Рішення

від 24.12.2012 по справі 51/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/201 24.12.12

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до 1) Київської міської ради

2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3) Благодійної організації "Лелека-світ"

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору, визнання відсутнім права та зобов'язання вчинити дії

Судді: Пригунова А.Б. (головуючий)

Любченко М.О.

Ломака В.С.

Представники:

від прокуратури: Рибалка Ю.В.

від позивача: Монолій М.О..

від відповідача 1: Глобенко Л.В.

від відповідача 2: не з'явились

від відповідача 3: Кладіков М.П., Шевчук І.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України з вимогами про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468 «Про передачу Благодійній організації «Лелека дітям»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва»визнання недійсним рішення Київської міської ради від 29.04.2010 р. № 658/4096 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 26.02.2008 р. № 79-6-00595, від 26.02.2008 р. № 79-6-00594 та від 12.03.2008 р. № 79-6-00599; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.09.2010 р., укладеного між Київською міською радою та Благодійною організацією «Лелека-Світ», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 21.09.2010 р. за № 79-6-00779; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.09.2010 р., укладеного між Київською міською радою та Благодійною організацією «Лелека-Світ», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 21.09.2010 р. за № 79-6-00778; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.09.2010 р., укладеного між Київською міською радою та Благодійною організацією «Лелека-Світ», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 21.09.2010 р. за № 79-6-00780; визнання відсутнім у Благодійної організації «Лелека-Світ»права користування земельними ділянками, що розташовані на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва, площею 13, 7149 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0001, площею 6, 7681 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0003, площею 1, 9545 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0004; зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельні ділянки, що розташовані на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва, площею 13, 7149 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0001, площею 6, 7681 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0003, площею 1, 9545 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2011 р. за участю представників сторін та прокурора, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав письмові пояснення, у яких зазначає, що рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468 та від 29.04.2010 р. № 658/4096 прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Представник відповідача 1 під час провадження у справі заперечив проти заявлених позовних вимог.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що у разі задоволення позову Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечить зняття з реєстрації спірних земельних ділянок та внесення відповідного запису до книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Відповідач 3 подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначається, що факт (обставини) законності прийняття рішення Київської міської ради 807/1468 від 14.06.2007 року вже були дослідженні і встановленні рішеннями судів у справі № 45/1, при цьому у постанові Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. у справі № 45/1 судом зазначено, що недодержання правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акту. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Під час розгляду справи прокурор уточнив заявлені вимоги та просить визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468 «Про передачу Благодійній організації «Лелека дітям»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва; визнати недійсним рішення Київської міської ради від 29.04.2010 р. № 658/4096 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 26.02.2008 р. № 79-6-00595, від 26.02.2008 р. № 79-6-00594 та від 12.03.2008 р. № 79-6-00599; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.09.10, укладений між Київською міською радою та благодійною організацією «Лелека-Світ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21 вересня 2010 року за № 79-6- 00778 у книзі записів державної реєстрації договорів; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.09.2010 р., укладений між Київською міською радою та благодійною організацією «Лелека-Світ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21 вересня 2010 року за № 79-6-00779 у книзі записів державної реєстрації договорів; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.09.2010р., укладений між Київською міською радою та благодійною організацією «Лелека-Світ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21 вересня 2010 року за № 79-6-00780 у книзі записів державної реєстрації договорів; визнати відсутність у Благодійної організації «Лелека-Світ»права користування земельними ділянками, що розташовані на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, площею 13,7149 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:337:0001, площею 6, 7681 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:337:0003, та площею 1, 9545 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:337:0004; зобов'язати Благодійну організацію «Лелека-Світ»повернути Київській міській раді земельні ділянки, що розташовані на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва, площею 13, 7149 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:337:0001, площею 6, 7681 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:337:0003, та площею 1, 9545 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:337:0004.

При цьому, прокурор зазначає про необхідність виключити з резолютивної частини позову вимогу про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельні ділянки, що розташовані на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва, площею 13, 7149 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0001, площею 6, 7681 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0003, площею 1, 9545 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0004 загальною вартістю 44 576 510, 41 грн.

Розглянувши вищевказану заяву прокурора, суд відзначає, що за правилами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Разом з тим, оскільки прокурор в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України не відмовився від позову в частині вимог про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельні ділянки, що розташовані на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва, площею 13, 7149 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0001, площею 6, 7681 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0003, площею 1, 9545 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0004 загальною вартістю 44 576 510, 41 грн., а положення чинного процесуального законодавства України не дають можливості суду виключати заявлені у позові вимоги, суд розглядає всі вимоги, заявлені у позові, у повному обсязі.

Також під час провадження у справі прокурор подав пояснення по справі, у яких зазначає, що підстави позову, який розглядався у справі № 45/1 є іншими, ніж у даній справі.

Відповідач 3 подав доповнення до відзиву, у яких зазначає, що Заступником прокурора міста Києва заявлено позов в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, оскільки до повноважень Державного агентства земельних ресурсів України не відноситься право представляти відповідні територіальні громади .

Також під час провадження у справі відповідач 3 подав клопотання про припинення провадження у даній справі, яке обґрунтовує тим, що спір по визнання недійсним рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468 «Про передачу Благодійній організації «Лелека дітям»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва»розглядався судом в межах справи № 45/1.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Разом з тим, суд відзначає, що межах справи № 45/1 розглядались позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа Благодійний Фонд "Лелека дітям" про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468, в той час як провадження у справі № 51/201 порушено за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України.

Тобто, у даному випадку відсутній такий необхідний елемент для застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України як тотожність сторін.

Крім того, суд відзначає, що підстави позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі позивача Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у справі № 45/1 є іншими, ніж підстави Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України у даній справі.

За таких обставин, клопотання відповідача 3 визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/201 у складі трьох суддів.

Склад суду у даній справі неодноразово змінювався.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. у справу № 51/201 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуючий), Ломака В.С. та Любченко М.О.

У даному судовому засіданні учасники процесу підтримали свої позиції.

Представник відповідача 2 на виклик суду не з'явився.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких частково оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.12.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 807/1468 від 14.06.2007 р. «Про передачу Благодійній організації «Лелека-Світ»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва», яким затверджено проект землеустрою та передано Благодійній організації «Лелека-Світ»в короткострокову оренду на років земельні ділянки загальною площею 22, 43 га для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва за рахунок міських земель не наданих у власність чи користування.

18.02.2008 р. між Київською міською радою та Благодійною організацією «Лелека-Світ»укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, відповідач 1, на підставі рішення Київської міської ради № 807/1468 від 14.06.2007 р., зобов?язався передати, а відповідач 3 -прийняти в оренду земельну ділянку загальною площею 13, 7149 га (у тому числі площею 1, 3822 га під водною акваторією) на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру строком на 5 років.

Вищевказаний договір 18.02.2008 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за № 401.

26.02.2008 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00594.

18.02.2008 р. між Київською міською радою та Благодійною організацією «Лелека-Світ»укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, відповідач 1, на підставі рішення Київської міської ради № 807/1468 від 14.06.2007 р., зобов?язався передати, а відповідач 3 -прийняти в оренду земельну ділянку загальною площею 1, 9545 га (у тому числі площею 0, 3541 га під водною акваторією) на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру строком на 5 років.

18.02.2008 р. вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за № 402.

26.02.2008 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00595.

Крім того, 18.02.2008 р. між Київською міською радою та Благодійною організацією «Лелека-Світ»укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, відповідач 1, на підставі рішення Київської міської ради № 807/1468 від 14.06.2007 р., зобов?язався передати, а відповідач 3 -прийняти в оренду земельну ділянку загальною площею 6, 7681 га (у тому числі площею 0, 6177 га під водною акваторією) на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру строком на 5 років.

18.02.2008 р. вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за № 400.

12.03.2008 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00599.

Рішенням Київської міської ради № 658/4096 від 29.04.2010 р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 26.02.2008 р. № 79-6-00595, від 26.02.2008 р. № 79-6-00594 та від 12.03.2008 р. № 79-6-00599»змінено вид використання земельних ділянок, що перебувають в оренді у Благодійної організації "Лелека-світ" згідно із договорами оренди земельних ділянок від 26.02.2008 р. № 79-6-00595, від 26.02.2008 р. № 79-6-00594 та від 12.03.2008 р. № 79-6-00599, в межах тієї ж категорії земель - земель рекреаційного і оздоровчого призначення згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України, та дозволено їх використання для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональних спортивно-оздоровчих і рекреаційних комплексів, будинків відпочинку та багатофункціональних елементів інфраструктури міста відповідно до частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України.

14.09.2010 р. між Київською міською радою та Благодійною організацією «Лелека-Світ»укладено договори оренди земельної ділянки, за умовами яких, відповідач 1, на підставі рішення Київської міської ради № 658/4096 від 29.04.2010 р., зобов?язався передати, а відповідач 3 -прийняти в оренду земельні ділянки площею 13, 7149 га (у тому числі площею 1, 3822 га під водною акваторією); 9545 га (у тому числі площею 0, 3541 га під водною акваторією) та 6, 7681 га (у тому числі площею 0, 6177 га під водною акваторією) на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональних спортивно-оздоровчих і рекреаційних комплексів, будинків відпочинку та багатофункціональних елементів інфраструктури міста строком на 49 років.

Вищезазначені договори 21.09.2010 р. посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстровані в реєстрі за № 747, 746 та 745, а також зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00780, № 79-6-00779 та № 79-6-00778 відповідно.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає, що вищевказані рішення Київської міської ради № 807/1468 від 14.06.2007 р. та № 658/4096 від 29.04.2010 р. прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Також прокурор відзначає, що оспорювані договори оренди земельних ділянок укладені на підставі протиправних рішень, що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеве самоврядування в Україні -це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до розмежування до повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм слідує, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про землеустрій»до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у сфері землеустрою на їх території належать розробка, затвердження і реалізація цільових програм, схем та проектів землеустрою щодо використання та охорони земель; організація здійснення землеустрою; організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності при проведенні землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Статтею 48 Закону України «Про землеустрій»передбачено, що на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст.ст. 44, 45 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

У відповідності до положень ст. 47 Закону України «Про землеустрій»проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649 «Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві»острів Жуків оголошено заказником місцевого значення у місті Києві.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься висновок (позитивний) Державного управління екології та природних ресурсів в місті Києві Міністерства екології та природних ресурсів України № 2134 від 02.12.2003 р. (№ 08-8-20/8327), у якому, зокрема, зазначається, що земельна ділянка, яка підлягає відведенню Благодійному фонду «Лелека дітям»для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва, розташована поза межами ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Крім того, рішенням Київської міської ради «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 28.08.2008 р. № 07/1-221 вих-08 на рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468 "Про передачу благодійній організації "Благодійний фонд "Лелека дітям" земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва»№ 557/3995 від 25.03.2010 р., відхилено протест Заступника прокурора міста Києва на рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468 «Про передачу благодійній організації «Благодійний фонд «Лелека дітям»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва»та зазначено, що з останнє прийняте в порядку, встановленому законодавством України, за результатами розгляду проекту відведення земельної ділянки, який відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття опротестовуваного рішення) погоджено з органом із земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та культурної спадщини та щодо якого отримано висновок державної землевпорядної експертизи.

Також у рішенні Київської міської ради № 557/3995 від 25.03.2010 р., зазначається, що позитивні висновки органу із земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу архітектури та культурної спадщини свідчать про відсутність негативного впливу на стан природних об'єктів та охоронюваного природного ландшафту.

Рішення Київської міської ради № 557/3995 від 25.03.2010 р. на час прийняття рішення у даній справі є чинним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 45/1 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа Благодійний Фонд "Лелека дітям" про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 45/1 відмовлено у позові повністю.

Слід також зауважити, що вищевказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2009 р. у справі № 45/1.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову Господарський суд міста Києва виходив із відсутності порушення Київською міською радою норм чинного законодавства при прийнятті рішення від 14.06.2007 р. № 807/1468 «Про передачу Благодійній організації «Благодійний фонд «Лелека дітям»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуков у Голосіївському районі міста Києва».

Відповідно до ст. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 Господарського процесуального кодексу України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Суд відзначає, що вищевказане рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 45/1 не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору, оскільки спір у справі № 45/1 вирішувався за позовом Міністерства навколишнього природного середовища України та з інших підстав, ніж у даній справі, провадження в якій порушено за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, однак і у справі № 45/1, і у справі № 51/201 встановлювались обставини щодо законності рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468, а відтак -зазначене рішення та висновки, викладені у ньому, суд оцінює у сукупності з іншими доказами за приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд відзначає, що проект рішення про передачу земельної ділянки Благодійній організації «Благодійний фонд «Лелека дітям» підготовлений на підставі зібраних висновків-погоджень.

Таким чином, 14.06.2007 р. Київською міською радою, за результатами ознайомлення, обговорення та проведення перевірки на відповідність чинному законодавству України пакету зібраних Благодійною організацією «Благодійний фонд «Лелека дітям»документів було прийнято законне та правомірне рішення за № 807/1468 «Про передачу Благодійній організації «Лелека дітям»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва», яке є чинним на сьогоднішній день.

За твердженням прокурора, при прийнятті оспорюваного рішення Київською міською радою було порушено регламент Київської міської ради, затверджений рішенням ІІ сесії V скликання Київської міської ради від 14.06.2006 р. № 14/14, яким передбачено винесення головуючим на обговорення проектів рішень, оголошення їх повної накази та редакції, ініціаторів його внесення, інформування про матеріали, які надійшли на адресу Київської міської ради.

При цьому, посилаючись на стенограму пленарного засідання Київської міської ради 14.06.2007 р., прокурор стверджує, що головуючим не оголошувалась повна назва рішення, яке є предметом оскарження у даній справі, воно не виносилось на обговорення, головуючий не інформував про матеріали по проекту.

Однак, суд відхиляє такі посилання прокурора, як необґрунтовані, з тих підстав, що наданий документ (стенограма пленарного засідання Київської міської ради від 14.06.2007 р.) не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджує наявність та/або відсутність певних обставин в силу відсутності у ній реквізитів, які надають документу юридичної сил: дати, прізвища, ініціалів та посади особи, яка завірила копію. При цьому, оригіналу вказаної стенограми (її витягу) суду не надавалася. Відповідних клопотань, в тому числі й порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, учасниками провадження не заявлялося.

Що ж до посилань прокурора на неврахування публічних інтересів територіальної громади міста Києва при прийняття оскаржуваного рішення, та відсутність обговорення з представниками громадських організацій та об??єднань громадян, суд відзначає, що вищезазначені обставини не тягнуть наслідком недійсність рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що рішення від 14.06.2007 р. № 807/1468 «Про передачу благодійній організації «Благодійний фонд «Лелека дітям»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуков у Голосіївському районі міста Києва» прийняте Київською міською радою в межах визначеної компетенції у відповідності до норм чинного законодавства України.

Таким чином, рішення Київської міської ради від 14.0.2007 р. № 807/1468 підготовлено та прийнято згідно порядку, передбаченому для підготовки та прийняття подібних рішень, та сумнівів у суду щодо його дійсності не виникає.

При цьому, суд відзначає, що доказів порушення прав володіння, користування чи розпорядження спірною земельною ділянкою у зв'язку з прийняттям рішення від 14.06.2007 р. № 807/1468 суду не надано.

Решта доводів прокурора та позивача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 14.06.2007 р. № 807/1468 «Про передачу Благодійній організації «Лелека дітям»земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади В або органів місцевого самоврядування. При цьому, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване рішення Київської міської ради № 658/4096 від 29.04.2010 р. прийнято на підставі розробленої Головним управлінням земельних ресурсів технічної документації № Ю-29754/2010. № Ю-29755 2010 та № Ю-29756/2010.

При цьому, суд відзначає, що вид використання земельних ділянок, що перебувають в оренді у Благодійної організації "Лелека-світ" згідно із договорами оренди земельних ділянок від 26.02.2008 р. № 79-6-00595, від 26.02.2008 р. № 79-6-00594 та від 12.03.2008 р. № 79-6-0059 визначено в межах тієї ж категорії земель - земель рекреаційного і оздоровчого призначення згідно зі ст.ст. 19, 20 Земельного кодексу України.

Між тим, ані прокурором, ані Державним агентством земельних ресурсів України не доведено обов'язковості проведення державної експертизи землевпорядної документації, надання висновків та погоджень відповідних установ у випадку подовження строків оренди раніше вже наданих земельних ділянок Київською міською радою та зміни виду використання земельних ділянок в межах однієї і тієї ж категорії земель.

Таким чином, твердження прокурора про невідповідність рішення Київської міської ради № 658/4096 від 29.04.2010 р. закону є необґрунтованими, а вимога про визнання його недійсним такою, що не підлягає задоволенню.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленумом Вищого господарського суду України винесено постанову № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», пунктом 2.26 якої визначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам п. 5 ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін..

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставами для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 14.09.2010 р., укладені між Київською міською радою та Благодійною організацією «Лелека-Світ»на підставі рішення Київської міської ради № 658/4096 від 29.04.2010 р. та зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів 21.09.2010 р. за № 79-6-00780, № 79-6-00779 та № 79-6-00778 , прокурор в своїй позовній заяві зазначає норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та норми ст. 207 Господарського кодексу України.

Суд відзначає, що укладаючи оспорювані договори на підставі рішення Київської міської ради № 658/4096 від 29.04.2010 р., сторони виходили із його законності.

З огляду на викладене, враховуючи, що договори оренди земельних ділянок від 14.09.2010 р., укладені на підставі рішення Київської міської ради № 658/4096 від 29.04.2010 р., щодо якого суд дійшов висновку про його законність, суд визнає необґрунтованими доводи прокурора в частині визнання вищевказаних договорів недійсними та відповідно -відмовляє у задоволенні вимог в цій частині.

Що ж до вимог прокурора про визнання відсутнім у Благодійної організації «Лелека-Світ»права користування земельними ділянками, що розташовані на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва, площею 13, 7149 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0001, площею 6, 7681 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0003, площею 1, 9545 га кадастровий номер 8000000000:90:337:0004,суд відзначає, що за приписами норм чинного законодавства України право на оренду земельної ділянки виникає на підставі відповідного рішення місцевої ради та договору оренди, укладеного на підставі такого рішення.

Тож, оскілки суд дійшов висновку про законність рішень Київської міської ради № 807/1468 від 14.06.2007 р. та № 658/4096 від 29.04.2010 р., а також правомірність договорів оренди земельних ділянок від 14.09.2010 р., у даному випадку не вбачається підстав для визнання відсутності у Благодійної організації «Лелека-Світ»права користування спірними земельними ділянками на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Також за висновком суду не підлягають задоволенню вимоги прокурора про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельні ділянки, що розташовані на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва, щодо яких вирішено спір у даній справі оскільки в цій частині права та інтереси держави Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не порушені, а норми процесуального закону не передбачають вирішення спору на майбутнє, і зазначене прямо визначено у п. 4 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, де вказується, що резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог; висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що судові інстанції України, зокрема, Вищий господарський суд України у постанові № 47/83 від 23.01.2007 р., № 2/142-08 від 04.12.2008 р., № 36/310 від 02.03.2011 р., а також Київський апеляційний господарський суд у постанові № 41/154-18/170-32/173-34/335 від 23.02.2010 р., № 4/516 від 22.06.2011 р. відзначають необхідність застосування судової практики Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності І інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7 та 11 до Конвенції»№ 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2. 4. 11 до Конвенції.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України»від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном»або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями»щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Stretch»проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії»від 24 червня 2003 року майном у значенні статті І протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Враховуючи положення ст.ст. 17, 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», по справі «Stretch»проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії»були встановлені обставини, згідно яких вилучення у заявника права володіння, раніше наданого державною установою, є порушенням Конвенції, навіть якщо державна установа не мала повноважень надавати заявнику право володіння майном згідно національного законодавства (п. 30 зазначеного рішення).

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Stretch»проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії»був затверджений принцип, відповідно до якого визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, шо державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Як встановлено судом, Благодійна організація «Лелека-Світ»не порушувала вимог чинного законодавства України, а прокурором та Державним агентством земельних ресурсів України не наведено будь-яких доказів, що підтверджували та обґрунтовували зворотне.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що доводи прокурора не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими судом обставинами.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.2012 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуючий)

Любченко М.О.

Ломака В.С.