Рішення

від 23.11.2006 по справі 20-7/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" листопада 2006 р. справа № 20-7/203

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярд”

          (99038 м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 9)

до відповідача:          Спільного підприємства “БЛК “Югпром”

          (99038 м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 9)

про          стягнення заборгованості в розмірі 169348,58 грн., в тому числі основна заборгованість в розмірі 13000,00 грн., 3 % річних в розмірі  348,58 грн., неустойка в розмірі 156000,00 грн.

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - Заєць С.А., представник, довіреність б/н від 08.02.2005;

від відповідача:          - не з'явився.

Суть спору:

25.09.2006 товариство з обмеженою відповідальністю “Ярд” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до спільного підприємства “БЛК “Югпром” про стягнення заборгованості в розмірі 169348,58 грн., в тому числі основна заборгованість в розмірі 13000,00 грн., 3 % річних в розмірі  348,58 грн., неустойка в розмірі 156000,00 грн.

Позивач обґрунтував вимоги посиланням на статті 525, 526, 611, 625, 785 Цивільного кодексу України, статті 193, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 27.09.2006 порушено провадження у справі.

Відповідач явку уповноважених представників в попереднє 05.10.2006 та судові 17.10.2006, 13.11.2006 та 23.11.2006 засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від  27.09.2006, 17.10.2006 та 13.11.2006 не виконав, витребуваних документів, доказів, відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно: рекомендованою кореспонденцією, ухвалу отримав 02.10.2006 (а.с.32), про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи відкладався  в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає  в межах строків, встановлених  статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, так як позивачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

01.04.2005 між сторонами укладено договір оренди № 2-2005-А нежитлового приміщення загальною площею 80,00м2, що розташоване по адресі: м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 9, для розміщення цеху по розливу води для пиття та приготування їжі „Південний Грааль” строком до 01.11.2005. Розмір орендної плати встановлено 13000,00грн. щомісячно (п.3.1. Договору) (а.с.9-12).

01.04.2005 складено Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2005. Додаток № 1 до договору (а.с.13).

01.04.2005 по справі № 20-3/034 між сторонами ухвалою господарського суду м. Севастополя затверджена Мирова угода № 1 в спорі про розірвання договору (а.с.14-15).

01.11.2005 рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 20-12/322 з відповідача стягнуто заборгованість по орендній платі в сумі 70633,00грн. за період з 21.04.2005 по 30.09.2005 та пеню в сумі 3267,33грн. за цей період (а.с.16-17).

Заборгованість по орендній платі за жовтень 2005 року складає 13000,00грн.

01.11.2005 строк дії договору припинився, так як пунктами 10.1., 10.2.3, 10.3. Договору передбачено, що цей договір діє з 01.04.2005 по 01.11.2005; зміна договору та його пролонгація (продовження строку) здійснюється при наявності згоди обох сторін та оформлюється угодою, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору оренди; до закінчення строку дії договору оренди Орендар вправі звернутись в місячний термін з письмовою заявою про продовження (пролонгацію) договору; при згоді Орендодавця договір продовжується на строк, визначений Орендодавцем в зазначеному вище порядку; Договір припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який він укладався, та відсутності згоди Сторін на його продовження (а.с.11).

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач без підстав знаходиться в орендованому приміщенні, в порушення пунктів 2.4., 10.4 Договору, якими встановлено, що обов'язок по складанню Акту прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору, у випадку припинення договору оренди або його розірвання Орендатор зобов'язаний в тижневий строк з моменту припинення цього договору передати майно за актом Орендодавцю та здійснити кінцевий розрахунок по орендній платі та іншим зобов'язанням, приміщення не передається позивачу.

Правовідносини сторін регулюються статтями 525, 526, 611, 625, 785 Цивільного кодексу України, статті 193, 232 Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов'язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Обов'язок Орендаря повернути в тижневий строк майно після припинення договору оренди міститься в умовах договору оренди від 01.04.2005.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач такої вимоги до відповідача не пред'являв, в Договорі ця вимога відсутня, таким чином момент виникнення зобов'язання по сплаті 3 % річних не настав.

Вимога, яка міститься в позовній заяві, не є вимогою в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів погашення заборгованості по орендній платі за жовтень 2005 року, а також доказів пролонгації договору, чи доказів звернення з заявою про продовження його дії та укладення додаткової угоди з цього питання згідно умов договору не надав.

Правовою підставою користування орендованим майном є договір оренди, а відповідач не надав доказів укладення договору оренди на новий строк на спірне приміщення, договір припинив свою дію, а тому у відповідача відсутні підстави для перебування у цьому приміщенні.

Все вищевикладене дає суду підстави для задоволення позову частково: в стягненні 13000,00грн. заборгованості по орендній платі за жовтень 2005 року, неустойку в сумі 156000,00грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 348,58грн. суд вважає такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою і строк виникнення цих зобов'язань ще не настав.

Витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 611, 625, 785 Цивільного кодексу України, статті 193, 232 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд,  –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Спільного підприємства “БЛК “Югпром” (99038 м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 9, ідентифікаційний код 24873046, п/р 26005254699001 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярд” (99038 м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 9, ідентифікаційний код 16504211, п/р 260061163 в СФ АППБ “Аваль”, МФО 324504) суму основного боргу в розмірі 13000,00грн., неустойку в сумі 156000,00грн., державне мито в сумі 1690,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,75 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення 3 % річних в сумі 348,58грн. відмовити.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

28.11.2006.