Постанова

від 10.01.2013 по справі 5017/1914/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. Справа № 5017/1914/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. за участю представників: позивача: відповідача: розглянувши матеріали касаційної скарги не з'явились, повідомлені належно, Гамарц О.С. -дов. від 02.01.13, Державного підприємства "Одеська залізниця" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.11.12 у справі№5017/1914/2012 за позовомПриватного підприємства "РемСтрой-Ф" доДержавного підприємства "Одеська залізниця" простягнення 32592 грн.

Приватне підприємство "РемСтрой-Ф" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення з нього 29856,50 грн. (з урахуванням процентів) отриманих без достатніх правових підстав, 295 грн. збитків у вигляді комісійної винагороди банку за здійснення платежів, 2440,50 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань. Позивач наголошував на тому, що ним на рахунок відповідача було перераховано кошти в якості оплати за рекламні послуги, ці кошти позивач вважав такими, котрі отримані відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки зобов'язання з проведення рекламної кампанії за період з 13.10.08 до 31.12.10 за договором від 21.07.08 відповідачем не було виконано. При цьому позивач посилався на приписи статей 536, 612, 629, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статей 193, 220, 231, 232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.12 (суддя Оборотова О.Ю.) в позові відмовлено через його недоведеність та необґрунтованість.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 13.11.12 (судді: Лисенко В.А., Мацюра П.Ф., Філінюк І.Г.) перевірене рішення господарського суду скасував. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Приватного підприємства "РемСтрой-Ф" 29856,50 грн. безпідставно отриманих коштів (з урахуванням процентів). Апеляційний господарський суд дійшов висновку про невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 21.07.08 щодо проведення рекламної кампанії в інтересах позивача, а відтак визнав, що спірна сума коштів є безпідставно набутою відповідачем. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано, що спірним договором передбачено, зокрема, обов'язок відповідача з розміщення (розповсюдження) реклами в інтересах позивача. Постанова обґрунтована приписами статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України. В решті позову апеляційний господарський суд відмовив через його необґрунтованість.

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 213, 526, 610, 628, 642 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 82 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник не погоджується з оцінкою судом апеляційної інстанції умов спірного договору та наголошує на належному виконанні ним робіт за спірним договором. Відтак, на думку підприємства, висновок апеляційного господарського суду про безпідставне набуття відповідачем спірних коштів є помилковим. При цьому, підприємство вказує на те, що договором від 21.07.08 передбачено розміщення на території відповідача рекламних конструкцій позивача без розповсюдження (експонування) рекламних матеріалів на них.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.07.08 між Приватним підприємством "РемСтрой-Ф" -замовником і Державним підприємством "Одеська залізниця" -виконавцем був укладений договір про надання рекламних послуг №ОД/НРЕКЛ-08-599дНЮ. За умовами цього договору виконавець проводить рекламні кампанії в інтересах замовника на рекламних місцях та територіях, що належать виконавцю, а замовник приймає та сплачує такі послуги на умовах договору. Пунктом 2.1 спірного договору визначено, що рекламна кампанія -це розміщення (розповсюдження) реклами у визначених рекламних місцях упродовж конкретного періоду часу; реклама -це інформація про особу чи товару, розповсюджена в будь-якій формі та у будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Цим же пунктом договору також визначено, що спеціальна конструкція -це конструкція, котра використовується для розміщення рекламоносіїв на об'єктах залізничного транспорту. Згідно з пунктом 3.2.2 договору виконавець зобов'язується розмістити надану замовником рекламу на умовах і в терміни, передбачені додатковою угодою, та підтримувати її в належному стані у період рекламної кампанії. До обов'язків виконавця також входить виставлення рахунків-фактур для оплати послуг у відповідності до встановленого додатковою угодою графіку оплати (пункт 3.2.3 договору). Разом з цим, пунктом 3.4.6 договору передбачено, що замовник зобов'язується прийняти виконані роботи шляхом підписання акта прийому-передачі виконаних робіт. Оплата послуг здійснюється замовником шляхом 100% оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунків-фактур, виставлених останнім (пункт 4.3 договору). Згідно з пунктом 4.4 договору акт прийому-передачі робіт оформляється щомісячно, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, виконавцем надається замовнику. Строк дії договору сторонами визначений до 31.12.11 (пункт 5.5 договору). Апеляційним господарським судом в ході розгляду спору установлено, що між сторонами у справі 13.10.08 були укладені додаткові угоди №1, №2 до спірного договору, якими визначені умови проведення рекламних кампаній, із зазначенням їх адресних програм - Земполотно Пересипського насипу та ст. Середньофонтанська (подвір'я ст. Одеса-Головна). Судом апеляційної інстанції також установлено, що рекламні кампанії в інтересах позивача, як-то передбачено умовами спірного договору, відповідачем не проводилися; акти виконаних робіт не підписувалися; строк дії договору закінчився. Установлено апеляційним господарським судом і те, що позивач (упродовж дії договору) перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 27950 грн. Втім, він вважає ці кошти безпідставно набутими відповідачем, позаяк рекламні послуги (розповсюдження реклами) відповідачем позивачеві за спірним договором не надавалися. Як убачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "РемСтрой-Ф" звернулося з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення з нього коштів, набутих останнім без достатньої правової підстави, збитків та штрафних санкцій. Скасовуючи судове рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до частини 3 статті 1212 названого Кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3 ) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. При цьому, пункт 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню у випадках, коли здійснене стороною належне виконання зобов'язання (в даному випадку сплата коштів позивачем) втратило правову підставу. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що за умовами спірного договору (пункти 1.1, 3.2.2) на відповідача, окрім іншого, покладено обов'язок з проведення рекламних кампаній (розміщення, розсповсюдження реклами) в інтересах позивача. Установлено апеляційним господарським судом і те, з підтвердженням матеріалами справи, що позивачем (упродовж дії договору) були перераховані відповідачеві спірні кошти. Проте, рекламні послуги, у відповідності до умов договору, відповідачем не надавалися; рекламна кампанія в інтересах позивача не проводилася; акти прийому-передачі виконаних робіт не підписувалися. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Оскільки апеляційним господарським судом був установлений факт ненадання послуг з розміщення (розповсюдження) реклами за договором від 21.07.08 та закінчення строку дії останнього, висновок суду про безпідставне набуття і утримання відповідачем спірних коштів колегією суддів визнається обґрунтованим. Доводи скаржника визнаються непереконливими, позаяк спростовуються обставинами установленими апеляційним господарським судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

В частині відмови у стягненні з відповідача збитків та штрафних санкцій постанова у справі скаржником не оскаржена, а тому колегію суддів не переглядалася.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.12 у справі №5017/1914/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець