Рішення

від 09.01.2013 по справі 5017/3616/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2013 р.Справа № 5017/3616/2012 Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І. при секретарі -Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Карпенко О.П. (довіреність б/н від 10.11.2012р.),

від відповідача - Незамаєв В.А. (довіреність № 3136/30/10 від 01.08.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства „І -МАКС - ТЕХНОЛОГІЇ"

до відповідача - Одеського обласного центру зайнятості

про стягнення 15 844,84 грн., -

встановив:

Приватне підприємство „І -МАКС - ТЕХНОЛОГІЇ" (ПП „І -МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Одеського обласного центру зайнятості 15 844,84 грн., з яких: 14 000 грн. - сума основної заборгованості, 933,26 грн. - 3% річних; 911,58 грн. - інфляційні нарахування, поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем укладеного між сторонами договору про надання консультаційних послуг № 27/3 від 01.08.2010р., згідно якого ПП „І -МАКС - ТЕХНОЛОГІЇ" надало Одеському обласному центру зайнятості послуги на загальну суму 14 000 грн., а відповідач за надані послуги не розрахувався.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2012р. порушено провадження по справі № 5017/3616/2012 за даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, пояснив, що позивачем будь-які послуги відповідачу не надавались. Крім того, зазначив, що договір не може вважатись дійсним, оскільки був укладений під впливом помилки, взяті по ньому зобов'язання не відповідають вимогам закону та договір укладено з порушенням вимог законодавства.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.01.2013р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

01.08.2010р. між Одеським обласним центром зайнятості (замовником) та ПП „І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ" (виконавцем) укладено договір про надання консультаційних послуг № 27/3, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому інформаційні, консультаційні, методичні послуги та іншу допомогу по організації і проведенню процедури закупівлі (відкриті торги) на будівництво Великомихайлівського РЦЗ з урахуванням специфічних потреб замовника та вимог чинного законодавства.

Згідно умов договору вартість робіт визначається на основі кошторису (Додаток 1 до Договору), який є невід'ємною частиною даного договору та складає 60 000 грн.

Договором передбачено, що розрахунки за виконані роботи з виконавцем здійснюються в 5-ти денний термін після виконання і приймання послуг, передбачених цим договором та підписання акту прийому здачі виконаних робіт (п. 2 розділу «Вартість та порядок розрахунків»).

Позивачем надано відповідачу послуги згідно умов договору № 27/3 від 01.08.2010р. на загальну суму 14 000 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 3 від 29.08.2010р., який підписаний виконавцем (ПП „І -МАКС - ТЕХНОЛОГІЇ") та замовником (Одеським обласним центром зайнятості) без будь-яких зауважень.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № 27/3 від 01.08.2010р. не виконав, не оплатив надані позивачем послуги, що і стало підставою для звернення ПП „І -МАКС - ТЕХНОЛОГІЇ" з позовними вимогами до господарського суду Одеської області, в яких, окрім стягнення з відповідача суми основної заборгованості - 14 000 грн., позивач просить стягнути 911,58 грн. - інфляційних нарахувань та 933,26 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладених норм законодавства, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 000 грн. заборгованості за договором № 27/3 від 01.08.2010р. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплата наданих позивачем послуг за договором № 27/3 від 01.08.2010р. своєчасно проведена не була, що є простроченням виконання зобов'язання.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору №27/3 від 01.08.2010р., відповідно до яких розрахунки за виконані роботи з виконавцем здійснюються в 5-ти денний термін після виконання і приймання послуг, передбачених цим договором та підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, відповідач - з огляду на підписання акту здачі-приймання виконаних робіт 29.08.2010р. - мав оплатити надані позивачем послуги не пізніше 03.09.2010р.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 911,58 грн. та 3% річних в сумі 933,26 грн. за період з 22.09.2010р. по 11.12.2012р.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку невірно визначив період виникнення заборгованості у відповідача, в зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок з урахуванням кінцевого строку нарахування 3% річних, заявленого позивачем (по 11.12.2012р.) та встановив, що сума 3% річних за період: з 04.09.2010р. по 11.12.2012р. становить - 955,07 грн.

Також, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 911,58 грн., суд встановив, що при здійсненні даного розрахунку позивач також невірно визначив момент виникнення заборгованості, в зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок інфляційних за період: з 04.09.2010р. по 11.12.2012р. та встановив, що розмір інфляційних перевищує суму інфляційних, заявлених до стягнення позивачем.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму інфляційних нарахувань та 3% річних до стягнення, яка безпосередньо заявлена у позові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача, окрім суми основної заборгованості за договором № 27/3 від 01.08.2010р. у розмірі 14 000 грн., також 3% річних у розмірі 933,26грн. та інфляційних у розмірі 911,58грн.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача на підставі наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір № 27/3 від 01.08.2010р. у встановленому законодавством порядку недійсним не визнаний, а отже встановлює передбачені договором права та обов'язки сторін договору, які мають бути виконані сторонами належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідачем не надано доказів того, що позивачем послуги за договором № 27/3 від 01.08.2010р. не надані, або доказів того, що договір № 27/3 від 01.08.2010р. та акт здачі-приймання виконаних робіт № 3 від 29.08.2010р. є сфальсифікованими.

Слід зазначити, що така ж правова позиція Вищого господарського суду України викладена у постанові від 13.09.2011р. у справі № 9/17-732-2011.

Не свідчить про ненадання послуг позивачем відповідачу, надана відповідачем постанова від 11.11.2011р. про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників Одеського обласного центру зайнятості, оскільки із наданої постанови вбачається, що останніми причинено шкоду відповідачу по іншій справі, по якій судове рішення виконано, бо зазначається постанова Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2011р., якою стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги за іншим договором. Навпаки, зазначеною постановою від 11.11.2011р. про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що договір про надання послуг та акт здачі-приймання наданих послуг позивачем відповідачу, підписані уповноваженими особами відповідача.

Не спростовують доводів позивача про надання послуг відповідачу і надані відповідачем довідка бухгалтерії останнього про те, що договори до бухгалтерії не надходили та про відсутність реєстрації договорів, тому що зазначені документи можуть підтверджувати тільки неналежне виконання своїх обов'язків працівниками відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів в підтвердження своїх заперечень не надав.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Одеського обласного центру зайнятості (65028, м. Одеса, вул. Адм. Лазарева, 10, код ЄДРПОУ 03491435) на користь приватного підприємства „І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ" ( 65085, м. Одеса, вул. Самольотна, 41-а, код ЄДРПОУ 36435407 ) 14 000 (чотирнадцять тисяч)грн. - основної заборгованості, 933 (дев`ятсот тридцять три) грн. 26 коп. - 3% річних, 911 (дев`ятсот одинадцять)грн. 58 коп. - інфляційних нарахувань та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять ) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 10.01.2013 р.

Суддя Мостепаненко Ю.І.