Ухвала

від 05.12.2013 по справі 34/39а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/76398/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Острович С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника позивача Воловика В.О.

представника відповідача Яковенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» та Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012

у справі № 2а-34/39а/5006

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі по тексту -позивач, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Горлівська ОДПІ Донецької області ДПС) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень у повному обсязі від 01.07.2003 №0000102331/0 (від 27.08.2003 №0000102331/1, від 06.11.2003 №0000102331/2 та від 21.01.2004 №0000102331/3), яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 117 908 550,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 63 559 300,00 грн., штрафна санкція - 54 349 250,00 грн.); частково від 01.07.2003 №0000112331/0 (від 27.08.2003 №0000112331/1, від 06.11.2003 №0000112331/2 та від 21.01.2004 №0000112331/3), яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98 116 984,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 49 058 492,00 грн., штрафна санкція - 49 058 492,00 грн.); у повному обсязі - від 01.07.2003 №0000162331/0 (від 27.08.2003 №0000162331/1, від 06.11.2003 №0000162331/2 та від 21.01.2004 №0000162331/3), яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 282 474,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 31.05.2012 позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення: у повному обсязі від 01.07.2003 №0000102331/0 (від 27.08.2003 №0000102331/1, від 06.11.2003 №0000102331/2 та від 21.01.2004 №0000102331/3), яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 117 908 550,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 63 559 300,00 грн., штрафна санкція - 54 349 250,00 грн.); частково - від 01.07.2003 №0000112331/0 (від 27.08.2003 №0000112331/1, від 06.11.2003 №0000112331/2 та від 21.01.2004 №0000112331/3), яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98 116 984,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 49 058 492,00 грн., штрафна санкція - 49 058 492,00 грн.); у повному обсязі - від 01.07.2003 №0000162331/0 (від 27.08.2003 №0000162331/1, від 06.11.2003 №0000162331/2 та від 21.01.2004 №0000162331/3), яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 282 474,00 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 01.07.2003 №0000102331/0 (від 27.08.2003 №0000102331/1, від 06.11.2003 №0000102331/2 та від 21.01.2004 №0000102331/3) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 207 940,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 1 301 900,00 грн., штрафна санкція - 906 040,00 грн.); скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 01.07.2003 №0000112331/0 (від 27.08.2003 №0000112331/1, від 06.11.2003 №0000112331/2 та від 21.01.2004 №0000112331/3) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 288 612,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 3 144 306.00 грн., штрафна санкція - 3 144 306,00 грн.). В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, в касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення апеляційної інстанції в частині задоволення позовних та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючи на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача має бути відхилена з таких підстав.

Згідно матеріалів справи, відповідачем встановлено порушення податкового законодавства по тим структурним одиницям позивача, яким делеговане право передачі електроенергії по електричним мережам, а саме: за період з 01.04.2002 по 31.12.2002 згідно наданих до відповідача декларацій по податку на прибуток та ПДВ, позивачем віднесено до складу валових витрат вартість електроенергії, що не використовується у власній господарській діяльності.

Так, з 01.04.2002 по 31.12.2002 ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» отримано електроенергії у кількості 14 283 058,000 тис.кВт/г, вартість якої в повному обсязі включено до складу валових витрат, а саму ПДВ - до складу податкового кредиту.

Вказана електроенергія на підставі авізо передавалась по структурних одиницях і в бухгалтерському та податковому обліку така операція відображена по Дт 68 «Залік взаємної заборгованості між підприємствами енергетичної системи» та Кт 63 «Постачальники купованої електроенергії». Відповідно, на структурних підрозділах вказана операція відображається по Дт 63 «Розрахунки з постачальниками електроенергії» та Кт 68 «Внутрівідомчі розрахунки з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на загальну суму вартості отриманої електроенергії.

Відповідачем у ході перевірки встановлено, що за даними обліку позивача загальна кількість відпущеної електроенергії, що підтверджується документально, та встановлюється шляхом зняття показників з лічильників споживачів, складає 11 874 097,598 тис.кВт/г., за даними позивача споживання електроенергії на власні виробничі потреби складає 38 621,662 тис.кВт/г.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

За змістом п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону , який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 ст. 5 даного Закону містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків для тих підприємств, основна господарська діяльність яких полягає у роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постачання електроенергії споживачам є статутною діяльністю позивача та відповідає терміну «господарська діяльність». Усі витрати по придбанню позивачем електроенергії підтверджені відповідними первинними документами, зокрема актами купівлі-продажу електроенергії, податковими накладними, актами звірки, авізо та зазначений факт не заперечується відповідачем, про, що зазначено у акті перевірки.

Визначальною ознакою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат вважається її безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

Оскільки, основним видом господарської діяльності позивача є постачання електроенергії її споживачам, всі витрати по придбанню позивачем електроенергії підтверджені первинними документами повинні відноситись до складу валових витрат в обсягах згідно з первинними документами бухгалтерського обліку.

При цьому, слід зазначити, що п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяє встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що визначені Законом. Закон не містить будь-яких зауважень щодо віднесення до валових витрат на придбання електроенергії саме з урахуванням будь-яких технологічних втрат.

Доводи відповідача про неповне використання придбаної електроенергії позивачем у власній господарській діяльності правомірно відхилено судами, оскільки відповідач не довів, що відповідні обсяги придбаної електроенергії придбавались для використання або були використані позивачем не у власній господарській діяльності та не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а також відсутність зв'язку напрямків використання придбаної електроенергії із зазначеннями у пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» видами діяльності платника податків.

Крім того, згідно висновку №67/24 експертизи, яка проводилась в рамках розгляду судової справи, відсутні дані про використання отриманої електроенергії на потреби, не зв'язані з організацією і веденням виробництва за висновком експертизи №174/24, з урахуванням сум збитків, що зазначені у податковій звітності позивача, суми заниження об'єкту оподаткування не призвели до заниження зобов'язання платника податку по сплаті податку на прибуток. Також колегія судів вважає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням положень ст. 72 КАС України, надано правову оцінку обставинам встановленим судовими рішеннями у справі №41/65а за позовом ВАТ «Донецькобленерго» до Горлівської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та обґрунтовано задовольнив позов частково.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись с. ст. 221, 223, 224, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити.

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Донецької області від 31.05.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров