Постанова

від 31.05.2012 по справі 34/39а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.12 р. Справа № 34/39а

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Забарющого М.І., суддів Величко Н.В. та Левшиної Г.В. при секретарі судового засідання Казуровій У.О., розглянув матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка

до відповідача: Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

від позивача: Гаєвой Р.А. - за довіреністю

від відповідача: Яковенко О.В., Таранов Є.Г., Середа О.Г. - за довіреністю

Справа слухалась 17.05.2012р., є засіданні оголошувались

перерви до 24.05.2012р. та до 31.05.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" м. Горлівка, звернувся до суду з позовом до відповідача, державної податкової інспекції в м.Горлівка Донецької області м. Горлівка, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2003р. № 0000102331/0 і № 0000112331/0 та від 27.08.2003р. № 0000162331/1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- податкові повідомлення-рІшення № 0000102331/0, № 0000112331/0 від 01.07.2003р. і № 0000162331/0 від 27.08:2003р., які були пред'явлені позивачу після проведення комплексної документальної перевірки з питань дотримання податкового і валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.12.2002р., результати якої були відображені в акті № 87/23-211-2/00131268 від 26.06.2003р.;

- визначення терміну "валові витрати", викладене у підпункті 5.1. Закону України "Про-оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон "Про оподаткування");

- те, що основним видом його господарської діяльності є поставка електроенергії

споживачам;

- особливість фізичної природи такого товару як електроенергія, яка не може

зберігатись на складах чи базах, і виключає наявність залишків електроенергії на

кінець або початок звітного періоду;

- відсутність у нього фізичної можливості використовувати електроенергію не в

господарській діяльності;

- не встановлення відповідачем, куди поділась електроенергія, тобто не доведено,

що електроенергія використана позивачем не в господарській діяльності;

- те, що саме факти здійснення платником податків витрат повинні бути

підтверджені документально, а не факт використання придбаних товарів (робіт, послуг)

в господарській діяльності;

- відсутність в акті перевірки переліку розрахункових, платіжних та шли

документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами

податкового обліку;

- підтвердження ним всіх витрат на придбання електроенергії;

- те, що Закон "Про оподаткування" взагалі не встановлює вимог про обов'язкове

підтвердження будь-якими документами використання понесених платником податків

витрат у своїй господарській діяльності за виключенням п.п.5.4.2. цього Закону;

- згідно п.5.11. Закону "Про оподаткування" платник податків не зобов'язаний

доводити документально зв'язок понесених витрат з власною господарською

діяльністю;

- не врахування відповідачем норм п.п.11.2.1. Закону "Про оподаткування";

- неправомірність виключення зі складу валових витрат різниці між загальною

кількістю отриманої від постачальників електроенергії за виключенням електроенергії

відпущеної споживачам і використаної на власні виробничі потреби;.

- не врахування відповідачем технологічних особливостей процесу поставка

електроенергії, які виключають можливість визначення обсягів електроенергії,

фактично використаної в якому-небудь звітному періоді;

- єдиний документ, який підтверджує обсяги отриманої фізичними особами

електроенергії, не є первинним документом обленерго (це розрахункова книжкі

абонента) та який відповідачем не вивчався (зустрічних перевірок абонентів позивача

відповідач не проводив);

- правомірність віднесення ним, згідно п.1.32., п.5.1., п.п.5.2.1. Закону "Про

оподаткування", у повному обсязі у склад валових витрат витрат, понесених у зв'язку з

придбанням електроенергії;

- неврахування відповідачем норм ст.7.4.1. Закону "Про податок на додану вартість" (далі - Закон "Про ПДВ");

- те, що реактивна електроенергія не є товаром;

- не враховані відповідачем норми пунктів 5.21, 5.3.-5.8. Закону "Про

оподаткування";

- заборону п.5.10. Закону "Про оподаткування" встановлення додаткових обмежень

відносно віднесення витрат до складу валових витрат платника податків;

- оприходування електроенергії, що дало змогу, згідно п.п.5.2.1. і п.11.2.1. Закону

"Про оподаткування" обленерго включити вартість електроенергії як товару до склад)

валових витрат в сумі 2 959 000 грн.;

- п.5.10. Закону "Про оподаткування", який передбачає випадки коригування

валових витрат, які до даної ситуації не відносяться.

ДПІ в м. Горлівка вимоги позивача не визнала (відзив на позов від 17.03.2004р.) тому, що: позивач необгрунтовано відніс до складу валових витрат вартість електроенергії, що не використовується у власній господарській діяльності; позивач не надав перевіряючим документи, які підтверджують вартість та кількість нормативних технологічних витрат електроенергії на її передачу в електричних мережах; позивачем не враховано приписи норм п.5.1., п.5.3.9. та п.5.2.6. Закону "Про оподаткування"; позивачем не враховано оподаткування доходів з електроенергії, реалізація якої не облікована.

У доповненні до відзиву на позов від 06.04.2004р. відповідач зазначив, що: позивач занизив скоригований валовий дохід за 4 квартал 2002р. в сумі 2 959 000 грн. чим порушив норми п.4.1., п.п.4.1.6. Закону "Про оподаткування"; одержати активну електроенергію без оплати реактивної енергії неможливо; плата за реактивну електроенергію не включена позивачем в базу оподаткування ПДВ за ставкою 20%, що спричинило заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 3 023 422 грн.; вартість реактивної електроенергії у податковому обліку включена позивачем до складу валового доходу.

Господарський суд Донецької області 12.05.2004р. призначив судово-бухгалтерську експертизу, доручивши її проведення судовому експерту Машиніченко О.А. Перед експертом на розв'язання були поставлені такі питання:

1.Чи відповідають висновки, які вказані в акті ДПІ № 87/23-211-2/00131268 від

26.06.2003р. за період з 01.04.2002р. по 31.12.2002р. про порушення позивачем Закону

України "Про ПДВ", даним первинних бухгалтерських документів та даним облікових

регістрів, які відображають фінансово-господарську діяльність позивача за період, який

перевірявся?

2. Чи відповідають висновки, які вказані в акті ОДПІ ДПІ № 87/23-211-2/00131268

від 26.06.2003р. за період з.01.04.2002р. по 31.12.2002р. про порушення позивачем

Закону України "Про оподаткування", даним первинних бухгалтерських документів та

даним облікових регістрів, які відображають фінансово-господарську діяльність

позивача за період, який перевірявся?

3. З урахуванням висновків експертизи по першому та другому питанню розрахувати суму штрафних санкцій, які підлягають сплаті позивачем у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

До господарського суду Донецької області 14.08.2006р. надійшов висновок судового експерта Машиніченко" О.А. № 67/24 від 14.08.2006р. (далі - Висновок № 67/24). В цьому документі було зазначено, що висновки акта перевірки № 87/23-211-2/00131268 від 26.06.2003р. не підтверджуються документами позивача.

У зв'язку з введенням в дію Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС) дана справа підпадала під дію цього Кодексу. Тому 15.08.2006р. господарський суд Донецької області виніс ухвалу у справі № 34/39а про відкриття провадження в адміністративній справі.

Господарський суд Донецької області 19.10.2006р. призначив додаткову судово-бухгалтерську експертизу, доручивши її проведення судовому експерту Машиніченко О.А. м. Донецьк. На розв'язання експерту були поставлені такі питання:

1. Зробити арифметичний розрахунок сум податку на прибуток та податку на додану вартість, які не оспорюються позивачем, та розрахунок штрафних санкцій.

До суду 26.02.2008р. надійшов Висновок № 174/24 без дати складання (далі-Висновок №1.74/24).

Позивач 02.02.2010р. подав суду заяву про уточнення позовної заяви, в якій з посиланням на ст.ст. 49, 51 КАС просить суд визнати протиправними, недійсними податкові повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.07.2003р. № 0000102331/0 про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток, № 0000112331/0 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкового повідомлення-рішення від 27.08.2003р. № 0000162331/1 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та скасувати їх в повному обсязі.

Ухвалою у справі від 15.06.2011р. суд замінив ВАТ "Донецькобленерго" на його правонаступника публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго" та ДПІ у м. Горлівка на Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію .

Позивач 14.11.2011р. подав до суду клопотання про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи.

Відповідач висловив незгоду з проведенням такої експертизи, про що зазначив у своєму клопотанні від 06.01.2012р. № 72/10/10-013 і попросив суд закрити провадження в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Донецькобленерго» про визнання недійсними податкових" повідомлень-рішень з .урахуванням рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьк про списання неузгоджених зобов'язань від ЗО.08.2О11р. № 16/24-014-05, а саме податкового повідомлення-рішення № 0000102331/0 від 01.07.2003р. з податку на прибуток на суму списання в розмірі 113 925 210 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000112331/0 від 01.07.2003р. з податку на додану вартість на суму списання в розмірі 91 828 372 грн.

Позивач 10.05.2012р. подав до суду уточнене клопотання про призначення економічної експертизи від 14.11.2011р; Однак, у заяві № 53юр-3060/12 від 16.05.2012р. позивач відкликав його, тобто відмовився від проведення експертизи, заявленої 14.11.2011р. Разом з тим позивач 17.05.2011р. подав суду клопотання про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи, проти проведення якої відповідач заперечень не висунув. Суд відхилив клопотання позивача про проведення експертизи, тому що; у справі вже є два висновки експертизи; згідно ч.1 і ч.2 ст.71 КАС сторони самі повинні довести свої вимоги і заперечення.

Позивач 10.05.2012р. подав суду заяву в порядку ст.137 КАС, в якій просить суд:

1. Визнати недійсними та скасувати з моменту ухвалення податкові повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.07.2003р. № 0000102331/0 (від 27.08.2003р. № 0000102331/1, від 06.11.2003р. № 0000102331/2 та від 21.01.2004р. № 0000102331/3) про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в повному обсязі.

2. Визнати частково недійсними та скасувати з моменту ухвалення податкові повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.07.2003р., № 0000112331/0 (від 27.08.2003р. № 0000112331/1, від 06.11.2003р. № 0000112331/2 та від 21.01.2004р. № 0000112331/3) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98 116 984 грн., в тому рахунку в частині визначення основного платежу в сумі 49 058 492 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в сумі 49 058 492 грн.

3. Визнати недійсними та скасувати з моменту ухвалення податкові повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.07.2003р. № 0000162331/0 (від 27.08.2003р. № 0000162331/1, від 06.11.2003р. № 0000162331/2 та від 21.01.2004р. № 0000162331/3) про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо правомірності вимог позивача про визнання

оскаржуваних актів повністю (за виключенням податкового повідомлення рішення від

01.07.2003р. № 0000112331/0) суд до уваги не приймає, оскільки ці вимоги

відповідають нормам ч.4 ст.105 КАС.

Суд 10.05.2012р. виніс ухвалу, якою замінив ПАТ "Донецькобленерго", як позивача, на публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго".

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін,

господарський суд встановив:

Державна податкова інспекція у м. Горлівка здійснила комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.12.2002р. Перевірка проводилась з 24.03,2003р. по 25.06.2003р. За результатами перевірки був складений акт від 26.06.2003р. № 87/23-211-2/00131268 "Про результати комплексної документальної перевірки відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", код ЄДРПОУ 00131268, по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.12.2002р." (далі - акт від 26.06.2003р.). Керівник підприємства та головний бухгалтер не підписали цей акт.

Зважаючи на факти та висновки, відображені в акті від 26.06.2003р., і керуючись нормами Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та. державними цільовими фондами" (далі-Закон № 2181), Закону "Про оподаткування". Закону "Про ПДВ" ДПІ у м. Горлівка винесла:

- податкові повідомлення-рішення від 0.1.07.2003р. № 0000102331/0 щодо сплати

до бюджету податку на прибуток в сумі 63 559 300 грн. та 54 349 250 грн. штрафних

санкцій, від. 27.08.2003р. № 0000102331/1, від 06.11.2003р. № 0000102331/2.та від

21.01.2004р. № 0000102331/3;

- податкові повідомлення-рішення від 01.07.2003р. № 0000112331/0 щодо сплати до бюджету податку на додану. вартість в сумі 49 064 170 грн. та 49 064 170 грн. штрафних санкцій, від 27.08.2003р. № 0000112331/1 та від 06.11.2003р. №0000112331/2;

- податкові повідомлення-рішення від 27.08.2003р. № 0000162331/1 щодо

виявленого завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 4 282 474 грн.

та від 06.11.2003р. № 0000162331/2.

Не погодившись з фактами та висновками, викладеними в акті від 26.06.2003р., та вищезгаданими повідомленнями-рІшеннями, позивач звернувся до суду.

Рішенням № 16/24-014-5 від 30.08.2011р. "Про списання неузгоджених грошових зобов'язань та пені, визначених контролюючим органом станом, що відносяться до періодів до 1 січня 2011р. та за якими тривають процедури адміністративного та судового оскарження" (далі-рішення від 30.08.2011р.) за підписом заступника голови ДПА у Донецькій області - начальника СДШ по роботі з ВПП у м. Донецьку, яке містить посилання на підрозділ 10 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі-ПК), було списано неузгоджені грошові зобов'язання на підставі акту звірки від 22.08.2011р. між Горлівською ОДПІ та ПАТ "Донецькобленерго" визначених контролюючими органами неузгоджених грошових зобов'язань та пені суб'єктів господарювання, які здійснюють постачання енергії за регульованим тарифом, через наявність на балансі технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат енергії, що відносяться до періодів до 1 січня 2011р. та за якими тривають процедури адміністративного або судового оскарження згідно акту документальної перевірки № 87/23-211-2/001311268 від 26.06.2003р. в сумі 205 753 582 грн., які виникли станом на 1 січня 2011р. та залишились несплаченими станом на 01.06.2011р., у т.ч. податок на додану вартість - 91 828 372 грн., в т.ч. 45 914 186 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податок на прибуток -113 925 210 грн., в т.ч. 52 555 510 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Згідно Статуту підприємства ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" є юридичною особою - правонаступником ВАТ "Донецькобленерго", основним видом діяльності якого є закупівля електричної енергії і її постачання у певному регіоні.

Судом встановлено, що у звітному періоді позивач включив до складу валових витрат вартість електричної енергії згідно з податковими накладними та рахунками ДП "Енергоринок" у повному обсязі, не зменшивши при цьому валові витрати на суму понаднормативних витрат електричної енергії, яка не пройшла через лічильники споживачів.

За змістом п.5.1. Закону "Про оподаткування" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній формі або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений п.5.1. повинен тлумачитись у системному зв'язку з п.1.32.

цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи,

направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є

регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2. Закону "Про оподаткування" містить конкретизацію ознак окремих

груп витрат, що відносяться до валових витрат, а п.5.3. - перелік витрат, які до складу

валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони господарською діяльністю

платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку п.5.3. ст.5 Закону "Про оподаткування". Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків для цих підприємств, основна господарська діяльність яких полягає у роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом.

Згідно Висновку №67/24 з другого питання експертизою встановлено, що відсутні дані про використання отриманої електроенергії на потреби, не зв'язані з організацією І веденням виробництва За Висновком № 174/24, з урахуванням сум збитків, що зазначені у податковій звітності позивача, суми заниження об'єкту оподаткування не призвели до заниження зобов'язання платника податку по сплаті податку на прибуток. Зважаючи на ЦІ висновки експерта та обставини, встановлені у постанові господарського суду Донецької області від 09.11.2006р. у справі № 41/65а, та постанові Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010р. в цій справі (ці обставини згідно ч.1 ст.72 КАС доведенню не підлягають) суд дійшов висновку, що п.1 вимог позивача підлягає задоволенню.

Пунктом 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених

постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28 (в редакції постанови НКРЕ від

22.08.2002р. № 928) встановлено, що плата за перетікання реактивної електроенергії є

платою за послуги. Про це саме висловився і Вищий господарський суд України у

постанові від 23.03.2004р. у справі № 37/49а (а.с.108, т.2). Суд не приймає до уваги

посилання позивача на податкове роз'яснення щодо застосування підпункту 5.3.5.

п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств платниками

податку на прибуток-споживачами електричної енергії", тому що: воно не відповідає

нормам п.1.2. Правил користування електроенергії; Вищий господарський суд України

в межах справи № 37/49а визначив реактивну електроенергію як послугу; в тексті

роз'яснення аналізувались аргументи лише щодо того, що реактивна електроенергія не

може вважатися товаром. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вартість

реактивної електроенергії підлягає обкладенню податком на додану вартість в розмірі

20%.

Текст акту від 26.06.2003р. не містить даних бази оподаткування ПДВ чи посилань на будь-які документи, які встановили базу оподаткування для нарахування ПДВ. Посилання представників відповідача на існування такої бази в матеріалах перевірки відособлених підрозділів позивача, здійсненої податковими інспекціями за місцем знаходження цих підрозділів, суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав суду доказів цього (ч.2 ст.71 КАС).

Частиною 1 ст.71 КАС встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Позивач не надав суду ні копій, ні оригіналів рішень-повідомлень Державної податкової інспекції у м. Горлівка Донецької області їід 21.01.2004р. № 0000112331/3, від 01.07.2003р. № 0000162331/0 та від 21.01.2004р. ^Ь 0000162331/3. Тому суд в цій частині вимог позивачу у позові відмовляє.

Пунктом 1 ч.4 ст. 105 КАС передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень. Позивач використав у своєму позові вимогу саме про скасування рішень відповідача, і саме цю вимогу суд розглядає по суті. Вимоги позивача про визнання податкових рішень-повідомлень недійсними є фактично альтернативою до вимог про скасування цих рішень і ст.І05 КАС не передбачені. Тому суд відмовляє позивачу в цих вимогах.

Суд зазначає, що скасовуючи податкові рішення-повідомлення, суд дає їм

оцінку на день їх винесення. Тому списання податкових зобов'язань не може впливати

на обґрунтованість чи необґрунтованість цих рішень податкового органу на день їх

прийняття.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що і частина решти вимог позивача підлягає задоволенню.

На підставі ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.3 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 3, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 1, 4, 5, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та керуючись ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 87, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Горлівка Донецької області від 01.07.2003р. № 0000102331/0, від 27.08.2003р. № 0000102331/1,.від 06.11.2003р. № 0000102331/2 та від 21.01.2004р, № 0000102331/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Горлівка Донецької області від 01.07.2003р. № 0000112331/0, від 27.08.2003р. №0000112331/1, від 06.11.2003р. № 0000112331/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98 116 984 грн., в т.ч. в частині визначення основного платежу в сумі 49 058 492 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в сумі 49 058 492 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Горлівка Донецької області від 27.08.2003р. № 0000162331/1 та від 06.11.2003р. № 0000162331/2 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в повному обсязі.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Стягнути з Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 6.23, ЄДРПОУ 33317844) на користь публічного

товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268)

63 грн. 75 коп. витрат на сплату держмита та 88 грн. 50 коп. витрат на інформаційно -

технічне забезпечення судового процесу.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Забарющий М.І.

Суддя Величко Н.В.

Суддя Левшина Г.В.