Постанова
від 18.12.2012 по справі 2а-11647/12/0170/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2012 р. (16:06) Справа №2а-11647/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - представника за довіреністю Болібкової А.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой" (далі - позивач) до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування наказу № 440 від 17.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой"; визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0001232301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі за основним платежем - 714498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 147910,25 грн.; №0001092301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., у тому числі за основним платежем - 778419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 177175,50 грн.; № 0001242301 від 15.10.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн., у тому числі за основним платежем - 163532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32718,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» , Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що у контрагентів позивача - ПП "Комманд", БВП "Строитель Плюс", КП "Альянс" відсутній об'єкт оподаткування, у зв'язку з чим, правочини, укладені між позивачем та ПП "Комманд", БВП "Строитель Плюс", КП "Альянс" є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів, робіт (послуг) у ПП "Комманд", БВП "Строитель Плюс", КП "Альянс" мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, оприбуткування товару та подальше його використання у господарській діяльності, а також отримання робіт (послуг) та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач вказує, що спірний наказ був прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, за відсутності передбачених податковим законодавствам підстав, оскільки обов'язковий запит про надання інформації від 11.09.2012 р. був отриманий позивачем 14.09.2012 р., а наказ прийнятий 17.09.2012 р., тобто податковим органом не дотриманий 10 - денний строк для надання інформації, у зв'язку з чим, вказаний наказ є нічинним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.10.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач у судові засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача на адресу суду надіслав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про незгоду з позовними вимогами. Представник відповідача вказує, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 23435108) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим 11.09.1995р.

Відповідно до довідки серії АБ №049116 від 20.03.2008 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності Комунального підприємства сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой" є:

- збирання і оброблення стічних вод (КВЕД -90.01.0);

- збирання, очищення та розподілення води (КВЕД -41.00.0);

- медична практика (КВЕД -85.12.0);

- роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (КВЕД -52.31.0);

- роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами (КВЕД -52.33.0);

- здавання в оренду власного нерухомого майна (КВЕД -70.20.0);

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, КП СРМБО «Прибой» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу №440 від 17.09.2012 р. була проведена документальна позапланова перевірка Комунального підприємства Сакської міжгосподарської бази відпочинку "Прибой" з питань своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово - господарських операцій з КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс", за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт від 01.10.2012 р. № 734/22-00/23435108 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001232301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі за основним платежем - 714498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 147910,25 грн.;

- №0001092301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., у тому числі за основним платежем - 778419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 177175,50 грн.;

- №0001242301 від 15.10.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн. у тому числі за основним платежем - 163532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32718,10 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі за основним платежем - 714498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 147910,25 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення КП СРМБО «Прибой» ст. 5, п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 144.1. ст. 144 розділу ІІІ Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем на суму 3362279,08 грн., завищенням витрат при нарахуванні амортизації на суму 60527,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 813920,03 грн., у т.ч. податку на прибуток за ставкою 25% за 2009 р. - 1 квартал 2011 р. на суму 348453,71 грн. та податку на прибуток за ставкою 23% за 2-4 квартал 2011 р на суму 306477,81 грн. по взаємовідносинам з КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс".

Донарахування позивачу зобов'язань з ПДВ у розмірі 955594,50 грн., у тому числі за основним платежем 778419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 177175,50 грн. та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн., у тому числі за основним платежем - 163532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32718,10 грн. здійснено податковим органом за фактом порушення КП СРМБО «Прибой» п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, а саме у зв'язку з завищенням податкового кредиту на суму 929467,80 грн. по взаємовідносинам з КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс", що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 778419,00 грн., заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 163532,00 грн.

Не погодившись з наказом на проведення перевірки №440 від 19.09.2012 р. та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено дотримання податковим органом порядку призначення перевірки та правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань, зменшення від'ємного значення податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування наказу № 440 від 17.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой", суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на підставі пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України був виданий наказ № 440 від 17.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой".

Суд зауважує, що Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. № 34/5 термін ''наказ" вживається у такому значенні: "наказ - вид розпорядчого документа, який видається від імені суб'єкта нормотворення". В свою чергу "розпорядчий документ - акт, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та на виконання Конституції та законів України, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання".

Слід відмітити, що обов'язковою ознакою нормативно - правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Наказ наказу № 440 від 17.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой", яким призначено документальну позапланову перевірку, призводить до виникнення певних обов'язків та прав у позивача, у т.ч. що до цієї перевірки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прийняття наказу пов'язано зі зміною відомостей автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, у вірності відображення яких зацікавлений платник податків.

Суд зазначає, що юрисдикція адміністративних судів, щодо розгляду та вирішення адміністративних справ, встановлена статтею ч.1 ст. 17 КАС України, відповідно до якої компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

А відтак здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Таким чином, враховуючи, що наказ, який є предметом оскарження, є актом індивідуальної дії, приймаючи до уваги, що оскарження вказаного наказу пов'язано зі змінами, внесеними контролюючим органом у бази даних, в яких відображається фактичний стан платежів до бюджету та суми сформованого податкового кредиту в розрізі контрагентів, а інший порядок оскарження наказу не передбачений діючим законодавства для позивача, суд дійшов висновку, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка, як і документальна виїзна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Як встановлено вище, в наказі податковим органом підставами для проведення зазначеної перевірки вказано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеним пунктом встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

- після спливу зазначеного строку - прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

Судом встановлено, що згідно документів, наданих позивачем, запит, обов'язкове надіслання якого передбачено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, отриманий ним 14.09.2012 р.

Податковим органом не надані докази отримання запиту раніше.

Отже, у позивача була відсутня можливість надати податковому органу пояснення, щодо виявлених фактів, та їх документальне підтвердження у встановлені п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України строки.

Вищезазначене свідчить, що податковим органом за відсутності підстав для проведення позапланової документальної перевірки, передбачених пунктом 78.1.1 Податкового кодексу України, який зазначено в наказі про проведення перевірки, та в порушення порядку проведено позапланову документальну перевірку Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача взагалі не виникли підстави для прийняття спірного наказу з підстав, передбачених п. 78.1.1 та 78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з конструкції диспозиції вказаної норми Податкового кодексу України, обов'язковою передумовою прийняття наказу є, зокрема, ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Таким чином, суд вважає, що спірний наказ прийнятий податковим органом передчасно, з порушенням вимог ст. 78 Податкового кодексу України, є актом індивідуальної дії, який порушує права позивача, оскільки був прийнятий у зв'язку з внесенням відповідних відомостей до інформаційних баз податкового органу щодо формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, у вірності відображення яких зацікавлений платник податків.

Отже, позовні вимоги в частині скасування наказу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 440 від 17.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой", є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про визнання нечинним та скасування спірного наказу, замість визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим на підставі ст. 11 КАС України вийти за межи позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ № 440 від 17.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой".

Крім того, в ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань, зменшення від'ємного значення податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0001232301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі за основним платежем 714498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 147910,25 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" були сформовані позивачем у період 2009, 2010, та 2011 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно до п.п.8.1.2. п.8.1 ст. 8 Закону №334 Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до пп. 8.2.1. п. 8.2 ст.8 Закону №334 Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.8.5. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень.

Згідно пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як зазначено в акті перевірки, КП СРМБО «Прибой» порушені ст. 5, п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 144.1. ст. 144 розділу ІІІ Податкового кодексу України, а саме завищені валові витрати позивачем на суму 3362279,08 грн., завищені витрати при нарахуванні амортизації на суму 60527,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 813920,03 грн., у т.ч. податку на прибуток за ставкою 25% за 2009 р. - 1 квартал 2011 р. на суму 348453,71 грн. та податку на прибуток за ставкою 23% за 2-4 квартал 2011 р на суму 306477,81 грн. по взаємовідносинам з КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс",

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що КП СРМБО «Прибой» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт (послуг).

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

За даними податкового органу у КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям. У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат.

Судом встановлено, що КП СРМБО «Прибой» до валових витрат 2009 р., 2010 р., 2011 р. включені витрати по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

За даними податкового органу встановлено завищення валових витрат позивачем на суму 3362279,08 грн., а також завищення витрат при нарахуванні амортизації на суму 60527,60 грн., яке пов'язане з тим, що КП СРМБО «Прибой» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" за відсутністю об'єкту оподаткування.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат КП СРМБО «Прибой» по взаємовідносинах з БВП «Строитель-Плюс» суд вказує на наступне.

З акту перевірки вбачається,що вказані витрати у сумі 5420,00 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 р., а саме у липні 2009р.

Відповідно до п.102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що витрати, які були понесені позивачем по взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс» у липні 2009р. (3 кварталі 2009р.) на загальну суму 6504,00 грн. у тому числі ПДВ 1084,00 грн. (вартість без ПДВ 5420,00 грн.) не повинні досліджуватись у межах названої адміністративної справи, як такі, що вишли за межі дії Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Крім того, суд зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення (при розрахунку грошових зобов'язань з податку на прибуток) податковий орган також не приймав до уваги витрати понесені позивачем по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» у липні 2009р. (3 квартал 2009р.), у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено нормами Податкового кодексу України).

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат КП СРМБО «Прибой» по взаємовідносинах з КП «Альянс» та ПП "Комманд", судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що витрати у сумі 426530,36 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат у період з травня по липень 2009р. (2 частина 3 кварталу 2009 р.)

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що витрати, які були понесені позивачем по взаємовідносин з КП «Альянс» у травні-липні 2009р. на загальну суму 426530,36 грн. не повинні досліджуватись у межах названої адміністративної справи, як такі, що вишли за межі дії Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Крім того, суд зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення (при розрахунку грошових зобов'язань з податку на прибуток) податковий орган також не приймав до уваги витрати понесені позивачем по взаємовідносинам з КП «Альянс» у травні-липні 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України).

А відтак, враховуючи вище зазначене, суд вважає за необхідне дослідити витрати в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які були включені платником податків до складу валових витрат по взаємовідносинах з КП «Альянс» та ПП "Комманд" починаючи з вересня 2009р.

Судом встановлено, що між КП СРМБО «Прибой» було укладено ряд договорів з КП «Альянс», а саме:

- договори про надання послуг №1011 від 15 травня 2009р. та №1080 від 01 травня 2010р. з КП "Альянс" (виконавець), відповідно до яких Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується надати Замовнику (КП СРМБО «Прибой») послуги по прибиранню пляжу, а виконавець в свою чергу сплатити їх. Вартість робіт визначається в рахунках.

- договори підряду від 01.11.2011р. № 623 та № 624 (далі - Договір № 623 та Договір № 624) з КП "Альянс" (виконавець), відповідно до яких Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується виконати роботи по замовленню Замовника (КП СРМБО «Прибой»), а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх(знесення будівель та споруд, ремонт об'їзної дороги, благоустрій тротуарів центральної алеї, демонтаж щитового забору).

При досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових у 3 кварталі 2009р.(вересень 2009р.), суд зазначає, що на виконання умов вказаних договорів КП «Альянс» у вересні 2009р. виконало роботи (послуги) на користь КП СРМБО «Прибой», які були передані Замовнику за актами прийому виконаних робіт (послуг), а саме: від 06.09.2009р. на суму 15074,40 грн. у т.ч. ПДВ 2512,40 грн. (вартість без ПДВ 12562,00 грн.), від 13.09.2009р. на суму 15074,40 грн. у т.ч. ПДВ 2512,40 грн. (вартість без ПДВ 12562,00 грн.), від 15.09.2009р. на суму 10800,00 грн. у т.ч. ПДВ 1800,00 грн. (вартість без ПДВ 9000,00 грн.), від 20.09.2009р. на суму 15074,40 грн. у т.ч. ПДВ 2512,40 грн. (вартість без ПДВ 12562,00 грн.), від 27.09.2009р. на суму 15074,40 грн. у т.ч. ПДВ 2512,40 грн. (вартість без ПДВ 12562,00 грн.), від 30.09.2009р. на суму 92400,00 грн. у тому числі ПДВ 15400,00 грн.(вартість без ПДВ 77000,00 грн.) та від 30.09.2009р. на суму 18900,14 грн. у тому числі ПДВ 3150,02 грн.(вартість без ПДВ 15750,12 грн.). Всього на загальну суму 182397,74 грн. у т.ч. ПДВ 30399,62 грн.(вартість без ПДВ 151998,12 грн.).

А відтак, за датою отримання вказаних робіт (послуг), що підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 р. суму у розмірі 151998,12 грн.(вартість без ПДВ)

При досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових у 2 кварталі 2010р., суд зазначає, що на виконання умов вказаних договорів КП «Альянс» виконало роботи (послуги) на користь КП СРМБО «Прибой», які були передані Замовнику за актами прийому виконаних робіт (послуг), а саме: від 30.06.2010р. на суму 76800,00 грн. у т.ч. ПДВ 12800,00 грн. (вартість без ПДВ 64000,00 грн.), від 30.06.2010р. на суму 28800,00 грн. у т.ч. ПДВ 4800,00 грн. (вартість без ПДВ 24000,00 грн.). Всього на загальну суму 105600,00 грн. у т.ч. ПДВ 17600,00 грн. (вартість без ПДВ 88000,00 грн.).

А відтак, за датою отримання вказаних робіт (послуг), що підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 р. суму у розмірі 88000,00 грн. (вартість без ПДВ 151998,12 грн.).

При досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових у 3 кварталі 2010р., суд зазначає, що на виконання умов вказаних договорів КП «Альянс» виконало роботи (послуги) на користь КП СРМБО «Прибой», які були передані Замовнику за актами прийому виконаних робіт (послуг), а саме: від 01.07.2010р. на суму 270000,00 грн. у т.ч. ПДВ 45000,00 грн. (вартість без ПДВ 225000,00 грн.), від 01.07.2010р. на суму 62094,24 грн. у т.ч. ПДВ 10349,12 грн. (вартість без ПДВ 51745,12 грн.), від 06.07.2010р. на суму 1920,00 грн. у т.ч. ПДВ 320,00 грн. (вартість без ПДВ 1600,00 грн.), від 15.07.2010р. на суму 23760,00 грн. у т.ч. ПДВ 3960,00 грн. (вартість без ПДВ 19800,00 грн.), від 27.07.2010р. на суму 134380,80 грн. у т.ч. ПДВ 22396,80 грн. (вартість без ПДВ 111984,00 грн.), від 31.07.2010р. на суму 33480,00 грн. у т.ч. ПДВ 5580,00 грн. (вартість без ПДВ 27900,00 грн.), від 31.07.2010р. на суму 216000,00 грн. у т.ч. ПДВ 36000,00 грн. (вартість без ПДВ 180000,00 грн.), від 31.07.2010р. на суму 56100,43 грн. у т.ч. ПДВ 9350,07 грн. (вартість без ПДВ 46750,36 грн.), від 27.08.2010р. на суму 75000,00 грн. у т.ч. ПДВ 12500,00 грн. (вартість без ПДВ 62500,00 грн.), 30.08.2010р. на суму 75000,00 грн. у т.ч. ПДВ 12500,00 грн. (вартість без ПДВ 62500,00 грн.) та актами прийому виконаних послуг від 31.08.2010р. на суму 613030,39 грн. у т.ч. ПДВ 102171,73 грн. (вартість без ПДВ 510858,96 грн.). Всього на загальну суму 1560765,78 грн. у т.ч. ПДВ 260127,64 грн. (вартість без ПДВ 1300638,14 грн.).

А відтак, за датою отримання вказаних робіт (послуг), що підтверджується актами прийому виконаних послуг, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 р. суму у розмірі 1300638,14 грн.(вартість без ПДВ 151998,12 грн.).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи у 3 кварталі 2010р. КП СРМБО «Прибой» від ПП «Комманд» були отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № 298 від 01.08.2010р. на загальну суму 2304,36 грн., у тому числі ПДВ 384,06 грн. (вартість без ПДВ 1920,30 грн.)

А відтак, за датою отримання вказаних товарів, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат за 3 квартал 2010 року вартість отриманих від ПП «Комманд» товарів у сумі 1920,30 грн.

Таким чином, до складу валових витрат по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Комманд» позивачем у 3 кварталі 2010 р. було віднесено суму у розмірі 1302558,44 грн. (1300638,14 + 1920,30).

При досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових витрат у 2 кварталі 2011р., суд зазначає, що на виконання умов вказаних договорів КП «Альянс» виконало роботи (послуги) на користь КП СРМБО «Прибой», які були передані Замовнику за актами прийому виконаних робіт (послуг), а саме: від 30.05.2011р. на суму 103815,58 грн. у т.ч. ПДВ 17302,60 грн. (вартість без ПДВ 86512,98 грн.), від 30.05.2011р. на суму 162858,97 грн. у т.ч. ПДВ 27143,16 грн. (вартість без ПДВ 135715,81 грн.), від 30.05.2011р. на суму 61844,62 грн. у т.ч. ПДВ 10307,44 грн. (вартість без ПДВ 51537,18 грн.) та актами прийому виконаних послуг від 30.06.2011р. на суму 528852.00 грн. у т.ч. ПДВ 88142,00 грн. (вартість без ПДВ 440710 грн.) на загальну суму 857371,17 грн. у т.ч. ПДВ 142895,2 грн. (вартість без ПДВ 714475,97 грн.).

А відтак, за датою отримання вказаних послуг, що підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), відповідно до приписів Податкового кодексу України, позивач включив до складу валових витрат у 2 кварталі 2011 р. суму у розмірі 714475,97 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи у 2 кварталі 2011р. КП СРМБО «Прибой» від ПП «Комманд» були отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № б/н від 01.06.2010р. на загальну суму 15260,40 грн., у тому числі ПДВ 2543,40 грн. (вартість без ПДВ 12717,00 грн.)

Проте, за датою отримання товарів, які були використані в цьому податковому періоді, відповідно до приписів Податкового кодексу України, позивач включив до складу валових витрат за 2 квартал 2011 року вартість отриманих від ПП «Комманд» товарів лише у сумі 2517,00 грн. (вартість без ПДВ), оскільки витрати у сумі 10200,00 грн. були віднесенні позивачем на поліпшення основних засобів.

Таким чином, до складу валових витрат по взаємовідносинам з КП «Альянс», ПП «Комманд» та позивачем у 2 кварталі 2011 р. останнім було віднесено суму у розмірі 716992,97 грн. (714475,97 + 2517,00).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом у 2 кварталі 2011 р. по контрагентам КП «Альянс» та ПП «Комманд» були зняті витрати на загальну 534177,00 грн., проте ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 534177,00 грн. зі складу валових витрат позивача по взаємовідносинам з контрагентам КП «Альянс» та ПП «Комманд».

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування валових витрат у 2 кварталі 2011р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Комманд» на загальну суму витрат 716992,97 грн.

При досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових у 3 кварталі 2011р. суд зазначає, що на виконання умов вказаних договорів №1011 від 15 травня 2009р. та №1080 від 01 травня 2010р. КП «Альянс» виконало послуги по прибиранню пляжу та дезінсекції на користь КП СРМБО «Прибой», які були передані Замовнику за актами прийому виконаних послуг, а саме за липень 2011р. від 31.07.2011р. на суму 588624,00 грн. у т.ч. ПДВ 98104,00 грн. (вартість без ПДВ 490520,00 грн.) та за серпень 2011р. від 31.08.2011р. на суму 486144,00 грн. у т.ч. ПДВ 81024,00 грн. (вартість без ПДВ 405120,00 грн.) на загальну суму 1074768,00 грн. у т.ч. ПДВ 179128,00 грн. (вартість без ПДВ 895640,00 грн.).

А відтак, за датою отримання вказаних робіт (послуг), що підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), відповідно до приписів Податкового кодексу України, позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2011 р. суму у розмірі 895640,00 грн.

Крім того, як вбачається з декларацій з податку на прибуток підприємств, у перевіряємому періоді, а саме 3 квартал 2009р. (вересень 2009р.) - 3 квартал 2011р. по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Комманд» були задекларовані витрати саме у сумі 3155188,97 грн.

Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 15.10.2012 р. №0001232301 податковим органом виключено зі складу валових витрат суму у розмірі 2972373,00 грн.

Водночас, як встановлено судом, позивачем у цих періодах задекларовані витрати у сумі 3155188,97 грн.

Розбіжність складає суму 182815,97 грн., яка виникла за підсумком 2 кварталу 2011 р.

Пояснень с приводу вибіркового виключення витрат по взаємовідносинам з КП «Альянс» у 2 кварталі 2011 р. не надані.

Матеріалами справи підтверджується оплата КП СРМБО «Прибой» з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р. за отримані товари, роботи (послуги) згідно розрахункових документів та банківських виписок на загальну суму 4246159,97 грн. від КП «Альянс» та на загальну суму 17564,76 грн. від ПП «Комманд».

Суд зауважує, що згідно акту перевірки податковим органом встановлено завищення витрат при нарахуванні амортизації на суму 60527,60 грн. Водночас, згідно розрахунку до податкового повідомлення - рішення вказане заниження не враховано при визначені грошових зобов'язань з податку на прибуток за перевіряємий період.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Згідно пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до довідки серії АБ №049116 від 20.03.2008 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой" є:

- збирання і оброблення стічних вод (КВЕД -90.01.0);

- збирання, очищення та розподілення води (КВЕД -41.00.0);

- медична практика (КВЕД -85.12.0);

- роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (КВЕД -52.31.0);

- роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами (КВЕД -52.33.0);

- здавання в оренду власного нерухомого майна (КВЕД -70.20.0).

Так, КП СРМБО «Прибой» на підставі свідоцтва про право власності є власником цілісного майнового комплексу Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку від 10.09.1999р. на праві комунальної власності, яка знаходиться за адресою: вул. Морська, 4 , м. Саки, АР Крим.

Крім того, відповідно до договору на благоустрій та утримання пляжу від 28.01.2008 р., укладеного між позивачем та виконавчим комітетом Сакської міської ради, позивач здійснює благоустрій і утримання пляжу, який прилягає до базу відпочинку «Прибой».

На вказаної території здійснюють діяльність суб'єкти господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, КП СРМБО «Прибой» уклало ряд договорів з суб'єктами господарювання, відповідно до яких, позивач зобов'язується надати послуги по прибиранню, вивозу ТБО, дезінсекції для споживачів (суб'єктів господарювання, які знаходяться на території бази відпочинку та біля пляжу, який обслуговує позивач).

Таким чином, судом встановлено, що роботи (послуги), які були отримані від КП «Альянс» по прибиранню та дезінсекції були виконані для суб'єктів господарювання, які знаходяться на території бази відпочинку та біля пляжу, який обслуговує позивач.

Крім того, суд зазначає, що при виконанні робіт (послуг) були використані матеріали, а саме господарський інвентар, який використовується для прибирання (рукавички робочі, швабра, пакети для сміття, рукавички гумові), отримані від ПП «Комманд», які були оприбутковані та використані позивачем в оподаткованих операціях. Також суд зазначає, що КП «Альянс» виконали будівельні роботи, які пов'язані з обслуговуванням бази відпочинку (ремонт об'їзної дороги, благоустрій тротуарів та інше).

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 3155188,97 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарських операцій за договорами про надання послуг споживачам (суб'єктам господарювання, які знаходяться на території бази відпочинку та біля пляжу, який обслуговує позивач)), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334 та норм Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 3155188,97 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комманд» та КП «Альянс» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у перевіряємому періоді

Таким чином, суд зазначає, що КП СРМБО «Прибой» виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товарів, робіт (послуг) у ПП «Комманд», КП «Альянс» на суму 3155188,97 грн., оскільки вказані витрати використані в господарської діяльності в оподаткованих операціях позивача.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 3155188,97 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі за основним платежем 714498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 147910,25 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень №0001092301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., у тому числі за основним платежем - 778419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 177175,50 грн. та №0001242301 від 15.10.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн., у тому числі за основним платежем - 163532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32718,10 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ПП «Комманд» та КП «Альянс» був сформований позивачем у періоді 2009, 2010, 2011 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Як було зазначено раніше, за висновками акту Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 01.10.2012 р. № 734/22-00/23435108 донарахування позивачу зобов'язань з ПДВ у розмірі 955594,50 грн., у тому числі за основним платежем - 778419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 177175,50 грн. та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн., у тому числі за основним платежем - 163532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32718,10 грн., здійснено податковим органом за фактом порушення КП СРМБО «Прибой» п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, у зв'язку з чим встановлено завищення податкового кредиту на суму 929467,80 грн. по взаємовідносинам з КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс", що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 778419,00 грн. та заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 163532,00 грн.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з КП СРМБО «Прибой» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту, у зв'язку з чим за спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах КП СРМБО «Прибой» з БВП «Строитель-Плюс» суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що формування податкового кредиту позивачем на загальну суму ПДВ 1084,00 грн. по операціям з БВП «Строитель-Плюс» відбулось у липні 2009р.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що формування податкового кредиту позивачем по операціям з БВП «Строитель-Плюс» у липні 2009р. на загальну суму ПДВ 1084,00 грн. не повинно досліджуватись у межах названої адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів.

Крім того, суд зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення податковий орган (при розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшенні від'ємного значення податку на додану вартість) також не приймав до уваги формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з БВП «Строитель-Плюс» у розмірі 1084,00 грн. у липні 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за січень 2009р. після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України).

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах КП СРМБО «Прибой» з КП «Альянс» суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що формування податкового кредиту та включення сум до від'ємного значення податку на додану вартість позивачем на загальну суму ПДВ 122980,27 грн. по операціям з КП «Альянс» відбулось у березні, травні, червні, липні та серпні 2009р.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що формування податкового кредиту позивачем по операціям з КП «Альянс» у березні, травні, червні, липні та серпні 2009р. на загальну суму ПДВ 122980,27 грн. не повинно досліджуватись у межах названої адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів.

Крім того, суд зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення податковий орган (при розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість) також не приймав до уваги формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з КП «Альянс» у березні, травні, червні, липні та серпні 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за січень 2009р. після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України).

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту по операціям з КП «Альянс» та ПП «Команд» у визначений податковим органом період (вересень 2009р. - березень 2012 р.), суд встановив наступне.

Як було зазначено раніше, КП СРМБО «Прибой» було укладено ряд договорів з КП «Альянс», а саме:

- договори підряду від 01.11.2011р. № 623 та № 624 (далі - Договір № 623 та Договір № 624) з КП "Альянс" (виконавець), відповідно до яких Виконавець (КП «Альянс») зобов'язується виконати по замовленню Замовника (КП СРМБО «Прибой»), а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити наступну роботу: транспортні будівлі та споруди і ремонт об'їзної дороги, благоустрій тротуарів центральної алеї.

При досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових судом було встановлено, що на виконання умов вказаних договорів КП «Альянс» виконало роботи (послуги) на користь ТОВ КП СРМБО «Прибой», які були передані позивачу за актами прийому виконаних робіт за перерівяємий період.

По факту виконання вказаних робіт (послуг), КП «Альянс» виписало КП СРМБО «Прибой» податкові накладні:

- за вересень 2009р. № 3301/1 від 06.09.2009р. на суму 15074,40 грн. у т.ч. ПДВ 2512,40 грн. (вартість без ПДВ 12562,00 грн.), № 3320/1 від 13.09.2009р. на суму 15074,40 грн. у т.ч. ПДВ 2512,40 грн. (вартість без ПДВ 12562,00 грн.), № 3345/1 від 15.09.2009р. на суму 10800,00 грн. у т.ч. ПДВ 1800,00 грн. (вартість без ПДВ 9000,00 грн.), № 3394/1 від 20.09.2009р. на суму 15074,40 грн. у т.ч. ПДВ 2512,40 грн. (вартість без ПДВ 12562,00 грн.), № 3599 від 27.09.2009р. на суму 15074,40 грн. у т.ч. ПДВ 2512,40 грн. (вартість без ПДВ 12562,00 грн.), № 3646 від 30.09.2009р. на суму 92400,00 грн. у тому числі ПДВ 15400,00 грн.(вартість без ПДВ 77000,00 грн.), № 3647 від 30.09.2009р. на суму 18900,14 грн. у тому числі ПДВ 3150,02 грн.(вартість без ПДВ 15750,12 грн.), № 3645 від 30.09.2009р. на суму 46494,00 грн. у тому числі ПДВ 7749,00 грн.(вартість без ПДВ 38745,00 грн.), № 3644 від 30.09.2009р. на суму 54000,00 грн. у тому числі ПДВ 9000,00 грн.(вартість без ПДВ 45000,00 грн.), № 3577 від 30.09.2009р. на суму 43370,40 грн. у тому числі ПДВ 7228,40 грн.(вартість без ПДВ 36142,00 грн.), № 3561 від 29.09.2009р. на суму 28020 грн. у тому числі ПДВ 4670,00 грн.(вартість без ПДВ 23350,00 грн.),

- за листопад 2009р. № 4456 від 30.11.2009р. на суму 17450,40 грн. у тому числі ПДВ 2908,40 грн.(вартість без ПДВ 14542,00 грн.),

- за грудень 2009р. № 4960/1 від 30.12.2009р. на суму 150502,80 грн. у тому числі ПДВ 25083,80 грн.(вартість без ПДВ 125419,00 грн.),

- за березень 2010р. № 732/1 від 31.03.2010р. на суму 1926,00 грн. у тому числі ПДВ 321,00 грн.(вартість без ПДВ 1605,00 грн.), № 733/1 від 31.03.2010р. на суму 1926,00 грн. у тому числі ПДВ 321,00 грн.(вартість без ПДВ 1605,00 грн.), № 734/1 від 31.03.2010р. на суму 110704,80 грн. у тому числі ПДВ 18450,80 грн.(вартість без ПДВ 92254,00 грн.), № 735/1 від 31.03.2010р. на суму 34011,60 грн. у тому числі ПДВ 5668,60 грн.(вартість без ПДВ 28343,00 грн.), № 736/1 від 31.03.2010р. на суму 10574,40 грн. у тому числі ПДВ 1762,40 грн.(вартість без ПДВ 8812,00 грн.), № 737/1 від 31.03.2010р. на суму 195343,20 грн. у тому числі ПДВ 32557,20 грн.(вартість без ПДВ 162786,00 грн.),

- за травень 2010р. № 1530 від 31.05.2010р. на суму 18130,80 грн. у тому числі ПДВ 3021,80 грн.(вартість без ПДВ 15109,00 грн.), № 1531 від 31.05.2010р. на суму 15624,00 грн. у тому числі ПДВ 2604,00 грн.(вартість без ПДВ 13020,00 грн.),

- за червень 2010р. № 1945 від 30.06.2010р. на суму 76800,00 грн. у тому числі ПДВ 12800,00 грн.(вартість без ПДВ 64000,00 грн.), № 1946 від 30.06.2010р. на суму 28800,00 грн. у тому числі ПДВ 4800,00 грн.(вартість без ПДВ 24000,00 грн.),

- за липень 2010р. № 2342 від 06.07.2010р. на суму 6456,00 грн. у тому числі ПДВ 1076,00 грн.(вартість без ПДВ 5380,00 грн.), № 2338 від 01.07.2010р. на суму 270000,00 грн. у тому числі ПДВ 45000,00 грн.(вартість без ПДВ 225000,00 грн.), № 2337 від 01.07.2010р. на суму 62094,24 грн. у тому числі ПДВ 10349,12 грн.(вартість без ПДВ 51745,12 грн.), № 2339 від 06.07.2010р. на суму 1920,00 грн. у тому числі ПДВ 320,00 грн.(вартість без ПДВ 1600,00 грн.), № 2350 від 15.07.2010р. на суму 23760,00 грн. у тому числі ПДВ 3960,00 грн.(вартість без ПДВ 19800,00 грн.), № 2448 від 27.07.2010р. на суму 134380,80 грн. у тому числі ПДВ 22396,80 грн.(вартість без ПДВ 111984,00 грн.), № 2524 від 31.07.2010р. на суму 33480,00 грн. у тому числі ПДВ 5580,00 грн.(вартість без ПДВ 27900,00 грн.), № 2525 від 31.07.2010р. на суму 216000,00 грн. у тому числі ПДВ 36000,00 грн.(вартість без ПДВ 180000,00 грн.), № 2526 від 31.07.2010р. на суму 56100,43 грн. у тому числі ПДВ 9350,07 грн.(вартість без ПДВ 46750,36 грн.),

- за серпень 2010р. № 3015 від 31.08.2010р. на суму 75000,00 грн. у тому числі ПДВ 12500,00 грн.(вартість без ПДВ 62500,00 грн.), №2990 від 30.08.2010р. на суму 75000,00 грн. у тому числі ПДВ 12500,00 грн.(вартість без ПДВ 62500,00 грн.), № 2984 від 27.08.2010р. на суму 75000,00 грн. у тому числі ПДВ 12500,00 грн.(вартість без ПДВ 62500,00 грн.), № 2860 від 31.08.2010р. на суму 35712,00 грн. у тому числі ПДВ 5952,00 грн.(вартість без ПДВ 29760,00 грн.), № 2861 від 31.08.2010р. на суму 226800,00 грн. у тому числі ПДВ 37800,00 грн.(вартість без ПДВ 189000,00 грн.), № 3014 від 31.08.2010р. на суму 60144,00 грн. у тому числі ПДВ 10024,00 грн.(вартість без ПДВ 50120,00 грн.), № 3016 від 31.08.2010р. на суму 15358,39 грн. у тому числі ПДВ 2559,73 грн.(вартість без ПДВ 12798,66 грн.), № 3017 від 31.08.2010р. на суму 200016,00 грн. у тому числі ПДВ 33336,00 грн.(вартість без ПДВ 166680,00 грн.),

- за січень 2011р. № 3 від 05.01.2011р. на суму 221608,80 грн. у тому числі ПДВ 36934,80 грн.(вартість без ПДВ 184674,00 грн.),

- за травень 2011р. № 1679 від 30.05.2011р. на суму 103815,58 грн. у тому числі ПДВ 17302,60 грн.(вартість без ПДВ 86512,98 грн.), № 1678 від 30.05.2011р. на суму 162858,97 грн. у тому числі ПДВ 27143,16 грн.(вартість без ПДВ 135715,81 грн.), № 1677 від 30.05.2011р. на суму 61844,62 грн. у тому числі ПДВ 10307,44 грн.(вартість без ПДВ 51537,18 грн.),

- за червень 2011р. № 273 від 30.06.2011р. на суму 34452,00 грн. у тому числі ПДВ 5742,00 грн.(вартість без ПДВ 28710,00 грн.), № 272 від 30.06.2011р. на суму 62400,00 грн. у тому числі ПДВ 10400,00 грн.(вартість без ПДВ 52000,00 грн.), № 271 від 30.06.2011р. на суму 432000,00 грн. у тому числі ПДВ 72000,00 грн.(вартість без ПДВ 360000,00 грн.),

- за липень 2011р. № 301 від 31.07.2011р. на суму 480000,00 грн. у тому числі ПДВ 80000,00 грн.(вартість без ПДВ 400000,00 грн.), № 300 від 31.07.2011р. на суму 74400,00 грн. у тому числі ПДВ 12400,00 грн.(вартість без ПДВ 62000,00 грн.), № 299 від 31.07.2011р. на суму 34224,00 грн. у тому числі ПДВ 5704,00 грн.(вартість без ПДВ 28520,00 грн.),

- за серпень 2011р. № 244 від 31.08.2011р. на суму 74400,00 грн. у тому числі ПДВ 12400,00 грн.(вартість без ПДВ 62000,00 грн.), № 245 від 31.08.2011р. на суму 384000,00 грн. у тому числі ПДВ 64000,00 грн.(вартість без ПДВ 320000,00 грн.), № 246 від 31.08.2011р. на суму 27744,00 грн. у тому числі ПДВ 4624,00 грн.(вартість без ПДВ 23120,00 грн.),

- за грудень 2011р. № 33 від 02.12.2011р. на суму 7082,00 грн. у тому числі ПДВ 1180,33 грн.(вартість без ПДВ 5901,67 грн.) на загальну суму 4744127,97 грн. у тому числі ПДВ 790688,00 грн. (вартість без ПДВ 3953439,98 грн.)

Крім того, як вбачається з матеріалів справи КП СРМБО «Прибой» від ПП «Комманд» були отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: у серпні 2010р. № 298 від 01.08.2010р. на загальну суму 2304,36 грн., у тому числі ПДВ 384,06 грн. (вартість без ПДВ 1920,30 грн.) та у червні 2010р. № б/н від 01.06.2010р. на загальну суму 15260,40 грн., у тому числі ПДВ 2543,40 грн. (вартість без ПДВ 12717,00 грн.).

По факту отримання товарно-матеріальних цінностей ПП «Комманд» виписало КП СРМБО «Прибой» податкові накладні: № 298 від 01.08.2010р. на суму 2304,36 грн., у тому числі ПДВ 384,06 грн. (вартість без ПДВ 1920,30 грн.) та № 13 від 01.06.2011р. на суму 15260,40 грн., у тому числі ПДВ 2543,40 грн. (вартість без ПДВ 12717,00 грн.) на загальну суму 17564,76 грн., у тому числі ПДВ 2927,46 грн. (вартість без ПДВ 14637,30 грн.)

Таким чином, у досліджуваному періоді, а саме вересень 2009р.- грудень 2011р. позивачем від КП «Альянс» та ПП «Комманд» було отримано товарів, робіт (послуг) на загальну суму 4761692,73 у тому числі ПДВ 793615,46 грн. (вартість без ПДВ 3966156,98 грн.)

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт(послуг)/по даті отримання товарів, робіт(послуг), що підтверджено податковими накладними) відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у КП СРМБО «Прибой» виникло право на формування податкового кредиту у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинах з КП «Альянс» та ПП «Комманд» в сумі 793615,46 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2009 - 2011 років, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, у зв'язку з чим, по факту отримання товарів, робіт (послуг) постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - КП «Альянс» та ПП «Комманд» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальники позивача є зареєстрованими суб'єктам господарювання - юридичними особами згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2009 - 2011 роках по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Комманд» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з висновків акту перевірки, розрахунків до податкових повідомлень - рішень та по тексту акту перевірки, податковим органом по контрагентам КП «Альянс» та ПП «Комманд» був виключений податковий кредит на загальну суму 941951,00 грн. (по податковим повідомленням-рішенням №0001092301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 778419,00 грн. та №0001242301 від 15.10.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість за основним платежем на суму 163532,00 грн.), проте, в порушення ст. 72 КАС України, ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 941951,00 грн. зі складу податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентам КП «Альянс» та ПП «Комманд» у періоді вересень 2009р. - грудень 2011р.

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у періоді вересень 2009р. - грудень 2011р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Комманд» на загальну суму податкового кредиту у розмірі 793615,46 грн.

Крім того, як вбачається з декларацій з податку на додану вартість, а саме з розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), у перевіряємому періоді, з вересня 2009р. по грудень 2011р. по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Комманд» був задекларований податковий кредит у сумі 793615,46 грн.

Таким чином, КП СРМБО «Прибой» у вказаному періоді по взаємовідносинах з КП «Альянс» та ПП «Комманд» був сформований податковий кредит у розмірі 793615,46 грн.

Матеріалами справи підтверджується оплата КП СРМБО «Прибой» з 01.01.2009 по 31.03.2012 р. за отримані товари, роботи (послуги) згідно розрахункових документів та банківських виписок на загальну суму 4246159,97 грн. від КП «Альянс» та на загальну суму 17564,76 грн. від ПП «Комманд».

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого КП СРМБО «Прибой» по взаємовідносинах з КП «Альянс» та ПП «Комманд» судом встановлено, що господарські операції з переліченими контрагентами здійснені у зв'язку з укладенням позивачем договорів надання послуг по прибиранню, вивозу ТБО, дезінсекції для споживачів (суб'єкти господарювання, які знаходяться на території бази відпочинку та біля пляжу, який обслуговує позивач), отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі. Крім того КП «Альянс» були виконані будівельні роботи пов'язані з обслуговуванням бази відпочинку «Прибой».

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт(послуг) у КП «Альянс» та ПП «Комманд» призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі, що відображено у бухгалтерському обліку позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів, робіт (послуг) від КП «Альянс» та ПП «Комманд».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з КП «Альянс» та ПП «Комманд» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та КП «Альянс» та ПП «Комманд» булі вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт(послуг). Оплата за договорами була здійсненна позивачем частково.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з КП «Альянс» та ПП «Комманд» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів, робіт (послуг) від КП «Альянс» та ПП «Комманд», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем КП «Альянс» та ПП «Комманд», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару, робіт(послуг) від КП «Альянс» та ПП «Комманд» (зокрема доказів отримання вказаного товару, робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару, робіт(послуг) саме від КП «Альянс» та ПП «Комманд» та його використання в господарській діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., у тому числі за основним платежем 778419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 177175,50 грн. та зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 196250,50 грн. у тому числі за основним платежем 163532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32718,10 грн. по операціям з КП «Альянс» та ПП «Комманд», знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутком підприємств» та Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0001232301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі за основним платежем 714498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 147910,25 грн., №0001092301 від 15.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., у тому числі за основним платежем 778419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 177175,50 грн. та №0001242301 від 15.10.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 196250,50 грн. у тому числі за основним платежем 163532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32718,10 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.12.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 24.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 440 від 17.09.2012р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой"».

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0001232301 від 15.10.2012р., №0001092301 від 15.10.2012р., №0001242301 від 15.10.2012р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой" (ЄДРПОУ 23435108) 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.


Суд	Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення	18.12.2012
Оприлюднено	16.01.2013
Номер документу	28613888
Судочинство	Адміністративне

Тоскіна Г.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.12.2012 по справі 2а-11647/12/0170/15ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Судовий реєстр по справі —2а-11647/12/0170/15

Постанова від 18.12.2012

Постанова
від 18.12.2012 по справі 2а-11647/12/0170/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ