Рішення

від 08.01.2013 по справі 21/144-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" січня 2013 р. Справа № 21/144-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Ю.П.П.», Київська обл., с. Матрусівка

про стягнення 29 459,88 гривень

за участю представників:

від прокуратури: Чащевий К.В. (посвідчення №008239 від 09.10.2011р.)

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шишлов К.В. (довіреність б/н від 05.12.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.11.2012р. Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві (далі-позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ю.П.П.» (далі-ПАТ «Ю.П.П.»/відповідач) про стягнення 29 459,88 грн. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2012р. вказану позовну заяву з доданими до неї документами передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012р. порушено провадження у справі №21/144-12 та призначено справу до розгляду на 11.12.2012р.

В судових засіданнях 11.12.2012р. та 25.12.2012р. оголошувалась перерва до 25.12.2012р. та 08.01.2013р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві було проведено перевірку дотримання ПАТ «Ю.П.П.» вимог природоохоронного законодавства, в результаті якої встановлено факт здійснення останнім самовільного водокористування, а саме: забір протягом 09.12.2011р.-24.05.2012р. підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог статей 44, 49, 110 Водного кодексу України. Згідно наданої відповідачем довідки, останнім за вказаний період було здійснено забір воли у розмірі 657 м 3 .

За наслідками перевірки позивачем складено акт від 30.05.2012р. №05/666а, протокол від 30.05.2012р. №00447 про адміністративне правопорушення відносно посадової особи відповідача -головного інженера ПАТ «Ю.П.П.», постанову від 30.05.2012р. №00447 про накладення на вказану посадову особу адміністративного стягнення, а також припис від 31.05.2012р. №05/299п про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки.

На підставі матеріалів проведеної перевірки позивачем та у відповідності до розрахунку, здійсненого позивачем згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р., розмір збитків, заподіяних відповідачем внаслідок забору протягом 09.12.2011р.-24.05.2012р. підземних вод із свердловин у розмірі 657 м 3 , без дозволу на спеціальне водокористування становить 29 459,88 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму завданих збитків, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 459,88 грн. збитків, заподіяних відповідачем державі самовільним водокористуванням протягом 09.12.2011р.-24.05.2012р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами статей 48, 44, 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Виходячи з системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку про те, що право на спеціальне водокористування виникає у водокористувача з моменту отримання відповідного дозволу.

Натомість, за результатами перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією в м. Києві 30.05.2012р. встановлено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке полягає у здійсненні спеціального водокористування протягом 09.12.2011р.-24.05.2012р. за відсутності відповідного дозволу.

Приписами ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Згідно статті 111 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За таких обставин, самовільне водокористування, тобто забір води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спеціальне водокористування є підставою для покладання на винну особу відповідальності за завдані збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.10.2012р. у справі №12/1404.

Приписами пунктів 1.3, 1.6 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»(зі змінами та доповненнями) визначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу України). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності його вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у вигляді видобування підземних водних ресурсів без спеціального дозволу.

Разом з цим, факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів і, як наслідок, спричинення відповідачем збитків, підтверджується, окрім акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.05.2012р. №05/666а, також і постановою позивача про накладення адміністративного стягнення 30.05.2012р. №00447.

Посилання ж відповідача на відсутність в його діях порушень вимог природоохоронного законодавства з огляду на сплату ним протягом спірного періоду збору за спеціальне водокористування за весь обсяг використаної води у п'ятикратному розмірі згідно п. 327.1 ст. 327 Податкового кодексу України, судом не приймаються, оскільки сплата вказаного збору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, встановлено чинним природоохоронним законодавством, зокрема, статтями 68, 69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 111 Водного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. у справі 5002-33/3571.1-2011(5002-26/6014-2010).

Розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів позивач здійснював у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р. (далі-Методика).

Так, відповідно до п. 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою:

Зсам = 100хW х Тар., де

W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3;

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об'єкти», встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір нарахованих позивачем збитків (29 459,88 грн.) є арифметично вірним.

Посилання ж відповідача на неможливість застосування вказаної Методики для розрахунку розміру збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у зв'язку з відсутністю факту забруднення відповідачем підземних вод в процесі самовільного водокористування, наявність якого, на думку останнього, необхідна для застосування вищезазначеної формули судом не приймаються з огляду на наступне.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (набрав чинності 25.08.2009р.), встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 1.2. Методики (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що вказана Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

- самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));

- забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Тобто, вказана норма встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, що спростовує посилання відповідача на обов'язкову наявність факту забруднення підземних вод в процесі користування водними ресурсами для класифікації порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів саме як самовільне водокористування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2012р. у справі №13/333.

Згідно приписів пунктів 1.7 та 9.1 Методики, спеціальне водокористування - забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, у той час як розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою, вказаною у п. 9.1 Методики.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем Методики, при розрахунку розміру збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Покладені ж в основу заперечень проти позову посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 10.01.2012р. у справі №5013/337/11, відповідно до якої з огляду на положення п. 1.2 Методики, при розрахунку розміру завданих збитків у зв'язку з самовільними водокористуванням положення Методики не підлягають застосуванню, якщо відсутні такі кваліфікуючі ознаки, як забруднення водних об'єктів та/або забруднення поверхневих вод, оцінюються судом критично з огляду на наступне.

Предметом розгляду вказаної справи було здіснення самовільного водокористування протягом 26.04.2010р.-27.04.2011р., у той час 30.06.2011р., тобто до моменту виникнення спірних правовідносин у даній справі (09.12.2011р.-24.05.2012р.), до п. 1.2 Методики були внесені зміни, згідно яких вказана норма встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про помилковість вищезазначених посилань відповідача.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у здійсненні відповідачем самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, внаслідок чого за порушення природоохоронного законодавства України державі завдано 29 459,88 грн. збитків.

З огляду наведеного, а також беручи до уваги доведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 29 459,88 грн. збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2012р. у справі № 5008/840/2011.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 48, 44, 49 Водного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ю.П.П.»(08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Матрусівка, вул. Мойсеєва, 70, ідентифікаційний код 30573721) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Голосіївському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38039757, банк одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р №31115106700002, код бюджетної класифікації 21081100) 29 459 (двадцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 88 коп. збитків.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ю.П.П.»(08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Матрусівка, вул. Мойсеєва, 70, ідентифікаційний код 30573721) на користь Державного бюджету України 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять ) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.01.2013р.

Суддя В.А. Ярема