Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а-2122/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2122/12/0170/7

16.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 10.04.2012 у справі № 2а-2122/12/0170/7

за позовом Дочірнього підприємства "Шляхове-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (вул. Г. Васильєва, 25, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2012 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим від 09.02.2012 № 0014152301, яким Дочірньому підприємству "Шляхове-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 629300грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Шляхове-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" 32,19 грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 16.10.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова невиїзна перевірка ДП «ШБУ №5»ВАТ «Південшляхбуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість особи яка мала правові відносини з платником податків ПП «Дакар»за травень 2011 року, за результатом якої відповідачем складений акт перевірки №709/23-4/03450583 від 27.01.2012 (а.с.8-19).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення №0014152301 від 09.02.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 629300грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1грн. (а.с.23).

Як встановлено з акту перевірки, на думку податкового органу, позивачем порушено п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих ДП «ШБУ №5»ВАТ «Південшляхбуд»показників у рядку 10.1 Декларацій "придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%", рядку 17 Декларації "Усього податкового кредиту" в сумі 629300 грн. у травні 2011 року; п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п..п 187.1.а п. 187 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у результаті чого позивачу донараховано податкового зо бовязання з ПДВ у травні 2011 року у сумі 629300 грн.

Підставою для такого висновку відповідача, як слід з акту перевірки, є господарські стосунки з ПП «Дакар», яке в свою чергу виписало позивачу податкові накладні за травень 2011 року на суму 691351,71грн. ПП «Дакар»було основним постачальником позивача. Основним видом діяльності ПП «Дакар»є будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних майданчиків, статутний капітал відповідно до установчих документів на момент його створення складав 1,0 тис. грн.., чисельність працівників складає 16 осіб, власні основні засоби відсутні. Сума, податкового кредиту по ПДВ ПП «Дакар»сформована найбільш великими постачальниками з ознакою ризикового кредиту, а саме: ТОВ «Укрінвест»в розмірі 1525600грн.; а також постачальником ТОВ «Ексапрофіт», якій знаходиться на обліку ДПІ в м. Сімферополі у якого чисельність працівників складає 8 осіб, статутний капітал відповідно до установчих документів на момент його створення складав 52,5т.грн., власні основні засобі відсутні. Таким чином, згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПІ України, встановлено, що ПП «Дакар»формувало свій податковий кредит постачальниками, які не могли проводити операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, в зв'язку з його відсутністю. Враховуючи те, що контрагенти - постачальники не поставили товар на адресу підприємства ПП «Дакар», то відповідно і підприємство ПП «Дакар»не могло поставити цей товар на адресу позивача (контрагент - покупець). У результаті порушення підприємства ДП «ІІІБУ №5»ВАТ «Південшляхбуд»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського, та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним. Таким чином, ПП "Дакар" безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу позивача на загальну суму ПДВ за травень 2011 року, в розмірі 629300грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України. В акті вказано, що ПП «Дакар»проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Враховуючи наведене, усі операції купівлі -продажу ПП «Дакар»з його постачальниками та покупцями за період: травень 2011р., не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, ПП «Дакар»є транзитером.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

При цьому згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Дакар»(продавець) та ДП «Дорожньо -будівельне управління №5»ТОВ «Південшляхбуд»(покупець) був укладений договір постачання нафтопродуктів №80 від 25.04.2010р. (а.с.65-69), додатки до договору (а.с.70-84).

За умовами вказаного договору ПП «Дакар»зобов'язується передати у власність позивачу, а позивач прийняти та оплатити нафтопродукти (бензини, дизельне пальне, мастила та бітум в асортименті) згідно до умов договору.

ПП «Дакар»у травні 2011р. були виписані податкові накладні на постачання товару за договором №80 від 25.04.2010р. - бітуму БНД 60/90 (а.с.24-34). Загальна сума ПДВ за даними накладними становить 629343,61грн.

З податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року (додаток №5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (розділ ІІ Податковий кредит)) вбачається, що позивач задекларував вказану суму податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Більш того, будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 відповідачем не вказано ні в запереченнях на позов, ні в апеляційній скарзі.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угоди з ПП «Дакар», що носить ознаки нікчемності.

Посилання відповідача на нікчемність правочину між позивачем та ПП «Дакар»обґрунтовано тим, що у ПП «Дакар»проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, усі операції купівлі-продажу ПП "Дакар" з його постачальниками та покупцями за період травень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", ПП "Дакар" є транзитером.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. Акт перевірки не містить доказів того, що відповідачем взагалі досліджувалися та оцінювалися обставини щодо придбання позивачем у ПП «Дакар»саме тих товарів, які були придбані ПП «Дакар»у підприємств з ознакою ризикового кредиту: ТОВ «Укрінвест»та ТОВ «Ексапрофіт».

Таким чином, є необґрунтованими доводи відповідача, вказані в акті, про те, що оскільки контрагенти - постачальники не поставили товар на адресу підприємства ПП «Дакар», то відповідно і підприємство ПП «Дакар»не могло поставити цей товар на адресу позивача (контрагент - покупець).

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Це узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за порушення законодавства допущеного іншими юридичними особами, на суб'єктів господарювання не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2012 у справі № 2а-2122/12/0170/7 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис ОСОБА_1

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська