Рішення

від 20.09.2012 по справі 2-1026/12

КАМ’ЯНОБРІДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬКА

20.09.2012

Справа № 2-1026/2012р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого -судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.,

при секретарі -КОРОБКІНІЙ О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 14.03.2012р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір завдатку, який був оформлений розпискою. Згідно вказаного договору, відповідачка зобов’язалась здійснити реєстрацію та продати позивачу до 08.05.2012р. квартиру, що розташована за адресою: м. Луганськ, кв. МірнийАДРЕСА_1. В якості завдатку за продаж позивачу вищезазначеної квартири, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 500 доларів США, що є еквівалентом 12 000 гривень. Після отримання завдатку ОСОБА_2 приватизувала квартиру на своє ім’я, але від правочину купівлі-продажу ухилилась, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до правоохоронних органів з заявою про злочин по факту шахрайства. Постановою Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 17.05.2012р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 З урахуванням вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідачки суму боргу до договору завдатку від 14.03.2012р. у розмірі 12 000 гривень, та додаткову суму завдатку в розмірі 12 000 гривень, всього 24 000 гривень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надавши суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, у розмірі 1 500 доларів США, що є еквівалентом 12 000 гривень. При цьому ОСОБА_2 підтвердила факт отримання від відповідача вищезазначеної суми та пояснила, що дійсно продала квартиру третій особі та не змогла своєчасно повернути грошові кошти ОСОБА_1 через те, що витратила їх на власті потреби. Також відповідачка зазначила, що не заперечує проти сплати позивачу 12 000 гривень, однак вважає що не повинна повертати подвійну суму завдатку, оскільки позивач фактично не мав наміру придбати квартиру особисто для себе, а виступав у ролі посередника, чим ввів ОСОБА_2 в оману.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що була присутня в момент передачі суми у розмірі 1 500 доларів США, що є еквівалентом 12 000 гривень, від ОСОБА_1 до ОСОБА_2; після передачі грошей, позивачкою було добровільно написано розписку 14.03.2012р., будь-яких заходів психічного або психічного впливу до ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_3 не застосовувалось, всі дії вчинялися нею добровільно. Крім того, свідок зазначила, що у подальшому, ОСОБА_2 намагалася повернути позивачу отримані від нього кошти, однак останній від їх отримання відмовився, мотивуючи це тим, що відповідачка повинна повернути подвійну суму завдатку.

Заслухавши пояснення сторін та свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між сторонами 14.03.2012р. була досягнута домовленість про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: м. Луганськ, кв. МірнийАДРЕСА_2, у строк до 08.05.2012р. за 22 500 доларів США, після чого позивач передав відповідачці грошову суму у розмірі 12 000 гривень, що на той час було еквівалентно 1 500 доларів США, про що сторонами у письмовій формі у присутності свідків був укладений договір, назву якого сторони зазначили як договір завдатку (а.с.8). В подальшому сторонами не було укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири. Відповідачка, не заперечуючи факт отримання від ОСОБА_1 12 000 гривень, відмовляється від повернення позивачу подвійної суми отриманих грошових коштів, посилаючись на відсутність правових підстав для вчинення даних дій.

Згідно ст. 570 ЦК України завдатком дійсно є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо ж не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Правила ч. 1 ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь із сторін. У тих же випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання такого договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони давались. Такі ж правила застосовуються і у разі відмови судом у визнанні дійсним договору купівлі-продажу будинку чи квартири, який не було нотаріально оформлено, бо в цьому разі також договір не був укладений, оскільки не було додержано обов’язкової для цього нотаріальної форми.

Як встановлено у судовому засіданні, гроші позивач відповідачці передав до належного укладення договору купівлі-продажу квартири з додержанням нотаріальної форми укладення такого договору. Як вбачається з договору від 14.03.2012р. сторони тільки домовилися про укладення договору купівлі-продажу квартири. Для виконання цього договору позивач передав відповідачці гроші у розмірі 12 000 гривень (еквівалент 1 500 доларів США), але відповідно до вимог закону, тобто з дотриманням нотаріальної форми посвідчення, цей договір укладено не було. Ніяких доказів про наявність інших зобов’язань між сторонами на момент підписання зазначеного договору суду надано не було.

Враховуючи вищенаведене, суд, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши обставини по справі, дійшов висновку, що передана позивачем сума не є завдатком, та її, при встановлених судом обставинах, слід розцінювати як аванс, а тому дана сума повинна бути повернута відповідачкою позивачу у тій сумі, в якій вона була сплачена, тобто у розмірі 12 000 гривень.

При цьому, необхідність застосування до правовідносин, які виникли між сторонами, положень ст. 571 ЦК України фактично є суб’єктивним тлумаченням позивачем як обставин по справі, так і діючого законодавства, так як договір завдатку з урахуванням конкретних обставин по справі, викладених вище, не тягне за собою настання юридичних наслідків саме за правилами завдатку. Не відповідає з тих же підстав дійсності також ствердження позивача про те, що договір завдатку відповідає сам по собі вимогам законодавства, а саме вимогам ст. ст. 530, 570-571, 610, 626-629 ЦК України.

Також суд вважає, що відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору за подання до суду позову майнового характеру в розмірі 214 гривні 60 копійок (0,2 розміру мінімальної заробітної плати), а також заяви про забезпечення позову розмірі 107 гривні 30 копійок (0,1 розміру мінімальної заробітної плати), а всього 321 гривня 90 копійок. При цьому, суд не находить підстав для зменшення розміру судових витрат, які повинні бути присуджені з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки, згідно Закону України «Про судовий збір», сплачені позивачем суми відповідають встановленому чинним законодавством мінімальному розміру судового збору, який подальшому зменшенню пропорційно до задоволених вимог не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10, 11, 59, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 530, 570-571, 610, 626-629 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 321 (триста двадцять одна) гривня 90 (дев’яносто) копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цьому рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.О. ТЕМНІКОВА