Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а-16442/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2012 року 11:20 № 2а-16442/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Куненка С.В. (довіреність від 06.11.2012 р.)

від відповідача: Колодяжна Л.В. (29.05.2012 р. № 1794/9)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АФС КОНСТРАКШН» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС третя особаПриватне підприємство «Кримспецтехнолоджи» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2012 № 0000352260 та № 0000342260,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АФС КОНСТРАКШН»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2012 р.:

- № 0000352260, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 14583 грн. за основним платежем та на 3646 грн. штрафних санкцій;

- № 0000342260, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 11667 грн. та 2917 грн. за штрафними санкціями,

які разом прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Кримспецтехнолоджи».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що за відносинами з третьою особою у листопаді 2010 року здійснив попередню оплату та придбав гіпсокартон та комплектуючі до нього, що оформлено відповідним комплектом первинних документів та податковою накладною. При цьому, у зв'язку з придбанням продукції та її перевезенням з м. Сімферополь до м. Севастополь, були замовлені та надані транспортні послуги СПД ОСОБА_3, що також підтверджується відповідними первинними та платіжними документами. Придбані матеріали, як зазначає позивач, були ним використані у зв'язку з виконанням договору підряду при будівництві супермаркету «Сільпо», роботи щодо чого були виконані субпідрядником, що, у свою чергу, як зазначає позивач, також підтверджується відповідними первинними та платіжними документами.

Відтак, як вважає позивач, у нього були всі підстави для формування спірних сум податкових вигод, які не визнаються відповідачем.

У той же час, позивач зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу спірних рішень, ґрунтуються на тому, що угода позивача з третьою особою начебто є фіктивною та нікчемною, висновок щодо чого у свою чергу ґрунтується на обставинах, викладених у постанові слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012 р. про порушення кримінальної справи № 69-0146 відносно керівника ТОВ «Союз КДС», з яким, як зазначає позивач, він не мав жодних відносин.

У той же час, позивач наполягає, що ним законно сформовані спірні суми податкових вигод за фактом попередньої оплати, спірні рішення є незаконними та необґрунтованими та підлягають скасуванню. При цьому, в обґрунтування позову позивач також зазначає про порушення податковим органом строків розгляду скарги позивача, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, має місце порушення п. 56.8. ПК України.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Направлена третій особі копія ухвали суду про залучення її в якості третьої особи, яка була направлена за адресою, визначеною в ЄДР, згідно з відміткою пошти на повернутому суді конверті не вручена з незалежних від суду причин («за закінченням терміну зберігання») у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду вважається врученою, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, третя особа в судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, беручи до уваги строки розгляду справи та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АФС КОНСТРАКШН»(код з ЄДР 37292787; адреса: 02160, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березнева, 12) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Кримспецтехнолоджи»(код з ЄДР 36693441; адреса: 95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Монтажна, 10-Г) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.07.2012 р. № 1817/22-621/37292787 (далі -Акт перевірки).

Перевірка проведена на підставі наказу від 05.07.2012 р. № 858.

Як зазначено в Акті перевірки, вона проведена на підставі п/п. 20.1.4., 75.1.2, 79.2. ПК України, які визначають загальні положення щодо прав податкового органу на проведення перевірки.

У той же час, наказ та Акт перевірки не містять посилання на визначені у ст. 78 ПК України правові та фактичні підстави, які б свідчили про наявність обставин, що зумовлювали призначення позапланової перевірки.

Згідно з Актом перевірки до основних видів діяльності позивача віднесено будівництво будівель.

Чисельність працюючих на момент перевірки -10 осіб. У той же час, згідно із звітом 1-ДФ за 4 кв. 2010 р. у позивача працювало 5 осіб у штаті та 11 сумісників.

Крім того, згідно з Актом перевірки позивач використовує у своїй діяльності приміщення площею 36 кв.м.

Перевіркою щодо нарахування та сплати податку на прибуток встановлено взаємовідносини позивача з ПП «Кримспецтехнолоджи»в 4 кварталі 2010 року, а саме у листопаді 2010 року.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат у 4 кв. 2010 р. на 58333 грн.

В Акті (стор. 8) ДПІ визнається , що позивач у листопаді 2010 року придбав матеріали (гіпсокартон та комплектуючі до нього) у ПП «Кримспецтехнолоджи». Сплата за даний матеріал, як зазначається ДПІ, проведено згідно рахунку-фактури № 1867 від 26.11.2010 р. по платіжному дорученню № 8 від 29.11.2010 р. на суму 70000 грн. у т.ч. ПДВ -11666,67 грн.

Матеріали , як зазначає ДПІ, отримані позивачем згідно видаткової накладної № 1777 від 29.11.2010 р. та виписана податкова накладна № 1777 від 29.11.2010 р. на суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ -11666,67 грн. Дебіторсько-кредиторська заборгованість на момент перевірки, як зазначає ДПІ, відсутня.

Наведені обставини визнаються та не заперечуються сторонами та, при цьому, як зазначено вище, в Акті перевірки ДПІ фактично визнає реальність поставки позивачу наведеної вище продукції.

У той же час, в Акті перевірки зазначається (стор. 8, 11), що до ДПІ надійшов акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 17/22/36693441 від 06.04.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки , у зв'язку з отриманням постанови слідчого від 02.04.2012 р., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146.

Одночасно, на стор. 15 Акту перевірки, ДПІ зазначає дані, що суперечать наведеному, а саме -зазначає про те, що зустрічна звірка проведена, у зв'язку з чим встановлено певні обставини.

Відповідно до отриманої постанови слідчого, як зазначається в Акті перевірки, встановлено, що кримінальна справа порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС»(код 24039320) ОСОБА_4, за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Під час перевірки не надано вироку суду у даній справі або ж будь-яких матеріалів зазначеної справи.

В Акті перевірки також зазначається, що в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва низки підприємств, зокрема, ПП «Кримспецтехнолоджи»з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України. Зазначається, що група осіб документально оформлювала неіснуючі операції. Завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг»із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань.

Під час перевірки не надано вироку суду у даній справі або ж будь-яких матеріалів зазначеної справи.

Як надалі зазначається в Акті перевірки, відповідно до висновку УПМ ДПС в АРК Крим від 04.04.2012 р. № 494/07-31, 04.04.2012 р. проведено обстеження податкової адреси ПП «Кримспецтехнолоджи». СГД за адресою не знаходиться.

Наведеного висновку та акту обстеження також не надано під час розгляду справи.

В Акті перевірки також зазначається, що допитана ОСОБА_5 пояснила, що в 2004 році її знайома ОСОБА_6 запропонувала їй роботу на підприємстві ПП «Кримспецтехнолоджи» (згідно з витягом з ЄДР підприємство зареєстроване 19.10.2009 року ). Через деякий час ОСОБА_6 поклала на неї обов'язок по веденню бухгалтерського обліку на ряді підприємств, де вона також була директором. З часом роботи на вищевказаних підприємствах, при проведенні бухгалтерської документації, вона зрозуміла, що суть діяльності всієї групи, зводиться до «конвертації»грошових коштів та складання бухгалтерських документів з підприємствами, для мінімізації ними своїх податкових зобов'язань. Серед клієнтів їх підприємств, їй відомі «Південьшляхбуд», «Союз-КСД».

Наведених показів під час розгляду справи не надано.

Надалі ДПІ зазначає, що проведеним аналізом діяльності платників податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 ГК України.

Наведеного аналізу під час розгляду справи не надано.

Враховуючи проведений аналіз, ДПІ вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням).

ДПІ також зазначається, що сумнівний податковий кредит , отриманий ПП «Кримспецтехнолоджи»від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності , а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших СГД, документального підтвердження щодо чого (ухилення) під час розгляду справи не надано.

Відтак, ДПІ впевнено приходить до висновку, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів.

Відтак, як зазначає ДПІ, оскільки відсутнє документальне підтвердження факту оприбуткування, відповідно відсутня підстава для включення даної суми без підтвердження відповідними первинними документами до складу валових витрат.

На аналогічних доводах ґрунтуються і висновки ДПІ відносно формування податкового кредиту з ПДВ за спірною операцією.

При цьому, аналізуючи спірну операцію (стор. 16 Акту перевірки), проведену у 2010 р., ДПІ перевіряє її на відповідність не нормам податкового законодавства, яке діяло на час її проведення у 2010 році, а нормам ПК України , що вже само по собі свідчить про неправомірність висновків акту перевірки та спірного рішення, яким нараховано податкові зобов'язання по ПДВ.

Відтак, доводи, покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються по суті, на: (1) неможливості зустрічної звірки по контрагенту, (2) відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням у квітні 2012 року, тобто майже через 1,5 року після проведення спірних операцій; (3) факті порушення кримінальної справи відносно посадових осіб підприємства, з яким позивач не вступав у господарські відносини; (4) відомостях щодо порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва низки підприємств, зокрема, ПП «Кримспецтехнолоджи», доказів чого до матеріалів справи не надано.

З урахуванням наведеного, ДПІ формує остаточні висновки Акту перевірки (стор. 19), а саме: ДПІ встановлено порушення позивачем у 2010 році п. 198.3., 198.6., 201.1., 201.6 ПК України -підприємством занижено податок на додану вартість у листопаді 2010 року на суму 11 667 грн., а також п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржувані рішення від 06.07.2012, які за результатами оскарження у досудовому порядку залишені без змін.

Листом від 14.08.2012 р. № 8553/10/22-611 ДПІ повідомила позивача, що в результаті технічної помилки датою прийняття податкового повідомлення-рішення вважати 06.08.2012 р. за № 0000342260 (з податку на прибуток). Відносно спірного рішення з ПДВ направлення аналогічного повідомлення не встановлено, з чого вбачається, що воно прийнято до проведення перевірки позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

(1) Перевіряючи дотримання ДПІ вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в контексті наявності підстав для проведення перевірки, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 20.1.4. ПК України податкові органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1. ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові ; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку , встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п/п. 75.1.2. ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин , визначених цим Кодексом.

Обставини, наявність яких зумовлює виникнення підстав для проведення позапланової перевірки визначені у п. 78.1. ПК України.

Згідно з п. 78.4. ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 79.1. ПК України при цьому передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу .

Відповідно до п. 81.1. ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення , визначених цим Кодексом

При цьому, відповідно до п. 1.1. Методичних рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14 квітня 2011 року № 213, відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке оформлюється наказом . Підставою в контексті наведеного та за загальним правилом слід розуміти фактичні та юридичні підстави.

Виходячи з наведеного, (1) перевірка в даному випадку могла бути проведена за наявності обставин, визначених у п. 78.1. ПК України та (2) наказ про проведення перевірки повинен був містити посилання на правову підставу, тобто відповідну норму ПК України (відповідний підпункт п. 78.1. ПК України), відповідно до якої призначено проведення перевірки.

Проте, в даному випадку наказ про проведення перевірки, як і власне Акт перевірки, не містять посилання на відповідний підпункт п. 78.1. ПК України, де визначено обставини, наявність яких зумовлює виникнення підстав для проведення перевірки та під час розгляду справи представником ДПІ не наведено та не доведено наявності зазначених обставин та підстав, наявність яких зумовила проведення перевірки позивача. При цьому, ще ухвалою судді про відкриття провадження у справі у ДПІ витребовувались матеріали, що були прийняті до уваги у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень.

Відтак, в даному випадку перевірка призначена та проведена без дотримання вищезгаданих вимог податкового законодавства, за відсутності підстав для її призначення та проведення, а отже акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону та в силу вимог ч. 3 ст. 70 КАС України не може братися судом до уваги при вирішенні справи в якості підстави прийняття оскаржуваних рішень, що вже само по собі зумовлює висновок суду про визнання спірних рішень протиправними та їх скасування.

(2) При цьому, щодо доводів позивача відносно порушення строків розгляду скарги позивача на спірні рішення, слід зазначити наступне.

Так, 23.08.2012 р. за вх. № 4051/10 до ДПС у м. Києві надійшла скарга позивача на оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС у м. Києві від 12.09.2012 р. № 5801/10/18-114 вирішено продовжити строк розгляду скарги по 21.10.2012 р. (включно).

У той же час, з конверту, в якому було направлено зазначене рішення, вбачається, що зазначене рішення фактично було надіслано 17.09.2012 р. та отримано позивачем 20.09.2012 р., що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти (за штрих-кодом поштового відправлення).

Відповідно до положень п. 56.9. ПК України щодо рішення про продовження строку розгляду скарги платник податків має бути повідомлений податковим органом до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті, який складає 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Тобто, в даному випадку, рішення про продовження строку розгляду скарги повинно було бути направлено позивачу не пізніше 12.09.2012 р.

Проте, зазначене рішення надіслано позивачу 17.09.2012 р., тобто з порушенням встановленого строку.

Доказів на спростування викладених обставин ДПІ під час розгляду справи надано не було.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до п. 56.9. ПК України скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відтак, в даному випадку скарга позивача в силу закону вважається задоволеною.

У той же час, всупереч наведеному спірними рішеннями на позивача протиправно покладається обов'язок із сплати податкових зобов'язань, у зв'язку з цим та беручи до уваги те, що за твердження ДПІ зобов'язання за спірними рішеннями до цього часу обліковуються за позивачем, суд приходить до висновку про необхідність поновлення порушених прав позивача шляхом скасування спірних рішень, як таких, що покладають на позивача не передбачений законом обов'язок із сплати податкових зобов'язань.

(3) При цьому, щодо фактичних обставин взаємовідносин учасників спірних операцій та щодо наявності підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод, слід зазначити наступне.

Так, як зазначено вище, до основних видів діяльності позивача віднесено будівництво будівель. Позивач є власником ліцензії № 557796 строком дії з 23.11.2010 р. по 23.11.2012 р. на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. При цьому, згідно з відомостями, наведеними у Спеціальному витязі із ЄДР, одним з основних видів діяльності контрагента є оптова торгівля будівельними матеріалами. Тобто, постачання позивачу будівельних матеріалів відноситься до звичайної господарської діяльності обох учасників спірної операції.

Згідно із рахунок-фактурою № 1867 від 26.11.2010 р. на умовах попередньої оплати підлягала оплаті позивачем на користь контрагента продукція в асортименті, а саме: гіпсокартон Knauf 12/5*1200*2500 3.0 кв.м. в кількості 1162 одиниць, а також профілі, на загальну суму 70 000,09 грн. з ПДВ -11 666,68 грн.

Кошти у розмірі 70 000 грн. були перераховані позивачем контрагенту на підставі зазначеного вище рахунку платіжним дорученням № 8 від 29.11.2010 р. із зазначенням платежу «Передплата за матеріали…».

На суму попередньої оплати позивачу видано податкову накладну № 1777 від 29.11.10 р., яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Після цього, згідно з видатковою накладною від 29.11.2010 за № 1777 зазначена вище продукція була передана позивачу.

Зазначена продукція отримувалась у контрагента виконробом ОСОБА_7 за довіреністю на отримання матеріальних цінностей, видача якої відображена у витязі із відповідного журналу. При цьому, із цього журналу реєстрації вбачається, що як до цієї дати, так і після, позивачем також видавалися інші довіреності на отримання матеріальних цінностей, що вказує, крім іншого, на сталу виробничу діяльність позивача.

Щодо перевезення зазначеної продукції позивачем надано накладну від ФОП ОСОБА_3 від 30.11.2010 р. про поставку послуг з перевезення вантажу за маршрутом Сімферополь -Севастополь (2 авто, 174 км). Вартість послуг склала 4 106,40 грн. З перевізником на виконання послуг підписано акт здачі-прийняття робіт від 30.11.2010 р. оплата цих послуг підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2011 р.

Щодо подальшого використання придбаних матеріалів у господарській діяльності позивачем надано договір підряду у будівництві ТК «Універсал»від 19.11.2010 р. № 19/11-2010-ТКУ укладений з ТОВ «Конструктив П», щодо виконання позивачем робіт по супермаркету «Сільпо»у торговому центрі у м. Севастополь, пр.-т Генерала Остярякова, 260. Період виконання робіт охоплює період поставки позивачу будматеріалів за спірною операцією. Згідно з додатком до договору передбачено виконання робіт із використанням гіпсокартону, а відповідно до акту від 14.10.2011 р. підтверджується виконання зазначених робіт.

Окрім того, під час розгляду справи також надано договір (субпідряду) від 29.06.2011 р. № 29-06/11, укладений позивачем (замовником) з ТОВ «СМТ-Будівництво»(виконавець) щодо виконання будівельно-оздоблювальних робіт з використанням вищезазначених матеріалів замовника (позивача). До зазначено договору також надано додаток та акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.10.2011 р.

Позивачем також надано договір (субпідряду) від 08.08/11 від 08.08.2011 р., укладений між позивачем (замовником) з ТОВ СМТ-Будівництво»(виконавець) щодо виконання будівельно-оздоблювальних робіт з використанням вищезазначених матеріалів замовника (позивача). До зазначено договору також надано додаток, акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.10.2011 р., а також акт списання матеріалів.

Зазначений субпідрядник, згідно наданих позивачем матеріалів, також має ліцензію № 515805 строком дії з 07.07.2010 р. по 07.07.2013 р. на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а також дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що в період виконання, оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ , зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з вищенаведених положень законодавства , є правомірним формування в даному випадку податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за правилом «першої події»- по факту оплати коштів за товар в якості попередньої оплати .

При цьому, сукупність наведених вище норм податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначає також окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: придбання товарів або здійснення попередньої оплати без мети використання результатів операцій в господарській діяльності; фіктивність операцій/нездійснення поставок (у випадку, коли поставка є першою подією), відсутність юридично значимих первинних документів, податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності); відсутність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, позивачем правомірно сформовано спірні суми податкових вигод за правилом першої події -попередньої оплати.

При цьому, сукупність досліджених під час розгляду справи вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. матеріали щодо перевезення продукції, руху товарів (використання при виконанні робіт), не дають підстав для висновку про нездійснення спірної операції. У той же час фактичне здійснення операції з поставки продукції вказує на прямий зв'язок здійсненої попередньої оплати з господарською діяльністю позивача, про її здійснення з метою використання результатів операції в господарській діяльності позивача.

Відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

В контексті наведеного та щодо посилання ДПІ на факти порушення кримінальних справ, покази вищезгаданої особи, висновки, на які містяться посилання в Акті перевірки, які по суті є основою доказової бази ДПІ, слід зазначити , що наведені матеріали не надані під час розгляду справи, як і докази відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням під час здійснення спірних операцій, та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих документів, на підставі яких ухвалено спірні рішення.

При цьому, щодо показів вищезгаданої особи, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України або ж в рамках кримінальної справи щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, самі по собі ці покази, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, наведені в акті перевірки відомості щодо наявності цих показів, як і власне і неможливість звірки по контрагенту, висновки невідомого характеру, доводи щодо порушення кримінальних справ, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, доказами нездійснення позивачем спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств (фіктивного підприємництва) з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства -контрагента позивача на підставних осіб.

У взаємозв'язку з наведеним ДПІ під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

У цьому ж контексті слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ДПІ не надано відомостей щодо оскарження у судовому порядку зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документах контрагента позивача в порядку ст. 50 Закону України «Про нотаріат».

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому також ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Щодо власне виконання спірних операцій, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкова накладна видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкової накладної за фактом попередньої оплати є правомірною.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагента, на проведення аналізу якої міститься посилання в акті перевірки позивача, з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагента позивача.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, сама по собі неможливість звірки по контрагенту не спростовує виконання спірної операції, не свідчить про невиконання спірних операцій у листопаді 2010 року, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій (ДПІ зазначає про відсутність контрагента за місцезнаходженням у 2012 році) та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірною операцією та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, беручи також до уваги те, що висновки щодо ПДВ зроблені на підставі норм ПК України, які не діяли в період виконання спірної операції, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідно до реквізитів, визначених у цих рішеннях. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АФС КОНСТРАКШН»(код з ЄДР 37292787; адреса: 02160, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березнева, 12) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 06.07.2012 № 0000352260 та № 0000342260.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2012 р.