Ухвала

від 12.04.2017 по справі 2а-5559/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ К/800/7235/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014

у справі № 2а-5559/12/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства Львівського меблевого комбінату

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 23.06.2012 № 0002062321; від 23.06.2012 № 0002072321 у частині збільшення ВАТ Львівського меблевого комбінату суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1351911,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.05.2012 за № 549/22-20/00274849.

Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1, пункту 4.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14, підпункту 135.5.13 пункту 135.5 ст. 135, пункту 146.14 ст. 146, пункту 185.1 ст. 185, пункту 187.1 ст. 187, 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): занизив доход у податковому обліку за 2-й квартал 2011 року на 7623330,00 грн. та податкові зобов'язання із ПДВ на загальну суму 1351911,00 грн. у квітні 2011 року при реалізації основних засобів (нерухомого майна) на користь ТОВ Аква лайв за цінами нижче звичайних; завищено податковий кредит на 17667,00 грн. за лютий, березень 2011 року за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ Будівельна компанія Донбас-Інвест . У результаті цих порушень позивач занизив податок на прибуток за 2-й квартал 2011 року на 1753366,00 грн. та ПДВ на загальну суму 1369578,00 грн. у податковому обліку за лютий, березень, квітень 2011 року.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2012 № 0002062321 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 1753366,00 грн. за основним платежем; № 0002072321- про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1369578,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як встановлено у судовому процесі, позивачем було укладено 9 договорів купівлі-продажу від 24.12.2010, за якими позивач продав на користь ТОВ Аква-Лайв 9 об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Зелена, будинок 204. За наслідками цих операцій на вартість цього майна позивач здійснив зміни у податковому обліку з податку на прибуток, збільшивши обсяг доходів на 520046,30 грн.

Факт здійснення вказаних операцій у судовому процесі ДПІ не оспорюється, спірним є рівень ціни продажу нерухомого майна, який за висновком ДПІ не відповідає рівню звичайних цін. Рівень звичайних цін ДПІ було визначено шляхом віднімання суми балансової вартості нерухомого майна від вартості нерухомого майна, визначеного згідно з витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно, де вказано загальну вартість нерухомого майна з приміткою для відчудження приміщень , видані Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с. 21 (зворотний бік), т.1)

Відповідно до пункту 146.14 ст. 146 ПК дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР ( пункт 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР діяв до 1 січня 2013 року) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.2 цієї статті для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу. Також враховуються при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Обов'язок доведення, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін (підпункт 1.20.8 цієї ж статті).

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок щодо не співставності умов формування ціни продажу об'єктів нерухомого майна та вартості, вказаній у витягах з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з огляду на різні фактори формування ціни, неврахування при реєстрації права власності на нерухоме майно його стану, коньюктури ринку та інших обставин, які впливають на вартість нерухомого майна. Такий висновок був зроблений судами із врахуванням норм Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. N 127 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Частиною 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко