Постанова

від 04.04.2013 по справі 5017/3616/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 5017/3616/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівФролової Г.М. (доповідача), Швеця В.О. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОдеського обласного центру зайнятості на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 12.02.13 у справі№ 5017/3616/2012 господарського суду Одеської області за позовомПриватного підприємства "І-Макс-Технології" доОдеського обласного центру зайнятості простягнення 15 844,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "І-Макс-Технології" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського обласного центру зайнятості про стягнення 15 844,84 грн., з яких: 14 000 грн. - сума основної заборгованості, 933,26 грн. - 3% річних; 911,58 грн. - інфляційні нарахування. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем укладеного між сторонами договору про надання консультаційних послуг № 27/3 від 01.08.10 щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Позов обґрунтовано приписами статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 903 Цивільного кодексу України, статей 175, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.01.13 у справі №5017/3616/2012 (суддя Мостепаненко Ю.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.13 (судді: Лавренюк О.Т. - головуючий, Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Одеського обласного центру зайнятості на користь Приватного підприємства "І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ" 14 000 грн. - основної заборгованості, 933 грн. 26 коп. - 3% річних, 911 грн. 58 коп. - інфляційних нарахувань та 1609 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем надано відповідачу послуги, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт, проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, за надані послуги не розрахувався, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Одеський обласний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 4-7, 27, 43 Господарського процесуального кодексу України. Заявник зазначає, що рішення та постанова прийняті без урахування дійсних обставин справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог; посилається на незалучення у якості третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області; договір від 01.08.10 №27/3 вважає недійсним.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.08.2010 року сторонами у справі був укладений договір про надання консультаційних послуг № 27/3, за умовами якого Одеський обласний центр зайнятості доручив, а Приватне підприємство "І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ" зобов'язалося надати інформаційні, консультаційні, методичні послуги та іншу допомогу по організації та проведенню процедури закупівлі (відкриті торги) на будівництво Великомихайлівського районного центру зайнятості загальною вартістю 60000 грн. Сторонами визначено термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2010 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; додатком № 1, що є невід'ємною частиною договору, сторонами узгоджено вартість робіт у розмірі 60000 грн., розрахунки за виконані роботи з виконавцем здійснюються в 5-ти денний термін після виконання і приймання послуг, передбачених договором та підписання акта прийому-здачі виконаних робіт. Сторонами підписано додаток №1 до договору щодо переліку та вартості робіт.

Також установлено, що на виконання умов договору, позивачем надано відповідачу послуги, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт від 29.08.2010 року №3. Акт підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 525 Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Натомість, як установлено судами, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, не оплатив надані позивачем послуги, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення Приватного підприємства "І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ" з відповідним позовом до господарського суду Одеської області про стягнення суми основної заборгованості - 14 000 грн. та 911,58 грн. - інфляційних втрат та 933,26 грн. - 3% річних.

Статтею 611 Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення вартості наданих послуг, індексу інфляції та відсотків річних, господарські суди виходили з встановлених обставин справи та приписів статей 526, 625 Цивільного кодексу України. Ураховано судами і те, що договір № 27/3 у встановленому законодавством порядку недійсним не визнано.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.13 у справі № 5017/3616/2012 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець