Ухвала

від 20.12.2012 по справі 7/699

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К-34713/10

К-34713/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А. суддів: Костенка М.І., Голубєвої Г.К., при секретаріЛуцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі № 7/699 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГВ-Комплекс»

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не має права звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи з підстави, визначеної частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(Закон № 755-IV), а саме: наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 цього Кодексу встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, до 1 січня 2011 року (дата набрання чинності Податковим кодексом України) були встановлені, зокрема статями 10, 11 і 11-1 Закону № 509-ХІІ. В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Так, згідно з пунктом 17 ст. 11 Закону № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону 755-IV, який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Норма вказаної статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної вище підстави.

Беручи до уваги законодавчо визначену функцію податкового органу щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність повноважень податкового органу на звернення до суду з позовами про припинення юридичної особи з вказаної вище підстави.

З огляду на вищевикладене, оскаржувані ухвали підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суду слід керуватися нормами пункту 5 частини 2 ст. 17 КАС України та ст. 20 Податкового кодексу України, якою визначені права органів державної податкової служби, у тому числі на звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини першої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2009, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.І. Костенко