Ухвала

від 29.10.2012 по справі 2а-615/11/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-615/11/0170/11

29.10.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "АБМ"- Сальков Данило Володимирович, довіреність № б/н від 03.09.12

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 04.11.11 по справі № 2а-615/11/0170/11

за позовом Приватного підприємства "АБМ" (пров. Севастопольський, 27; Головпоштамт, а/с 366, с. Лівадія; м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98655; 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04 листопада 2011 року у справі № 2а-615/11/0170/11 адміністративний позов Приватного підприємства «АБМ»до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим № 0003692301/0 від 02.12.2010 року, № 0003692301/1 від 27.12.2010 року, яким Приватному підприємству «АБМ»зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4093545 грн., в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4080807 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим 04 листопада 2011 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу -відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що платник податку повинен відобразити за податковим обліком податкові накладні у тому податковому періоді, коли вони були виписані.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальній сумі 4093545 грн., у тому числі за червень 2010 року -на суму 4000223 грн., за липень 2010 року -на суму 36381 грн., за серпень 2010 року -на суму 56941 грн., про що були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2010 року № 0003692301/0 та від 27 грудня 2010 року за № 0003692301/1 (за результатами оскарження в порядку ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

З вказаних податкових повідомлень-рішень вбачається, що вони прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Ялта АР Крим «Про результати виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «АБМ»(код 32764796) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за червень, липень, серпень 2010р., що декларувалось за період з 01.06.09р. по 31.07.10р.»від 29 листопада 2010 року № 4229/23-4/32764796, яким було встановлено, що у порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до розрахунку бюджетного відшкодування за червень 2010 року включені суми ПДВ за червень-грудень 2009 року та січень-квітень 2010 року у розмірі 3701302 грн. згідно податкових накладних, які включені до розрахунку бюджетного відшкодування за червень 2010 року. Так, в результаті перевірки встановлено, що згідно з поданою податковою декларацією з ПДВ за травень 2010 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 526799 грн., позивачем задекларовано до бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року сума 4228101 грн., тобто сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобов'язань кожного окремого звітного періоду. Декларування такої різниці відбувається у рядку 18.2 розділу ІІІ податкової декларації.

Тобто, податкова інспекція встановила, що до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року включені суми ПДВ за податковими накладними, що були виписані у минулих податкових періодах без надання документального підтвердження такого запізнення.

З акту перевірки вбачається, що завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 4000223 грн. відбулося внаслідок: включення до заявленої суми бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 293072 грн., яка була включена до податкового кредиту травня 2010 року, за податковими накладними, які виписані в попередніх податкових періодах; включення до податкового кредиту попереднього місяця (травня 2010 року) сум ПДВ у розмірі 3232 грн. за податковими накладними за відсутності видаткових накладних та актів виконаних робіт; включення до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 2617,15 грн., з податкового кредиту травня 2010 року, сплаченої постачальникам лише у червні 2010 року; включення до суми бюджетного відшкодування суми у розмірі 3701302 грн. -різниця між часткою від'ємного значення, яка сплачена постачальникам у попередніх податкових періодах та часткою такого від'ємного значення, яка сформувалася за травень 2010 року.

Завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 36381 грн. відбулося внаслідок: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2010 року у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року суми 4465,40 грн., яка не має підтвердження передачі права власності (відсутні акти виконаних робіт, видаткові накладні); включення до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року суми 21795,00 грн. відповідно до податкових накладних, які виписані в періоді ніж той в якому вони були включені до складу податкового кредиту; включення до складу суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в липні 2010 року суми у розмірі 10120,76 грн., що фактично не була сплачена постачальникам у попередніх податкових періодах.

Завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 56941 грн. відбулося внаслідок: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2010 року у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року суми 39156,34 грн., яка не має підтвердження передачі права власності (відсутні акти виконаних робіт, видаткові накладні); включення до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року суми 17785,18 грн., відповідно до податкових накладних, які виписані в періоді іншому ніж той в якому вони були включені до складу податкового кредит.

Зі спірного питання щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту і як наслідок -до суми бюджетного відшкодування сум ПДВ за податковими накладними, що були виписані у минулих періодах, тобто у періодах інших ніж тих у яких вони були включені до складу податкового кредиту, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать про те, що увесь податковий кредит, що був включений позивачем у декларації з ПДВ за період, що перевірявся, підтверджений належними податковими накладними. Але, суть спору полягає у тому, що податкова інспекція вважає, що позивачем неправомірно було включено суми у склад податкового кредиту, оскільки податкові накладні були виписані продавцями товарів (послуг) у інші податкові періоди. На думку податкового органу включення ПДВ у періоді, що перевірявся здійснено позивачем у порушення вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому що відповідно до даної норми Закону визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит з урахуванням дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою зі скаргою на постачальників товарів (послуг) про те, що ними не надано податкові накладні у порядку, визначеному підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, то у позивача немає право на включення відповідних сум ПДВ у склад податкового кредиту.

Але, судова колегія вважає помилковими такі висновки податкового органу, оскільки положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює не обов'язок платника податку щодо звернення з відповідною заявою та скаргою на постачальника товарів (послуг), а його право на таке звернення, що у свою чергу обумовлює його право на включення у склад податкового кредиту суми ПДВ у відповідному податковому періоді без отримання податкової накладної.

Позивач не скористався таким правом і включив суми ПДВ у склад податкового кредиту у податковому періоді, коли податкові накладні були фактично ним отримані. Факт отримання податкових накладних у тих податкових періодах, коли суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту, підтверджується Реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та Висновком № 49/11 від 09 серпня 2011 року судово-економічної експертизи.. Тому включення позивачем суми ПДВ у склад податкового кредиту виходячи з дати отримання податкових накладних повністю відповідає положенням підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону.

Відповідачем не надано судової колегії доказів того, що податкові накладні минулих податкових періодів, а саме: червень -грудень 2009 року та січень-квітень 2010 року, були отримані позивачем не у тих податкових періодах, коли суми ПДВ були включені у податковий кредит, а будь у якому іншому податковому періоді.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи, що податковий кредит з ПДВ підтверджений належними доказами - податковими накладними, факт здійснення господарських операцій відповідачем не спростовується, у судової колегії немає правових підстав для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит у періоді, що перевірявся за податковими накладними, що були виписані у минулих податкових періодах.

Крім того, відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, відповідно до якого податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Дані положення Закону встановлюють право платників податків на виправлення показників раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Тобто, позивач за наявністю у нього відповідних податкових накладних має право на включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів і даний строк станом на період, що перевірявся, не минув.

Також судовою колегією зазначається, що Законом України «Про податок на додану вартість»не заборонено платникам податку включати у склад податкового кредиту наступних податкових періодів сум ПДВ, які не було включено на дату виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту «б»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону такі особи не мають право на отримання бюджетного відшкодування: особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Ялта АР Крим обґрунтовує лише питання щодо правомірності висновків суду першої інстанції за епізодом включення позивачем до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ за податковими накладними, що були виписані у минулих податкових періодах. За іншими епізодами висновків акту перевірки та висновків суду першої інстанції доводи в апеляційній скарзі не наведені.

Висновки суду першої інстанції підтверджені матеріалами справи та Висновком судово-економічної експертизи № 49/11 від 09 серпня 2011 року, що було надано за результатом дослідження експертом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з нормативним обґрунтуванням цього Висновку. Суд першої інстанції оцінив Висновок експерта в порядку вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України - у сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.11 по справі № 2а-615/11/0170/11 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.11 по справі № 2а-615/11/0170/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська