Постанова

від 10.01.2013 по справі 15/145-10-3990

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р.Справа № 15/145-10-3990 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Зуб О.Ю. (довіреність №24/01-01 від 03.01.2013р.)

від відповідача: Чуприна Л.С. (довіреність №01/11-1094 від 29.11.2012р.)

від ДВС: Мельничук Р.В. (довіреність №27-4н/н.н./1847 від 19.12.2012р.)

від прокуратури: Мацюк О.Ю. (посвідчення №006709 від 27.09.12р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

на ухвалу господарського суду Одеської області від „10" грудня 2012 року про задоволення скарги на дії (бездіяльність) ДВС

по справі № 15/145-10-3990

за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ", м. Одеса

до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеса", м. Одеса

про стягнення 77 503 804,02 грн.

суб'єкт оскарження Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України м. Київ

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року по справі № 15/145-10-3990 позовні вимоги Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі ПАТ „Одеська ТЕЦ" задоволені повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 77 503 804,02 грн. Крім того, додатковим рішенням від 24.11.2010 року з відповідача на користь державного бюджету України стягнуто 25500,00 грн. - державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання рішення від 24.11.2010 року у справі № 15/145-10-3990 господарським судом Одеської області 10.12.2010 року видано відповідний наказ.

20.01.2012 року Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси" звернулося до господарського суду Одеської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року по справі № 15/145-10-3990.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2012 року у задоволенні заяви КП „Теплопостачання міста Одеси" про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року за нововиявленими обставинами - відмовлено. Рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року у справі № 15/145-10-3990 - залишено без змін.

5 березня 2012 року КП „Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року у справі № 15/145-10-3990 щодо погашення заборгованості перед позивачем шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до запропонованого графіку, а саме шляхом сплати у червні 2012 року - 3 229 325,34грн., а з липня 2012 року по травень 2014 року - 3 229 325,16грн. щомісячно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2012 року заява КП „Теплопостачання міста Одеси" про розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року по справі № 15/145-10-3990 - задоволена. КП „Теплопостачання міста Одеси" надано розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року у справі № 15/145-10-3990 щодо сплати заборгованості в сумі 77 503 804,02грн. шляхом її погашення протягом 2 років за наступним графіком починаючи з квітня 2012 року по березень 2014 року щомісячно по 3 229 325,16грн..

24 вересня 2012 року ПАТ „Одеська ТЕЦ" звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою (з послідуючими уточненнями) на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов'язати суб'єкт оскарження розпочати примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року у справі №15/145-10-3990 з урахуванням наданої розстрочки на виконання рішення, та накласти арешт на кошти в сумі 18 670 000,24грн., які містяться на рахунках КП „Теплопостачання міста Одеси".

Така скарга ПАТ „Одеська ТЕЦ" мотивована тим, що державний виконавець незважаючи на неодноразові звернення ТЕЦ із заявами про невиконання боржником судового рішення фактично не проводив виконавчих дії спрямованих на виконання рішення суду, що і змусило стягувача звернутися до суду із даною скаргою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2012 року по справі № 15/145-10-3990 (суддя Літвінов С.В.) скаргу ПАТ „Одеська ТЕЦ" задоволено. Визнано незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розпочати примусове виконання рішення господарського суду Одеської області №15/145-10-3990 від 24.11.2010 року з урахуванням розстрочки виконання рішення та накласти арешт на кошти в сумі 18 670 000,24грн., які містяться на рахунках КП „Теплопостачання міста Одеси".

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 10.12.2012 року по справі №15/145-10-3990 скасувати, а в скарзі ПАТ „Одеська ТЕЦ" на дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконну і необґрунтовану ухвалу, яка не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Скаржник вважає, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, згідно Наказу Державної виконавчої служби України від 14.07.2011 року №14/2 є структурним підрозділом Державної виконавчої служби України, без статусу юридичної особи, який входить до складу Державної виконавчої служби, а тому є неналежним відповідачем по справі.

Крім того, на думку скаржника, господарським судом не були враховані положення п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року №14 відповідно до якого, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом №606-ХІУ можуть здійснюватися тільки державними виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби. Тобто у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

ПАТ „Одеська ТЕЦ" відзив на апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не надало, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін, вважаючи її правомірною, обґрунтованою, відповідаючою вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

КП „Теплопостачання міста Одеси" відзив на апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до суду не надало, але його представник в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник прокуратури відзив на апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не надав, але її представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду без змін, вважаючи її правомірною, обґрунтованою, відповідаючою вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, думку прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, на виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року у справі № 15/145-10-3990 ПАТ „Одеська ТЕЦ" 10.12.2010 року видано наказ про стягнення з КП „Теплопостачання міста Одеси" 77 503 804,02 грн.

22.12.2011 року ПАТ „Одеська ТЕЦ" направило до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України для примусового виконання наказ господарського суду Одеської області від 10.12.2010 року у справі № 15/145-10-3990 про стягнення з КП „Теплопостачання міста Одеси" на користь ПАТ „Одеська ТЕЦ" 77 503 804,02 грн.

26.12.2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 10.12.2010 року у справі № 15/145-10-3990 про стягнення з КП „Теплопостачання міста Одеси" на користь ПАТ „Одеська ТЕЦ" 77 503 804,02 грн. (а.с.115).

31.01.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 23.01.2012 року про зупинення стягнення до розгляду судом заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2010 року по справі №15/145-10-3990 (а.с.117).

06.03.2012 року ПАТ „Одеська ТЕЦ" звернулась до начальнику відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з листом за №13/08-19, в якому просило поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області №15/145-10-3990 від 10.12.2010 року (а.с.119).

04.05., 07.06.2012 року ПАТ „Одеська ТЕЦ" неодноразово зверталася до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявами, в яких просило поновити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області від 10.12.2010 року та направити на адресу постанову про поновлення виконавчого провадження за даним наказом, та повідомити стягувача про проведені виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду (а.с.122-123, 126-127).

09.07.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. була прийнята постанова про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №15/145-10-3990 від 10.12.2010 року (а.с.121).

15.08.2012 року ПАТ „Одеська ТЕЦ" в черговий раз звернулось до відділу примусового виконання рішень із заявою за №13/08-42 в якій просило повідомити стягувача про фактично проведені виконавчі дії по виконанню наказу по справі №15/145-10-3990 від 10.12.2010 року (а.с.129-130).

Між тим, всі заяви ПАТ „Одеська ТЕЦ" залишилися без будь-яких відповідей.

Судова колегія погоджується з вимогами ПАТ „Одеська ТЕЦ", викладеними у скарзі на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, та висновками місцевого господарського суду про їх задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і Законом (ч.2 ст.11 Закону).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.82 Закону України „Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Частиною сьомою зазначеної статті встановлено вимоги до скарги у виконавчому провадженні, яка зокрема, повинна містити зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області №15/145-10-3990 від 10.12.2010 року, згідно п.2 якої боржнику (КП „Теплопостачання міста Одеси") було запропоновано виконати самостійно рішення суду в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. При невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. (ч.2 статті 25 Закону України „Про виконавче провадження")

Відповідно до ч.1 статті 27 Закону України „Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Між тим, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. після сплаву 7-денного строку, наданого боржнику постановою від 26.12.2012 року виконати рішення господарського суду самостійно, не прийняв будь-яких мір спрямованих на примусове виконання рішення господарського суду, чим порушив вимоги ч.1 статті 27 Закону.

Крім того, як було вище зазначено Стягувач (ПАТ „Одеська ТЕЦ") неодноразово зверталося до виконавчої служби про поновлення виконавчого провадження та надання інформації про проведення виконавчих дій відносно виконання наказу суду від 10.12.2010 року, однак відповідей на заяви стягувача від відділу примусового виконання рішень на адресу заявника не надходило.

Тільки 09.07.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. прийнята постанова про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №15/145-10-3990 від 10.12.2010року.

Після поновлення виконавчого провадження Державною виконавчої службою знову ж будь-яких дій, які б свідчили про намагання виконати наказ господарського суду в матеріалах справи відсутні.

05.09.2012 року ПАТ „Одеська ТЕЦ" заявою за №13/08-79 просило повідомити про фактично проведені виконавчі дії по виконанню наказу суду від 10.12.2010 року та накласти арешт на кошти в сумі 15 520 674,90грн. (а.с.132-133).

Між тим, відповідно до ч.1 п.1 статті 32 Закону України „Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржнику від інших осіб.

Відповідно до п.9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26 грудня 2003 року № 14, заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232-234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст.248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

З наведеного витікає, що необхідною умовою визнання того чи іншого рішення державного виконавця неправомірним, є встановлений матеріалами справи факт порушення ним в момент його ухвалення норм закону.

Як вбачається з матеріалів справи та як було вище зазначено, відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України починаючи з липня 2012 року ніяких дії стосовно примусового виконання наказу господарського суду від 10.12.2010 року не проводилось, чим були грубо порушені норми статей 11, 27, 32 Закону України „Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, порушуючи вимоги чинного законодавства, не виконуючи свої обов'язки про примусове виконання наказу господарського суду №15/145-10-3990 від 10.12.2010 року рішення господарського суду від 24.11.2010 року, чим допустив бездіяльність з наведених вище обставин.

Твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд не виконав умови статті 24 ГПК України та не допустив заміну первісного відповідача на належного, не приймаються колегією суддів до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 статті 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Виходячи зі змісту статті 24 ГПК України умова про заміну первісного відповідача на належного відповідача може мате місце тільки в позовному провадженні.

Між тим, відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у даній справі виступає в якості суб'єкта оскарження, згідно статті 121-2 ГПК України, а ні в якому разі як відповідач по справі за твердженням скаржника.

Таким чином, судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом ухвали про задоволення скарги про бездіяльність відділу примусового виконання рішень Держаної виконавчої служби України по справі № 15/145-10-3990.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Одеської області від 10.12.2012 року по справі № 15/145-10-3990 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для її скасування або зміни відсутні, а тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від „10" грудня 2012 року про задоволення скарги на дії (бездіяльність) ДВС по справі № 15/145-10-3990 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „11" січня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров