Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а-5559/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 року № 2а-5559/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої -судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Чернявської О.Д.

представника позивача Івасько С.І.

представника відповідача Ортинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Львівського меблевого комбінату до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002062321 та № 0002072321 від 13.06.2012 року, -

встановив :

Відкрите акціонерне товариство Львівського меблевого комбінату (надалі - ВАТ Львівського меблевого комбінату) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002062321 та № 0002072321 від 13.06.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки відповідача щодо продажу приміщень ВАТ Львівського меблевого комбінату на загальну суму 2408964 грн., шляхом заниження вартості вказаних приміщень зроблені неправомірно, передчасно та без достатніх на те підстав.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що контролюючим органом під час перевірки встановлено заниження податку на додану вартість шляхом продажу нерухомого майна по заниженим цінам з метою ухилення від сплати податків та мінімізації податкових зобов'язань.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при вирішенні спірних відносин виходив з наступного.

У період з 11.05.2012 року по 17.05.2012 року ДПІ у Сихівському районі міста Львова Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ Львівського меблевого комбінату з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Аква лайф», ТзОВ «Будівельна компанія «Донбас інвест», ТзОВ «Профіт-торг», ТзОВ «Іртас», ПП «Будспецмонтаж», ПП «Констракшин груп», ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2», Торговий дім ВАТ «Львівський меблевий комбінат», ПП «Аеромакс-сервіс»за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ Львівського меблевого комбінату:

1.п.п.14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п.135.5.13 п.135.5 ст.135, п.146.14 ст.14 Податкового

кодексу України, п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого ВАТ Львівського меблевого комбінату занижено податок на прибуток в сього в сумі 1753366,00 грн., в тому числі за 2-й квартал 2011 року в сумі 1753366,00 грн.

2. п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6

ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі1369578,00 грн., в тому числі в лютому 2011 року в сумі 4000,00 грн., в березні 2011 року в сумі 13667,00 грн., в квітні 2011 року на суму 1351911,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 549/22-20/00274849 від 24.05.2012р.

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення -рішення від 13.06.2012 № 0002062321 та від 13.06.2012 № 0002072321.

При вирішенні спірних відносин, суд виходив з наступного.

Перевіркою повноти визначення показників доходу за період з 01.04.11 року по 31.03.12 року встановлено їх заниження по взаєморозрахунках з ТзОВ «Аква Лайв» на загальну суму 7623330,00 грн. , в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 7623330,00 грн., в результаті реалізації основних засобів нижче звичайних цін.

Так, у 2 кварталі 2011 року ВАТ Львівського меблевого комбінату на підставі договорів купівлі-пордажу реалізовано ТзОВ «Аква-Лайв»нерухоме майно, а саме:

1. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: склад техматеріалів літ. «Л.1»площею, 563,3 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами -93288,00 грн.

2. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: фанерний цех літ. «Є-3»площею 2726,2 кв.м., який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами - 451524,00 грн.

3. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: склад готової продукції літ. «И-2»площею 642,2 кв.м., який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами -106347,00 грн.

4. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: головний виробничий корпус літ. «З-2»площею 5165,2 кв.м., який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами -855324,00 грн.

5. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: прохідну літ. «Й-1»площею 42,6 кв.м., який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами -18000,00 грн.

6. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: котельню літ. «Ж-3»площею 924,1 кв.м., який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами -153030,00 грн.

7. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: сушильні камери, охолоджуючі приміщення літ. «М-2»площею 1955,6 кв.м., який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами -323846,00 грн.

8. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: авто гараж 2-х машин літ. «І-1»площею 100,2 кв.м., який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами -16592,00 грн.

9. Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 24.12.2010 року між ВАТ Львівського меблевого комбінату (продавець) та ТзОВ «Аква-Лайв»(покупець), відбувся продаж нерухомого майна, а саме: цех театральних крісел літ. «Е-2»площею 1497,00 кв.м., який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204, за ціною обумовленою сторонами - 247903,00 грн.

В подальшому ТзОВ «Аква-лайв», код ЄДРПОУ 36272251, придбане ; Львівського меблевого комбінату нерухоме майно було продано ТзОВ «Профіт-торг».

З травня 2011 року ВАТ Львівського меблевого комбінату орендує колишні приміщення у ТзОВ «Профіт-торг».

У відповідності до п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того ,що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, покладається на податковий орган

У до пп. 1.20.1 пп. 1.20 ст. 1 вказаного закону визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайна ціна вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які складаються на ринку ідентичних (а за відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Звичайна ціна може бути визначена з використанням правил, встановлених національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав (п.п. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону передбачено, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом. Укладаючи договори купівлі-продажу нерухомості сторони визначали справедливі ринкові ціни.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Виходячи із змісту Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001р., інвентаризаційна вартість об'єкта нерухомого майна, яка наводиться у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, відображає не ринкову вартість даного об'єкта на конкретний час, а проіндексовану балансову вартість та вартість, яка визначена на підставі «Збірника оціночних норм для визначення вартості будівель, належних громадянам», і жодного відношення до звичайної ціни не має.

Тому інвентарну ціну майна не можна вважати звичайною ціною, а інших доказів про те, що ціни договорів не відповідають рівню звичайних цін податковий орган не представив.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі і контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів І цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 189 Господарського Кодексу ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання та істотною умовою господарського договору. У господарській діяльності суб'єкти господарювання мають право використовувати вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно ст. 191 Господарського Кодексу України передбачено, що на всі види продуктів (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни, встановлюються вільні ціни, які визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Таким чином суд вважає, що об'єкти були продані за звичайною ціною. Враховуючи вищенаведене податковим органом не доведено заниження ціни продажу нерухомого майна.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що міститься у п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9, в якій Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Крім зазначеного вище, Позивачем надано суду копію Постанови Галицького районного суду м. Львова від 01.08.2012 по справі № 1304/6074/12 якою Постанову прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області від 26.06.2012 року про порушення кримінальної справи відносно в.о. голови правління ВАТ «Львівський меблевий комбінат» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України -скасовано.

Даним судовим рішенням встановлено зокрема те, що у винесеній постанові від 26.06.2012 року прокурором зазначено, що ухилення від сплати податків в.о. голови правління ВАТ «Львівський меблевий комбінат»виникло, внаслідок продажу об'єктів нерухомого майна за заниженими і економічно необґрунтованими цінами. До такого висновку прокурор дійшов внаслідок порівняння вартості продажу споруд, що встановлена ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»та ринковою вартістю, визначеною між ВАТ «Львівський меблевий комбінат»та ТзОВ «Аква-Лайв».

Згідно з п. 172.3 ст. 172 ПК України дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається, виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

У відповідності із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», передбачено, що оцінку майна здійснює оцінювач, який одержав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Враховуючи, що продані об'єкти нерухомого майна знаходились у власності ВАТ «Львівський меблевий комбінат»і не належали до державної чи комунальної власності, то оцінювання даних об'єктів, необхідно було проводити оцінювачем чи суб'єктом господарювання в якому б працював оцінювач.

Оціночна вартість відчужених об'єктів нерухомого майна, надана ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»є інвентаризаційною ціною, яка не відповідає рівню ринкових цін на момент продажу.

Крім цього, ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», чітко передбачає обов'язкові випадки проведення оцінки майна, де обставина купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, яке належить юридичним особам, які не являються державними чи комунальними, відсутня.

При укладенні договору купівлі-продажу між ВАТ «Львівський меблевий комбінат та ТзОВ «Аква-Лайв»», оцінка об'єктів нерухомого майна, за адресою м.Львів, вул. Зелена, 204, не проводилась, оскільки сторони прийшли до визначення розміру ціни на засадах взаємовигідних для обох сторін умов із врахуванням справедливої ринкової ціни. Від виконання укладеного договору його сторони не відмовились, в судовому порядку даний договір нікчемним чи недійсним не визнаний.

Факт реалізації об'єктів нерухомого майна та сплати відповідних податків, підтверджується Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства (ВАТ «Львівський меблевий комбінат») за другий квартал 2011 року. Вказана вище Постанова Галицького районного суду м. Львова від 01.08.2012 по справі № 1304/6074/12 набрала законної сили, а тому в силу ст. 72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та в цій частині підлягають до задоволення.

Окрім цього податковим органом під час проведеної перевірки за період з 01.02.2011 року по 31.03.2012 року встановлено завищення податкового кредиту в сумі 17 667,00 грн. за рахунок відображення податкового кредиту по операціях з придбання послуг по нікчемних операціях з ТзОВ «Будівельна компанія «Донбас-Інвест», за лютий 2011 року в сумі ПДВ - 4000,00 грн., за березень 2011 року в сумі ПДВ- 13 667,0 грн.

Судом встановлено, що 01.02.2011 року між ТзОВ «Будівельна компанія «Донбас-Інвест»(виконавець) та ВАТ Львівського меблевого комбінату (замовник) укладений Договір на виконання будівельних робіт № ДТ-01/02-2011/1.

Згідно умов вказаного Договору виконавець повинен виконати повний демонтаж труби котельної ВАТ Львівського меблевого комбінату. Загальна варість робіт за Договором становить 170000,00 грн. Здача робіт виконавцем та приймання їх результатом замовником оформлюється Актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного завершення робіт.

Позивачем, на підтвердження факту виконання умов Договору № ДТ-01/02-2011/1 від 01.02.2011 року надано податкові накладні:

- податкова накладна від 28.02.2011 року № 52 на загальну суму 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.

- податкова накладна від 31.03.2011 року № 69 на загальну суму 82000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13666,67 грн.

Інших доказів на підтвердження фактичності виконання та оплати робіт згідно Договору № ДТ-01/02-2011/1 від 01.02.2011 року позивачем не надано.

Податковий кредит відповідно до п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до положень статті 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської (п.2 ст.9 Закону).

Суд звертає увагу на той факт, що позивачем не подано документів, які б підтверджували факт виконання робіт згідно Договору № ДІ-01/02-2011/1 від 01.02.2011 року, а саме ті документи, які б містили інформацію про надання та обсяг робіт; обсяг та вартість використаних в ході робіт матеріалів, оплату таких тощо.

Наявність у позивача лише податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту

Враховуючи наведене, висновок податкового органу щодо завищення податкового кредиту в сумі 17667,00 грн. за рахунок відображення податкового кредиту по операціях з придбання послуг з ТзОВ «Будівельна компанія «Донбас-Інвест»за лютий 2011 року в сумі ПДВ -4000,00 грн., за березень 2011 року в сумі ПДВ -13667,00 рн. є обгрунтованим.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а тому у позові в цій частині слід відмовити.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача частково ґрунтуються на законі, частково підтверджені матеріалами справи, а тому піжлягають до часткового задоволення.

З урахуванням норм ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача слід присудити з державного бюджету документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0002062321 від 23.06.2012 року винесене Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0002072321 від 23.06.2012 року в частині збільшення Відкритому акціонерному товариству Львівського меблевого комбінату суми грошового зобов'язання з податку на додану варість на суму 1351911,00 грн.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Львівського меблевого комбінату судовий збір у в розмірі 2133,00 грн.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до частини 3 статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30 листопада 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.