Ухвала

від 13.12.2012 по справі 6/401

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-10156/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.12.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності „Вектор-Буд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010

у справі № 6/401

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор-Буд"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вектор-Буд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкові повідомленні-рішення: №0000462322/0 від 25.10.2007; №0000472322/0 від 25.10.2007; №000472322/2 від 11.04.2008; №0000462322/2 від 11.04.2008; №0000182322/2 від 11.04.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим. що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності. Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007 та складено акт №-4617/23-200-32592898 від 17.10.2007.

За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення -рішення: №0000462322/0 від 25.10.2007; №0000472322/0 від 25.10.2007; №000472322/2 від 11.04.2008; №000 0462322/2 від 11.04.2008; №0000182322/2 від 11.04.2008, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток 379638, 1 грн.(в тому числі основний платіж - 280257 грн., штрафні (фінансові) санкції - 99381,1 грн.), по податку на додану вартість 315000 грн. в тому числі основний платіж 210000 грн., штрафні ( фінансові) санкції - 105000 грн.).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, занижено податок на прибуток у розмірі 280257 грн., не віднесено до валового доходу при визначенні прибутку балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах різницю балансової вартості таких товарів (залишків).

Документальною перевіркою наданих підприємством документів, оборотно-сальдових відомостей та в результаті наданих завірених копій додаткових документів (матеріальні звіти рахунку 205 „Будівельні матеріали") проведено аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку та порядок обліку запасів при їх вибутті. Згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" - платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

В порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем було в порушення вимог пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від TOB „Сервісбуд", було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 144478, 69 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Баришівського районного суду по справі №2-7 визнано недійсним статут TOB „Сервісбуд" з дати державної реєстрації 25.02.2007 та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з дати видачі 17.03.2004.

Відповідно до акта Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.06.2006 анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB „Сервісбуд" з моменту реєстрації.

Суди попередніх інстанцій погодились з доводами відповідача стосовно того, що TOB „Вектор -Буд" при здійсненні фінансово - господарських взаєморозрахунків з TOB „Сервісбуд" безпідставно було включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 144479,69 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Між позивачем та ТОВ „Сервісбуд" з 2004 року по квітень 2006 року було укладено договори на виконання будівельно - монтажних робіт.

Суди належним чином не перевірили доводи позивача, що ТОВ „Сервісбуд" свої зобов'язання по договорам виконував належним чином, про що свідчать підписані акти виконаних робіт, податкові накладні оформлювались належним чином, недоліків не мали, порядок заповнення відповідав встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість (далі - Свідоцтво) діє до дати його анулювання.

Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пп. 25.2 Положення №79 підставою для виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва може бути рішення суду про скасування державної реєстрації платника податку, яке вступило в законну силу.

Відповідно до пп. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

На виконання рішення Баришівського райсуду Київської області, Баришівською об'єднаної державною податковою інспекцією у Київській області було складено акт №54 від 26.06.2006 „Про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №13506885, індивідуальний податковий номер 324457310015 ТОВ „Сервісбуд", дата анулювання реєстрації 26.06.2006.

Таким чином, ТОВ „Сервісбуд" до 26.06.2006 був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Скасування установчих документів, припинення юридичної особи постачальника судовим рішенням з підстав державної реєстрації з порушенням закону саме по собі не виключає можливість здійснення цією юридичною особою господарських операцій до дати її припинення та не у всіх випадках позбавляє її контрагента в господарських відносинах на відтворення в податковому обліку результатів цих операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, висновок суду про відсутність операцій з поставки товарів (послуг), на які виписані податкові накладні, може вважатися таким, що відповідає фактичним обставинам справи, якщо він обґрунтований відповідними доказами, що підтверджують факт безтоварності операції, а отже і факт обізнаності платника податку покупця з фіктивністю підприємницької діяльності постачальника, припиненого судовим рішенням з підстав державної реєстрації з порушенням вимог закону.

Щодо взаємовідносин з АТЗТ „Укрзакордонбуд".

Позивачем було укладено договір на поставку будівельних матеріалів та на підставі виписаного рахунку-фактури від 18.09.2006 перераховано АТЗТ „Укрзакордонбуд" кошти у розмірі 352728 грн.

АТЗТ „Укрзакордонбуд" виписано податкову накладну на суму 352728 грн., в тому числі податок на додану вартість 58788 грн.

Згідно використаної комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи: АРМ „Пошук", АРМ „Облік", АРМ „Аудит", АРМ „Звіт", АРМ „Митниця", АРМ „Держдоходи", АРМ „АІЗОК" встановлено, що АТЗТ „Укрзакордонбуд" (код ЄДРПОУ 24588083) починаючи з липня 2005 року звітує без показників фінансово-господарської діяльності.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.11.2006, в зв'язку з неподанням до податкового органу декларацій по податку на додану вартість протягом дванадцяти місяців та не встановленням фактичного місцезнаходження АТЗТ „Укрзакордонбуд", анульовано реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, висновок судів про відсутність операцій з поставки товарів (послуг), на які виписані податкові накладні, не вважатися таким, що відповідає фактичним обставинам справи, оскільки він необґрунтований відповідними доказами, що підтверджують факт безтоварності операції, зокрема не доведено факт обізнаності платника податку покупця про фіктивність підприємницької діяльності постачальника, якщо така була.

Щодо взаємовідносин з TOB „Авіста-СМ".

Позивачем за квітень 2006 року до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 1277, 64 грн. по податковій накладній, отриманій від TOB „Авіста -СМ".

Печатка на податковій накладній проставлена філією підприємства TOB „Авіста -СМ", яка зареєстрована в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та не є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер на податковій накладній належить TOB „Авіста - СМ", яке зареєстровано в Державні податковій інспекції у Святошинському районі м. Києва.

Згідно листа TOB „Авіста-СМ" №03-85 від 05.12.2007 надісланого на запит Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 23.11.2007 №18242/10/23-208, повідомлено, що між TOB „Авіста СМ" та TOB „Вектор-Буд" за період 01.04.2004 по 31.03.2007 взаємовідносин не було.

Суди попередніх інстанцій не дали обґрунтування та аналізу по сумах податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств 379638, 1 грн., обґрунтовуючи лише частину з цих нарахувань.

Не взято до уваги та не досліджено заключення бухгалтерської експертизи та інші первинні документи які б допомогли зробити переконливі висновки.

По взаємовідносинам з контрагентами суди попередніх інстанцій не з'ясували чи угоди були виконані фактично, чи знав позивач про скасування статуту контрагента чи зняття його з податкового обліку.

Оскільки передбачені чинним процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права Вищому адміністративному суду України встановлювати обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, та досліджувати докази, то ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, дослідити наведеній у цій ухвалі обставини, за необхідності витребувавши у сторін додаткові докази, та на підставі встановленого правильно застосувати норми матеріального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності „Вектор-Буд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 задовольнити частково, оскаржувані рішення скасувати, а справу № 6/401 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності „Вектор-Буд" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 у справі № 6/401 скасувати.

Справу № 6/401 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко