Рішення

від 25.12.2012 по справі 5020-1280/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року справа № 5020-1280/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Головко В.О., суддів: Архипенка О.М., Погребняка О.С.,

розглянувши матеріали справи:

за позовом Колективного підприємства „Редакція газети „Слава Севастополя",

ідентифікаційний код 02473665

(99011, м. Севастополь, вул. Маяковського, 5)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія",

ідентифікаційний код 24696590

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12),

2. Публічного акціонерного товариства „Севастопольська міська друкарня",

ідентифікаційний код 02470201

(99011, м. Севастополь, вул. Маяковського, 5)

про визнання частково недійсними договорів,

Представники учасників судового процесу:

позивач (Колективне підприємство „Редакція газети „Слава Севастополя") - Заєць С.А. - представник, довіреність від 08.02.2012;

відповідач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія") - Монько С.В. - представник, довіреність № 115 від 18.10.2012;

відповідач-2 (Публічне акціонерне товариство „Севастопольська міська друкарня") - Сергеєв В.О. - адвокат, довіреність від 18.09.2012.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду м. Севастополя (далі - суд) перебуває справа № 5020-1280/2012 за позовом Колективного підприємства „Редакція газети „Слава Севастополя" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія" (далі - перший відповідач), Публічного акціонерного товариства „Севастопольська міська друкарня" (далі - другий відповідач) про визнання недійсними пункту 12.4 Договору від 29.12.2003 купівлі-продажу нежилих приміщень та пункту 1.5 Договору від 16.03.2011 про порядок користування об'єктом нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2003 та Договором про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16.03.2011, укладеними між відповідачами, останні розпорядилися майном, яке їм не належить та/чи розпорядження яким можливо за погодженням з позивачем, що, в свою чергу, порушує права останнього.

Перший відповідач (ТОВ „Опт-Индустрія") надав відзив на позов, у якому вказав на те, що умови оспорюваних пунктів договорів не суперечать положенням чинного законодавства та не порушують прав позивача. Зокрема перший відповідач зазначив, що 1) власником місць загального користування першого поверху (в тому числі сходової клітини І-1) будівлі літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі було та залишається Публічне акціонерне товариство „Севастопольська міська друкарня" (другий відповідач); 2) до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, які регулюють питання виникнення та реалізації права власності та права користування жилими приміщеннями; 3) відсутнє порушене право позивача. Також перший відповідач просив застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин щодо Договору купівлі-продажу від 29.12.2003 /том 1, арк. с. 75-78/.

Другий відповідач (ПАТ „Севастопольська міська друкарня") також надав відзив на позов, відповідно до якого вважає, що взаємовідносини між відповідачами жодним чином не зачіпають майнових прав позивача /том 1, арк. с. 45-46/.

11.12.2012 за клопотанням позивача подальший розгляд справи ухвалено здійснювати колегіально, у складі трьох суддів.

12.12.2012 справу прийнято до провадження судом у складі колегії; розгляд справи почато заново; справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.12.2012.

У засіданні суду 18.12.2012 представник позивача надав нову редакцію позовної заяви, в якій виправив описки, допущені в тексті позовної заяви стосовно дати оспорюваного договору, та поряд з первісними підставами позову навів додаткові підстави в обґрунтування факту порушення прав Колективного підприємства „Редакція газети „Слава Севастополя" /том 1, арк. с. 140-144/. Так, на думку позивача, при переході права власності на частину будівлі у співвласника виникає також і право власності на сходи та допоміжні приміщення як приналежності до цієї будівлі. Стосовно застосування судом позовної давності до вимог про визнання недійсним пункту 12.4 Договору від 29.12.2003 купівлі-продажу нежилих приміщень позивач зазначив, що дізнався про наявність Договору та зміст його пункту 12.4 лише при розгляді у господарському суді міста Севастополя справи № 5020-884/2012.

Зважаючи на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі у редакції заяви від 18.12.2012 /том 1, арк. с. 140-144/ та просив суд позов задовольнити.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзивах на позов /том 1, арк. с. 75-78; арк. с. 45-46/, та просили у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 18.12.2012 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 25.12.2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.12.1998 Севастопольським ДКП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" за Відкритим акціонерним товариством „Севастопольська міська друкарня", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Севастопольська міська друкарня" (пункт 1.1 Статуту /арк. с. 49 - зворотний бік/), було зареєстровано право власності на друкарню, розташовану по вул. Маяковського, 5 в м. Севастополі, в цілому (записано до реєстрової книги № 8 н.ж., стор. 66, реєстровий № 390), що підтверджується реєстраційним посвідченням /том 1, арк. с. 95/.

Підставою для здійснення реєстрації права власності став наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим № 445 від 25.03.1997 та доповнення до нього - наказ № 1564 від 10.11.1998 з додатком - Переліком нерухомого майна, переданого у власність (Статутний фонд) ВАТ „Севастопольська міська друкарня" /том 1, арк. с. 96/.

В подальшому, у зв'язку з упорядкуванням адресної схеми, будівлям міської друкарні по вул. Маяковського присвоєні поштові адреси:

1. Адміністративний корпус - м. Севастополь, вул. Маяковського, буд. 5;

2. Виробничий корпус - м. Севастополь, вул. Маяковського, буд. 5-Б;

3. Корпус друкарні - м. Севастополь, вул. Маяковського, буд. 5-В;

4. Складський корпус - м. Севастополь, вул. Маяковського, буд. 5-Г /том 1, арк. с. 97/.

01.12.2000 між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольська міська друкарня", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Севастопольська міська друкарня" (Продавець), та Колективним підприємством „Редакція газети „Слава Севастополя" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень другого та третього поверхів, даху будівлі друкарні літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі /том 1, арк. с. 12-13/.

Право приватної власності Колективного підприємства „Редакція газети „Слава Севастополя" (позивач) на придбане нерухоме майно разом із добудованим мансардним поверхом підтверджується Свідоцтвом про право власності від 22.05.2009 /том 1, арк. с. 11/.

29.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольська міська друкарня" (нині - Публічне акціонерне товариство „Севастопольська міська друкарня") (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень виробничого будинку друкарні літ. „Б" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі /том 1, арк. с. 70-72, 81-86/.

Право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія" (перший відповідач) на вищезазначене нерухоме майно (універсальний магазин) підтверджується Свідоцтвом про право власності від 06.12.2005 /том 1, арк. с. 93/.

Пунктом 12.4 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2003 встановлено, що одночасно з набуттям права власності Покупець (ТОВ „Опт-Индустрія") набуває право безстрокового безоплатного безперешкодного користування виходами та входами з першого та другого поверхів будинку літ. „Б" на сходові клітини І-1 літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входами та виходами з першого та другого поверхів будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі зі сходових клітин І-1 будинку літ. „А" до коридорів будинку літ. „Б" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входом та виходом зі сходової клітини І-1 будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі на вулицю Маяковського.

16.03.2011 між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольська міська друкарня" (нині - Публічне акціонерне товариство „Севастопольська міська друкарня") (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія" укладено Договір про порядок користування об'єктом нерухомого майна /том 1, арк. с. 73-74, 90-91/.

Відповідно до пункту 1.5 Договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16.03.2011, Співвласник-2 (ТОВ „Опт-Индустрія") має право безстрокового безоплатного безперешкодного користування входами та виходами з першого та другого поверхів будинку літ. „Б" на сходові клітини І-1 літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входами та виходами з першого та другого поверхів будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі зі сходових клітин І-1 будинку літ. „А" до коридорів будинку літ. „Б" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входом та виходом зі сходової клітини І-1 будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі на вулицю Маяковського.

Вважаючи, що умови пункту 12.4 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2003 та пункту 1.5 Договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16.03.2011 порушують майнові права позивача та суперечать чинному законодавству, Колективне підприємство „Редакція газети „Слава Севастополя" звернулось до суду із даним позовом про визнання цих пунктів договорів недійсними.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані пункти договорів порушують його майнові права щодо розпорядження сходовою клітиною, яка, на його переконання, є приналежністю до нерухомого майна, придбаного за Договором купівлі-продажу від 01.12.2000.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Загальні умови щодо моменту набуття права власності на майно за договором визначені в статті 128 Цивільного кодексу Української РСР, чинній на час укладення Договору купівлі-продажу від 01.12.2000. Так, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містить і стаття 334 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Договору купівлі-продажу від 01.12.2000 право власності на другий та третій поверхи, дах будівлі літ. „А" будинку друкарні, які відчужуються, та право користування сходами, виникає у Покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

Як убачається, Договір купівлі-продажу від 01.12.2000 посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Голобородьком О.С. 01.12.2000, про що свідчить відповідний запис на Договорі /том 1, арк. с. 12-13/.

Таким чином, позивач набув право власності на передані за вказаним Договором приміщення: другий поверх площею 229,8 м 2 , третій поверх площею 231,3 м 2 , дах з 01.12.2000.

У пункті 2 Договору купівлі-продажу від 01.12.2000 сторони передбачили, що одночасно з набуттям права власності Колективне підприємство „Редакція газети „Слава Севастополя" набуває право безстрокового безоплатного безперешкодного користування проходом обома сходами будинку.

В подальшому позивач здійснив реконструкцію будівлі, внаслідок чого була проведена надбудова мансардного поверху будівлі літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі.

Право власності на приміщення з урахуванням проведеної надбудови, а саме: другого поверху з № І-1 по № І-3, № І-4 по № І-18 (загальною площею 229,8 м 2 ), третього поверху з № І-1 по № І-3, № І-3а, с № І-4 по № І-13 (загальною площею 231,3 м 2 ), мансарди з № І-1 по № І-5 (загальною площею 223,3 м 2 ), загальною площею 684,4 м 2 , - підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилі приміщення від 22.05.2009 /том 1, арк. с. 11/.

Як установлено судом, 29.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольська міська друкарня" (нині - Публічне акціонерне товариство „Севастопольська міська друкарня") (другий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія" (перший відповідач) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень виробничого будинку друкарні літ. „Б" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі /том 1, арк. с. 70-72, 81-86/.

Відповідно до пункту 1.2 Договору купівлі-продажу від 29.12.2003 загальна площа приміщень виробничого будинку друкарні літ. „Б" становить 1 017,0 м 2 . Загальна площа нежилих приміщень, що відчужуються, становить 408,5 м 2 та складається з:

- приміщень у підвалі загальною площею 114,9 м 2 , а саме: коридор VIII-1 площею 12,3 м 2 ; коридор VIII-2 площею 3,7 м 2 ; гардеробна VIII-3 площею 42,7 м 2 ; переддушова VІІІ-4 площею 7,6 м 2 ; душова VIII-5 площею 1,0 м 2 ; душова VІІІ-6 площею 1,0 м 2 ; душова VІІІ-7 площею 1,0 м 2 .; душова VІІІ-8 площею 1,0 м 2 ; ванна VІІІ-9 площею 6,8 м 2 ; умивальна VІІІ-10 площею 3,9 м 2 ; гардеробна VIII-11 площею 8,7 м 2 ; гардеробна VIII-12 площею 13,5 м 2 ; переддушова VIII-13 площею 3,0 м 2 ; душова VIII-14 площею 1,5 м 2 ; душова VІІІ-15 площею 1,4 м 2 ; душова VIII-16 площею 1,2 м 2 ; туалет VIII-17 площею 2,3 м 2 ; туалет VIII-18 площею 2,3 м 2 ;

- приміщень на першому поверсі загальною площею 212,0 м 2 , а саме: майстерня 5 площею 72,8 м 2 ; цех 6 площею 108,9 м 2 ; коридор 7 площею 2,4 м 2 ; умивальна 8 площею 3,0 м 2 ; туалет 9 площею 1,4 м 2 ; сходова клітина III площею 4,8 м 2 , коридор 1а площею 18,7 м 2 ;

- приміщень на другому поверсі загальною площею 81,6 м 2 , а саме: майстерня 6 площею 12,5 м 2 ; коридор 7 площею 4,8 м 2 ; майстерня 8 площею 20, : 6 м 2 ; коридор 9 площею 6,8 м 2 ; майстерня 10 площею 7,1 м 2 ; коридор 11 площею 7,4 м 2 ; коридор 12а площею 15,9 м 2 ; коридор 13 площею 5,1 м 2 ; туалет 14 площею 1,4 м 2 .

Пунктом 12.4 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2003 встановлено, що одночасно з набуттям права власності Покупець (ТОВ „Опт-Индустрія") набуває право безстрокового безоплатного безперешкодного користування входами та виходами з першого та другого поверхів будинку літ. „Б" на сходові клітини І-1 літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входами та виходами з першого та другого поверхів будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі зі сходових клітин І-1 будинку літ. „А" до коридорів будинку літ. „Б" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входом та виходом зі сходової клітини І-1 будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі на вулицю Маяковського.

Аналогічні положення закріплені сторонами у пункті 1.5 Договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16.03.2011, укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольська міська друкарня" (нині - Публічне акціонерне товариство „Севастопольська міська друкарня") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що саме ці умови пункту 12.4 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2003 та пункті 1.5 Договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16.03.2011 порушують його права.

Утім, позивачем не зазначено, яким саме чином вищенаведені умови договорів порушують його права.

Суд звертає увагу, що оспорювані умови договорів включають право безстрокового безоплатного безперешкодного користування першим відповідачем виходами та входами з першого та другого поверхів будинку літ. „А" та літ. „Б" на сходові клітини І-1 літ. „А", зі сходових клітин І-1 будинку літ. „А" до коридорів будинку літ. „Б" та зі сходової клітини І-1 будинку літ. „А" на вулицю Маяковського.

При цьому слід взяти до уваги, що правовий режим сходових клітин першого та другого поверхів будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі розрізняється. Так, сходова клітина І-1 першого поверху будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі перебуває у власності другого відповідача (ПАТ „Севастопольська міська друкарня"), а сходова клітина І-1 другого поверху будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі - у власності позивача (КП „Редакція газети „Слава Севастополя").

З матеріалів справи убачається, що ані приміщення першого поверху будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, ані місця загального користування першого поверху (в тому числі сходова клітина І-1) у власність позивача не переходили, що підтверджується, серед іншого, умовами Договору купівлі-продажу від 01.12.2000 /том 1, арк. с. 12-13/ та Свідоцтвом про право власності від 22.05.2009 /том 1, арк. с. 11/.

Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що власником місць загального користування першого поверху (в тому числі сходової клітини І-1) будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі є другий відповідач (ПАТ „Севастопольська міська друкарня").

Твердження позивача, що сходова клітина першого поверху будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі перебуває у спільній сумісній власності позивача та другого відповідача за аналогією зі спільною сумісною власністю власників квартир багатоквартирного будинку суперечить нормам матеріального права.

Так, частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України унормовано, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що нежилий будинок літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі не належить до жилого фонду, а є адміністративною будівлею, в якій знаходяться нежилі приміщення, а тому в разі купівлі-продажу або приватизації приміщень у даній будівлі власники не набувають права власності на допоміжні приміщення.

Аналогічну правову позицію щодо неможливості застосування до спірних правовідносин сторін аналогії зі спільною сумісною власністю власників квартир багатоквартирного будинку викладено, приміром, у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2010 у справі № 3/128-32/84 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-16494/10/2670 /том 2, арк. с. 1-8/.

Наведене дозволяє дійти висновку, що оспорювані умови пункту 12.4 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2003 та пункту 1.5 Договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16.03.2011, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Опт-Индустрія" набуло право безстрокового безоплатного безперешкодного користування входами та виходами з першого поверху будинку літ. „Б" на сходову клітину І-1 (першого поверху) будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входами та виходами з першого поверху будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі зі сходової клітини І-1 (першого поверху) будинку літ. „А" до коридорів будинку літ. „Б" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входом та виходом зі сходової клітини І-1 будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі на вулицю Маяковського, - не порушують майнових прав позивача, оскільки останній не є власником сходової клітини І-1 (першого поверху) будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі.

Щодо користування входами та виходами на другому поверсі будівлі суд зазначає наступне.

Права, надані першому відповідачеві пунктом 12.4 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2003 та пунктом 1.5 Договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16.03.2011 щодо користування відповідними входами та виходами обмежуються на другому поверсі межою поверхової сходової клітини другого поверху будинку літ. „А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі та не надають першому відповідачу права входу/проходу у/через приміщення другого поверху, які належать позивачеві на праві приватної власності. Отже, права позивача у цій частині також не є порушеними.

За викладених обставин посилання позивача на порушення відповідачами положень статті 317 Цивільного кодексу України є неспроможними, оскільки позивачем не доведено будь-яке порушення відповідачами його права володіти, користуватися чи розпоряджатися належним йому на праві власності майном.

Також необґрунтованим є посилання позивача на положення статті 369 Цивільного кодексу України, оскільки вказаною статтею встановлюється режим права спільної сумісної власності, який не розповсюджується на режим права власності сторін у справі.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, вчинення правочинів, які не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (крім її частини четвертої) є правопорушенням, яке тягне за собою недійсність правочину. Відсутність таких порушень унеможливлює визнання правочину недійсним.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Стосовно посилань першого відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо визнання недійсним пункту 12.4 Договору купівлі-продажу від 29.12.2003 суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 2-4 ст. 267 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Аналогічної правової позиції дотримуються Вищий господарський суд України та Верховний Суд України (приміром, постанова Вищого господарського суду від 02.08.2010, справа № 3/039-08/5; ухвала Верховного Суду України|Судова палата у цивільних справах Верховного Суду від 24.05.2006).

За таких обставин підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.01.2013.

Головуючий суддя підпис В.О. Головко

Суддя підпис О.М. Архипенко

Суддя підпис О.С. Погребняк