Постанова

від 10.01.2013 по справі 5010/944/2012-27/53

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.13 Справа № 5010/944/2012-27/53

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГрандСтар", б/н від 23.10.12р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2012 року

у справі № 5010/944/2012-27/53

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна", м. Стрий

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "ГрандСтар", м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 32 722, 72 грн., з яких: 32 674, 38 грн. -основна заборгованість та 48, 34 грн. -3% річних.

За участю представників:

від позивача: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Михайлишин В.В.) від 10.10.2012р.. у справі № 5010/944/2012-27/53 позовні вимоги ТзОВ "Профігруп Україна" до ТзОВ "ГрандСтар" про стягнення 32 722, 72 грн. задоволено повністю( з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, а.с. 52-55).

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 32 722, 72 грн., з яких: 32 674, 38 грн. -основна заборгованість та 48, 34 грн. -3% річні.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями ст. ст. 11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зокрема, тим, що на підставі усної домовленості відповідач отримав від позивача товар по видаткових накладних № ЕЗ-0000492 від 25.08.2009 р., № ЕЗ-0000626 від 01.09.2009 р., № ЕЗ-0000519 від 02.09.2009 р., № ЕЗ-0000546 від 10.09.2009 р. та № ЕЗ-0000602 від 25.09.2009 р. на загальну суму 49 607,41 грн., який оплатив частково. Заборгованість станом на 30.07.2012р. становить 32 674,38грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення із ТОВ «ГрандСтар»4 904,26 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаржник стверджує, що заявлена позивачем сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «ГрандСтар»не отримувало від ТОВ "Профігруп Україна" товару по видаткових накладних № ЕЗ-0000492 від 25.08.2009 р. та № ЕЗ-0000626 від 01.09.2009 р., відтак, сума заборгованості відповідача є меншою і складає 27 770,20 грн. Звертає увагу суду, що у видатковій накладній № ЕЗ-0000492 зазначено про отримання товару за довіреністю №13 від 25.08.2009р. Однак, сума та товар, що зазначені у видатковій накладній та довіреності, є різними. У видатковій накладній зазначено товар «Ножниці»на суму 2 375,26 грн., а довіреність видана на отримання товару «Фурнітура»на суму 21 512 грн.

В накладній № ЕЗ-0000626 від 01.09.2009 р. не вказано на підставі якої довіреності був отриманий товар ТОВ «ГрандСтар».

Сторони не забезпечили явки своїх представників в судові засідання 04.12.2012р. та 10.01.2013р., хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, підтвердженням чого є повідомлення про вручення ухвал апеляційного суду, які є в матеріалах справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно з видатковими накладними, наданими позивачем, ТзОВ «Елса-Захід», яке 16.11.2009р. змінило назву на ТзОВ "Профігруп Україна", що підтверджено статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з ЄДРПОУ та довідкою з ЄДР ( а.с. 21,22, 34-51), упродовж серпня-вересня 2009 р. поставило відповідачу товар на загальну суму 49 607, 41 грн., а саме:

- № ЕЗ-0000492 від 25.08.2009 р. ножниці в кількості 114шт. на суму 2 375, 26 грн.( довіреність № 13 від 25.08.2009р. на імя Гук О.М.),

- № ЕЗ-0000626 від 01.09.2009 р. ущільнювач, резину створочну на суму 2 529, 00 грн.( довіреність не вказана),

- № ЕЗ-0000519 від 02.09.2009 р. додаткові прижими, декоративні накладки, рами, ручки віконні тощо на суму 21 512, 12 грн.( довіреність №13 від 25.08.2009р.),

- № ЕЗ-0000546 від 10.09.2009 року 65м імпосту та 180м штапіка на суму 2 651, 56 грн. ( довіреність № 19 від 08.09.2009р. на імя Гук О.М.),,

- № ЕЗ-0000602 від 25.09.2009 року імпост, штапік, накладки, ручки, петлі, прижими тощо на суму 20 539, 47 грн. ( довіреність № 35 від 21.09.2009р. на імя Гук О.М.).

На підтвердження факту отримання відповідачем товару позивач надав суду копії довіреностей, виданих відповідачем:

- № 14 від 10.08.2009р., видану Гук О.М. на отримання 114 шт.ножниць від ТзОВ «Елса-Захід», яка дійсна до 20.08.2009р.,

- № 13 від 25.08.2009р., видану Гук О.М. на отримання фурнітури від ТзОВ «Елса-Захід»на суму 21 512грн., яка дійсна до 04.09.2009р.,

- № 19 від 08.09.2009р., видану Гук О.М. на отримання від ТзОВ «Елса-Захід»65м. імпосту та 180м.штапіка , яка дійсна до 18.09.2009р.,

- № 35 від 21.09.2009р., видану Гук О.М. на отримання від ТзОВ «Елса-Захід»матеріалу для вікон на суму 21 460грн., яка дійсна до 30.09.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач упродовж 2009-2010р.р. оплатив товар частково в сумі 16 933,03 грн., зокрема, частково оплатив товар, який поставлений 02.09.2009р. та 25.09.2009р.

02.07.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію № 2193 від 29.06.2012 року з вимогою погасити заборгованість в сумі 32 832,96грн. за товар, поставлений в серпні-вересні 2009р. по вищеназваних видаткових накладних, яка залишена відповідачем без задоволення(претензія та повідомлення про вручення в матеріалах справи, а. с. 18-19).

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги та оцінивши подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено у ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України)

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні спору місцевий суд погодився з доводами позивача та дійшов висновку, що відповідач упродовж серпня-вересня 2009 р. отримав від позивача товар по 5-ти видаткових накладних, названих вище, на загальну суму 49 607, 41грн.

На думку апеляційного суду, належними та допустимими доказами, якими є видаткові накладні та довіреності, видані відповідачем уповноваженій особі Гук О.М. на отримання товару, поставленого по цих накладних, підтверджено поставку товару та отримання його відповідачем по 3-х накладних на загальну суму 44703,15грн., а саме:

- по накладній № ЕЗ-0000519 від 02.09.2009 р. на суму 21 512, 12грн., довіреність №13 від 25.08.2009р. на отримання фурнітури від ТзОВ «Елса-Захід»на суму 21 512грн., яка дійсна до 04.09.2009р.,

- по накладній № ЕЗ-0000546 від 10.09.2009р. на поставку 65м. імпосту та 180м.штапіка на суму 2 651, 56грн., довіреність № 19 від 08.09.2009р., видану Гук О.М. на отримання від ТзОВ «Елса-Захід»65м. імпосту та 180м.штапіка , яка дійсна до 18.09.2009р.,

- по накладній № ЕЗ-0000602 від 25.09.2009р. на суму 20 539, 47грн., довіреність № 35 від 21.09.2009р., видана на отримання від ТзОВ «Елса-Захід»матеріалу для вікон на суму 21 460грн., яка дійсна до 30.09.2009р.

Номери і дати рахунків -фактур, вказані в цих накладних, відповідають номерам і датам рахунків -фактур, вказаних в довіреностях.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що видаткові накладні № ЕЗ-0000492 від 25.08.2009 р. . на суму 2 375, 26 грн. та № ЕЗ-0000626 від 01.09.2009 р. на суму 2 529, 00 грн. не можна вважати належними та допустимими доказами поставки товару та отримання його відповідачем з огляду на наступне.

Згідно з п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318( далі -Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 6 Інструкції встановлено, що при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.

Відповідно до п.15 названої Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

У видатковій накладній № ЕЗ-0000492 від 25.08.2009 р. вказана назва товару -ножниці в кількості 114 шт. на суму 2 375, 26 грн., який поставляється згідно з рахунком-фактурою № ЕЗ-0001329 від 10.08.2009р.. Також вказано, що товар отримав представник відповідача Гук О.М. за довіреністю №13 від 25.08.2009р.

Однак, названа довіреність видана відповідачем на отримання товару на суму 21 512грн. , що поставляється згідно з рахунком-фактурою № ЕЗ-0001355 від 17.08.2009р. Саме на підставі цієї довіреності представник відповідача отримав товар, який поставлений по накладній № ЕЗ-0000519 від 02.09.2009 р. на суму 21 512, 12грн. згідно з рахунком-фактурою № ЕЗ-0001355 від 17.08.2009р. Отже, по цій довіреності не міг бути виданий позивачем товар, поставлений по накладній № ЕЗ-0000492 від 25.08.2009 р. на суму 2 375, 26 грн., оскільки цією довіреністю відповідач не уповноважував свого представника на отримання товару від позивача, поставленого згідно з рахунком-фактурою № ЕЗ-0001329 від 10.08.2009р. Відповідач заперечує факт отримання товару по названій накладній.

Довіреність №14 від 10.08.2009р. не може братися до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ця довіреність не була використана, вона була чинна до 20.08.2009р. і станом на 25.08.2009р.строк її дії закінчився. Відтак, згідно з п.10 Інструкції мала бути повернута працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Щодо накладної № ЕЗ-0000626 від 01.09.2009 р. на суму 2 529, 00 грн., то в ній не вказано прізвища, імені уповноваженої особи відповідача , якій виданий товар, не вказано номера та дати довіреності, на підставі якої він виданий. Довіреності, якою б відповідач уповноважував свого представника на отримання товару, вказаного в цій накладній, позивач суду не надав.

По накладних від 25.08.2009р. та від 01.09.2009р.відповідач товару не оплачував.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки товару по накладних № ЕЗ-0000492 від 25.08.2009 р. на суму 2375,26 грн. та № ЕЗ-0000626 від 01.09.2009 р. на суму 2529,00грн. та отримання його відповідачем.

З огляду на підтвердження поставки товару на суму 44703,15грн., часткову оплату товару в сумі 16 933,03 грн., чого відповідач не заперечує, суд погоджується з доводами відповідача та вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 770,12грн.(44703,15 -16933,03), а 3% річних від цієї суми боргу за період з 13.07.2012р. по 30.07.2012р., заявлений позивачем, становить 41,03грн.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що місцевим судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки місцевого суду не відповідають обставини справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 27 770,12грн. основного боргу, 41,03 грн. - 3%річних та 1162,59грн судового збору.

В задоволенні решти вимог належить відмовити.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2012 року у справі №5010/944/2012-27/53 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГрандСтар", ідентифікаційний код 32361285, місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Курбаса, 5/16, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна", ідентифікаційний код31358098, юридична адреса: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул.. Сколівська,7А, фактична адреса: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул.Промислова,7А, - 27 770,12грн. основного боргу, 41,03 грн. -3%річних та 1162,59грн судового збору.

В задоволенні решти вимог належить відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна", ідентифікаційний код31358098, юридична адреса: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул.. Сколівська,7А, фактична адреса: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул.Промислова,7А, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГрандСтар", ідентифікаційний код 32361285, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Курбаса, 5/16 -804,75грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4 . Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Данко Л.С.

суддя Якімець Г.Г.