Постанова

від 21.03.2013 по справі 21/144-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа№ 21/144-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від прокуратури: Коряжміна Г.М. - дов. №52-154вих13

від позивача: не з'явились

від відповідача: Шишлов К.В. - дов. б/н

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Ю.П.П."

на рішення господарського суду Київської області

від 08.01.2013

у справі №21/144-12 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у

природоохоронній сфері і інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції в місті Києві

до Приватного акціонерного товариства „Ю.П.П."

про стягнення 29459,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві (надалі - позивач) про стягнення із Приватного акціонерного товариства „Ю.П.П." (надалі - ПрАТ „Ю.П.П.", відповідач) 29459,88 грн. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.01.2013 у справі №21/144-12 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПрАТ „Ю.П.П." звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.01.2013 у справі №21/144-12 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при прийнятті рішення суду першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що застосування до відповідача положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 можливе лише при встановлені факту нераціонального використання водних ресурсів, який на думку скаржника відсутній. Крім того, апелянт вважає, що застосування положень вищевказаної методики неможливе у зв'язку із відсутністю у діях відповідача таких кваліфікуючих ознак як скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Відповідач також стверджує, що ним були вжиті всі можливі заходи для отримання дозволу на спеціальне водокористування, який був отриманий 01.08.2012 року.

Представник прокуратури проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.05.2012 Державною екологічною інспекцією в місті Києві було проведено перевірку дотримання ПрАТ «Ю.П.П.» вимог природоохоронного законодавства, в результаті якої встановлено факт здійснення останнім самовільного водокористування, а саме: забір протягом 09.12.2011 - 24.05.2012 підземних вод у кількості 657 м3 без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог статей 44, 49, 110 Водного кодексу України.

За результатами перевірки позивачем складено акт від 30.05.2012р. №05/666а, протокол від 30.05.2012р. №00447 про адміністративне правопорушення відносно посадової особи відповідача - головного інженера ПрАТ «Ю.П.П.», постанову від 30.05.2012 №00447 про накладення на вказану посадову особу адміністративного стягнення, а також припис від 31.05.2012 №05/299п про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки.

Відповідно до розрахунку, здійсненого державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, розмір збитків, заподіяних відповідачем внаслідок забору протягом 09.12.2011 - 24.05.2012 підземних вод із свердловин у розмірі 657 м3, без дозволу на спеціальне водокористування становить 29459,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частиною 2 ст. 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Пунктом 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок водкористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право на спеціальне водокористування виникає у водокористувача з моменту отримання відповідного дозволу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у ході перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією в м. Києві 30.05.2012 встановлено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке полягає у здійсненні спеціального водокористування протягом 09.12.2011 - 24.05.2012 за відсутності відповідного дозволу.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Таким чином, самовільне водокористування, тобто забір води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спеціальне водокористування є підставою для покладання на винну особу відповідальності за завдані збитки.

Пунктом 1.6 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу України). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Однак, відповідачем в ході розгляд справи не надано суду належних та допустимих доказів відсутності його вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у вигляді видобування підземних водних ресурсів без спеціального дозволу.

Доводи відповідача про відсутність в його діях порушень вимог природоохоронного законодавства з огляду на сплату ним протягом спірного періоду збору за спеціальне водокористування за весь обсяг використаної води у п'ятикратному розмірі згідно п. 327.1 ст. 327 Податкового кодексу України, правомірно не прийняті місцевим господарським судом, оскільки сплата вказаного збору не звільняє відповідача ні від обов'язку отримати дозвіл на спеціальне водокористування, ні від обов'язку відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Колегією суддів також не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем були вжиті всі можливі заходи для отримання дозволу на спеціальне водокористування, оскільки матеріали справи не містять належних доказів звернення відповідача до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у місті Києві з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування, а також доказів неправомірної відмови вказаним державним управлінням у видачі відповідачеві такого дозволу у період з 09.12.2011 по 24.05.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що дозвіл на спеціальне водокористування отриманий відповідачем лише 01.08.2012, тоді як предмет спору у даній справі стосується використання відповідачем підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування у період з 09.12.2011 до 24.05.2012 року.

Колегією суддів також не беруться до уваги доводи апелянта про відсутність підстав для застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 (надалі - методика) для розрахунку розміру збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства за відсутності факту забруднення відповідачем підземних вод в процесі самовільного водокористування, наявність якого, на думку відповідача є обов'язковою для застосування положень методики.

Так, відповідно до п. 1.2. методики (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що вказана методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

- самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));

- забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Вказана норма встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Зокрема, такою окремою підставою є самовільне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, що спростовує доводи апелянта про обов'язковість наявності факту забруднення водних ресурсів для застосування положень методики до спірних правовідносин.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність застосування методики, при розрахунку розміру збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 29459,88 грн. збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Ю.П.П." не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 08.01.2013 у справі №21/144-12 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Ю.П.П." залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.01.2013 у справі №21/144-12 залишити без змін.

Матеріали справи №21/144-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.