Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-2093/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.12.12Справа №2а-2093/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю представників:

позивача - Костенко Ольга Миколаївна, довіреність №б/н від 10.09.2012 Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кримекопродукт";

відповідача - представник відповідача Ксенз Олексій Миколайович довіреність № 1873/9/10-0 від 14.09.2012 Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кримекопродукт" до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Кримекопродукт» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 472 786, 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним визначенням позивачу грошових зобов'язань, оскільки висновки про порушення ним вимог Податкового кодексу України суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на документах первинного обліку. Позивач зазначає, що податковий кредит та валові витрати сформовані ним на підставі наявних належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, які підтверджують придбання товарів та отримання підрядних робіт безпосередньо для використання у його господарської діяльності. Роботи дійсно були ним отримані, а товари придбані у контрагентів та наміру ухилятися від оподаткування у позивача не було. Протилежного відповідачем не встановлено, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань є протиправним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2093/12/2770, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив у позові відмовити з підстав вказаних у запереченнях, а саме: зазначив, що, оскільки між сторонами (позивачем та його контрагентами ПП «Леас», ТОВ «Амаранта», ПП «Акура Будсервіс», ТОВ «Міара Компані» та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011») фактично господарські операції не здійснювались, підрядні роботи не виконувались, товари не постачались, зобов'язання виставлені виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тому такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто спричинили завищення валових витрат та податкового кредиту. Такого висновку відповідач дійшов на підставі інформації від ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя ДПС - лист від 18.07.2012 №1114/7/22-1, лист від 18.07.2012 №1115/7/22-1, лист від 25.07.2012 №1177/7/22-1, та лист від 25.07.2012 №1176/7/22-1.

Згідно даним матеріалам, органами Державної податкової служби внаслідок аналізу фінансово-господарської діяльності, зроблено висновок, що відсутність первинних фінансових документів вищезазначених контрагентів свідчить про наявність в їх діяльності ознак фіктивності правовідносин, відсутність факту реального придбання або продажу товарів чи послуг, та не підтверджує реальність проведених господарських операцій СОК «Кримекопродукт» з контрагентами-покупцями та постачальниками за цей період.

Також відповідач посилається на ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують виконання робіт з контрагентами ТОВ «Міара-Компані» та ТОВ «Бізнес ресурс 2011».

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.08.2012 року ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС складений акт №244/22-030/37096458 про результати документальної невиїзної перевірки СОК «Кримекопродукт» з питань правових відносин з платниками податків ПП «Леас» ЄДРПОУ 36868267, ТОВ «Амаранта» ЄДРПОУ 25418239, ПП «Акура Будсервис» ЄДРПОУ 35060681, ТОВ «Альянс Холдинг» ЄДРПОУ 34430873, ТОВ «Міара Компані» ЄДРПОУ 37192413, ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» ЄДРПОУ 37567122 за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлені порушення:

- ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СОК «Кримекопродукт» з зазначенимі у акті перевірки постачальниками ПП «Леас» (ЄДРПОУ 36868267), ТОВ «Амаранта» (ЄДРПОУ 25418239), ПП «Акура Будсервіс» (ЄДРПОУ 35060681), ТОВ «Міара Компані» (ЄДРПОУ 37192413) та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (ЄДРПОУ 37567122) за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, що привело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 387 033 грн., у т.ч. за травень 2011 р. у сумі 20 267 грн., за червень 2011 р. у сумі 23 756 грн., за липень 2011 р. у сумі 1 465 грн., за серпень 2011 р. у сумі 1 333 грн., за вересень 2011 р. у сумі 15 977 грн., за жовтень 2011 р. у сумі 1 750 грн., за листопад 2011 р. у сумі 1 373 грн., за грудень 2011 р. у сумі 62 243 грн., за січень 2012 р. у сумі 46 664 грн., за лютий 2012 р. у сумі 39 529 грн., за березень 2012 р. у сумі 91 627 грн., за травень 2012 р. у сумі 81 049 грн.

- п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями у частині неподання декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р.

29 серпня 2012 року ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення №0000282200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 472 786, 50грн., з яких сума грошового зобов'язання - 387 033, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 85 753, 50грн.

Судом встановлено, що СОК «Кримекопродукт» зареєстровано 17.06.2010 в Балаклавській РДА у м. Севастополі, свідоцтво про державну реєстрацію від 17.06.2010 №10751020000001112 ЄДРПОУ 37096458. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.06.2010.

Станом на дату підписання акту перебуває на обліку в ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 18.05.2011, свідоцтво платника податку на додану вартість 100337526.

01.04.2011 року між СОК «Кримекопродукт» та ТОВ «Амаранта» укладений договір підряду №0104. Предмет договору - виконання ремонтних робіт на об'єкті: молокоприймальний пункт за адресою: с. Сріблянка, Раздольненського району АР Крим, вул. Терешкової, б. 12 А.

01.06.2011 між СОК «Кримекопродукт» та ТОВ «Амаранта» укладений договір підряду №0106. Предмет договору - виконання ремонтних робіт на об'єкті: ремонт приміщення магазина, що знаходиться за адресою: с.Сріблянка, Раздольненський район АРК, вул. Терешкової, б. 12 А.

01.06.2011 між СОК «Кримекопродукт» та ТОВ «Амаранта» укладений договір підряду №0106/1. Предмет договору - виконання ремонтних робіт на об'єкті: ремонт приміщення магазина, що знаходиться за адресою: с.Сріблянка, Раздольненський район АРК, вул. Терешкової, б. 12 А.

01.10.2011 між СОК «Кримекопродукт» та ТОВ «Амаранта» укладений договір підряду №0110. Предмет договору - виконання ремонтних робіт на об'єкті: ремонт молокоприймальних пунктів за адресою: с. Червоноармійське, вул. Шкільна, д. 29 і с. Земін, вул. Гагаріна, 35.

Умови договорів підряду виконані сторонами, підрядні роботи виконані ТОВ «Амаранта» та прийняті СОК «Кримекопродукт», що підтверджується належним чином оформленими актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за травень 2011 р., червень 2011 р., листопад 2011 р.

Вартість підрядних робіт на час розгляду справи не оплачена позивачем, про що свідчать акт взаєморозрахунків підприємств з визначенням та визнанням суми заборгованості.

На підтвердження виконання підрядних робіт та виникнення зобов'язань на адресу позивача виписані податкові накладні: від 31.05.2011 № 184, від 13.05.2011 № 229, від 19.05.2011 № 224, від 30.11.2011 № 530.

Між СОК «Кримекопродукт» та ПП «Леас» були укладені наступні договори:

Договір постачання устаткування б/н від 02.09.2011 року. Предмет договору - ПП «Леас» зобов'язується постачати устаткування - молокомір (10л), в кількості 23 шт. ціна договору - 11 740 грн.

Договір постачання устаткування б/н від 20.09.2011 року. Предмет договору - ПП «Леас» обв'язується укласти договір постачання устаткування: гранулятор mishel - 65 в кількості 1 шт., дробарка молоткаста ДМН -001 в кількості 1 шт.

Договір постачання устаткування б/н від 21.07.2011 року. Предмет договору - ПП «Леас» зобов'язується постачати устаткування - стабілізатор напруги Normik 15-0 в кількості 6 шт.

Договір постачання устаткування б/н від 09.06.2011 року. Предмет договору - ПП «Леас» зобов'язується постачати устаткування - причіп автомобільний, в кількості 1-ї шт.

Договір постачання устаткування б/н від 01.08.2011 року. Предмет договору - ПП «Леас» зобов'язується постачати устаткування - водонагрівач Ariston abc - 50, в кількості 5 шт., водонагрівач Elektroluks ewn100, в кількості 5 шт.

Умови договорів постачання виконані сторонами, постачальні роботи виконані ПП «Леас» та прийняті СОК «Кримекопродукт», що підтверджується належним чином оформленими акти здачі-прийняття робіт від 09.09.2011, від 26.08.2011, від 22.06.2011, від 01.07.2011.

Вартість підрядних робіт оплачена позивачем, про що свідчать видаткові накладні № РН - 0000107 від 09.09.2011, №РН-00573 від 07.10.2011, № РН-00401 від 29.07.2011, № РН-00571 від 26.08.2011, № РН-00402 від 19.07.2011, № РН-00572 від 09.09.2011, а також виписки з банку від 22.09.2011, від 09.09.2011, від 26.08.2011, від 05.08.2011, від 29.07.2011, від 07.07.2011, від 06.07.2011, від 22.06.2011.

На підтвердження виконання постачальних робіт та отримання коштів ПП «Леас» на адресу позивача виписані податкові накладні: від 09.09.2011 № 954, від 22.09.2011 № 956, від 07.10.2011 № 953, від 29.07.2011 № 546, від 26.08.2011 № 1046, від 29.07.2011 №545, від 22.08.2011 № 1045, від 09.09.2011 № 955, від 22.06.2011 № 424, від 01.07.2011 № 482, від 05.08.2011 № 1044, від 09.09.2011 № 1048. Все придбане устаткування було відображене в балансі підприємства.

Взаєморозрахунки були проведені у повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2011 р.

Між ПП «Акура-Будсервіс» та СОК «Кримекопродукт» був наданий договір постачання устаткування № 53 від 15.07.2011 року. Предмет договору - ПП «Акура-Будсервіс» зобов'язується постачати устаткування у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказане устаткування і сплатити за нього на умовах договору.

Умови договору постачання виконані сторонами, постачальні роботи виконані ПП «Акура-Будсервіс» та прийняті СОК «Кримекопродукт», що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за січень 2012 р.

На підтвердження виконання постачальних робіт та отримання коштів ПП «Акура-Будсервіс» на адресу позивача виписані податкові накладні: від 31.07.2011 № 53, від 05.12.2011 № 311, від 30.12.2012 № 314, від 05.01.2012 № 50, від 11.01.2012 № 51, від 17.01.2012 № 52, від 23.01.2012 № 53, від 27.01.2012 № 54.

Вартість підрядних робіт оплачена позивачем, про що свідчать видаткова накладні: № РН-0000035 від 27.01.2012, №РН-0000034 від 23.01.2012, № РН-0000031 від 05.01.2012; № РН-0000314 від 30.12.2011, № РН-0000311 від 05.12.2011, № РН-000053 від 31.07.2011.

На підтвердження фінансово-господарських відносин між СОК «Кримекопродукт» та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» був наданий: договір поставки № 20/01/12 від 20.01.2012. Предмет договору - ТОВ «Бізнес-Ресурс 2011» зобов'язався передавати у власність позивача будівельні матеріали, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки постачання і оплати яких визначається у заявках.

Умови договору постачання виконані сторонами, постачальні роботи виконані ТОВ «Бізнес-Ресурс» та прийняті СОК «Кримекопродукт», що підтверджується належним чином оформленими актом взаєморозрахунків.

Вартість підрядних робіт оплачена позивачем, про що свідчать видаткова накладні: від 02.03.2012 № РН-0000254, від 27.02.2012 № РН-0000190, від 17.02.2012 № РН-0000189, від 09.02.2012 № РН-0000188, від 06.02.2012 № РН-0000187, від 03.02.2012 № РН-0000186, від 29.03.2012 № РН-0000263, від 26.03.2012 № РН-0000262, від 22.03.2012 № РН-0000261, від 19.03.2012 № РН-0000260, від 14.03.2012 № РН-0000258, від 12.03.2012 № РН-0000257, від 09.03.2012 № РН-0000256, від 06.03.2012 № РН-0000255.

На підтвердження виконання постачальних робіт та отримання коштів ТОВ «Бізнес-Ресурс» на адресу позивача виписані податкові накладні: від 02.03.2012 № 254, від 27.02.2012 № 190, від 17.02.2012 № 189, від 09.02.2012 № 188, від 06.02.2012 № 187, від 03.02.2012 № 186, від 29.03.2012 № 263, від 26.03.2012 № 262, від 22.03.2012 № 261, від 19.03.2012 № 260, від 14.03.2012 № 258, від 12.03.2012 № 257, від 09.03.2012 № 256, від 06.03.2012 № 255.

Умови договору постачання між СОК «Кримекопродукт» та ТОВ «Міарі Компані» виконані сторонами, що підтверджується належним чином оформленими актом взаєморозрахунків.

Вартість підрядних робіт оплачена позивачем, про що свідчать видаткова накладні: № РН-0000303 від 03.05.2012, № РН-0000601 від 06.05.2012, № РН-0000901 від 09.05.2012, № РН-0001201 від 12.05.2012, № РН-0001602 від 16.05.2012, № РН-0002301 від 23.05.2012, № РН-0002601 від 26.05.2012, № РН-0000601 від 19.05.2012, № РН-0000601 від 06.05.2012, № РН-0001301 від 13.05.2012.

На підтвердження виконання постачальних робіт та отримання коштів ТОВ «Міара-Компані» на адресу позивача виписані податкові накладні: № 303 від 03.05.2012, № 601 від 06.05.2012, №901 від 09.05.2012, № 1201 від 12.05.2012, № 1602 від 16.05.2012, №2301 від 23.05.2012, №2601 від 26.05.2012, №601 від 19.05.2012, №РН-00601 від 06.05.2012, №1301 від 13.05.2012.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003, № 755-IV встановлює, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як зазначалось раніше підставою для встановлення нікчемності господарських операцій між позивачем та ПП «Акура-Будсервіс», ТОВ «Амаранта», ТОВ «Міара Компані», ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» була відсутність розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків. На думку відповідача, документи, оформлені від імені ПП «Акура-Будсервіс», ТОВ «Амаранта», ПП «Леас» є такими, що не відповідають сутності й не несуть доказовості по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського й податкового обліку, та з боку СОК «Кримекопродукт» є порушення ч.1, ч.5 ст. 203, ст.. 215, ч.1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СОК «Кримекопродукт» з зазначеним у акті перевірки постачальниками ПП «Леас» (ЄДРПОУ 36868267), ТОВ «Амаранта» (ЄДРПОУ 25418239), ПП «Акура Будсервіс» (ЄДРПОУ 35060681), ТОВ «Міара Компані» (ЄДРПОУ 37192413) та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (ЄДРПОУ 37567122) за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

Однак, на час розгляду справи по суті доказів порушення кримінальних справ та набрання законної сили вироком суду у кримінальних справах, порушених стосовно керівників підприємств-контрагентів: ПП «Леас» (ЄДРПОУ 36868267), ТОВ «Амаранта» (ЄДРПОУ 25418239), ПП «Акура Будсервіс» (ЄДРПОУ 35060681), ТОВ «Міара Компані» (ЄДРПОУ 37192413) та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» чи по факту фіктивного підприємництва суду не надано.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «Леас», ТОВ «Амаранта», ПП «Акура Будсервіс», ТОВ «Міара Компані» та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами підряду, постачання, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: податковими накладними, актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, витратними накладними, банківськими квитанціями. Усі зазначені документи відповідають поняттю первинних, підписані особами, відповідальними за здійснення господарської операції, та їх підписи засвідчені печатками сторін.

За цих обставин, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями.

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договорів вимогам частини 1, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України у зв'язку з наступним.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як встановлено судом зі змісту (істотних умов) правочинів підряду та постачання не вбачається їх протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договорів не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, виконання робіт, оплата їх вартості, використання їх у власній господарській діяльності. Так, факт отримання робіт, їх відображення у звітних документах, подальшого використання у господарській діяльності позивача підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено ст. 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів ( послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку) про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит і формування валових витрат за правочинами, факт здійснення позивачем розрахунків за отримані роботи, в ціні яких включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту і валових витрат за наслідками взаємовідносин із контрагентами за укладеними договорами.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ПП «Леас», ТОВ «Амаранта», ПП «Акура Будсервіс», ТОВ «Міара Компані» та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» можливо, порушують вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, яка включена до витрат, нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно пп.36.1, пп.36.5 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Відповідачем не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011р., згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Те, що майновий стан позивача змінився під час господарських відносин з контрагентами, свідчать банківські виписки про оплату рахунків, та зміни у балансі підприємства.

Отже, враховуючи той факт, що складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст.207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсними спірних операції з підстав невідповідності їх вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами. А тому, суд дійшов висновку, що в порушення наведених норм права в акті перевірки №244/22-030/37096458 ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС правочини, вчинені між СОК «Кримекопродукт» та ПП «Леас», ТОВ «Амаранта», ПП «Акура Будсервіс», ТОВ «Міара Компані» та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011», визнано нікчемними з перевищенням повноважень, передбачених ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби мають право визначати у визначених Податковим кодексом України випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (пп.20.1.27 ст.20 кодексу); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом (пп.20.1.28 ст.20 кодексу).

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи той факт, що позивачем при розгляді справи в повному об'ємі надані первинні документи, які підтверджують правомірність формування витрат на підставі належним чином оформлених актів прийняття виконаних будівельних робіт, тобто датою фактичного отримання позивачем результатів робіт, що відповідає його податковому обліку, тому доводи відповідача не можуть бути підставою для висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000282200.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

За цих обставин, оскільки при розгляді справи судом досліджені податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, в тому числі за травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, травень 2012 року, згідно висновку акту перевірки № 244/22-030/37096458 порушенням є саме недодержання у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України), безпосередньо суд не є контролюючим органом згідно Податковому кодексу України та не наділений повноваженнями проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, та встановлювати порушення, інших підстав для визначення відповідачем суми грошових зобов'язань з ПДВ та прийняття податкового повідомлення-рішення актом перевірки від 07.08.2012 не встановлено, тому підстави, викладені відповідачем в запереченнях на позов, не можуть вплинути на визнання спірного податкового повідомлення-рішення №0000282200 протиправним.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя ДПС зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на інформації від ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя ДПС - лист від 18.07.2012 №1114/7/22-1, лист від 18.07.2012 №1115/7/22-1, лист від 25.07.2012 №1177/7/22-1, та лист від 25.07.2012 №1176/7/22-1, без належної перевірки контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. А тому суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення СОК «Кримекопродукт» суми грошових зобов'язань з податку на додаткову вартість у загальному розмірі 472 786, 50 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС від 29.08.2012 № 0000282200 повинне бути скасовано як таке, що прийняте з порушенням частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За цих обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 24.12.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Кримекопродукт» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 29 серпня 2012 року ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додаткову вартість у загальному розмірі 472 786, 50 грн., з яких сума грошового зобов'язання - 387 033, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 85 753, 50 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ЄДРПОУ 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби (99042, м.Севастополь, вул.7-го Листопада, 3) на користь СОК «Кримекопродукт» судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення або складання в повному обсязі (у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України) апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Гавура

Суддя О.В. Гавура