Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-10568/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2012 року 16:30 № 2а-10568/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Хахули М.О.,

від відповідача: Геращенка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Дочірнього підприємства «Основа-Декор» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2012 року № 0002972204/0, №2952204 та від 27 липня 2012 року №0007112204,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Основа-Декор»(далі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2012 року № 0002972204/0, №2952204 та від 27 липня 2012 року №0007112204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року було відкрито провадження у даній справі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги представник позивача зазначав, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС неправомірно встановила завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»та завищення валових витрат за наслідками операцій з СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4, оскільки послуги (роботи), які отримані від вказаних контрагентів документально підтверджені та пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Доводи податкового органу про відсутність в актах виконаних робіт, підписаних з СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4 на виконання договорів про надання транспортних послуг від 14.01.2009 р. та від 10.05.2009 р., інформації про місця відправки та призначення автомобіля, часу відправки та прибуття та загальної кількості кілометрів, на думку позивача, не є підставою для виключення відповідних витрат зі складу валових, оскільки вказані недоліки не позбавляють складені документи значення первинних документів у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З приводу операцій з ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»позивач зазначав, що податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість. Тому позивач добросовісно, на його думку, вважав вказаного контрагента діючим суб'єктом підприємницької діяльності та не повинен був перевіряти автентичність підпису особи, яка підписували первинні документи. Як зазначав позивач, посилання податкового органу на висновок спеціаліста, яким встановлено, що підписи у податкових накладних виконані ймовірно не директором ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», не може розглядатися як належний і допустимий доказ, оскільки при проведенні такого дослідження було використано лише ксерокопії податкових накладних. Крім того, такий експертний висновок не є конкретним та остаточним.

Крім того, позивач вказав на помилковість твердження податкового органу стосовно того, що підприємство не мало права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року включати до рядку 06.6. -«від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»загальну суму від'ємного значення І кварталу 2011 року, а зобов'язано було включити лише витрати, що виникли безпосередньо у І кварталі 2011 р. (за результатами господарських операцій). Висновки відповідача в даній частині, на думку позивача, не відповідають положенням ст. 3, п. 5.1., ст. 6, п. 22.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України, виходячи з положень яких у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає безумовному врахуванню у складі витрат ІІ кварталу 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства на підставі встановлених порушень позивачем приписів податкового законодавства.

Як зазначав відповідач, під час перевірки було встановлено неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості отриманих (замовлених) позивачем автотранспортних послуг у СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4 в розмірі 548 070,00 грн., у зв'язку із неможливістю підтвердження зв'язку даних послуг з господарською діяльністю позивача через відсутність обов'язкових реквізитів в актах здачі-приймання робіт та не оформлення подорожних листів.

Крім того, відповідач вказував на те, що під час перевірки було встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми в розмірі 62 589,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», оскільки фактично господарських операцій з виконання будівельних робіт не відбувалося. На підтвердження вказаних доводів відповідач посилався на висновок спеціаліста № 235 від 08.02.2012 р., яким встановлено, що підписи на первинних документах від імені ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»виконані ймовірно не директором ОСОБА_6, а іншою особою.

Також відповідач вказував, що позивачем безпідставно включено до витрат другого календарного кварталу 2011 року від'ємне значення, отримане за 2010 рік у розмірі 1 914 189,00 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - дочірнє підприємство «Основа-Декор»(код ЄДРПОУ 32707869) зареєстроване Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 10.12.2003 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 25.12.2003 за №34154.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20.03.2012 р. по 09.04.2012 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Основа-Декор» (код ЄДРПОУ 32707869) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №174/22-4/32707869 від 17.04.2012 року (далі по тексту -акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем:

- п. п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 р., п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 270 334,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 76 189,00 грн.;

- п. 198.1, п.198.6 статті 198, п.206.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму в розмірі 62 589,00 грн. за серпень 2011 року.

07 травня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002962204 , яким позивачу за порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 р. було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 299 808,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 270 334,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29 474,00 грн.;

- №0002972204 , яким позивачу за порушення п. 198.1, п.198.6 статті 198, п.206.1 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 78 236,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 62 589,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 647,00 грн.;

- №0002952204 , яким позивачу у зв'язку із порушенням п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 76 189,0 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у місті Києві, останньою прийнято рішення №4276/10/12-114 від 16.07.2012 р. (том І, а.с.21-27) про результати розгляду первинної скарги, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0002962204 від 07.05.2012 р. в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 161 801,00 грн. та у відповідній частині застосування штрафних санкцій, а в іншій частині вказані податкові повідомлення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

27 липня 2012 року ДПІ у Печерському районі міста Києва, на підставі рішення Державної податкової інспекції у місті Києві, було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №007112204 , яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 135 665,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 108 532,00,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27 133,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу правомірності податкового повідомлення-рішення №007112204 від 27 липня 2012 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, підставою для прийняття вказаного рішення став висновок, викладений в акті перевірки №174/22-4/32707869 від 17.04.2012 року, щодо завищення позивачем валових витрат у зв'язку із включенням до їх складу витрат, пов'язаних з придбанням (замовленням) автотранспортних послуг у СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4 З покликанням на норми ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо вимог до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем зазначено, що представлені до перевірки акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами в розумінні зазначеного нормативного акту, оскільки не містять інформації щодо обсягу та змісту наданої послуги, а саме: не зазначена інформація щодо місць відправки та призначення автомобіля, часу відправки та прибуття, відстані проїзду; крім того, не було оформлено подорожні листи.

Відсутність необхідної інформації у актах виконаних робіт не дає можливості, за висновком податкового органу, встановити факт понесення позивачем витрат на придбання автотранспортних послуг та встановити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства. Таким чином, оскільки відсутнє підтвердження надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності підприємства, продажем продукції, то відсутня підстава для включення даної суми до валових витрат без підтвердження відповідними первинними документами, складеними згідно з чинним законодавством.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що дочірнім підприємством «Основа-Декор»в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати на загальну суму 548 070,00 грн. за період І кв. 2009 року кв. 2009 року.

Позивач, в свою чергу, вказував, що умовами договорів про надання транспортних послуг передбачалася погодинна оплата наданих послуг, яка не потребує фіксації затрачених витрат на ремонт, страхування, обслуговування, паливно-мастильні матеріали, зарплату водіїв, тощо, а тому відсутність даної інформації в актах виконаних робіт не може бути підставою для визнання їх неналежними первинними бухгалтерськими документами.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів судом встановлено, що позивачем здійснено витрати на транспортні послуги по перевезенню товарно-матеріальних цінностей згідно актів виконаних робіт, які були надані податковому органу для перевірки.

Так, між дочірнім підприємством «Основа-Декор»(Замовник) та СПД ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено Договір про надання транспортних послуг № 06/01 від 10.05.2009 року , за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику автомобільний транспорт для будівельних робіт в технічно справному стані (пункт 1.1.), своєчасне подання автомобілю у вказане Замовником місцем роботи (1.2.), дотримання техніки безпеки на будівельних майданчиках (пункт 1.3.). Замовник зобов'язується надати роботу для автомобілів СПД ОСОБА_4 (пункт 2.1.), здійснювати своєчасну оплату відповідно до талонів Замовника, відомості і рахунку (пункт 2.2.), використовувати автомобілі за цільовим призначенням (пункт 3.2.) Відповідно до розділу договору «Умови оплати»ДП «Основа-Декор»зобов'язується здійснювати оплату СПД ОСОБА_4 за надання автотранспортних послуг по закінченню кожного робочого дня протягом 10 робочих днів, шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок. Оплата за виконану роботу здійснюється з розрахунком 85 гривень за 1 час роботи 1-го автомобілю, якщо загальний пробіг автомобіля за 1 робочий день не перевищує 120 км.

На виконання умов вищезазначеного договору СПД ОСОБА_4 надав позивачу послуги, обумовлені вказаним вище договором про надання транспортних послуг № 06/01 від 10.05.2009 року на загальну суму 162 165,00 грн., про що свідчать акти виконаних робіт : від 31.07.2009 р. №б/н на суму 68 600,00 грн., від 30.09.2009 р. №б/н на суму 17 100,00 грн., від 30.10.2009 р. №б/н на суму 290656,00 грн., від 31.12.2009 №б/н на суму 47 400,00 грн.

Крім того, між дочірнім підприємством «Основа-Декор»(Замовник) та СПД ОСОБА_3 (Виконавець) було укладено Договір про надання транспортних послуг від 02.01.2009 року . Предмет даного договору є тотожним предмету вищезазначеного договору про надання транспортних послуг № 06/01 від 10.05.2009 року.

На виконання умов вищезазначеного договору СПД ОСОБА_3 надав позивачу послуги, обумовлені вказаним вище договором про надання транспортних послуг від 02.01.2009 року на загальну суму 385 905,00 грн., про що свідчать акти виконаних робіт : від 31.01.2009 р. №б/н на суму 25 245,00 грн., від 31.01.2009 р. №б/н на суму 114640,00 грн., від 28.02.2009 р. №б/н на суму 22440,00 грн., від 31.03.2009 №б/н на суму 130290,00 грн., від 31.05.2009 р. №б/н на суму 6290,00 грн., від 30.06.2009 р. №б/н на суму 87000,00 грн.

Оскільки умовами договорів про надання транспортних послуг від 10.05.2009 року № 06/01 та 02.01.2009 року передбачено здійснення оплати відповідно до талонів замовника, відомості і рахунку, до кожного акту виконаних робіт приєднується відомість про транспортне обслуговування будівельних об'єктів дочірнього підприємства «Основа-Декор», складених виконавцями транспортних послуг (СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_3), в яких вказується дата надання послуги, пункт відправлення і призначення, відстань (км) та сума коштів, які підлягають сплаті.

Вирішуючи спір в даній частині суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 -ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/94-ВР) платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Таким чином, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що обов'язковими умовами віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послуг на валові витрати є:

1) пов'язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (тобто подальше використання придбаних товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності);

2) підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.

При цьому пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Вимоги до первинних документів встановлено в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 № 996-XIV (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської-операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на послуги з перевезення.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою , зі яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції; визначальне значення має встановлення факту здійснення господарської операції, а не тільки правильність складання відповідних первинних документів.

В даному разі, як було встановлено судом, факт надання СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_3 позивачу спірних послуг підтверджується наявними у справі документами первинного обліку , а саме: договорами (том І, а.с. 99, 117), актами приймання-здачі виконаних робіт (том І, а.с.100-112; 118-129), відомостями про транспортне обслуговування будівельних об'єктів дочірнього підприємства «Основа-Декор»(том І, а.с. 100-112, 118-129), які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів.

Договори, на виконання яких складались вищезазначені первинні документи в судовому порядку недійсним не визнані, сторонами виконані в повному обсязі.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які дають підстави для висновку про безтоварність (фіктивність) здійснюваних між позивачем та СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_3 господарських операцій.

Акти приймання-здачі виконаних робіт, якими позивач оформляв надання послуг, містять обов'язкові реквізити, в тому числі щодо змісту та обсягу операції, що їх на замовлення дочірнього підприємства «Основа-Декор»здійснювали фізична особи-підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а саме: найменування та місцезнаходження як замовника, так і виконавця, дату складання актів виконаних робіт, повні реквізити сторін, найменування послуг, що їх фізичні особи-підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надавали позивачу та загальну вартість наданих послуг. Усі акти виконаних робіт містять особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні конкретної господарської операції як зі сторони виконавця, так і замовника послуг, та скріплені печатками замовника і перевізника.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності ДП «Основа-Декор»є будівництво житлових та нежитлових будівель (том І, а.с. 137-139).

Як вбачається з матеріалів справи, автотранспортні послуги у СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_3 замовлялись позивачем з метою перевезення до будівельних об'єктів будівельних матеріалів (цегли, фарби, сітки, піску, тощо), які були необхідні для виконання підрядних робіт, що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними та актами виконаних робіт (том ІІ, а.с. 29-250, том ІІІ, а.с. 1-249, том IV, а.с. 1-250, том V, а.с. 1-97).

На підтвердження реальності надання вказаних послуг позивачем було надано суду копії Ліцензій Міністерства транспорту та зв'язку серії НОМЕР_3, № НОМЕР_4, виданих СПД ОСОБА_7 та СПД ОСОБА_4 на здійснення діяльності з внутрішнього перевезення вантажів (том І, а.с. 113, 131).

Відтак, суд вважає доведеним факт зв'язку понесених позивачем витрат на надання транспортних послуг із господарською діяльністю платника податку -ДП «Основа-Декор».

Суд не бере до уваги посилання відповідача на неможливість підтвердження витрат позивача на придбання автотранспортних послуг у СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_3 та недоведеність використання цих послуг у діяльності дочірнього підприємства «Основа-Декор»на тій підставі, що в процесі надання автотранспортних послуг не було здійснено оформлення подорожніх листів.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту -перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів та замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання автоперевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху, у зв'язку з чим контроль за наявністю у суб'єктів господарювання даних документів, не входить до повноважень податкового органу.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність подорожних листів є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства й тому їх відсутність не свідчить про ненадання транспортних послуг позивачу.

Що ж до висновків податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства отриманих послуг по вказаних угодах з огляду на відсутність в актах виконаних робіт детальної інформації щодо місць відправки та призначення автомобіля, часу відправки та прибуття, відстані проїзду, тощо, суд вважає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено вимоги документів, якими повинен підтверджуватися факт надання послуг по перевезенню.

Крім того, до актів виконаних робіт додаються відомості про транспортне обслуговування будівельних об'єктів дочірнього підприємства «Основа-Декор», складені виконавцями транспортних послуг (СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_3), в яких вказується дата надання послуги, пункт відправлення і призначення, відстань (км) та сума коштів, які підлягають сплаті.

Враховуючи те, що надання позивачу автотранспортних послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні первинними документами (договорами про автотранспортне обслуговування, актами виконаних робіт, відомостями про транспортне обслуговування будівельних об'єктів), які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення валових витрат.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №007112204 від 27 липня 2012 року є неправомірним і таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0002972204 від 07 травня 2012 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок, викладений в акті перевірки №174/22-4/32707869 від 17.04.2012 року, щодо безпідставного формування податкового кредиту в розмірі 62 589,00 грн. за серпень 2011 року за наслідками операцій з ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»(код за ЄДРПОУ 33927298).

В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: відповідно до акта Броварської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»(код за ЄДРПОУ 33927298), встановлено, що підписи від імені керівника ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»ОСОБА_6 в податковій звітності, податкових накладних, рахунках-фактурах виконані ймовірно не ОСОБА_6, а іншою особою. Дане твердження Броварської ОДПІ ґрунтується на висновку спеціаліста СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при ГУМВС в Київській області майора міліції Онашко М.В. №235 від 08.02.2012 р. про результат проведення почеркознавчого дослідження.

Наведене вище, на думку відповідача, свідчить про те, що правочин між ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»та ДП «Основа Декор»укладено без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, а тому порушує публічний порядок та є нікчемним.

З урахуванням викладеного в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.1, п.198.6 статті 198, п.206.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 62 589,00 грн. за серпень 2011 року., та норми Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемного правочину.

В свою чергу позивач вказує на те, що висновок спеціаліста СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при ГУМВС в Київській області майора міліції Онашко М.В. №235 від 08.02.2012 р. про результат проведення почеркознавчого дослідження не може бути прийнятий до уваги як належний і допустимий доказ, оскільки висновок експерта не встановлює факти, а містить лише припущення, крім того, даний документ не може розглядатися як належний і допустимий доказ у зв'язку із відсутністю законних підстав для її проведення -ухвали суду про призначення експертизи.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДП «Основа-Декор»та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи, між дочірнім підприємством (Підрядник) та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»(Субпідрядник) було укладено Договір виконання будівельно-оздоблювальних робіт №7/с від 01.06.2011 року, згідно якого субпідрядник зобов'язується власними силами і засобами в обумовлений Договором строк виконати будівельно-оздоблювальні роботи на об'єкті «Будівництво міжнародного готельно-офісного комплексу по вул. Антонович (Горького) 79 в Голосіївському районі міста Києва (пункт 1.1.). Склад і обсяги робіт, доручені Субпідряднику до виконання, обумовлені в Договірній ціні (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2.). Підрядник приймає виконані належним чином Субпідрядником роботи щомісячно, шляхом підписання акту виконаних робіт Ф №КБ-2В та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат Ф №КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи (пункт 4.2). У досліджуваному судом періоді -серпень 2011 рік, між позивачем і ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»була укладена додаткова угода від 01.08.2011 р. до договору субпідряду №7/с від 01.06.2011 року .

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»у серпні 2011 року виконало будівельно-оздоблювальні роботи на загальну суму 375 526,20 грн., в тому числі ПДВ -62 587,70 грн., про що свідчать акти приймання-передачі послуг №1 на суму 149 835,60 грн., в тому числі ПДВ -24 972,60 грн.; №2 на суму 75 855,00 грн., в тому числі ПДВ -12 642,50 грн., №3 на суму 149 835,60 грн., в тому числі ПДВ -24 972,60 грн.

За наслідками надання послуг ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»виписало на користь позивача податкові накладні № 5 від 01.08.2011 р. на суму 75 855,00 грн., в тому числі ПДВ -12 642,50 грн.; №65 від 31.08.2011 р. на суму 149 835,60 грн., в тому числі ПДВ -24 972, 60 грн., №101 від 31.08.2011 р. на суму 149 841,00 грн., в тому числі ПДВ -24 973,50 грн.

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», були відображені позивачем в реєстрах податкових накладних за серпень 2011 року, а суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення дочірнім підприємством «Основа-Декор»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», у зв'язку з замовленням робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», на момент складання податкових накладних, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100161984 від 01.02.2009 року (том І, а.с. 75). Зазначене свідоцтво було анульовано з 14 грудня 2011 р. згідно рішення Броварської ОДПІ від 14.12.2011 р. № 10368/29-010 (том І, а.с. 76-77), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у серпні 2011 року .

Отже, на момент видачі податкових накладних на користь позивача ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»було зареєстроване як платник ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг), а подальше анулювання свідоцтва платника податку не позбавляє правового значення усі, видані до моменту анулювання свідоцтва, податкові накладні.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (том І, а.с. 96-98) відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем будівельних робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі матеріалів, наявних в справі та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ДП «Основа-Декор»є будівництво житлових та нежитлових будівель (том І, а.с. 137-139).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»є будівництво будівель (код КВЕД 45.21.1), організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду (код КВЕД 70.11.0.) -том І, а.с. 134-136.

Крім того, позивачем було надано суду копію ліцензії на виконання будівельних робіт серії АВ № 406751, виданої ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»Державною архітектурно-будівельною інспекцією, термін дії якої з 25.04.2008р. по 01.09.2011р. (том І, а.с. 84-86).

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», фактично замовлялися позивачем з метою виконання ним Договору субпідряду № 1/01 від 28 січня 2011 року, укладеного з ТОВ «Основа», в якому позивач виступав виконавцем відповідних робіт по будівництву міжнародного готельно-офісного комплексу по вул. Антонович (Горького), 79 в Голосіївському районі міста Києва (том І, а.с. 201-210). Тобто договір з ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»було укладено позивачем в порядку субпідряду з метою виконання своїх зобов'язань перед замовником.

Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю робіт, виконаних субпідрядником та робіт, реально прийнятих замовником, їх найменуванням, обсягом, строками виконання. Підтвердженням цього є акти передачі робіт позивачем замовнику та актами виконаних робіт, переданих субпідрядником позивачу (том І, а.с. 213-218).

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»здійснювалися в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по виконанню робіт, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань відповідачем до суду не надано.

Висновки Акту Броварської ОДПІ від 22.11.2011 р. №95/232/33927298 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до норм Податкового кодексу України оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки , який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Зважаючи на те, що проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання має на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації, висновки Броварської ОДПІ, що відображені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 22.11.2011 р. №95/232/33927298, не відповідають суті та визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Отже, у суду відсутні підстави брати до уваги висновки Броварської ОДПІ, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Посилання відповідача на висновок спеціаліста СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при ГУМВС в Київській області майора міліції Онашко М.В. №235 від 08.02.2012 р. про результати проведення попереднього дослідження, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження нікчемності угод, оскільки вказаний висновок не містить чіткої відповіді на питання щодо виконання (невиконання) директором ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»підпису на досліджуваних документах, оскільки експерт зазначив, що підписи від імені ОСОБА_6 виконані ймовірно не ОСОБА_6, а іншою особою.

Суд також звертає увагу на те, що обставини, за якими певні документи контрагентів ймовірно підписані іншими особами, ніж тими, чиї прізвища зазначені у документах, ще не означає фальсифікації самого документа і не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально. Крім того, це жодним чином не призводить до втрат Державного бюджету.

Крім викладеного суд звертає увагу, що висновки спеціаліста СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при ГУМВС в Київській області Онашко М.В. викладені в попередньому дослідженні, проведеному на підставі запиту першого заступника Голови комісії з проведення реорганізації Броварської ОДПІ, яке не можна вважати висновком експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Відтак, значення судової експертизи в адміністративній справі має саме висновок експерта, який було надано на підставі відповідної ухвали суду, а в даному випадку відповідач посилається не на висновок експерта, а на висновок попереднього дослідження, який не може вважатись належним доказом.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів . Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

При вирішенні цієї справи суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як було встановлено судом, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 29 вересня 2012 року ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відомості про нього є підтвердженими (том І, а.с. 134-136).

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На думку суду, позивач, як покупець (замовник), не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями (виконавцями), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між ДП «Основа-Декор»та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», суд дійшов висновку, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочин між вказаними особами є таким, що порушує публічний порядок, та був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДП «Основа-Декор»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07 травня 2012 року № 0002972204/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0002952204 від 07 травня 2012 року суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок, викладений в акті перевірки №174/22-4/32707869 від 17.04.2012 року, щодо порушення позивачем п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 76 189,00 грн. Зміст порушення, зафіксованого вказаним актом перевірки, полягав у неправомірному врахуванні позивачем, на думку податкового органу, у складі витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 1 914 189,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкову декларацію позивача з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (за формою в редакції наказу ДПА України від 29.03.2003 №143), у рядку 06 якої «скориговані валові витрати»зазначені витрати визначені у розмірі 2 824 065,00 грн., яка складається в тому числі з відомостей за рядками: 04.9. «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»- 1 934 845,00 грн. (том І, а.с. 173-174).

Наведені відомості та правомірність їх формування відповідачем не спростовуються.

В подальшому позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року (за формою в редакції наказу ДПА України від 28.02.2011 № 114).

У рядку 06.6. цієї декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)», визначено від'ємне значення у розмірі 1 914 189,00 грн. (том І, а.с. 167-169).

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, позивач в порушення абз. 3 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, провів розрахунок об'єкту оподаткування за наслідками ІІ кварталу 2011 року з урахуванням від'ємного значення отриманого за 2010 рік в розмірі 1 914 189,00 грн., яке підлягає виключенню з валових витрат підприємства в ІІ кв. 2011 року.

На переконання відповідача, в умовах дії Податкового Кодексу при розрахунку об'єкта оподаткування за 2-3 квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками лише І кварталу 2011 року.

Таким чином, між сторонами має місце різне розуміння порядку формування від'ємного значення об'єкта оподаткування у декларації за ІІ квартал 2011 року, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не має спору щодо правильності формування показників від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року та за 2010 рік.

Вирішуючи спір в даній частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (розділ ІІІ Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»втрачає чинність лише з 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при складанні декларації з податку на прибуток за І-й квартал 2011 року керувався нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року , оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у той час.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Суд зазначає, що у першому кварталі 2011 року діяв наказ Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрований у Мін'юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592, яким був затверджений Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. Згідно порядку складання даної декларації до рядка 04.9 вносяться такі відомості "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року", значення якого акумулюється в р. 04 "Валові витрати", а до рядка 0.8: "об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)".

Судом встановлено, що позивач при поданні податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року у рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) визначив суму в розмірі 1 934 845,00 грн., яка сформована ним на підставі від'ємних значень об'єктів оподаткування минулих податкових періодів, які перейшли до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року відповідно до п.6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обставина правомірності та правильності формування рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року та за 2010 рік відповідачем на в акті перевірки від 17.04.2012 року № 174/22-4/32707869, ні в судовому засіданні під сумнів не ставилася.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

У ІІ кварталі 2011 року платники податків мають подавати декларацію з податку на прибуток підприємств, затверджену Наказом ДПА України №114 від 28.02.2011. Згідно даної декларації до рядка 06.6 вносяться такі відомості: "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року).

Відповідно до п. 150.1. Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року , у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність .

При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку з абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття "від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року" - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди.

Водночас відсутні підстави вважати, що поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року . Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.

Причому ні Закон «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Відповідна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 13.09.2012 року № 2019/12/13-12.

Отже, позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року.

При цьому, обґрунтованих доводів, які заперечують достовірність даних податкового обліку позивача щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік, податковим органом під час судового розгляду не наводилось.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим та безпідставним висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 76 189,00 грн., а тому податкове повідомлення - рішення від 07.05.2012 року № 0002952204 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову, у розмірі 2 146,00 грн.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача . Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 травня 2012 року № 0002972204, № 0002952204 та від 27 липня 2012 року №0007112204.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Основа-Декор»судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 26 грудня 2012 року.