Постанова

від 17.12.2008 по справі 30/481

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 17 грудня 2008 р.                                                                                   

№

30/481 

Вищий 

господарський  суд  України 

у  складі  колегії 

суддів:

головуючого     

Подоляк

О.А.

суддів

:

Барицької

Т.Л., Козир Т.П.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

 ВАТ "Закритий недиверсифікований

венчурний корпоративний  інвестиційний

фонд "ІНВЕСТ.КОМ"; ЗАТ "Страхова компанія "Блакитний

поліс" (надалі -ЗАТ "СК "Блакитний поліс")

на

рішення

від

27.12.2007 р. господарського суду міста Києва

у

справі

№ 30/481

за

позовом

ОСОБА_1

до

ВАТ

"Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний  інвестиційний фонд "ІНВЕСТ.КОМ"

(надалі -ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ"); ТОВ "Бенпрес Україна"

третя

особа без самостійних вимог на стороні позивача

 ТОВ "МГС" (надалі -Товариство)

третя

особа без самостійних вимог на стороні відповідача

 Дарницька районна у м. Києві  районна адміністрація

про

розірвання

договору

за

участю представників:

від

позивача

-  ОСОБА_2.

від

відповідача-1

-  Полтавець П.Ю.

від

відповідача-2

-  Карапута Л.М.; Ліхоманов М.С.

від

третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача

 -  не

з'явились

від

третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача

 - 

Чагін С.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням

господарського суду міста Києва від 27.12.2007 р. (суддя Ващенко Т.М.) позовні

вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: розірвано договір купівлі-продажу (відступлення)

частки у статутному капіталі Товариства від 22.05.2006 р., укладений між

ОСОБА_1 та ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ"; визнано за ОСОБА_1 право власності на

частку розміром 45,7 % статутного капіталу Товариства; визнано частково

недійсним рішення зборів учасників Товариства в частині зміни власника 45,7 %

корпоративних прав у статутному фонді Товариства.

Не

погоджуючись з рішенням, ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" звернулося до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення

господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про

відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням

судом норм матеріального та процесуального права.

Також,

до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось ЗАТ

"СК "Блакитний поліс", в якій просить рішення скасувати, а

справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу

тим, що оскаржуване рішення стосується його прав та обов'язків, проте суд не

залучив його до участі у справі, а також посилається на порушення і неправильне

застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши

пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи

касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм

матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду

України дійшла висновку, що касаційні скарги ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" та ЗАТ

"Страхова компанія "Блакитний поліс" не підлягають задоволенню

виходячи із наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,  22.05.2006 р. між ОСОБА_1 (продавець), як

власником 100% корпоративних прав у статутному фонді Товариства, та ВАТ

"ІНВЕСТ.КОМ" (покупець), від імені та за рахунок якого діяло ТОВ

"Компанія з управління активами "АРТ-КАШТАЛ Менеджмент",

укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі

Товариства, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати

покупцеві частину належної йому частки в статутному капіталі Товариства, що складає

100% статутного капіталу, а покупець зобов'язувався прийняти частку та протягом

30 днів з моменту набрання чинності договором сплатити ОСОБА_1. 10 грн. у

безготівковій формі (п.п. 3.1, 4.1, 4.2. договору).ОСОБА_1 виконав свої

зобов'язання щодо передачі ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" частки у статутному

капіталі TOB "МГС", що складає 100% статутного капіталу. Зборами

учасників TOB "МГС", прийнято рішення про вихід ОСОБА_1 з числа

учасників Товариства та включення в якості учасника Товариства ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ"  (протокол № 9 від 23.05.2006 р.). Відповідні

зміни до установчих документів Товариства зареєстровані 21.06.06 р.

Судом

встановлено, що ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" 

у строк, визначений п. 4.1. договору купівлі-продажу від 22.05.2006 р.,

свої зобов'язання щодо оплати переданої йому частки не виконало, документів, що

підтверджують внесення оплати на рахунок ОСОБА_1 суду не надало.

Частина

2 ст. 651 ЦК України передбачає право сторони договору у разі його істотного

порушення другою стороною звернутися до суду з позовом про розірвання договору

на вимогу однієї із сторін. При цьому істотним вважається таке порушення,

внаслідок якого сторона значною мірою позбавляється того, на що вона

розраховувала при укладенні договору.

У

касаційній скарзі ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" посилається на те, що суд, всупереч

визначенню істотного порушення договору, що міститься в абз. 2 ч.2 ст. 651 ЦК

України, застосував ч. 1 ст.638 ЦК України, яка визначає істотні умови

договору, а також суд помилково ототожнив поняття "істотне порушення

договору" з поняттям "істотні умови договору", які є різними за

своїм правовим змістом та наслідками.

Проте,

дані доводи скаржника є необґрунтованими.

Місцевий

господарський суд, з'ясувавши обставини справи та застосувавши відповідні

норми, а саме ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст. 691, 692 ЦК України, а також

врахувавши п. 4 договору купівлі-продажу від 22.05.2006 р., визнав вчинені

покупцем порушення щодо сплати вартості переданого за договором майна істотними

і такими, що тягнуть за собою розірвання договору, і як підставу для розірвання

договору застосував ч. 2 ст. 651 ЦКУ.

Господарський

суд дійшов правильного висновку про те, що умова про оплату частки у статутному

капіталі Товариства є істотною умовою договору купівлі-продажу, а таке

порушення, як несплата покупцем вартості переданого за договором майна, є

істотним порушенням договору, внаслідок якого продавець не отримав того, на що

він розраховував при укладенні договору.

У

касаційній скарзі ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" посилається на те, що шкода,

завдана ОСОБА_1. внаслідок несплати йому 10 грн., не могла його позбавити того,

на що він розраховував, укладаючи договір купівлі-продажу 100% частки у

статутному капіталі Товариства, який на час укладення договору дорівнював

129749 грн. Дані доводи оскаржувача є не обґрунтованими, оскільки підтвердженням

того, на що розраховував продавець при укладенні договору купівлі-продажу, є п.

3.1. договору, у якому сторони визначили його ціну -10 грн., що не пов'язано із

розміром статутного капіталу Товариства.

У

зв'язку з викладеним, колегія судді касаційної інстанції дійшла висновку, що

місцевий господарський суд правильно задовольнив вимогу сторони про розірвання

договору купівлі-продажу від 22.05.2006 р., укладеного міжОСОБА_1 та ВАТ

"ІНВЕСТ.КОМ", у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.03.2007 р. між ВАТ

"ІНВЕСТ.КОМ" (продавець) та ТОВ "Бенпрес Україна"

(покупець) укладено договір № 6-1 купівлі-продажу частини частки у статутному

капіталі Товариства. Згідно умов даного договору продавець передав покупцеві у

власність частку розміром 50 % статутного капіталу Товариства, а покупець у

повному обсязі сплатив ціну, визначену у договорі. Зборами учасників Товариства

було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу та наступний розподіл

часток: 45,7% статутного капіталу -ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ"; 54,3% статутного

капіталу - TOB "Бенпрес Україна". Тобто, на момент розгляду справи

ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" не було власником частки у розмірі 100 % статутного

капіталу Товариства: йому належало лише 45,7 %, а власником частки статутного

капіталу у розмірі 54,3 % було TOB "Бенпрес Україна".

За

таких обставин, господарський суд дійшов правильних висновків, що позовні

вимоги позивача в частині відновлення його права як учасника Товариства з

часткою розміром 100% статутного капіталу та позовні вимоги в частині

скасування рішення зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 9 від

23.05.2006 p., підлягають задоволенню частково, у зв'язку з тим, що на момент

укладення договору купівлі-продажу № 6-1 від 27.03.2007 р. договір

купівлі-продажу від 22.05.2006 р. був дійсним, а тому TOB "Бенпрес

Україна" є належним власником 54,3 % статутного капіталу Товариства.

Посилання

ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" у касаційній скарзі на те, що суд неправомірно

задовольнив вимоги позивача про визнання за ним права власності на частку в

Товаристві, оскільки передана ОСОБА_1 (продавцем) ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ"

(покупцеві) за договором купівлі-продажу від 22.05.2006 p. частка 100% у

статутному капіталі Товариства поверненню відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України

не підлягала, є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно

до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що

було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору,

якщо інше не встановлено договором або законом.

Як

вбачається із матеріалів справи, позивачем не заявлялася вимога про повернення

того, що було виконане ним за договором купівлі-продажу від 22.05.06 p., а було

заявлено вимогу про визнання його права.

Відповідно

до ст. 55 Конституції України кожна особа має право захищати свої права і

свободи будь-якими не забороненими законом способами від порушень і

протиправних посягань.

Згідно

ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

майнового права і інтересу. Одним із способів захисту судом цивільних прав та

інтересів є визнання права, що спрямоване на усунення невизначеності у

належному позивачеві суб'єктивному праві, а також створення умов для його

здійснення.

Вимога

ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства

не є вимогою про повернення того, що було виконане ним за договором, і не

ґрунтується на ч. 4 ст.653 ЦК України, а є вимогою про визнання права, що

передбачена ст. 16 ЦК України, як один із основних способів захисту цивільних

прав.

А

тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відновлення

права позивача шляхом визнання права власності на 45,7% корпоративних прав у

статутному капіталі Товариства, з огляду на те, що до укладення спірного договору

купівлі-продажу позивач був власником 100% корпоративних прав у статутному

капіталі Товариства.

В

касаційній скарзі ЗАТ "СК "Блакитний поліс" посилається на ст.

11110 ГПК України та зазначає, що судом прийнято рішення, яке

стосується його прав і обов'язків, проте його не було залучено до участі у

справі.

В

обґрунтування вимог касаційної скарги, оскаржувач посилається на те, що

прийнявши таке рішення, суд позбавив ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ" (заставодавця

за договором застави) права власності на предмет застави, а "СК

"Блакитний поліс" (заставодержателя за цим же договором) -права

звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно

до ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в

будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови

апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або

постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі

в справі.

Особа,

яку не було залучено до участі у справі, має довести, що прийняте судом рішення

безпосередньо стосується її прав та обов'язків, тобто має довести, що судом

розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є

оскаржувач, або міститься вказівка про права та обов'язки цієї особи у

відповідних правовідносинах. Будь-який інший зв'язок між оскаржувачем і

сторонами спору не може бути підставою для висновку про те, що рішення суду є

таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі

у справі.

Як

вбачається із касаційної скарги, між ЗАТ "СК "Блакитний поліс"

та ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ"  укладено

договір застави від 14.07.2006 р., згідно якого ВАТ "ІНВЕСТ.КОМ"

передало у заставу корпоративні права Товариства, а саме частку у статутному

капіталі у розмірі 50 %. Із додаткових пояснень до відзиву на касаційну скаргу

вбачається, що обтяження корпоративних прав Товариства згідно із зазначеним

договором у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано не було.

Оскаржуване

рішення не стосується прав та обов'язків ЗАТ "СК "Блакитний

поліс", оскільки оскаржуване рішення ніяким чином не стосується договірних

відносин між ЗАТ "СК "Блакитний поліс" та ВАТ

"ІНВЕСТ.КОМ".

За

таких обставин, посилання оскаржувача на те, що господарський суд у даній

справі прийняв рішення, що стосується його прав і обов'язків, не приймаються

колегією суддів до уваги, оскільки вони є необґрунтованими та не відповідають

обставинам справи. 

Відповідно

до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами

розгляду касаційної скарги має право залишити рішення господарського суду без

змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна

скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення господарського

суду прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши

у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського

суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43,

47, 33, 34, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в

судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані

сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином

проаналізував відносини сторін.

Згідно

з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117

ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних

обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні

господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати

доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази

або додатково перевіряти докази.

Посилання

оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду

на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності

матеріалам справи.

Твердження

оскаржувачів про порушення і неправильне застосування господарським судом норм

матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого

підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та

обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні

скарги ВАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний

інвестиційний фонд "ІНВЕСТ.КОМ" та ЗАТ "Страхова компанія

"Блакитний поліс" залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду міста Києва від 27.12.2007 р. у справі № 30/481 залишити

без змін.

Головуючий,

суддя                                                                     

О. Подоляк

С

у д д і                                                                   

                       Т. Барицька

Т. Козир