Постанова

від 04.04.2013 по справі 5010/1104/2012-12/34-14/78

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 5010/1104/2012-12/34-14/78

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.01.2013р. у справі господарського суду№5010/1104/2012-12/34-14/78 Івано-Франківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення заборгованості в сумі 118 702,74грн. не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" звернулось в господарський суд Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово-Фудз" про стягнення заборгованості в сумі 118 702,74грн. за перевезення вантажів автомобільним транспортом, з яких: 105 035,00грн. - основний борг, 1 693,17грн. - інфляційні, 3 906,71грн. - 3% річних та 8 067,86грн. - пеня.

Позовні вимоги були обґрунтовані умовами договору на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом по Україні (ТЕОУЗ) №65 від 18.11.2010р., актами надання послуг, а також тим, що відповідач не повністю оплатив послуги, надані згідно заявок на перевезення, статтями 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, 193, 229 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012р. (суддя Булка В.І.), яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.01.2013р. (судді Данко Л.С., Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Транс" 105 035,00грн. основного боргу, 1 693,17грн. інфляційних, 3 906,71грн. 3% річних, 8 067,86грн. пені, та 2 374,06грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив послуги, надані згідно заявок на перевезення, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, а правовідносини позивача та відповідача є правовідносинами транспортного експедирування вантажу, тому спеціальні строки позовної давності на них не поширюються.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судами обставин справи та порушення норм матеріального права, зокрема, ч. 5 ст.315 Господарського кодексу України, просить скасувати рішення та постанову у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом №65 від 18.11.2010р., відповідно до умов якого експедитор (позивач) від свого імені та за рахунок замовника (відповідача) забезпечує організацію перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом в міському, міжміському сполученні, на підставі письмових заявок замовника, узгоджених з експедитором, які є невід'ємною частиною даного договору.

Підпунктами 1.2.1. - 1.2.2.4. договору визначено види транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором замовнику за цим договором.

Попередні судові інстанції встановили, що за період дії договору №65 від 18.11.2010р. позивач згідно заявок відповідача на перевезення вантажу: від 18.01.2011р. до рахунку №58 від 24.01.2011р., від 01.06.2011р. до рахунку №652 від 03.06.2011р., від 07.06.2011р. до рахунку №691 від 17.06.2011р., від 10.06.2011р. до рахунку №694 від 17.06.2011р., від 13.06.2011р. до рахунку №695 від 17.06.2011р., від 13.06.2011р. до рахунку №696 від 17.06.2011р., від 15.06.2011р до рахунку №698 від 20.06.2011, від 20.06.2011р. до рахунку №713 від 24.06.2011р., надав транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується актами надання послуг, які підписані експедитором та замовником: Акт надання послуг №55 від 24.01.2011р. на суму 14 700,00грн., Акт надання послуг №643 від 03.06.2011р. на суму 17 200,00грн., Акт надання послуг №688 від 17.06.2011р. на суму 16 300,00грн., Акт надання послуг №691 від 17.06.2011р. на суму 16 300,00грн., Акт надання послуг №692 від 17.06.2011р. на суму 16 300,00грн., Акт надання послуг №693 від 17.06.2011р. на суму 12 300,00грн., Акт надання послуг №695 від 20.06.2011р. на суму 16 300,00 грн., Акт надання послуг №709 від 24.06.2011р. на суму 16 300,00 грн., Акт надання послуг №36 від 28.01.2012р. на суму 7 035,00грн.

У пункті 4.3 договору обумовлено обов'язок відповідача оплатити послуги позивача протягом семи днів з моменту отримання оригіналу рахунку.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідач не в повному обсязі оплатив послуги, надані позивачем, чим порушив п.п. 4.1.-4.3. договору. Водночас позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та претензій щодо об'єму, якості та строків виконання робіт відповідач не заявляв.

Позивач 06.07.2012р. надіслав відповідачу претензію з вимогою оплатити надані послуги, до якої додав акт звірки розрахунків. Відповідач на вказану претензію відповіді не надав.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач свої зобов'язання за договором транспортно-експедиторського обслуговування в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 105 035,00грн., проти якої відповідач по суті не заперечував.

Оскільки попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, а його борг перед позивачем, як підтверджується матеріалами справи, становить 105 035,00грн., то висновок про те, що згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є вірним.

У пункті 4.5. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату замовник (відповідач) сплачує експедитору (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що суди обґрунтовано задовольнили вимоги позивача щодо стягнення 1 693,17грн. - інфляційних втрат, 3 906,71грн. - 3% річних та 8 067,86грн. - пені.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 1, 2 ст.929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.316 Господарського кодексу України.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що договір перевезення вантажів та договір транспортного експедирування за своїм предметом та істотними умовами є по суті різними договорами.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на пропуск позивачем встановленого ч.5 ст.315 Господарського кодексу України строку позовної давності.

Частиною 2 ст.9 Цивільного кодексу України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Проте попередні судові інстанції встановили, що спір виник між експедитором та замовником за двостороннім договором транспортного експедирування, а не між вантажовідправником, вантажоодержувачем, перевізником, як це властиво правовідносинам за договором перевезення.

Відтак суди правомірно дійшли висновку про поширення на спірні правовідносини загальної позовної давності, яка у відповідності до ст.257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що факт наявності заборгованості є документально підтверджений, належним чином доведений, та не спростований відповідачем.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.01.2013р. у справі №5010/1104/2012-12/34-14/78 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

О. Яценко