Постанова

від 03.01.2013 по справі 5010/1104/2012-12/34-14/78

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.13 Справа № 5010/1104/2012-12/34-14/7

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" від 15 жовтня 2012 р. № 1470 (вх. № 709 від 09.11.2012р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2012 року

у справі № 5010/1104/2012-12/34-14/78 (суддя Булка В.І.)

у справі за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" (вул. Павлика Морозова, 1, м. Макіївка, Донецької області, 86114),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76018),

Про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" 118 702,74 грн., в т.ч. 105035,00 грн. -основного боргу, 1693,17 грн. - інфляційних втрат, 3906,71 грн. -3% річних, 8067,86 грн. -пені та стягнення 2384,00 грн. судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Непіп Х.І. -п/к за довіреністю б/н від 17.12.2012р.,

від позивача: Пастушенко А.А. -п/к за довіреністю б/н від 07.08.2012р.

Представники, які прибули у судове засідання, з правами та обов'язками сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України - ознайомлені. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

Сторони подали спільне письмове клопотання про відмову від здійсненні фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. 122).

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 09.11.2012р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та Юрченко Я.О. (Розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. (а.с. 118).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 28.11.2012р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт - 16.11.2012р. рекомендованою поштою № 79010 0636859 2, відповідач -19.11.2012р. рекомендованою поштою № 79010 0636861 4 (а.с. 120, 121).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. (а.с. 119) розгляд справи було відкладено на 28.11.2012р.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.11.2012р. оголошено перерву до 03.01.2013р. на 10 год. 00 хв., про що представники сторін були повідомлені під розписку (а.с. 124).

Представник апелянта/відповідача прибув, викладене в апеляційній скарзі підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, усно заявив, що місцевий суд повинен був застосувати шестимісячний строк позовної, оскільки на думку апелянта, спірний договір є Договором перевезення, а відтак позивачем пропущений строк позовної давності, визначений ч. 5 ст. 315 ГК України, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТзОВ «Донбас Транс»до ТзОВ «Імперово Фудз»відмовити.

Представник позивача прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, 27.12.12р. за вхідним № 7915 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні надав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним у відзиві, проти усних заперечень апелянта заперечив, додав, що спірний договір є договором транспортного експедирування, так що строк позовної давності ним не пропущений, крім того додав, що суд може застосувати строк позовної давності лише за заявою однієї зі сторін, однак такої заяви з боку сторін не подавались, такі докази в матеріалах справи відсутні, а відтак вважає, усні заперечення апелянта щодо застосування строку позовної давності безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5010/1104/2012-12/34-14/78.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2012 року господарський суд Івано-Франківської області (суддя Булка В.І.) ухвалив рішення у справі № 19 липня 2012р. № 5010/1104/2012-12/34-14/78, яким задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" про стягнення заборгованості в сумі 118702,74 грн., в т.ч. 105 035,00 грн. -основного боргу, 1693,17 грн. -інфляційних втрат, 3906,71 грн. -3% річних та 8067,86 грн. -пені (абзац перший резолютивної частини рішення ) та вирішив, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" 105 035, 00 грн. -основного боргу, 1 693, 17 грн. -інфляційних втрат, 3 906,71 грн. -3% річних, 8 067,86 грн. -пені та 2 374,06 грн. -судового збору (абзац другий резолютивної частини рішення ) (а.с. 101 -103).

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, скаржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 15.10.12р. № 1470 (вх. № 709 від 09.11.12р.) просить вказане рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити, з тих підстав, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012р. у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, які мають значення для вирішення спору.

Зокрема, апелянт/відповідач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачіва позовів, що випливають з перевезення, встановлено 6-місячний строк, що відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак вважає, що позивач звернувся до господарського суду з позовом поза межами визначеними ч. 5 ст. 315 ГК України, тобто після спливу позовної давності, що не було взято місцевим судом до уваги, тому апелянт вважає, що місцевим судом ухвалено незаконне рішення у даній справі, яке підлягає скасуванню.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий суд, порушив норми процесуального права, так як розглянув дану справу без участі представника відповідача ТзОВ «Імперово Фудз», чим порушив приписи ст. 4-3 ГПК України, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України»та ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року).

Як вбачається з матеріалів даної справи, позовна заява ТзОВ «Донбас Транс»з доданими до неї документами, 23.08.2012р. поступила на адресу господарського суду Івано-Франківської області за вхідним № 2063 та в порядку ст. 2-1, 61, 64, 65, 86 ГПК України, була прийнята до провадження 27.08.2012р. (суддя Матуляк П.Я.). Розгляд справи призначено на 11.09.12р. (а.с. 1).

У зв'язку із перебуванням судді місцевого господарського суду Матуляк П.Я. на лікарняному, в порядку ст. 2-1 ГПК України, 10.09.2012р. призначено повторний автоматичний розподіл справи (а.с. 85) та її розгляд визначено судді господарського суду Івано-Франківської області Булка В.І.

У судове засідання, яке відбулося 11.09.2012р., відповідач (ТзОВ «Імперово Фудз») повноважного представника не направив, знав про день, час та місце розгляду даної справи, оскільки подав клопотання від 07.09.2012р. вих. № 1087 (вхідний № 5856/2012-овк. від 10.09.12) про відкладення розгляду справи на інший зручний для суду час (а.с. 86).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2012р. розгляд справи відкладено на 25.09.2012р. (а.с. 94), про що сторони були належним чином повідомлені, зокрема, ТзОВ "Імперово Фудз", під розписку, 14.09.2012р. рекомендованою поштою № 76018 2457116 2 (а.с. 95).

Судове засідання, 25.09.2012р. відбулося за участю представників сторін, як позивача, так і відповідача (ТзОВ «Імперово Фудз») по справі. В даному судовому засіданні (25.09.12р.) головуючим суддею оголошено перерву до 02.10.12р. на 12 год. 15 хв., про що сторони, в т.ч. відповідач, були належним чином, під розписку, повідомлені, що підтверджується особистим підписом представника відповідача (ТзОВ "Імперово Фудз") Непіп Христиною Ігорівною, який вчинено на повідомленні (а.с. 98).

Представник відповідача Непіп Х.І. діяла на підставі довіреності від 01.02.2012 року зареєстрованої за № 185 виданої ТзОВ "Імперово Фудз", довіреність підписана директором ТОВ «Імперово Фудз»В.В.Вітюк (оригінал довіреності на а.с. 96).

Неприбуття повноважного представника відповідача у судове засідання місцевого господарського суду, яке відбулося 02.10.2012р., належним чином повідомленого про день, час та місце розгляду справи, в т.ч. про перерву у судовому засіданні, що підтверджується матеріалами справи, не вважається порушенням судом приписів ст. 4-3 ГПК України, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України»та ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року).

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне довести до відома апелянтпа/відповідача: ТзОВ "Імперово Фудз", що відповідно до положень ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу ТзОВ "Імперово Фудз" на те, що дії особи, а саме: неприбуття повноважного представника у судове засідання, належним чином повідомленого про день, час та місце розгляду справи, та оскарження, в т.ч. у зв'язку із цим судового рішення (позиція під № 2 описової частини апеляційної скарги), можуть бути розцінені як такі, що підпадають під визначення ст. 13 ЦК України "зловживання правом".

З огляду на вищенаведене, посилання апелянта/відповідача в апеляційній скарзі (позиція під № 2 описової частини апеляційної скарги) на те, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з тих підстав, що суд порушив процесуальні права відповідача, так як розглянув справу без участі його представника, є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Колегією суду встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36835193, місцезнаходження юридичної особи: вул. Павлика Морозова, буд. 1, м. Макіївка, Донецької області, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (а.с. 82-83).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34845075, місцезнаходження юридичної особи: вул.. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, поштовий індекс 76018, ІНН 348450709150.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" та відповідачем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" 18.11.2010 року було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) № 65 (далі за текстом -Договір)(а.с. 11-12).

Зазначений Договір укладено між двома сторонами (Експедитором та Замовником) у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін за цим Договором, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, викладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (частина 1 статті 181 ГК України) є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений Договір, є договором транспортного експедирування , правовідносини за яким регулюються нормами Глави 65 ЦК України, виходячи з наступного.

У статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004р. № 1955-ІУ (із змінами і доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність -підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) -суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт -споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності -клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як випливає із умов Договору на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) № 65, ТзОВ «Донбас Транс»(Позивач -у справі) є Експедитором, а ТзОВ "Імперово Фудз" (Відповідач -у справі) -Замовником (а.с. 11-12).

Зазначений Договір на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) № 65 є двостороннім (Експедитор, Замовник).

Як визначено у п. 1.1. Договору, Експедитор від свого імені і за рахунок Замовника забезпечує організацію перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом в міському, міжміському сполученні, на підставі письмових заявок Замовника узгоджених з Експедитором, які є невід'ємною частиною даного договору.

Підпунктами 1.2.1 -1.2.2.4. пункту 1.2. Договору визначено види транспортно-експедиторських послуг, які надаються Експедитором Замовнику за даним Договором.

Відповідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, договір перевезення є трьохстороннім договором (Відправник, Перевізник, Одержувач) (постанова Вищого господарського суду України від 24.02.2010р. у справі № 11/237 ).

Частинами 1, 2 ст. 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення глави 65 ЦК України поширюються на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Тобто, права та обов'язки перевізника і експедитора є самостійними.

З огляду на наведене, договір транспортного експедирування, що регулюється нормами Глави 65 ЦК України та договір перевезення вантажів (Глава 64 ЦК України) є суть різними договорами як за предметом, так і за істотними умовами цих правочинів, регулюються різними нормами чинного законодавства, відтак спеціальні строки позовної давності визначені статтею 925 ЦК України та ч. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України та стосуються саме перевезення вантажу на правовідносини, що випливають із договору транспортного експедирування, які полягають у організації перевезення та наданні інших послуг, пов'язаних з перевезенням, не поширюються.

Вказана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2010р. № 11/237, від 22 листопада 2011р. № 5015/1094/11, від 17 квітня 2012р. у справі № 1/93/5022-1253/2011.

Апелянт/відповідач в апеляційній скарзі (позиція за № 1 описової частини апеляційної скарги) посилається на те, що місцевим судом не враховано, що позивачем подано позов до суду із пропуском шестимісячного строку встановленого ч. 5 ст. 315 ГК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Як встановлено колегією суду, в нашому випадку, спір виник між Експедитором та Замовником за двостороннім договором транспортного експедирування, а не між Вантажовідправником, Вантажоодержувачем та Перевізником, що є обов'язковим за договором перевезення, відтак посилання апелянта/відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом не враховано пропуску позивачем строків визначених ч. 5 ст. 315 ГК України є безпідставними.

На правовідносини, які виникли між Експедитором та Замовником за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) № 65, поширюється загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), які позивачем не пропущено.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, однією із підстав виникнення господарських зобов'язань є господарські договори, які укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів ( ч. 7 ст. 179 ГК України).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до умов вказаного вище Договору, ТзОВ "Донбас Транс" забезпечує організацію перевезення вантажів ТзОВ "Імперово Фудз" автомобільним транспортом в міських та міжміських сполученнях, на основі письмових заявок відповідача погоджених з позивачем.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами даної справи, за період дії Договору на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) № 65, позивач (Експедитор), згідно заявок відповідача на перевезення вантажу: від 18.01.2011 до рахунку № 58 від 24.01.11р. (а.с. 15), від 01.06.2011 до рахунку № 652 від 03.06.2011р. (а.с. 19), від 07.06.2011 до рахунку № 691 від 17.06.2011р. (а.с. 23), від 10.06.2011р. до рахунку № 694 від 17.06.1011р. (а.с. 27), від 13.06.2011 до рахунку № 695 від 17.06.2011р. (а.с. 30), від 13.06.2011 до рахунку № 696 від 17.06.2011р. (а.с. 35), від 15.06.2011 до рахунку № 698 від 20.06.2011р. (а.с. 39), від 20.06.2011 до рахунку № 713 від 24.06.2011р. (а.с. 43); згідно рахунків на оплату: № 58 від 24.01.2011р., № 691 від 17.06.11р., № 694 від 17.06.2011р., № 695 від 17.06.2011р., № 696 від 17.06.2011р., № 698 від 20.06.2011р., № 713 від 24.06.2011р., № 32 від 28 січня 2012р. (а.с. 13, 21, 25, 29, 33, 37, 41, 45), надав експедиційно-транспортні послуги на загальну суму 7 314 985,00 грн., що підтверджується Актами надання послуг, які підписані та скріплені печатками, як позивача (Експедитора), так і відповідача (Замовника), а саме: Актом надання послуг № 55 від 24.01.2011 р. на суму 14 700,00 грн. (а.с. 14); Актом надання послуг № 643 від 03.06.2011 р. на суму 17 200,00 грн. (а.с. 18); Актом надання послуг № 688 від 17.06.2011 р. на суму 16 300,00 грн. (а.с. 22); Актом надання послуг № 691 від 17.06.2011 р. на суму 16 300,00 грн. (а.с. 26); Актом надання послуг № 692 від 17.06.2011 р. на суму 16 300,00 грн. (а.с. 31); Актом надання послуг № 693 від 17.06.2011 р. на суму 12 300,00 грн. (а.с. 34); Актом надання послуг № 695 від 17.06.2011 р. на суму 16 300,00 грн. (а.с. 38); Актом надання послуг № 709 від 24.06.2011 р. на суму 16 300,00 грн. (а.с. 42); Актом надання послуг № 36 від 28.01.2012 р. на суму 7 035,00 грн. (а.с. 46).

Пунктом 4.3 Договору, сторонами погоджено, що Замовник (позивач) зобов'язався оплачувати послуги позивача на протязі семи днів з моменту отримання оригіналу рахунку.

Місцевим судом встановлено, що зобов'язання за Договором позивач виконав. Претензій від відповідача щодо об'єму, якості та строків виконання робіт (послуг) не поступало, в матеріалах справи такі докази - відсутні.

Однак, відповідач (Замовник) не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) № 65, а саме: не в повному обсязі оплатив послуги, надані Експедитором згідно заявок на перевезення вантажу, чим допустив порушення п. п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору.

Загальна сума заборгованості за зазначеними вище Актами становила 132 735,00 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач здійснив часткову оплату послуг за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) № 65, в сумі 27 700,00 грн. (13.01.2011 р., 06.02.2012 р. та 14.02.2012 р.).

Однак, з лютого 2012 року розрахунки за послуги надані позивачем припинились.

Позивач, з метою врегулювання спору у досудовому порядку, 06.07.2012р. надіслав (а.с. 9,10) відповідачу претензію (вих. № 06/07/12) з вимогою сплати борг та акт звірки розрахунків (для підпису) (а.с. 7-8).

Відповідач залишив претензію позивача без реагування.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем на час подання позову до господарського суту та на час постановлення судового рішення місцевим судом становила 105 035,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

В силу ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За змістом ст. ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно та в повному обсязі не розрахувавшись за Договором за надані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 105 035,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. частковими оплатами за послуги надані відповідачу позивачем.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 8 067,86 грн., яка нарахована відповідно до п. 4.5. Договору (Розрахунок розміру пені /розділи 14, 15, 16 графа 7 Розрахунку / (а.с. 81).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Умовами Договору на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) № 65 передбачено, що за несвоєчасну оплату, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (п. 4.5 Договору).

Перевіривши правильність нарахування позивачем розміру пені, колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 8067,86 грн. підлягає до задоволення.

Пеня нараховується за формулою: сума боргу * ставка НБУ/365 середньостатистичних днів року * кількість днів прострочення = пеня.

За 12 днів прострочення в лютому 2012р. від суми боргу, який мав місце у зазначений період - 126 535, 00 грн., при ставці НБУ -7,75% (подвійна облікова ставка = 7,75% * 2 = 15,50%, для розрахунку / 100% = 0,155 грн.), отже: 126535,00 грн. -боргу * 0,155/365 середньостатистичних днів року*12 днів прострочення, пеня = 644,81 грн.; за 8 днів прострочення у лютому 2012р. від суми боргу 113 535,00 грн. (за мінусом часткової оплати коштів відповідачем) (113535,00 грн. - боргу *0,155*365*8 днів прострочення), пеня = 385,71 грн.; за 9 днів прострочення у лютому 2012р. від суми боргу 105035,00 грн. (за мінусом часткового погашення відповідачем основного боргу) *0,155/365*9 днів прострочення, пеня = 401,44 грн., за 22 дні прострочення платежу у березні 2012р. від суми боргу 105035,00 грн. *0,155/365*22 дні прострочення, пеня = 981,99 грн.

З 23.03.2012р. облікова ставка НБУ становила -7,50% (подвійна облікова ставка = 7,50%*2 = 15,00%, для розрахунку /100% = 0,150). Отже за 9 днів прострочення платежу у березні 2012р. від суми боргу 105035,00 грн., пеня = 388,49 грн. За 30 днів прострочення платежу у квітні 2012р. від суми боргу 105035,00 грн., пеня = 1294,95 грн.; за 31 день прострочення платежу у травні 2012р. від суми боргу 105035,00 грн., пеня = 1338,12 грн.; за 30 днів прострочення платежу у червні 2012р. від суми боргу 105035,00 грн., пеня = 1294,95 грн.; за 31 день прострочення платежу у липні 2012р. від суми боргу 105035,00 грн., пеня = 1338,12 грн. Сумарно, за вказаний вище період, пеня складає 8 067,86 грн. (644,81 грн. + 385,71 грн. + 401,44 грн. + 981,29 грн. + 388,49 грн. + 1294,95 грн. + 1338, 12 грн. + 1294,95 грн. + 1338,12 грн.).

Колегією суду встановлено, що позивачем розраховано пеню відповідно до п. 4.3., п. 4.5. Договору, в межах визначених ч. 6 ст. 232 ГК України та в межах спеціального строку позовної давності визначеного для неустойки (пені, штрафу) п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (позовна заява подана до господарського суду Івано-Франківської області 23.08.2012р. за вхідним № 2063), відтак вимога позивача щодо стягнення пені підлягає до задоволення у розмірі 8 067,86 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відповідно до ст. 625 ЦК України 1 693,17 грн. інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, що становить 3 906,71 грн., за період прострочення: січень 2011р. -липень 2012р. (Розрахунок розміру інфляційних втрат /розділи 7, 8, 9, 10, 11 графи 4, 5 Розрахунку /, розрахунок розміру 3% річних /розділи 12, 13 графа 6 Розрахунку ) (а.с. 81).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законодавством право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування розміру інфляційних втрат в сумі 1693,17 грн., колегією суду встановлено, що інфляційні втрати нараховані за період прострочення платежу, січень 2011р. - липень 2012р., з урахуванням офіційного індексу інфляції, в т.ч. дефляції, а саме: (за 2011р. розрахунок інфляційних втрат проведено з офіційного індексу інфляції взятого за лютий 2011р. - 100,9%*101,4% *101,3%*100,8%*100,4%*98,7%*99,6% *100,1%*100,0%*100,1%*100,2%*січень 12р.-100,2% * лютий12р. - 100,2%* березень 12р. - 100,3%* квітень 12р. - 100,0% * травень 12р. - 99,7%* червень 12р. - 99,7% * липень12р. - 99,8%), у зазначений період, від суми боргу, який мав місце у різний період часу (в межах позовних вимог) (76,50 грн. + 119,00 грн. + 110,50 грн. + 68,00 грн. + 34,00 грн. + 0,00 грн. + 0,00 грн. + 119,50 грн. + 0,00 грн. + 119,50 грн. + 239,00 грн. + 239,00 грн.+253,07 грн.+315,07 грн.+315,10 грн. + 0.00 грн. + 0,00 грн. + 0,00 грн. + 0,00 грн. = 1693,17 грн. (розрахунок інфляційних втрат проведено за формулою: сума боргу * індекс інфляції % - сума боргу = інфляційні втрати), що відповідає судовій практиці, встановленій Вищим господарським судом України (постанова ВГС України від 05.04.2011р. № 23/466, лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.97р. № 62-97р., постанова ВГС України від 01.02.2012р. № 52/30 ), відтак, вимоги позивача в частині стягнення 1693,17 грн. інфляційних втрат теж підлягає до задоволення.

Три проценти річних обчислюються за формулою: сума боргу, яка склалася в той чи інший період (в межах позову) = 3% річних * кількість днів прострочення / 365 середньостатистичних днів року = 3% річних.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних за спірний період, колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до задоволення підлягають 3% річних в сумі 3906,71 грн. (19,56 від суми боргу 8500,00 грн. за 28 днів прострочення у лютому 11р. + 21,66 грн. розрахованого від суми боргу 8500,00 грн. за 31 день прострочення у березні 11р. + 20,96 грн. обчисленого від суми боргу 8500,00 грн. за 30 день прострочення у квітні 11р. + 21,66 грн. від суми боргу 8500,00 грн. за 31 день прострочення у травні 11р. + 6,29 грн. від суми боргу 8500,00 грн. за 9 днів прострочення у червні 11р. + 29,57 грн. від суми боргу 25700,00 грн. за 14 днів прострочення у червні 11р. + 59,38 грн. від суми боргу 103200,00 грн. за 7 днів прострочення у червні 11р. + 304,48 грн. розрахованого від 119500,00 грн. за 31 день прострочення у липні 2011р. + 304,48 грн. обчисленого від суми боргу 119500,00 грн. за 31 день прострочення у серпні 2011р. + 294,66 грн. розрахованого від суми боргу 119500,00 грн. за 30 днів прострочення у вересні 2011р. + 304,48 грн. від суми боргу 119500,00 грн. за 31 день прострочення у жовтні 2011р. + 294,66 грн. обчисленого від суми боргу 119500,00 грн. за 30 днів прострочення у листопаді 2011р. + 304,48 грн. від суми боргу 119500,00 грн. за 31 день прострочення у грудні 2011р. + 322,40 грн. від суми боргу 126535,00 грн. за 31 день прострочення у січні 2012р. + 124,80 грн. обчисленого від суми боргу 126535,00 грн. за 12 днів прострочення у лютому 2012р. + 74,65 грн. розрахованого від суми боргу 113535,00 грн. за 8 днів прострочення у лютому 12р. + 77,70 грн. від суми боргу 105035,00 грн. за 9 днів прострочення + 267,62 грн. від суми боргу 105035,00 грн. за 31 день прострочення у березні 2012р. + 258,99 грн. від суми боргу 105035,00 грн. за 30 днів прострочення у квітні 2012р. + 267,62 грн. від суми боргу 105035,00 грн. за 31 день прострочення у травні 2012р. + 258,99 грн. від суми боргу 105035,00 грн. за 30 днів прострочення у червні 2012р. + 267,62 грн. від суми боргу 105035,00 грн. за 31 день прострочення у липні 2012р. = 3906,71 грн.).

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи, оцінивши їх в сукупності, колегія суду встановила, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012р. по справі № 5010/1104/2012-12/34-14/78 є обґрунтованими, ухвалене на підставі повного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, твердженнями апелянта, які викладені в апеляційній скарзі рішення місцевого суду не спростоване, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного судового рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з Договором, відтак колегія суду погоджується з висновком місцевого суду, що факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012р. у справі № 5010/1104/2012-12/34-14/78 покласти на скаржника/відповідача.

Керуючись ст. 32, 33, 34, 43, 44 -49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012р. у справі № 5010/1104/2012-12/34-14/78 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012р. у справі № 5010/1104/2012-12/34-14/78 покласти на скаржника/відповідача.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4. Матеріали справи № 5010/1104/2012-12/34-14/78 повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.