Ухвала

від 22.10.2014 по справі 2а-2093/12/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/800/27208/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18.12.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 2а-2093/12/2770

за позовом сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кримекопродукт" (далі - Кооператив)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18.12.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.08.2012 № 0000282200.

У прийняття цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковий кредит за спірними операціями з придбання товарів та підрядних робіт були відображені позивачем відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів, тоді як податковою інспекцією не доведено обставин, що виключають обґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність наданої судами правової оцінки обставин справи вимогам чинного законодавства (зокрема, пунктам 198.1 - 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та наявним у справі доказам, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, ДПІ зазначає, що реальність виконання спірних операцій не знайшла свого документального підтвердження за наслідками здійснення контрольних заходів у рамках зустрічних перевірок постачальників Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку Кооперативу з питань правових відносин з приватним підприємством «Леас», з товариством з обмеженою відповідальністю «Амаранта», з приватним підприємством «Акура Будсервіс», з товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг», з товариством з обмеженою відповідальністю «Міара Компані», з товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ресурс 2011» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 07.08.2012 № 244/22-030/37096458 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 472 786,50 грн. (у тому числі 387033 грн. за основним платежем та 85753,50 грн. за штрафними санкціями).

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту по операціям зі спірними контрагентами наведеним критерієм, суди, дослідивши рух активів у процесі виконання операцій з поставки названими контрагентами товарів та підрядних робіт позивачеві, встановили, що виконання цих операцій підтверджується необхідними первинними документами - договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3, банківськими виписками. Як встановили суди, усі ці документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості та оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що підтверджують факт дотримання позивачем вищевикладених правил формування податкового кредиту.

ДПІ, у свою чергу, заперечує проти реального характеру зазначених операцій та проти достовірності відомостей, що містяться у поданих Кооперативом первинних документах, без належного мотивування причин цього.

Так, основними доводами ДПІ, якими вона мотивує свою правову позицію по справі, є відсутність окремих постачальників (приватного підприємства «Лєас» та товариства з обмеженою відповідальністю «Міара Компані») за юридичною адресою та невиявлення у названих контрагентів позивача первинних документів, що підтверджують факт провадження ними реальної підприємницької діяльності та виконання поставок в адресу Кооперативу.

Однак усі ці факти стосуються діяльності постачальників позивача та не є доказом недобросовісності останнього у сфері податкових правовідносин. Існуючі у податкового органу перешкоди для перевірки діяльності постачальників можуть тягнути для платника негативні наслідки лише у випадку наявності обставин, що свідчать про схему взаємодії між учасниками господарської операції, наслідком якої є зловживання у податкових правовідносинах.

Притягнення платника до відповідальності та накладення на нього податкового обов'язку зі сплати податку до бюджету не може ґрунтуватися на припущеннях та повинно підтверджуватися безспірними доказами, які у даному випадку відповідачем представлені не були.

У зв'язку з викладеним Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для невизнання права Кооперативу на податковий кредит за спірними операціями та погоджується з правильністю оскаржуваних судових рішень про задоволення даного позову.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

А відтак, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18.12.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі № 2а-2093/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько