Постанова

від 14.02.2013 по справі 5020-1280/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року Справа № 5020-1280/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Євдокімова І.В.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

позивач, колективне підприємство "Редакція газети "Слава Севастополя" - Заєць С.А., довіреність б/н від 14.01.13,

відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" - Монько С.В., довіреність № 115 від 18.10.12,

відповідач, публічне акціонерне товариство "Севастопольська міська друкарня" - Сергеєв В.О., довіреність б/н від 18.09.12,

розглянувши апеляційну скаргу колективного підприємства "Редакція газети "Слава Севастополя" на рішення господарського суду міста Севастополя (судді Головко В.О., Архипенко О.М., Погребняк О.С.) від 25 грудня 2012 року у справі № 5020-1280/2012

за позовом колективного підприємства "Редакція газети "Слава Севастополя" (вул. Маяковського, 5, Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" (вул. Адм. Октябрьського, 12, Севастополь, 99011)

публічного акціонерного товариства "Севастопольська міська друкарня" (вул. Маяковського, 5, Севастополь, 99011)

про визнання частково недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у задоволенні позову колективного підприємства "Редакція газети "Слава Севастополя" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" (далі - перший відповідач), публічного акціонерного товариства "Севастопольська міська друкарня" (далі - другий відповідач) про визнання недійсними пункту 12.4 договору від 29 грудня 2003 року купівлі-продажу нежитлових приміщень та пункту 1.5 договору від 16 березня 2011 року про порядок користування об'єктом нерухомого майна (т. 2 а.с. 11-17).

Судове рішення мотивовано тим, що оспорювані умови пункту 12.4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29 грудня 2003 року та пункту 1.5 договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16 березня 2011 року не порушують майнових прав позивача, оскільки останній не є власником сходової клітини І-1 (першого поверху) будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі. Щодо користування входами та виходами на другому поверсі будівлі місцевим господарським судом зазначено, що права, надані першому відповідачу спірними пунктами договорів, обмежуються на другому поверсі межею поверхової сходової клітини другого поверху будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі та не надають першому відповідачу права входу/проходу у/через приміщення другого поверху, які належать позивачеві на праві приватної власності. Отже, права позивача у цій частині також не є порушеними.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, позов задовольнити тому, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права; при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи (т. 2 а.с. 23-28).

З відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що перший відповідач не погоджується з апеляційною скаргою з тих підстав, що оспорювані умови договорів не суперечили як вимогам законодавства, чинного на момент їх укладення, так й вимогам законодавства, чинного у теперішній час, та цими пунктами договорів права позивача не порушувались. (т. 2 а.с. 39-43).

В судових засіданнях позивач підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Відповідачі не погодились з апеляційною скаргою тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених у прийнятому у справі судовому рішенні.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне.

На підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим № 445 від 25 березня 1997 року та доповнення до нього (наказ № 1564 від 10 листопада 1998 року з додатком) за відкритим акціонерним товариством "Севастопольська міська друкарня", яке змінило назву на публічне акціонерне товариство "Севастопольська міська друкарня", 18 грудня 1998 року було зареєстровано право власності на друкарню, розташовану по вул. Маяковського, 5 в м. Севастополі, в цілому (т. 1 а.с. 95-96).

01 грудня 2000 року між відкритим акціонерним товариством "Севастопольська міська друкарня" (продавець) та колективним підприємством "Редакція газети "Слава Севастополя" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень другого та третього поверхів, даху будівлі друкарні літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 2 вказаного договору купівлі-продажу у власність покупця переходить в будинку друкарні літ "А" 2-й (другий) поверх площею 229,8 кв.м., 3-й (третій) поверх площею 231,3 кв.м. та дах під літ "А".

Крім того, у пункті 2 договору купівлі-продажу від 01 грудня 2000 року сторони передбачили, що одночасно з набуттям права власності колективне підприємство "Редакція газети "Слава Севастополя" набуває право безстрокового безоплатного безперешкодного користування проходом обома сходами будинку.

В подальшому позивач здійснив реконструкцію будівлі, внаслідок чого була проведена надбудова мансардного поверху будівлі літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі.

Право власності на приміщення з урахуванням проведеної надбудови, а саме: другого поверху з № І-1 по № І-3, № І-4 по № І-18 (загальною площею 229,8 кв.м.), третього поверху з № І-1 по № І-3, № І-3а, з № І-4 по № І-13 (загальною площею 231,3 кв.м.), мансарди з № І-1 по № І-5 (загальною площею 223,3 кв.м.), загальною площею 684,4 кв.м., підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові приміщення від 22 травня 2009 року (т. 1 а.с. 11).

29 грудня 2003 року між відкритим акціонерним товариством "Севастопольська міська друкарня" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень виробничого будинку друкарні літ. "Б" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі (т. 1 а.с. 70-72).

Пунктом 12.4 вказаного договору купівлі-продажу встановлено, що одночасно з набуттям права власності покупець набуває право безстрокового безоплатного безперешкодного користування входами та виходами з першого та другого поверхів будинку літ. "Б" на сходові клітини І-1 літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входами та виходами з першого та другого поверхів будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі зі сходових клітин І-1 будинку літ. "А" до коридорів будинку літ. "Б" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі, а також входом та виходом зі сходової клітини І-1 будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі на вулицю Маяковського.

Аналогічні положення закріплені сторонами у пункті 1.5 договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16 березня 2011 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Севастопольська міська друкарня" та товариством з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" (т. 1 а.с. 20-22).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що саме ці умови пункту 12.4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29 грудня 2003 року та пункту 1.5 договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16 березня 2011 року порушують його майнові права щодо розпорядження сходовою клітиною, яка, на його переконання, є приналежністю до нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу від 01 грудня 2000 року.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з нормами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, власник у будь-якому разі, звертаючись до суду з позовом чи про заборону вчинення дій, чи про вчинення певних дій для запобігання порушенню, чи про визнання недійсним договору (його певних пунктів) зобов'язаний навести докази того, у чому полягає саме порушення чи обмеження його прав як власника.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Слід вказати, що позивачем, всупереч наведеним нормам матеріального та процесуального права, не надано доказів порушення його майнових прав щодо розпорядження сходовими клітинами.

Навпаки, наявні у справі докази свідчать про те, що власником місць загального користування першого поверху (в тому числі сходової клітини І-1) будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі є другий відповідач (т. 1 а.с. 41-42; 95-96).

Отже, оспорювані умови договорів в частині права першого відповідача на безстрокове безоплатне безперешкодне користування виходами та входами з першого поверху будинку літ. "А" та літ. "Б" на сходову клітину І-1 літ. "А", зі сходової клітини І-1 будинку літ. "А" до коридорів будинку літ. "Б" та зі сходової клітини І-1 будинку літ. "А" на вулицю Маяковського, в будь-якому разі не порушують права позивача.

Крім того, позивач, як це вбачається з пункту 2 договору купівлі-продажу від 01 грудня 2000 року, й сам має лише право безстрокового безоплатного безперешкодного користування проходом обома сходами будинку.

Наявність вказаного пункту договору купівлі-продажу від 01 грудня 2000 року спростовує й твердження позивача, що сходова клітина першого поверху будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі перебуває у спільній сумісній власності позивача та другого відповідача.

Отже, цілком обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що оспорювані умови пункту 12.4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29 грудня 2003 року та пункту 1.5 договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16 березня 2011 року не порушують майнових прав позивача, оскільки останній не є власником сходової клітини І-1 (першого поверху) будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує.

Аналогічна за змістом норма міститься й у статті 319 Цивільного кодексу України.

Наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що при використанні власності власник повинен поважати інтереси інших соціальних суб'єктів, у тому числі і суміжних власників.

Під час розгляду справи було встановлено, що права, надані першому відповідачеві пунктом 12.4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29 грудня 2003 року та пунктом 1.5 договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16 березня 2011 року щодо користування відповідними входами та виходами обмежуються на другому поверсі межею поверхової сходової клітини другого поверху будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 у м. Севастополі та не надають першому відповідачу права входу/проходу у/через приміщення другого поверху, які належать позивачеві на праві приватної власності.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що оспорювані умови пункту 12.4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29 грудня 2003 року та пункту 1.5 договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16 березня 2011 року не порушують майнових прав позивача й в частині користування сходовою клітиною І-1 (другого поверху).

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що позивачем, як власником майна, не лише не надано належних доказів того, що пункт 12.4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29 грудня 2003 року та пункт 1.5 договору про порядок користування об'єктом нерухомого майна від 16 березня 2011 року порушують його майнові права. Навпаки, матеріали справи містять докази того, що позивач чинить перешкоди першому відповідачу у користуванні належним йому на праві власності майном (т. 1 а.с. 94; т. 2 а.с. 44-45).

Стосовно посилань позивача на те, що сходова клітина І-1 (другого поверху) будинку літ. "А" по вул. Маяковського, 5 є приналежністю до нежитлових приміщень лише другого поверху, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 186 Цивільного кодексу України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі аналізу вказаних норм матеріального права апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що у разі, якщо й розглядати сходову клітину з позицій головної речі та приналежності, мову треба вести про те, що головною річчю, у даному випадку, буде виступати будівля в цілому, але ні як лише нежитлові приміщення другого поверху.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, підстав для скасування (зміни) судового рішення не має, воно прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) також не має.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу колективного підприємства "Редакція газети "Слава Севастополя" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 грудня 2012 року у справі № 5020-1280/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді І.В. Євдокімов

Н.І. Сікорська

Розсилка:

1. колективне підприємство "Редакція газети "Слава Севастополя" (вул. Маяковського, 5, Севастополь, 99011)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" (вул. Адм. Октябрьського, 12, Севастополь, 99011)

3. публічне акціонерне товаристве "Севастопольська міська друкарня" (вул. Маяковського, 5, Севастополь, 99011)