,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 32 т.1).

В судовому засіданні встановлено, що висновки Калуської ОДПІ про порушення позивачем вимог Закону №168/97-ВР та Порядку не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам вказаних вище Закону та Порядку, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено безпідставно та протиправно і підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Правовідносини позивача щодо сплати податку на додану вартість протягом періоду, що перевірявся податковим органом, були регламентовані нормами чинного на той момент Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 3 Закону №168/97-ВР 3.1 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Статтею 7 Закону №168/97-ВР встановлювався порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 7.1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за

договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові

фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 7.2 регламентовано порядок оформлення, видачі та обліку податкових накладних. Відповідно пункту 7.2.3 податкова накладна складається у момент виникнення

податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України,та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Відповідно до підпункту 7.2.6 податкова накладна видається платником податку, який

поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчу є факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування відповідно до статті 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно пункту 3.4 розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №166 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. При цьому невключення податкової накладної (за наявності її оригіналу) до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо спірної господарської операції складені позивачем відповідно до вказаних вище норм закону. Податкова накладна від 31.03.2009 року за №310312 містить усі необхідні реквізити, встановлені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР (а.с. 44 т.1).

Крім того, сама господарська операція підтверджена дослідженими судом належними первинними бухгалтерськими документами: договором від 21.10.2008 року за №2110/08-01, актом здачі робіт (надання послуг) від 31.03.2009 року за №310311, векселем серії АА №1665293, яким оплачена послуга (а.с. 41-42, 43, 140).

На виконання вказаного вище договору та відповідно до зазначеного акту приймання послуг контрагентом позивача -ТОВ «Промоут-Центр»товариству поданий звіт про виконану роботу щодо зібраних даних на тему «Новітні розробки та інновації в сфері ремонтно-будівельної діяльності на будівельних майданчиках хіміко-технологічного комплексу»(а.с. 188-238 т.1, 1-36 т.2).

В подальшому отримана від ТОВ «Промоут-Центр»послуга була використана позивачем у його власній господарській діяльності під час виконання будівельно-монтажних робіт за укладеними із ЗАТ «Лукор»договорами підряду (а.с. 141-173).

Окрім вказаного, судом установлено, що в ході планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.07.2008 року по 31.12.2010 року, оформленої актом від 30.05.2011 року за №713/2302/35803387, порушень вимог податкового законодавства зі сплати ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Промоут-Центр»податковим органом встановлено не було (а.с. 45-99 т.1).

Також, податковим органом визнані достовірними акти здачі робіт (послуг) контрагентом позивача по зазначеному вище договору щодо аналогічних послуг за інші періоди, зокрема, акти від 31.10.2008 року за №№311002, 311003, 311004 (а.с. 182, 184, 186 т.1).

На підставі вказаних актів та податкових накладних від 31.10.2008 року за №№311002, 311003,311004 позивачем включені відповідні суми до складу податкового кредиту з ПДВ. При цьому, претензій до позивача з боку податкового органу щодо цих сум не було (а.с. 183, 185, 187 т.1).

Посилання відповідача на неможливість надання позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Промоут-Центр»спірної послуги нематеріального характеру щодо новітніх розробок та інновацій в сфері ремонтно-будівельної діяльності на майданчиках хіміко-технологічного комплексу є безпідставними, не підтверджені достовірними доказами та суперечать фактичним обставинам, встановленим судом у ході розгляду даної адміністративної справи. Сам факт неможливості проведення перевірки контрагента позивача в зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про неможливість підтвердження відомостей щодо ТОВ «Промоут-Центр», не може слугувати підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулася.

Також, суд зазначає, що позивач не може нести юридичної відповідальності за можливі порушення вимог податкового чи іншого законодавства його контрагентами, так як нормами права нашої держави встановлена індивідуальна відповідальність особи, в тому числі юридичної, за порушення нею вимог того чи іншого закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом в судовому засіданні не доведено правомірності встановлення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 36385,00 грн. (в тому числі, за основним платежем -в сумі 29108,00 грн. та штрафними санкціями -в сумі 7277,00 грн.).

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, на підставі норм, встановлених податковим законодавством, що діяло на момент спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що висновки ДПІ в місті Івано-Франківськ, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 06.04.2012 року за №90/22-0/35803387 про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за операціями з придбання послуг в ТОВ «Промоут-Центр»на загальну суму 174650,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, нормам податкового та іншого законодавства України, тому податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року за №000056220 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому на користь ТОВ «Пластбуд-Інвест»слід стягнути з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в сумі 364,00 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області державної податкової служби від 12.07.2012 року за №000056220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пластбуд-Інвест» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35803387) судовий збір в сумі 364 (триста шістдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 28.11.2012 року.