Рішення

від 25.12.2012 по справі 5009/4040/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 1/30/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.12 Справа № 5009/4040/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжлісторг»(69104, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 3, к. 7)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення 456 977 грн. 35 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -Зарудній І.В., дов. б/н від 19.11.2012 р.,

Радченко І.В., дов. б/н від 19.11.2012 р.,

від відповідача -Ніколенко М.М. -дов. ВТР № 611841 від 07.08.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжлісторг»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»456 977 грн. 35 коп. основного боргу.

Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 625, 712 Цивільного кодексу України та обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем зобов'язання за договором поставки № 20/2012/1261 від 31.05.2012 р. щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманої від позивача продукції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. позовну заяву було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 29.11.2012 р.

14.11.2012 р. від відповідача у справі до суду надійшов письмовий відзив та інші докази, витребувані ухвалою суду.

16.11.2012 р. від відповідача у справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду. Клопотання було задоволено, документи залучені до матеріалів справи.

26.11.2012 р. від позивача у справі надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою позивач фактично заявив інші самостійні позовні вимоги.

Беручи до уваги, що стягнення основного боргу є самостійною позовною вимогою, а позивач у заяві про уточнення позовних вимог фактично заявив ще й інші самостійні позовні вимоги щодо стягнення сум пені та річних (в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та згідно із п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції») і не відмовився від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000 грн. 00 коп., сплачених ще до подання позову, а також, враховуючи, що представники позивача у судовому засіданні заявили про те, що не наполягають на прийнятті до розгляду заяви про уточнення позовних вимог, вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог, судом до розгляду не приймались. До того ж, слід зазначити, що Господарським процесуальним кодексом не передбачено подання заяви про «уточнення»позовних вимог.

В судовому засіданні 29.11.2012 р. представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та вказали на сплату відповідачем до подання позовної заяви частини спірної заборгованості у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідач у акті звірки, та представник відповідача у судовому засіданні, підтвердив наявність у відповідача перед позивачем спірної заборгованості за договором поставки станом на 31.10.2012 р. в розмірі 446 977 грн. 35 коп., однак, згідно відзиву на позовё просив суд у задоволенні позову відмовити, з посиланням на положення п. 5.1 договору поставки, і вказуючи на ненастання строку розрахунку, у зв'язку із ненаданням позивачем відповідачу повного пакету документів щодо поставленої продукції, передбаченого п. 4.3 договору поставки.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи необхідність витребування від сторін додаткових доказів, розгляд справи було відкладено до 25.12.2012 р.

20.12.2012 р. від позивача у справі, на виконання ухвали суду, надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Документи були долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.12.2012 р. представники позивача підтримали доводи та вимоги, викладені у позовній заяві та просили суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу, зазначену у позові та судові витрати.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відстрочити виконання судового рішення на шість місяців, подавши про це відповідну заяву. У задоволенні заяви судом було відмовлено, у зв'язку із безпідставним нормативним обґрунтуванням.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжлісторг»(постачальником) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(покупцем) було укладено договір поставки № 20/2012/1261 (надалі -договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов'язувався виготовити і поставити, а покупець -на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна і орієнтовна кількість зазначені у специфікації (-ях), яка (які) є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що поставка продукції здійснюється по цінам, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначених в специфікаціях. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість продукції, поставка якої здійснюється відповідно до доданих специфікацій ( п. 3.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначений перелік товаросупровідних документів: накладна, карантинний сертифікат, рахунок, податкова накладна, висновок фітосанітарної експертизи.

Згідно із п. 5.1 договору поставки, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності із р. 6 на підставі наданих документів, зазначених у п. 4.3 даного договору. При відсутності зазначених документів строк поставки вираховується з моменту отримання повного пакету документів.

Відповідно до п. 11.2 договору поставки, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками з боку обох сторін та діє до 30 травня 2013 року чи його розірвання у встановленому порядку.

До договору сторонами було підписано специфікацію № 1 (яка у відповідності до п. 11.3 договору є його невід'ємною частиною) із зазначенням найменування, вартісних та кількісних показників продукції та загальної суми - 1 712 544 грн. 12 коп.

На виконання умов договору, у червні-серпні 2012 р., згідно видаткових накладних, всього позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 562 529 грн. 80 коп. Відповідачем отримана від позивача продукція була оплачена лише частково.

Письмові звернення позивача до відповідача із вимогою сплатити залишок простроченої заборгованості за поставлену продукцію відповідачем залишились без відповіді. Заборгованість відповідачем у повному обсязі погашена не була.

Враховуючи не сплату відповідачем позивачу заборгованості за отриману продукцію у повному обсязі, останній звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 456 977 грн. 35 коп. основного боргу. було предметом поданого позивачем позову у цій справі, прийнятого до розгляду судом, у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами у справі спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки № 20/2012/1261 від 31.05.2012 р., укладеного сторонами у справі.

На виконання умов договору та специфікації № 1, позивачем, згідно видаткових накладних, було поставлено відповідачу, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 562 529 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи та актом звірки між сторонами.

Згідно із п. 5.1 договору поставки, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності із р. 6 на підставі наданих документів, зазначених у п. 4.3 даного договору. При відсутності зазначених документів строк поставки вираховується з моменту отримання повного пакету документів.

На поставлену продукцію позивачем відповідачу були надані відповідні документи та виставлені рахунки-фактури на оплату.

Як свідчать платіжні документи, відповідачем отримана від позивача продукція була сплачена частково.

Станом на день подання позовної заяви та розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 446 977 грн. 35 коп., що не заперечується сторонами та про що сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого відповідач підтвердив наявність у нього перед позивачем спірної заборгованості у розмірі 446 977 грн. 35 коп. за поставлену продукцію.

При цьому, слід зазначити, що відповідач факт отримання від позивача вищевказаної продукції за видатковими накладними, виданими на виконання договору поставки № 20/2012/1261 від 31.05.2012 р. та несплату за отриману продукцію 446 977 грн. 35 коп. не заперечує, а вважає вимоги позивача необґрунтованими, саме з підстав ненастання строку оплати продукції, відповідно до умов договору поставки.

Посилання відповідача щодо ненастання строку розрахунку, у зв'язку із ненаданням позивачем відповідачу повного пакету документів щодо поставленої продукції, передбаченого п. 4.3 договору поставки, судом до уваги не приймається, з урахуванням нижчевикладеного.

Пунктом 4.3 договору поставки визначений перелік товаросупровідних документів: накладна, карантинний сертифікат, рахунок, податкова накладна, висновок фітосанітарної експертизи. Згідно із п. 5.1 договору поставки, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності із р. 6 на підставі наданих документів, зазначених у п. 4.3 даного договору. При відсутності зазначених документів строк поставки вираховується з моменту отримання повного пакету документів.

Однак, як свідчать матеріали справи, накладні та рахунки позивачем відповідачу надавались.

До того ж, на виконання вимог суду, позивачем було здійснено запит вих. № 03/12 від 03.12.2012 р. до відповідача щодо надання копій карантинних сертифікатів та ж/д квитанцій на поставлену продукцію, згідно із договором № 20/2012/1261 від 31.05.2012 р.

До матеріалів справи позивачем були додані копії карантинних сертифікатів та ж/д документів по рахункам-фактурам відповідно до поставленої за договором поставки продукції.

Щодо висновків фітосанітарної експертизи, на які зверталась увага відповідача в судовому засіданні, то як свідчить лист-відповідь голови комісії з припинення діяльності Державної інспекції з карантину рослин по Запорізькій області на адвокатський запит представника позивача, згідно чинного законодавства, карантинний сертифікат друкується та видається особі після проведення фітосанітарного контролю на підставі акта фітосанітарного контролю та висновку фітосанітарної експертизи.

Карантинні сертифікати, копії яких містяться в матеріалах справи, видані на підставі Закону України «Про карантин рослин»та актів фітосанітарного контролю.

До того ж, слід зазначити, що згідно із розділом 6 договору поставки, приймання продукції по фактичній кількості та якості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 р. № П-7.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року № П-6 приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам, тощо) відправника (виробника). Відсутність сказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно із п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7, приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікації, тощо). Відсутність вказаних супровідних документів, або деяких із них не зупиняє приймання продукції, що надійшла, і в акті вказується, які саме документи відсутні.

Відповідно до ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів складення актів про відсутність документів при прийнятті продукції, чи звернення до позивача із вимогою про надання відсутніх документів відповідачем не надано. Відсутні відповідні докази і у позивача у справі.

Отже, відповідачем не доведено належними доказами ненадання позивачем документів, передбачених п. 4.3 договору поставки, та відсутність цих документів.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену продукцію підлягають задоволенню частково, а саме - в сумі 446 977 грн. 35 коп.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. 00 коп. основного боргу судом відмовляється, як необґрунтовано заявлених, оскільки зазначена сума заборгованості була сплачена відповідачем позивачу 03.10.2012 р., до звернення позивача до суду із цим позовом, що позивачем було підтверджено в процесі розгляду справи.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, і позовні вимоги задоволені частково, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи не прийняття судом до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог, позивачу слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 10 коп., сплаченого платіжним дорученням № 43 від 26.11.2012 року.

У задоволенні заяви відповідача щодо надання відстрочення виконання судового рішення на 6 місяців суд відмовляє з наступних підстав.

Так, у заяві № 20/2092610 (НН) від 26.11.2012 р. відповідач просить відстрочити виконання судового рішення на шість місяців, керуючись ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право, передбачене вказаною нормою кодексу, може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Отже, вказана норма кодексу надає право сторонам звернутися до суду із відповідною заявою, а суду -розглянути вказану заяву саме на стадії виконання судового рішення.

При прийнятті рішення у справі, суд має право відстрочити виконання судового рішення саме на підставі п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, відповідачем подано нормативно необґрунтовану заяву про відстрочку виконання рішення суду.

До того ж, суд враховує, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні (виключні) обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Відстрочка виконання рішення надається лише в випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк. Заявляючи про відстрочку виконання судового рішення відповідач не обґрунтував та не надав жодних доказів в підтвердження можливості виконання рішення суду, у разі задоволенні позовних вимог, через шість місяців.

Керуючись ст. ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230, р/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжлісторг»(69104, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 3, к. 7, код ЄДРПОУ 38146588, п/р № 26002010210384 в ПАТ «ВТБ Банк», Запор. РД «Олександрівське», МФО 321767) 446 977 (чотириста сорок шість тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 35 коп. основного боргу та 8 956 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 76 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. В задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»про надання відстрочки виконання рішення суду відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжлісторг»(69104, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 3, к. 7, код ЄДРПОУ 38146588, п/р № 26002010210384 в ПАТ «ВТБ Банк», Запор. РД «Олександрівське», МФО 321767) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 10 коп., сплаченого платіжним дорученням № 43 від 26.11.2012 року.

Рішення є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжлісторг», м. Запоріжжя з Державного бюджету України судового збору у розмірі 82 грн. 10 коп.

Оригінал платіжного доручення № 43 від 26.11.2012 року на суму 82 грн. 10 коп. судового збору знаходиться в матеріалах справи господарського суду Запорізької області № 5009/4040/12.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «29»грудня 2012 року.