Рішення

від 19.11.2012 по справі 2-2633/12

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Дарницький районний суд м. Києва

Справа № 2-2633/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" листопада 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кириченко Н.О.,

при секретарі Осколок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа: Служба у справах дітей Дарницької РДА м. Києва про визнання права власності на нерухоме майно, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в Дарницький районний суд м. Києва з позовом до відповідачів, за участю третьої особи: Служби у справах дітей Дарницької РДА м. Києва, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що у 2003 році її дідусь ОСОБА_4 за згодою своєї дружини ОСОБА_5 подарували їй грошові кошти в сумі 30000 доларів США, які були передані відповідачу - ОСОБА_3 та призначались для придбання для позивача однокімнатної квартири.

Іншу частину грошових коштів в сумі 20000 доларів США у 2004 році передала її бабуся ОСОБА_6 у її присутності матері - ОСОБА_3

У 2006 році подаровані кошти були інвестовані у будівництво однокімнатної квартири згідно Договору від 29.06.2006 року № КНТР-011396/кв про участь у фонді фінансування будівництва, укладеному між ОСОБА_3 та ККУП "Фінансова компанія "Житло-інвест". 01.07.2008 року ОСОБА_3 було отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У 2006 році позивачу було лише одинадцять років, батьки завжди казали про те, що вказана квартира належить позивачу, що її купили за кошти, подаровані дідусем та бабусею позивачу.

У 2008 році батьки розлучилися. 21.06.2011 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва право власності на спірну квартиру визнано за ОСОБА_2

Позивач вважає, що відповідачі, вчиняючи правочин щодо набуття права власності на нерухоме майно - спірну квартиру, неправомірно набули право власності на неї, оскільки придбали її за належні позивачу грошові кошти.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, тому суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до суду не прибув, направив лист, в якому просив розглядати цивільну справу без участі представника та винести рішення відповідно до діючого законодавства з максимальним врахуванням інтересів неповнолітньої дитини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, вона була нянею позивача, та досить багато часу проводила у їхній сім"ї. Коли ОСОБА_6 передавала кошти в сумі 20000 доларів США, вона була присутня і саме вона фактично отримала ці кошти на руки, оскільки ОСОБА_3 на той час була на роботі, і потім передала їй. Жодних документів на підтвердження цього факту немає.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона товаришувала з ОСОБА_6, яка дуже хоті залишити після себе пам"ять своїй онукі ОСОБА_6, а тому вирішила надати кошти для придбання квартири. Також свідок пояснила, що у ОСОБА_9 не вистачало деякої суми, тому вона позичила у нею 5000 доларів США і завезла гроші ОСОБА_10 Наступного дня повідомила, що гроші віддала Ірі, але як саме передавалися гроші не говорила.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що йому відомі обставини придбання спірної квартири, він давав грошові кошти ОСОБА_3 в сумі 30000 доларів США для купівлі квартири ОСОБА_4, так як на той час вона була неповнолітня і ОСОБА_3 купила квартиру для неї. Це було десь у 2003 році. Також свідок повідомив, що дані кошти він отримав у результаті продажу своєї квартири у 1995 році, а також дачі та гаража, на підтвердження чого надав суду копію договору.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_3 купувала квартиру для ОСОБА_4, а кошти в сумі 30000 доларів США надав ОСОБА_4

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 02.07.2008 року № 1111-С/КІ (а. с. 8).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована у вказаній квартирі з 04.08.2011 року (а. с. 9 - 10).

Відповідно до ст. 719 ЦК України, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають істотне значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд.

У відповідності до ст. ст. 57 - 59 ЦПК України належних та допустимих доказів що підтверджують дарування грошових коштів на суму 30000 доларів США та 20000 доларів США ОСОБА_1, позивачем надано не було, оскільки законом передбачена саме письмова форма договору дарування та його нотаріальне посвідчення. Щодо пояснень свідків, суд ставиться до них досить кретично, оскільки факт вчинення правочину може доводитися письмовими доказами, а рішення суду по даному питанню не може грунтуватися на свідченнях свідків ОСОБА_8, якій відомо про передачу грошових коштів лише зі слів ОСОБА_6, а також свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які являються родичами позивача. Крім того, надий до суду договір № 1 від 30.05.1995 року про продаж квартири, яка належала свідку ОСОБА_4 судом не приймається як доказ, оскільки відповідно до вимог закону обов"язок доказування покладений на сторін, і аж ніяк не на свідків.

Визнання ж відповідачем позову не може бути прийнятий судом як доказ, оскільки не свідчить про правомірність та обгрунтованість позовних вимог позивача.

Таким чином, оцінюючи належність, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 33, 57 - 60, 88, 131, 209, 212- 218 ЦПК України, ст. ст. 218, 719 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа: Служба у справах дітей Дарницької РДА м. Києва про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: